Ухвала

від 18.02.2025 по справі 906/1242/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 906/1242/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (судді: Петухов М. Г. - головуючий, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024 (суддя Вельмакіна Т. М.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П.Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд"

до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області

про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2023 року Дочірнє підприємство "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" ТОВ "Акорд") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Глибочицька сільська рада) про:

- визнання права ДП "Міжнародний аеропорт Житомир ім. С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" щодо користування з 12.09.2017 на умовах оренди земельною ділянкою (інше речове право на майно, у тому числі землю) зменшеної площі (12, 4278 га) ніж передбачено договором оренди земельної ділянки від 08.04.2015, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2015 за № 9408073 (площа 57,7098 га) (далі - договір оренди земельної ділянки від 08.04.2015/спірний договір);

- зобов`язання Глибочицьку сільську раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 шляхом визнання укладеною додаткової угоди, у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач передав у комунальну власність нерухоме майно, яке було прийнято за актом приймання-передачі від 12.09.2017, підписаним між позивачем та Житомирською міською радою, проте позивач змушений був сплачувати орендну плату за земельну ділянку в повному об`ємі, включаючи частину земельної ділянки, на якій був розташований об`єкт нерухомого майна, належний Житомирській міській раді, оскільки лише 08.09.2020 Житомирська міська рада зареєструвала за собою право власності на це майно, а право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822082000:01:000:1750, площею 45,2271 га, на якій розміщене це нерухоме майно, зареєстровано 06.08.2021.

02.09.2021 Глибочицька сільська рада зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822082000:01:000:17498, площею 12,4827 га.

Отже, позивач вважаючи, що у зв`язку з відчуженням об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, саме з 12.09.2017 у нього припинилося право користування (оренди) земельною ділянкою площею 45,2271 га, на якій розташований цей об`єкт, та відповідно був відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за вказану земельну ділянку, що стало підставою для звернення товариства 31.05.2023 до міської ради з пропозицією укласти додаткову угоду та врегулювати відносини оренди з 12.09.2017. Однак, у відповідь на вказане звернення позивач отримав від відповідача рішення від 14.07.2023 № 12, в якому відповідачем проігноровано всі пропозиції позивача.

Вважаючи вказане рішення міської ради відмовою від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 на запропонованих позивачем умовах, товариство звернулося до суду.

3. У відзиві на позовну заяву Глибочицька сільська рада просила відмовити в її задоволенні, вказуючи на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, звертаючи увагу, зокрема, на тому, що рішення про прийняття у власність нерухомого майна, належного орендарю, яке знаходилося на орендованій земельній ділянці, що стало підставою для подальшого поділу земельної ділянки загальною площею 57,7098 га на дві земельні ділянки, було прийнято 02.09.2020, а не у 2017 році, як вказує позивач.

4. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, установивши обставини щодо прийняття Житомирською міською радою рішення № 1985, укладення договору та підписання акта приймання-передачі майна у вересні 2020 року, дійшли висновку, що сам по собі акт приймання-передачі нерухомого майна позивача від 12.09.2017 не може свідчити про набуття Житомирською міською радою саме у 2017 року права власності на це майно, що безпосередньо пов`язане з визначенням моменту переходу до набувача права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно.

Суди також вказали на те, що 14.07.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору оренди землі, за якою позивачеві було передано в оренду дві земельні ділянки (площею 45,2271 га, кадастровий номер 1822082000:01:000:1750 та площею 12,4827 га, кадастровий номером 1822082000:01:000:1749 площею 12,4827 га), у той час, як позивач стверджував про припинення у нього права користування земельною ділянкою площею 45, 2271 га та, відповідно, відсутність обов`язку зі сплати орендної плати з 12.09.2017 у зв`язку із вибуттям з власності позивача об`єкта нерухомого майна.

