Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/11294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/11294/24

За позовом Департамента економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного акціонерного товариства "Київпромзв`язокбуд"

про стягнення 9 165 174,62 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

від позивача - Павлов Р.В.,

від відповідача - не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київпромзв`язокбуд" (далі - відповідач, ПРАТ "Київпромзв`язокбуд") про стягнення 9 165 174,62 грн безпідставно збережених коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11294/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.10.2024 о 14:00 год.

07.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову у повному обсязі, а також заявив про застосування позовної давності.

15.10.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засідання, призначеному 21.10.2024, суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору, подані представниками сторін, та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, подане представником позивача.

Суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 11.11.2024 о 11:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 11.11.2024 судом оголошено перерву до 02.12.2024 о 10:00 год.

28.11.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

02.12.2024 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 02.12.2024, з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.12.2024, суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення та клопотання про відкладення позгляду справи, подані відповідачем.

Суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 02.12.2024 судом оголошено перерву до 13.01.2025 о 11:20 год.

09.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи.

У підготовче засідання, призначене на 13.01.2025, з`явились представник позивача та представники відповідача.

У підготовчому засіданні 13.01.2025 здійснювався розгляд заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі (6 301 924,88 грн) та відмовив у прийнятті цієї заяви в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційного збільшення (2 360 550,91 грн).

Отже, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі у сумі 6 301 924,88 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Суд протокольною ухвалою від 13.01.2025 витребував у позивача та відповідача відповідні докази та письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 13.01.2025 судом оголошено перерву до 20.01.2025 о 11:00 год.

17.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, відповідно до якої відповідач просив суд закрити провадження у справі № 910/11294/24 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

17.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява на виконання вимог протокольної ухвали суду від 13.01.2025.

17.01.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання, призначене на 20.01.2025, з`явились представник позивача та представники відповідача.

У підготовчому засіданні 20.01.2025 судом долучено до матеріалів подані сторонами заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні 20.01.2025 судом оголошено перерву до 03.02.2025 о 14:00 год.

20.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява стосовно долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів.

У підготовче засідання, призначене на 03.02.2025, з`явились представник позивача та представники відповідача.

У підготовчому засіданні 03.02.2025 судом долучено до матеріалів справи заяву, подану відповідачем до суду 20.01.2025.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.02.2025, суд розглянув та відхилив заяву відповідача про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.02.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.2025 о 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 постановлено повернути Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Державного бюджету України 6 032,39 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 540 від 02.09.2024.

У судове засідання, призначене на 17.02.2025, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 17.02.2025 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 17.02.2025 суд заслухав вступне слово учасників справи.

Стисливий виклад позиції учасників справи.

Позивач (Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи), зазначивши таке.

Відповідачем не було виконано обов`язок зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку зі здійсненням будівництва таких об`єктів:

- житлового будинку площею 8 873,18 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир - 6 337,66 кв. м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 398,28 кв. м) у складі ІV черги проєкту реконструкції існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутньою інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями на просп. Любомира Гузара (колишній Космонавта Комарова), 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (далі - Об`єкт IІІ черги);

- житлового будинку площею 8 790,20 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир - 6 201,10 кв. м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 398,40 кв. м) у складі ІІІ черги проєкту реконструкції існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутньою інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями на просп. Любомира Гузара (колишній Космонавта Комарова), 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (далі - Об`єкт IV черги; разом Об`єкти IІІ та IV черг - спірні об`єкти).

Позивач зауважив, що відповідач почав будівництво до 2020 року, об`єкти будівництва ввів в експлуатацію у 2021-2022 роках, однак після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019" (далі - Закон № 132-ІХ) - 01.01.2020, протягом 10 робочих днів, відповідач не звернувся до Департаменту щодо отримання розрахунку та не сплатив пайову участь до введення спірних об`єктів в експлуатацію, чим не виконав встановлений законом обов`язок та порушив права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до відповідача як замовника будівництва спірних об`єктів про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач (ПРАТ "Київпромзв`язокбуд") заперечив позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши таке.

01.01.2020 набув чинності Закон № 132-ІХ, яким статтю 40 та інші положення, які регулюють питання пайової участі, було виключено із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідач вважає, що з виключенням із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" статті 40, з 01.01.2020 пайова участь не передбачена законодавством України, а норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ розповсюджують свою дію лише на об`єкти, будівництво яких розпочато до 01.01.2020.

На думку відповідача, положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ стосуються лише сплати коштів пайової участі щодо об`єктів, коли було укладено договір про пайову участь, а також випадків, коли такий договір повинен був бути укладений, але не був укладений.

