Рішення

від 26.02.2025 по справі 914/1486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 Справа № 914/1486/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Зоряни Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Львівської міської ради,

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд»,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Байки»,

до відповідача 3 Приватного підприємства «Промтехімекс»,

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Байки», Приватного підприємства «Промтехімекс» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 12.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.09.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача № 19828/24 від 08.08.2024 та № 3183/24 від 27.08.2024 про заміну відповідача ТзОВ «Захід Авто Сервіс» на ТзОВ ВП «Львівспецбуд», а також про зміну предмету позову.

04.11.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд по суті.

В судовому засіданні 17.02.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив час його проголошення 26.02.2025 о 12:45 год.

В судове засідання 26.02.2025 для проголошення рішення з`явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, відповідач-3 явку уповноваженого представника не забезпечив.

В судовому засіданні 26.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідачів про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування в період з 01.05.2021 по 01.04.2024 земельною ділянкою комунальної власності, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, що складає 427 018,37 грн., з яких 246 332,04 грн просить стягнути з ТзОВ «Байки», 53 343,37 грн - з ТзОВ ВП «Львівспецбуд» (зважаючи на часткову оплату ним земельного податку в розмірі 192 988,68 грн., здійснену до моменту подання позовної заяви) та 127 342,96 грн. - з ПП «Промтехімпекс» (враховуючи, що датою набуття ним права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на відповідній ділянці є 30.08.2022).

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову до ТзОВ «Байки» і ПП «Промтехімпекс» та визнає позов в частині вимог до ТзОВ ВП «Львівспецбуд», зазначаючи, що лише він, як власник цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а, площею 555,5 кв. м., придбаного на підставі Договору купівлі-продажу № 203 від 30.04.1997, про що видано реєстраційне посвідчення від 16.07.1997, є єдиним фактичним користувачем земельної ділянки, площею 0,5692 га, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, покликаючись на ст. 28 Закону України «Про приватизацію майна», ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1997 та постанову Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 914/1731/22, а також на наказ Департаменту землеустрою і планування забудови міста від 09.11.1998.

Позиція відповідача-2

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з покликанням на необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України з проведенням розрахунку, виходячи з відсоткового співвідношення площі земельної ділянки до площі об`єктів нерухомості, які на ній знаходяться.

Позиція відповідача-3

Відповідач-3 подав відзив на позовну заяву, додаткові пояснення та заяву про закриття провадження у справі в частині вимог до ПП «Промтехімпекс» з огляду на здійснення ним 08.08.2024 оплати за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 127 342,96 грн, тобто у повному обсязі, заявленому позивачем до стягнення з нього, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-000744662024 від 25.03.2024, ділянці за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, 269а, площею 0,5692 га, присвоєно кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, дата її державної реєстрації - 03.10.2006, власник - Львівська міська рада, відомості про оренду такої містять запис про реєстрацію оренди строком на 5 років до 17.11.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, площею 0,5692 га, сформована 03.10.2006, належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю і за період з 01.05.2021 по 01.04.2024, що є предметом позову, не була об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

При цьому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.05.2024 № 379044630 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а розташований об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер - 18901311, площею 274,4 кв.м., належний відповідачу-1 ТзОВ ВП «Львівспецбуд», розмір частки - 1/1, дата державної реєстрації права - 18.05.2007.

Також згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.05.2024 № 379044277 за адресою: АДРЕСА_1 розміщений об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер - 1690790746101, площею 54,3 кв.м., належний на праві власності відповідачу-2 ТзОВ ВП «Байки», розмір частки - 1, дата державної реєстрації права - 07.11.2018.

Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.05.2024 № 379044444 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер - 1690726146101, площею 573,8 кв.м., належний на праві власності відповідачу-3 ПП «Промтехімпекс», розмір частки - 1, дата державної реєстрації права - 30.08.2022.

Таким чином, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а у власності кожного з відповідачів знаходяться окремі об`єкти нерухомого майна (по 100 % частки), яким присвоєно відмінні реєстраційні номери і такі не перебувають у режимі спільної сумісної чи часткової власності.