Крім того за висновками судів попередніх інстанцій у 2017 році земельна ділянка площею 45,2271 га не була сформована, не мала кадастрового номеру, право власності на неї не було зареєстровано, тому вказана земельна ділянка на той час не була об`єктом цивільних прав і зміни до договору оренди від 08.04.2015 могли бути внесені лише після дотримання вимог законодавства щодо поділу земельної ділянки, отримання кадастрових номерів утворених в результаті поділу земельних ділянок, тобто після формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, недотримання яких виключало можливість внесення змін до договору оренди земельної ділянки стосовно оренди земельної ділянки зменшеної площі у 2017 році та, відповідно, свідчить про відсутність підстав для внесення таких змін до цього договору у 2024 році зі зворотною дією в часі, а саме з 12.09.2017.

5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із застосуванням судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 22, 24, 25 постанови від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 щодо автоматичного переходу до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 стосовно того, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Скаржник вважає, що у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18 зроблено висновок про те, що суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21 зазначається, що акт приймання-передачі як такий не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин. Відтак акт є належним доказом укладення сторонами договору.

На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду та, як наслідок, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 202 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, частини 2 статті 7 Закону України "Про оренду землі", порушення норм процесуального права, зокрема статей 86, 269, 276 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до винесення незаконних та необґрунтованих рішень.

6. У відзиві на касаційну скаргу Глибочицька сільська рада просить закрити касаційне провадження у справі з підстав необґрунтованості доводів скаржника, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано констатували, що в акті приймання-передачі від 12.09.2017 відсутня інформація щодо земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, її кадастрового номеру та площі, що є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, як це передбачено нормами частини 6 статті 120 Земельного кодексу України. З вказаного акта неможливо встановити розміщення штучного покриття взлітно-посадкової полоси та рульової доріжки саме на частині орендованої за договором від 08.04.2015 земельної ділянки площею 57,7098 га та, відповідно, площу земельної ділянки під вказаним об`єктом нерухомого майна.

Сільська рада з огляду на положення частини 6 статті 120 Земельного кодексу України зауважила, що не можна відчужити жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, якій не присвоєно кадастрового номера. Для переходу (передачі орендарем) права, в тому числі оренди, на частину земельної ділянки обов`язковим є попереднє виділення такої частини в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера, тобто, після набуття такою частиною земельної ділянки статусу об`єкта цивільних прав (стаття 79-1 Земельного кодексу України).

Сам по собі акт приймання-передачі нерухомого майна позивача без дотримання вимог законодавства не може свідчити про набуття Житомирською міською радою з 12.09.2017 права власності на це майно, що безпосередньо пов`язане і з визначенням моменту переходу до набувача і права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно.

Крім того нерухоме майно продовжувало використовуватись скаржником і після підписання акта передачі, а також використовується і по даний час, про що відповідачем наголошувалось під час судового засідання в суді першої інстанції.

7. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

8. Суди першої та апеляційної інстанції установили, що 08.04.2015 між Житомирською обласною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) та ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1, 2, 7 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку цільове призначення J.12.05, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради. В оренду передається земельна ділянка площею 57,7098 га, у тому числі, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0363 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,414 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0589 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0130 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,1136 га, під аеропортами та відповідними структурами - 5,3290 га, під аеропортами та відповідними структурами - 9,0750 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0348 га, під аеропортами та відповідними структурами - 42,9161 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 1822082000:01:000:1282. Договір укладено на 25 років.

Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці наявне нерухоме майно.

Земельна ділянка передається для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту (пункту 12 договору).

Зі змісту акта прийому-передачі (без дати та без номера) Житомирська обласна державна адміністрація Житомирської області передала земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель чи споруд авіаційного транспорту, площею 57,7098 га, кадастровий номер 1822082200:01:000:1282 у строкове платне користування орендарю - ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд".

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2014 № 25896058 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2014 № 25899980 ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" на праві приватної власності належать будівля аеропорту та інженерні споруди за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, площею 1392,2 м2.

9. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням від 29.08.2017 № 703 за результатами розгляду звернення ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" Житомирська міська рада прийняла від ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" до комунальної власності територіальної громади міста Житомира штучне покриття взлітно-посадкової полоси та рульової доріжки балансовою вартістю 28286 грн, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, як благодійну пожертву.

Згідно з актом приймання-передачі від 12.09.2017 Житомирська міська рада прийняла від ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" до комунальної власності територіальної громади міста Житомира штучне покриття взлітно-посадкової полоси та рульової доріжки балансовою вартістю 28286 грн, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, як благодійну пожертву відповідно до рішення сесії Житомирської міської ради від 29.08.2017 №703 "Про прийняття благодійної пожертви від ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд".

10. Суди попередніх інстанцій також установили такі обставини:

- рішенням Житомирської міської ради від 02.09.2020 № 1985 прийнято у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади від ДП "Міжнародний аеропорт Житомир ім. С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" в якості пожертви нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, а саме: перон загальною площею 15 000 кв.м, оціночною вартістю 6 546 210 грн; РД-1 рульова доріжка загальною площею 3840,00 кв.м оціночною вартістю 24 009 550 грн; проектна документація "Реконструкція аеродромного комплексу ДП "Міжнародний аеропорт Житомир ім. С.П.Корольова ТОВ "Акорд"; та передано це майно в господарське відання комунальному підприємству "Центр інвестицій" Житомирської міської ради;

- 07.09.2020 між ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" (дарувальник) та Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою (обдаровуваний) укладено договір пожертви за умовами пункту 1.1 якого дарувальник зобов`язується безоплатно передати обдаровуваному майно у власність, склад якого, а також порядок та умови передачі визначаються цим договором;

- згідно з актом приймання-передачі від 07.09.2020 ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд" передало Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді майно згідно з договором пожертви;

- 08.09.2020 Житомирська міська рада зареєструвала право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна - штучне покриття ВПП і РД за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.09.2017, рішення Житомирської міської ради від 02.09.2020 № 1985, договору пожертви від 07.09.2020, акта приймання-передачі від 07.09.2020;

- 05.08.2021 передано Комунальному підприємству "Центр інвестицій" Житомирської міської ради на праві господарського відання перон загальною площею 15000 м2, РД-1 рульова доріжка загальною площею 3840 м2, штучне покриття взлітно-посадкової полоси, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- 22.04.2021 розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації № 272 "Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення" погоджено ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П.Корольова" ТОВ "Акорд" розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 57,7098 га, кадастровий номер 1822082000:01:000:1282 для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту на території Глибочицької сільської ради на дві окремі земельні ділянки, а саме: площею 12,4827 га, кадастровий номер 1822082000:01:000:1749; площею 45,2271 га, кадастровий номер 1822082000:01:000:1750. Внесено відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015, укладеного з ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" та доручено голові Житомирської районної державної адміністрації укласти в інтересах держави, в особі Житомирської облдержадміністрації, додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з ДП "Міжнародний аеропорт Житомир ім. С. П. Корольова" ТОВ "Акорд".

11. Суди попередніх інстанції установили, що сторонами не заперечувався факт укладення 14.07.2021 додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015.

Крім того укладання додаткової угоду від 14.07.2021 № 1 до договору оренди від 08.04.2015 вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.09.2021 № 272993653.

12. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.08.2021 Житомирська міська рада зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 45,2271 га, кадастровий номер 1822082000:01:000:1750, а 02.09.2021 Глибочицька сільська рада зареєструвала право власності на земельну ділянку 12,4827 га, кадастровий номер 1822082000:01:000:1749.