У даній справі Об`єкти будівництва ІІІ, IV черг були введені в експлуатацію після 01.01.2020 та договори про сплату пайової участі між відповідачем та позивачем до 01.01.2020 та після 01.01.2020 не укладалися.

Відповідач вважає, що позивачем у здійсненому ним розрахунку пайової участі відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VІ Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/415 (у редакції рішення Київської міької ради від 19.12.2019 № 460/8033) (далі - Порядок), не було враховано факт передачі відповідачем до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", АТ "Київгаз" та ПРАТ "АК "Київводоканал" зовнішніх мереж балансовою вартістю 30 932 447,84 грн.

Посилаючись на частину 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на 01.12.2019), відповідач стверджує, що на момент введення в експлуатацію Об`єктів ІІІ та IV черг відповідач не мав необхідності у сплаті пайових внесків Департаменту. Більш того, у зв`язку з тим, що кошторисна вартість будівництва інженерних мереж перевищує розмір пайової участі, позивач навпаки повинен прийняти рішення про відшкодування відповідачу різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідач звернув увагу, що розмір пайової участі було визначено та нараховано відповідачу на підставі Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/415 (у редакції рішення Київської міької ради від 19.12.2019 № 460/8033). Однак, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 320/44099/23 від 17.10.2024 визнано протиправними та нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078, а відтак відсутній механізм залучення та проведення розрахунку розміру пайової участі відповідача.

Також відповідач заявив про застосування позовної давності.

Позивач, заперечуючи доводи відповідача, вказав, що вирішення питання нарахування та сплату пайового внеску має здійснюватись відповідно до положень нормативно-правових актів, чинних станом на 14.09.2021 - 06.09.2022. Частина 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на яку посилається відповідач, була виключена з 01.01.2020 Законом № 132-ІХ, тобто до моменту введення спірних об`єктів в експлуатацію, а тому не може застосовуватись до правовідносин сторін у цій справі.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не врахував факт передачі збудованих інженерних мереж та те, що розмір пайової участі зменшується і позивач має відшкодувати різницю між збудованими мережами та розміром пайової участі, позивач вказав, що з 01.01.2020 відсутній механізм щодо зменшення коштів пайової участі на суму кошторисної вартості будінвництва інженерних мереж, які розташовані поза межами земельної ділянки. Також, відсутній договір пайової участі, у якому унормовано питання щодо зменшення розміру пайової участі, а також відсутнє рішення Київської міської ради щодо зменшення/відшкодування розміру пайової участі відповідачу по вказаних об`єктах будівництва.

Позивач заперечив заяву відповідача про застосування позовної давності.

У судовому засіданні 17.02.2025 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 17.02.2025 представники учасників справи у судових дебатах виступили з промовою (заключним словом).

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 24.02.2025 о 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 24.02.2025, з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 24.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували свої вимоги та заперечення, суд

УСТАНОВИВ:

19.02.2019 Державною архітектурно-будівельного інспекцією України видано дозвіл №ІУ113190501263 на виконання будівельних робіт за проєктом "Реконструкція існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутною інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями за адресою: проспект Космонавта Комарова, 9-Б у Солом`янському районі м. Києва". Замовником будівництва вказано Приватне акціонерне товариство "Київпромзв`язокбуд" (далі - ПРАТ "Київпромзв`язокбуд", відповідач) (а.с. 219 т. 2).

14.09.2021 Державною архітектурно-будівельного інспекцією України видано сертифікат №ІУ123210907604 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Реконструкція існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутною інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями за адресою: проспект Космонавта Комарова, 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (IV черга)" (далі - Об`єкт IV черги). Замовником будівництва вказано ПРАТ "Київпромзв`язокбуд" (а.с. 242 т. 2).

06.09.2022 Державною архітектурно-будівельного інспекцією України видано сертифікат №ІУ123220901234 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Реконструкція існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутною інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями за адресою: проспект Космонавта Комарова, 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (ІІІ черга)" (далі - Об`єкт ІІІ черги, разом Об`єкти ІІІ та IV черги - спірні об`єкти). Замовником будівництва вказано ПРАТ "Київпромзв`язокбуд" (а.с. 241 т. 2).

10.08.2023 Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач) було направлено на адресу ПРАТ "Київпромзв`язокбуд" вимоги № 050/18-3054, № 050/18-3055 від 09.08.2023 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, що підтверджується накладними АТ "Укрпошта" та описами вкладення у цінний лист № 0104406069621, № 0104406069630 (а.с. 9-10, 12-14 т. 1).