Водночас актом обстеження земельної ділянки на вул. Зеленій, 269-А у м. Львові № 197 від 22.05.2023, складеним уповноваженими представниками управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради встановлено, що земельна ділянка, площею 0,5692 га, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031 фактично використовується відповідачами у даній справі.

Витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.03.2024 № НВ-9934658172024 визначено, що нормативна грошова оцінка ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0031 становить 10 248 415,48 грн.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Львівській області УНАП Відділ №1 від 04.04.2024 №0-13-0.91-1355/15-24 нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки у м. Львів, вул. Зелена, 269А, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, станом на 2023, 2022 та 2021 роки, враховуючи Кф = 1,2, становила 1 264,60 грн, 1 099,65 грн та 999,68 грн відповідно.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області № 4306/5/13-01-04-07 від 02.04.2024 за період з 01.05.2021 по 27.03.2024 ТзОВ ВП «Львівспецбуд» сплатило за користування земельною ділянкою 192 988,68 грн земельного податку.

Позовні вимоги, заявлені в межах даної справи, стосуються періоду використання відповідачами земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.05.2021 по 01.04.2024.

Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідачів недоотриманих коштів, з урахуванням часткової оплати, здійсненої ТзОВ ВП «Львівспецбуд» до моменту подання позовної заяви, складає 427 018,37 грн, з яких 246 332,04 грн Львівська міська рада просить стягнути з ТзОВ «Байки», 53 343,37 грн - з ТзОВ ВП «Львівспецбуд» та 127 342,96 грн - з ПП «Промтехімпекс».

Крім того, судом встановлено, що під час розгляду даної справи ПП «Промтехімпекс» здійснило оплату за фактичне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, в розмірі, що є предметом вимог Львівської міської ради, а саме: на суму 127 342,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 202 від 08.08.2024, а також Листом Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради № 4-2201-11334 від 28.08.2024 та визнається позивачем.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України, до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України та п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

При цьому у даній справі підлягають застосуванню висновки, сформовані щодо подібних правовідносин (стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення договорів оренди з кількох власників об`єктів нерухомості, розміщених на ній) у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21, згідно з якими: «до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. При існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці».

Зважаючи на доводи позивача, а також практику вирішення подібних спорів Верховним Судом, для вирішення даної справи суд встановлює наступні обставини: формування земельної ділянки, фактичне без правових підстав користування відповідачами ділянкою та правильність нарахування безпідставно збережених коштів.

Щодо формування земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021р. у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021р. у справі № 922/3463/19.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-000744662024 від 25.03.2024, дата державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031 - 03.10.2006, власник - Львівська міська рада.

Відтак, земельну ділянку сформовано 03.10.2006, така перебуває у комунальній власності.

Щодо користування відповідачами земельною ділянкою без правових підстав.

Відповідачі не є постійними землекористувачами чи користувачами земельної ділянки на підставі договору чи іншого правовстановлюючого документу. Такий висновок ґрунтується на тому, що у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-000744662024 від 25.03.2024 міститься запис про реєстрацію права оренди цієї ділянки строком на 5 років до 17.11.2010 року, водночас, за період з 01.05.2021 по 01.04.2024, що є предметом позовних вимог, відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження документального оформлення ними права користування ділянкою (наприклад, акту про право постійного користування чи договору оренди).

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2021 по 01.04.2024.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19).

Згідно витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.03.2024 № НВ-9934658172024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0031 становить 10 248 415 грн. 48 коп.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без належного оформлення права користування нею, позивачем враховано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2021-2024 роки.

Відповідно до пункту 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього порядку.

Листом ГУ ДПС у Львівській області № 4306/5/13-01-04-07 від 02.04.2024 підтверджено, що за період з 01.05.2021 по 27.03.2024 ТзОВ «Львівспецбуд» сплатило земельний податок в сумі 192 988,68 грн за користування відповідною земельною ділянкою.

Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідачів недоотриманих коштів, з урахуванням часткової оплати, здійсненої ТзОВ ВП «Львівспецбуд» до моменту подання позовної заяви, складає 427 018,37 грн, з яких 246 332,04 грн Львівська міська рада просить стягнути з ТзОВ «Байки», 53 343,37 грн - з ТзОВ ВП «Львівспецбуд» та 127 342,96 грн - з ПП «Промтехімпекс».

Здійснивши перерахунок розміру орендної плати, згідно з заявленим позивачем періодом: з 01.05.2021 по 01.04.2024, суд встановив, що позивач правильно розрахував розмір безпідставно збережених коштів щодо кожного з відповідачів, виходячи з правових висновків, сформованих Верховним Судом у постанові від 09.08.2023 по справі № 161/10117/21 у подібних правовідносинах, про те, що кожен із фактичних користувачів повинен виконати свій обов`язок у рівній частці, при цьому, врахувавши часткову оплату відповідачем-1 ТзОВ ВП «Львівспецбуд» земельного податку в розмірі 192 988,68 грн., здійснену до моменту подання позовної заяви, а також дату набуття відповідачем-3 ПП «Промтехімпекс» права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на відповідній ділянці, якою є 30.08.2022 р.

Водночас, судом встановлено, що в ході розгляду справи відповідач-3 ПП «Промтехімпекс» здійснив оплату 127 342,96 грн., що є предметом заявлених до нього позовних вимог, що підтверджується платіжною інструкцією № 202 від 08.08.2024, а також Листом Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради № 4-2201-11334 від 28.08.2024 та визнається позивачем.

Стосовно доводів відповідача-1 ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про те, що лише він, як власник цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а, площею 555,5 кв.м., придбаного на підставі Договору купівлі-продажу № 203 від 30.04.1997, про що видано реєстраційне посвідчення від 16.07.1997, є єдиним фактичним користувачем ділянки, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, покликаючись на ст. 28 Закону України «Про приватизацію майна», ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1997 року, та постанову Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 914/1731/22, а також на наказ Департаменту землеустрою і планування забудови міста від 09.11.1998, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу № 203 від 30.04.1997 р., особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов`язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Судом встановлено, що Договором купівлі-продажу № 203 від 30.04.1997, на який посилається ТзОВ ВП «Львівспецбуд», не визначено ні площі придбаного цілісного майнового комплексу, ні площі земельної ділянки, на якій розміщене відповідне майно.

У реєстраційному посвідченні від 16.07.1997, долученому відповідачем-1 до відзиву, вказано, що за ТзОВ ВП «Львівспецбуд» зареєстровано на праві колективної власності в цілому будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 203 цілісного майнового комплексу від 30.04.1997 р., загальна площа майна - 428,4 м2, яка 05.03.2001 викреслена з зазначенням іншої - 555,5 м2.

При цьому, на зворотній стороні вказаного реєстраційного посвідчення (копія долучена відповідачем-3), міститься наступний напис про відчуження частини комплексу: «Згідно договору купівлі-продажу № 1, укладеного між ТОВ ВП «Львівспецбуд» і КВП «Енергомонтаж» від 07.05.1997 продано частину майна по АДРЕСА_1 ».

Обставини відчуження значної частини комплексу підтверджуються договором № 1 купівлі-продажу частини майнового комплексу ТзОВ ВП «Львівспецбуд» (на базі цілісного майнового комплексу Львівської дільниці Львівського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 5) від 07.05.1997, укладеного відповідачем-1 з КВП «Енергомонтаж», а також розпорядженням Сихівської районної адміністрації № 1902 від 28.12.2006, що містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що відбулось відчуження відповідного комплексу на загальну площу 281,1 кв.м.

Досліджені судом докази відчуження частини майнового комплексу, а також відомості Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.05.2024 № 379044630, згідно яких відповідачу-1 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а належить цілісний майновий комплекс, площею 274,4 кв.м., спростовують доводи ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про те, що у його власності перебуває комплекс, площею 555,5 кв.м., придбаний на підставі договору купівлі-продажу № 203 від 30.04.1997 і у зв`язку з цим йому належить право користування ділянкою, площею 0,5692 га, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031.