13. Також суди установили, що ДП "Міжнародний аеропорт Житомир ім. С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" листом від 31.05.2023 № 118 зверталося до Глибочицької сільської ради з пропозицією: укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 в частині зміни з 12.09.2017 (момент відчуження об`єкта нерухомого майна) по 06.08.2021 (момент державної реєстрації частини орендованої позивачем земельної ділянки площею 45,2271 га за Житомирською міською радою): площі з 57,7098 га на 12,4827 га та зменшення орендної плати відповідно до зменшеної площі орендованої земельної ділянки згідно існуючої до 183 649 грн 48 коп. на рік та 15 304,12 грн на місяць відповідно; з 06.08.2021 (момент державної реєстрації частини орендованої позивачем земельної ділянки площею 45,2271 га за Житомирською міською радою кадастровий номер 1822082000:01:000:1750 та відповідного виготовлення нової грошової оцінки на земельну ділянку) кадастрового номеру земельної ділянки з 1822082000:01:000:1282 на 1822082000:01:000:1749; визначення нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 12,4827 га в розмірі 9 808 814,54 грн; визначення орендної плати у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 98 088,15 грн на рік та 8 174,01 грн на місяць відповідно.

Глибочицька сільська рада з листом від 24.07.2023 № 1104 надіслала позивачу витяг з рішення Глибочицької сільської ради від 14.07.2023 № 12, згідно з яким вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015, а саме замінити сторону "Орендодавець" з Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області на Глибочицьку сільську раду, та визначено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1822082000:01:000:1749, площею 12,4827 га, терміном на 5 (п`ять) років з орендною платою у розмірі 12 (дванадцять) відсотків з врахуванням коефіцієнтів індексації від діючої нормативно грошової оцінки земельної ділянки, і становить 1 115 839,83 грн на рік, та складає 92 986,66 грн за місяць оренди.

14. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" до Глибочицької сільської ради про визнання права ДП "Міжнародний аеропорт Житомир ім. С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" щодо користування з 12.09.2017 на умовах оренди земельною ділянкою зменшеної площі (12,4278 га) ніж передбачено договором оренди земельної ділянки від 08.04.2015 (площа 57,7098 га) та зобов`язання Глибочицьку сільську раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 шляхом визнання укладеною додаткової угоди, у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

15. Згідно з положеннями частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

16. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 792 вказаного Кодексу передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

З огляду на приписи статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 вказаного Закону).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для зміни або розірвання договору та передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

17. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач на підставі договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 отримав у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - J.12.05, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради площею 57,7098га, у тому числі під аеропортами та відповідними структурами - 0,0363 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,414 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0589 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0130 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,1136 га, під аеропортами та відповідними структурами - 5,3290 га, під аеропортами та відповідними структурами - 9,0750 га, під аеропортами та відповідними структурами - 0,0348 га, під аеропортами та відповідними структурами - 42,9161 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 1822082000:01:000:1282

Суди установили, що на частині вказаної земельної ділянки було розміщено майно орендаря, зокрема, будівля аеропорту та інженерні споруди, складовими частинами яких є: будівля аеропорту (літера "П") загальною площею 1 392,2 м2, споруда (штучне покриття ВПП і РД), споруда (інженерна інфраструктура), споруда (привокзальна площа 80х80).

18. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруд.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

У постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, висловлений у постановах від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15, від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

19. Статтею 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 79-1 вказаного Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3 вказаної норми).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частин 4 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. (частина 6 цієї норми).

Згідно з частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

20. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що позивач, звертаючись до суду, посилався на акт приймання-передачі від 12.09.2017, за яким він передав як благодійну пожертву у комунальну власність Житомирської міської ради нерухоме майно - штучне покриття взлітно-посадкової полоси та рульової доріжки балансовою вартістю 28286,00 грн, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Авіаторів, 9.

Визначення пожертви передбачене у статті 729 Цивільного кодексу України, в якій закріплено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Статтею 719 Цивільного кодексу України встановлена форма договору дарування та передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Момент набуття права власності за договором визначений у статті 334 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на акт приймання-передачі від 12.09.2017, установивши відсутність нотаріально посвідченого договору пожертви (дарування), укладеного у 2017 році.

Суди попередніх інстанцій також установили, що в акті приймання-передачі від 12.09.2017 відсутня інформація щодо земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, кадастровий номер та площа земельної ділянки, що є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, як це передбачено нормами частини 6 статті 120 Земельного кодексу України.

