Рішення

від 10.02.2025 по справі 199/10784/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №199/10784/23

провадження №2/932/678/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Вишневецької К.Д., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Штирхунової А.Д., представників третіх осіб Паращенко Ю.О. та Сергіїнко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Дніпропетровська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Основні процесуальні рішення та дії.

Позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська із позовом у якому, із врахуванням заяви від 16.12.2024, просить стягнути з Державного бюджету України на свою користь, у рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 6 млн. грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16.01.2024 справу передано на розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондращова І.А. від 16.02.2024 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.09.2024 задоволено заяву про самовідвід від участі у справі головуючого судді Кондращова І.А.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Цитульського В.І. від 04.10.2024 справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 16.12.2024 до участі у справі залучено Дніпропетровську обласну прокуратуру у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Стислий виклад позиції позивача.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01.03.2019 у справі №199/2151/18, який залишений без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25.05.2020 та постановою Верховного Суду від 14.04.2021, позивача визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.

В межах цього кримінального провадження до позивача застосовувався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, до нього застосовувалися кайданки.

Вказане кримінальне переслідуванням, зокрема факт позбавлення його волі на 3,5 місяці, те що він опинився без засобів до існування, факт його утримання збоку матері пенсіонерки, завдав йому моральної шкоди. Зокрема позивач втратив сон і спокій, морально страждав, докладав зусиль для доведення своєї невинуватості, відчував страх, сором, приниження.

Позивач вказує, що розмір моральної шкоди підтверджується висновком психологічної експертизи.

В судовому засіданні позивач вказав про те, що заявлена до стягнення сума у 6 млн. грн. обґрунтовується висновком психологічної експертизи та охоплює всі страждання яких він зазнав від правоохоронних органів, зокрема факти завдання йому тілесних ушкоджень.

Стислий виклад заперечень відповідачів.

Згідно відзиву ГУНП в Дніпропетровській області 31.01.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.2 ст.345, ч.2 ст.342 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 03.03.2018 змінено підозру та 31.03.2018 обвинувальний акт скеровано до суду.

Відповідач вказує про те, що дії ГУНП не визнавалися незаконними, що перешкоджає задоволенню позову. Окрім цього позивачем не доведено заявленого до стягнення розміру моральної шкоди.

Згідно пояснень Дніпропетровської обласної прокуратури, позивач перебував під цілодобовим домашнім арештом з 01.02.2018 по 01.04.2018, решту часу до ухвалення виправдувального вироку він перебував під домашнім арештом у нічний час. Розмір моральної шкоди позивачем не доведений.

В судовому засіданні представники відповідача та третіх осіб просили відмовити у задоволенні позову з підстав безпідставності вимог.

Обставини, встановлені судом.

31.01.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.2 ст.345, ч.2 ст.342 КК України.

Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01.02.2018 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляд цілодобового домашнього арешту строк до 01.04.2018, ухвалою від 18.05.2018 застосовано запобіжний захід у вигляд домашнього арешту з 22:00 год до 06:00 год строком до 16.07.2018, 17.08.2018 застосовано аналогічний запобіжний захід до 15.10.2018, ухвалою від 16.11.2018 строком до 14.01.2019, який 08.01.2019 продовжено до 08.03.2019.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01.03.2019 у справі №199/2151/18 ОСОБА_1 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та виправдано у зв`язку із недоведеність в його діях складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід у виді домашнього арешту скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 та ухвалою Верховного Суду від 14.04.2021 вказаний вирок залишено без змін.

Згідно висновку ТОВ «Експертно-дослідна служба України» від 27.08.2019: ОСОБА_1 завдано моральну шкоду внаслідок дій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. Сума заявленої ОСОБА_1 компенсації у 2 млн. доларів США є суб`єктивно справедливою для нього. За розрахунком згідно методики пропонованої Харківським НДІСЕ МЮ України розмір грошової компенсації моральної шкоди становить 378 мінімальних заробітних плат.

Вказаний висновок ґрунтується на обставинах кримінальних проваджень щодо ОСОБА_1 починаючи із 2012 року та на поясненнях ОСОБА_1 .

Також позивачем долучено акт судово-медичного дослідження від 02.12.2021 за тілесними ушкодженнями, спричиненими ОСОБА_1 у 2021 році.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно приписів абзацу другого ч.3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповіднодо положеньцього Законупідлягає відшкодуваннюшкода,завдана громадяниновівнаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

У відповідності до п.5 ст.3 вказаного Закону у наведених встатті 1цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Відповідно до ч.5 ст.4 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За приписами ч.3 ст.13 вказаного закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

За правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176ЦК України та статті 1Закону №266/94-ВР і не є у залежності від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (п.90).

За приписами ст.12 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.3).

Висновки суду.

Межі розгляду.

Вирішуючи справу суд виходить із підстав, наведених позивачем у позові, а саме суд обмежується обставинами кримінального провадження, яке завершилося ухваленням вироку від 01.03.2019 у справі №199/2151/18.

Суд не бере до уваги пояснень позивача, які не охоплюється вказаним кримінальним провадження.

При цьому суд розснував позивачу принцип диспозитивної та його право на подання заяв про зміну предмету або підстав позову, а також порядок їх подання. Для вчинення позивачем необхідних дій суд відкладав підготовче засідання.

Щодо суті позову.

Оскільки набрав законної сили виправдувальний вирок суду щодо позивача, він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Суд погоджується із обґрунтуванням позову про понесення позивачем моральної шкоди, а саме проведення щодо нього слідчих дій, перебування позивача під домашнім арештом. При чому, як зазначає Європейський суд з прав людини у, за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Визначаючи розмір відшкодування, зважаючи на мотиви позову та надані позивачем докази, суд виходить із розміру мінімальної заробітної плати, станом на день розгляду справи (8 тис.грн.) та часу перебування позивач під слідством та судом.

Підстав для відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не доведено, відповідних доказів не надано.

Поданий висновок ТОВ «Експертно-дослідна служба України» від 27.08.2019 не береться судом до уваги, адже стосується подій та періоду значно ширшого ніж підстави позову у даній справі та ґрунтується на особистому сприянні позивачем достатності розміру відшкодування.

Також не береться до уваги акт судово-медичного дослідження від 02.12.2021 оскільки стосується подій, які виходять за межі підстав позову.

Щодо строку перебування позивача під слідством та судом то суд бере за початок день повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Останнім днем нарахування суд бере день постановлення постанови судом касаційної інстанції.

За таких обставин позивач має право на відшкодування за рахунок держави 310933,33 грн.

На підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» у даній категорії справ не справляється. Інших судових витрат не заявлено. Відтак відсутні підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), у рахунок відшкодування моральної шкоди, 310933 (триста десять тисяч дев`ятсот тридцять три), 33 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.02.2025.

Суддя: В.І. Цитульський