У відповідь на вимоги позивача, відповачем було направлено листи № 41, 42 від 25.08.2023, у яких останній зазначив, що з огляду на внесені до законодавства зміни, з 01.01.2020 у ПРАТ "Київпромзв`язокбуд" відсутній обов`язок щодо укладення договору пайової участі та сплати заявленої Департаментом суми пайової участі (а.с. 220, 221 т. 2).

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом спірних об`єктів, позивач (Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) звернувся з даним позовом до суду та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені відповідачем кошти пайової участі у сумі 6 301 924,88 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Цивільного кодексу України України (далі - ЦК України) визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проєктної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала:

1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

З 01.01.2020 набули чинності пункти 10-13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 (далі також - Закон № 132-IX), якими виключено частину 5 статті 30 та статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", остання з яких регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до приписів розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX вбачається, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Абзацом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено (абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX), що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідно до підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону Украі?ни "Про місцеве самоврядування в Украі?ні", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій? незалежно від форм власності, розташованих на відповідній? території?, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на паи?ових засадах об`єктів соціальної? і виробничої? інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону Украі?ни "Про місцеве самоврядування в Украі?ні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку, паи?ова участь є обов`язковим внеском, який? замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами Украі?ни та цим Порядком.

Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку, замовник, який? здійснює або має намір здіи?снити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної? площі об`єкта), зобов`язаний? до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної? та соціальної? інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфораструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником (далі - договір про пайову участь).

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Суд наголошує, що обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Суд зазначає, що передбачений розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, висновками Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19.

Судом по матеріалам справи встановлено, що будівництво Об`єктів ІV та ІІІ черг розпочате 19.02.2019, що підтверджується інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с. 14, 17 т. 1, а.с. 224, 227 т. 2), Об`єкти ІV та ІІІ черг введено в експлуатацію відповідно у 2021 та 2022 роках, відтак застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, яким визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Зазначеним вище фактично спростовуються доводи відповідача стосовно того, що з 01.01.2020 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звернувся до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищезазначених об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення в експлуатацію Об`єкта ІV черги (14.09.2021), Об`єкта ІІІ черги (06.09.2022) та не перерахував кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом вищезазначених об`єктів, чим порушив обов`язок, встановлений пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 справі № 910/6226/23, з урахуванням яких Верховний Суд виснував, що "пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються" (пункт 8.51); "слід … здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об`єктів будівництва до експлуатації" (пункт 8.55).

Щодо доводів відповідача про зменшення розміру пайової участі / відшкодування різниці між кошторисною вартістю будівництва інженерних мереж та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Частиною п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113190501263 від 19.02.2019) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність (абзац 1).

У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац 2).

Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, відповідно до яких відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежність не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництво інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №910/7707/19 також наголосив, що у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів наявності підстав для зарахування вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на зменшення пайової участі, як то розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідних об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; акт приймання-передачі, укладений між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (та за необхідністю балансоутримувачем таких об`єктів) про прийняття відповідних об`єктів інженерних мереж або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; висновок Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки вартості (без урахування податку на додану вартість) та обсягів фактично виконаних робіт вартості за кошторисом по кожному об`єкту.

Крім того, відсутній договір пайової участі, у якому унормовано питання щодо зменшення розміру пайової участі між Департаментом та сторонами, відсутнє рішення Київської міської ради щодо зменшення/відшкодування розміру пайової участі відповідачу по спірним об`єктам будівництва.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність при вирішенні спору у даній справі підстав для зменшення суми пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом Об`єктів ІІІ та ІV черг, рівно як і підстав для відшкодування відповідачу різниці між кошторисною вартістю будівництва інженерних мереж та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Щодо розміру пайової участі.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановлено розмір та порядок перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Позивачем з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 щодо методики розрахунку та застосування нормативно-правових актів станом на момент введення об`єктів будівництва в експлуатацію здійснено розрахунки суми пайової участі (наведені у заяві про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи) станом на момент введення відповідного об`єкту будівництва в експлуатацію наступним чином.

1. Назва Об`єкта: Будівництво житлового будинку площею 8 790,20 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир - 6 201,10 кв. м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 398,40 кв. м) (за даними інформації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:1076-3219-8556-1991) в складі ІІІ черги проєкту реконструкції існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутньою інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями на просп. Любомира Гузара (колишній Космонавта Комарова), 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (коригування).

Підстава: Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України 06.09.2022 за № ІУ123220901234; дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.02.2019 за № ІУ113190501263; пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.

Розрахунок пайової участі здійснено відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 № 53 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України" (8 790,20 кв.м х 18 704,00 грн х 2% = 3 288 238,02 грн).