Крім того, відповідно до положень частини 1 та 3 статті 30 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент відчуження ЦМК, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Згідно зі ст. 67 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент відчуження ЦМК, розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Таким чином, зважаючи на відсутність посилання у договорі купівлі-продажу № 203 від 30.04.1997 на розмір земельної ділянки під ЦМК, як і в договорі від 07.05.1997, яким відчужено значну частину цього комплексу, враховуючи граничні розміри ділянок, що встановлювались чинним на момент укладення цих договорів законодавством, суд приходить до висновку, що ТзОВ ВП «Львівспецбуд» не набуло одноосібного права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, площею 0,5692 га, в тому числі з огляду на те, що її формування, як об`єкта цивільних прав, відбулось 03.10.2006, тобто після укладення вищевказаних договорів. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 27.08.2024 р. у справі № 914/1731/22.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача-1 на наказ Департаменту землеустрою і планування забудови міста від 09.11.1998, як такий, що є неналежним доказом у даній справі, адже з нього вбачається, що ТзОВ ВП «Львівспецбуд» надавалась на праві тимчасового користування земельна ділянка за іншою адресою, а саме у АДРЕСА_2 з відмінною площею. Крім того, цим наказом встановлено трирічний строк користування, тобто до 09.11.2001, що не стосується періоду, щодо якого заявлено позовні вимоги у даній справі.

Стосовно доводів відповідача-2 про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України з проведенням розрахунку, виходячи з відсоткового співвідношення площі земельної ділянки до площі об`єктів нерухомості, суд зазначає наступне.

За правилами пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 у власності кожного з відповідачів знаходяться окремі об`єкти нерухомого майна (по 100 % частки), яким присвоєно відмінні реєстраційні номери і такі не перебувають у режимі спільної сумісної чи часткової власності, як і у спільному користуванні. Таким чином, ТзОВ ВП «Львівспецбуд», ТзОВ «Байки» та ПП «Промтехімпекс» є рівнозначними користувачами земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:04:002:0031, площею 0,5692 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а, тому на дані правовідносини не поширюється регулювання пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України.

Натомість, у даній справі підлягають застосуванню висновки, сформовані у подібних правовідносинах (стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення договорів оренди з кількох власників об`єктів нерухомості, розміщених на ній) у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21, за якими при існуванні множинності осіб у зобов`язанні, кожен із фактичних користувачів повинен виконати свій обов`язок у рівній частці.

Судом встановлено, що в ході розгляду справи відповідач-3 ПП «Промтехімпекс» здійснило оплату 127 342,96 грн., що є предметом заявлених до нього позовних вимог.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог до ПП «Промтехімпекс» та про задоволення вимог позивача до ТзОВ ВП «Львівспецбуд» та ТзОВ «Байки» у заявлених розмірах.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За положеннями ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з платіжної інструкції № 226 від 06.06.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 405,28 грн.

Таким чином, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з ТзОВ ВП «Львівспецбуд» у розмірі 800,15 грн та з ТзОВ «Байки» - 3 694,98 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог, в частині закриття провадження позивач може звернутись до суду з окремим клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Промтехімпекс» (79066, м. Львів, вул. Зелена, 269-А, код ЄДРПОУ 33358702) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) суми безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136800:04:002:0031 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 269а у м. Львові без правовстановлюючих документів у розмірі 127 342,96 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Байки» (79026, м. Львів, вул. В. Янева, 3, код ЄДРПОУ 37613042) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136800:04:002:0031 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 269а у м. Львові без правовстановлюючих документів у розмірі 246 332,04 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд» (79017, м. Львів, вул. О. Теліги, 21, Код ЄДРПОУ 13800506) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136800:04:002:0031 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 269а у м. Львові без правовстановлюючих документів у розмірі 53 343,37 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Байки» (79026, м. Львів, вул. В. Янева, 3, код ЄДРПОУ 37613042) на користь Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34857473, юридична адреса 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) суму судового збору у розмірі 3 694,98 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівспецбуд» (79017, м. Львів, вул. О. Теліги, 21, Код ЄДРПОУ 13800506) на користь департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34857473, юридична адреса 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) суму сплаченого судового збору у розмірі 800,15 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Горецька З.В.