2. Назва Об`єкта: Будівництво житлового будинку площею 8 873,18 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир - 6 337,66 кв. м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 398,28 кв. м) (за даними інформації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:7487-6330-3424-9408) в складі ІV черги проєкту реконструкції існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутньою інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями на просп. Любомира Гузара (колишній Космонавта Комарова), 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (коригування).

Підстава: Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, виданий Державною архітектурно-будівельна інспекцією України 14.09.2021 за № ІУ123210907604; дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.02.2019 за № ІУ113190501263; пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.

Розрахунок пайової участі здійснено відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 № 230 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України" (8 873,18 кв.м х 16 982,00 грн х 2% = 3 013 686,86 грн).

Отже, при розрахунку пайової участі позивачем визначено показники опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві на підставі наказів Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 № 53, від 10.09.2021 № 230, які були чинні станом на момент введення спірних об`єктів будівництва до експлуатації, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 03.12.2024 справі № 910/6226/23.

Відповідачем не надано контррозрахунків сум пайової участі по спірним об`єктам будівництва.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи розрахунків пайової участі по спірним об`єктам, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правомірними та арифметично вірними.

Таким чином, встановивши порушення відповідачем обов`язку, передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX, щодо перерахування коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва, суд доходить висновку про правомірність звернення позивача з даним позовом до відповідача як замовника будівництва спірних об`єктів про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України, а отже, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "Київпромзв`язокбуд" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у сумі 6 301 924,88 грн (3 288 238,02 грн + 3 013 686,86 грн) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, є такими, що належним чином обґрунтовані та доведені.

Щодо посилань відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 320/44099/23 від 17.10.2024.

Предметом позову в адміністративній справі №320/44099/23 були вимоги ПРАТ "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю Київської міської прокуратури, про:

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1370/5434 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23, яка набрала законної сили 17.10.2024, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" задоволено частково; рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва"; визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва"; в іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки пайової участі здійснено позивачем відповідно підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку, наказів Міністерства розвитку громад та територій України "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України" від 10.09.2021 № 230, від 17.02.2022 № 53 " та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.

Судом встановлено, що обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску встановлений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Наразі постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23, якою визнано протиправними та нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", жодним чином не звільняє відповідача від виконання ним обов`язку здійснити оплату пайового внеску, встановленого нормами закону.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про безпідставність посилань відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у даній господарській справі № 910/11294/24.

Щодо позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України ).

Частинами 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 13.09.2024 шляхом формування позовної заяви в системі "Електронний суд".

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, предметом спору у справі є стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва стосовно об`єктів, що введені в експлуатацію згідно сертифікату від 14.09.2021 №ІУ123210907604 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Реконструкція існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутною інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями за адресою: проспект Космонавта Комарова, 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (IV черга)", а також згідно сертифікату від 06.09.2022 №ІУ123220901234 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Реконструкція існуючих будівель з будівництвом житлових будинків з супутною інфраструктурою громадського призначення та офісними приміщеннями за адресою: проспект Космонавта Комарова, 9-Б у Солом`янському районі м. Києва (ІІІ черга)".

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 по справі №915/149/23 вказав, що стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній момент видачі дозвільної документації на будівництво) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

До того ж, суд звертає увагу на те, що приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.

Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено численними постановами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.

Згідно п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, наведеним вище у сукупності, спростовуються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази у порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "Київпромзв`язокбуд" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у сумі 6 301 924,88 грн, підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідач у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається із суми витрат на провесійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи подану позивачем до суду 09.01.2025 заяву про зменшення розміру позовних вимог та доповнення обставин справи, яка містила клопотання про повернення судового збору в сумі 6 032,39 грн на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 повернуто позивачу з Державного бюджету України 6 032,39 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 540 від 02.09.2024.

Клопотань про повернення судового збору в інших сумах позивачем суду не подано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю у сумі 6 301 924,88 грн, судовий збір в сумі 75 623,10 грн (6 301 924,88 х 0,015 х 0,8) покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 46, 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236-241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київпромзв`язокбуд" (Україна, місто Київ, вул. Сім`ї Ідзиковських, буд. 39; ідентифікаційний код 14314096) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) безпідставно збережені кошти пайової участі у сумі 6 301 924,88 грн (шість мільйонів триста одну тисячу дев`ятсот двадцять чотири гривні 88 коп.) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: одержувач - ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київпромзв`язокбуд" (Україна, місто Київ, вул. Сім`ї Ідзиковських, буд. 39; ідентифікаційний код 14314096) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) 75 623,10 грн (сімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять три гривні 10 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 26.02.2025

Суддя Оксана ГУМЕГА