За висновками судів з вказаного акта неможливо встановити розміщення штучного покриття взлітно-посадкової полоси та рульової доріжки саме на частині орендованої за спірним договором від 08.04.2015 земельної ділянки площею 57,7098 га та, відповідно, площу земельної ділянки під вказаним об`єктом нерухомого майна.

При цьому суди установили, що лише після укладення між позивачем та Житомирською міською радою договору пожертви від 07.09.2020, Житомирська міська рада 08.09.2020 зареєструвала право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна - штучне покриття ВПП і РД за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.09.2017, на який посилається позивач як на підставу переходу права власності на нерухоме майно, на підставі рішення Житомирської міської ради від 02.09.2020 № 1985, договору пожертви від 07.09.2020, акта приймання-передачі від 07.09.2020, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу в оренду передано дві земельні ділянки - кадастровий номер 1822082000:01:000:1750, площею 45,2271 га та кадастровий номер 1822082000:01:000:1749, площею 12,4827 га, на підставі договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 та додаткової угоди № 1 від 14.07.2021, яка була підписана сторонами саме у 2021 році.

Отже, суди виходили з того, що у 2021 році позивачу передано в оренду дві земельні ділянки, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки, орендованої за договором оренди земельної ділянки від 08.04.2015.

При цьому у 2023 році позивач звертався до Глибочицької сільської ради з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 в частині зміни об`єкта оренди щодо зменшення його площі та, відповідно, орендної плати.

Як свідчать матеріали справи та вказували суди, Глибочицька сільська рада листом від 24.07.2023 № 1104 надіслала позивачу витяг з рішення Глибочицької сільської ради від 14.07.2023 № 12, згідно з яким вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015, а саме замінити сторону "Орендодавець" з Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області на Глибочицьку сільську раду, та визначено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1822082000:01:000:1749, площею 12,4827 га, терміном на 5 (п`ять) років з орендною платою у розмірі 12% з врахуванням коефіцієнтів індексації від діючої нормативно грошової оцінки земельної ділянки, і становить 1 115 839,83 грн на рік, та складає 92 986,66 грн за місяць оренди.

22. Отже, суди попередніх інстанцій установивши обставини стосовно того, що у 2017 році земельна ділянка площею 45,2271 га не була сформована, не мала кадастрового номеру, право власності на неї не було зареєстровано, виходили з того, що вказана земельна ділянка на той час не була об`єктом цивільних прав. Об`єктом цивільних прав та предметом договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 була земельна ділянка кадастровий номер 1822082000:01:000:1282, площею 57,7098 га, поділ якої станом на 12.09.2017 (дата акта, на який посилався позивач) не відбувся, будь-яких земельних ділянок з іншими розмірами та кадастровими номерами на той час не існувало, тому внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди стосовно оренди позивачем земельної ділянки зменшеної площі з 12.09.2017 є неможливим.

Звертаючись з відповідним позовом позивач у 2023 році позивач намагається у судовому порядку змінити правовідносини між сторонами, що існували у 2017 році, а саме зменшити площу орендованої земельної ділянки з 57,7098 га до 12,4278 га, що відповідно впливає на розмір зобов`язань зі сплати орендної плати з 12.09.2017.

23. Як вже зазначалося, оскаржуючи судові рішення у справі, ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 22, 24, 25 постанови від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 щодо автоматичного переходу до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном висновків, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 стосовно того, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

24. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

25. Так, у справі № 910/2077/17 (постанова Верховного Суду від 07.11.2018) за позовом Приватного акціонерного товариства "Турбота" (далі - позивач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська консалтінгова група" (далі - позивач-2) до Київської міської ради про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 31.08.2007 припиненими для позивача-1 з 05.02.2009 а для позивача-2 - з 01.09.2009, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення про задоволення позову з підстав неправильно обраного позивачами способу захисту, вказав на те, що законодавство, чинне на момент відчуження позивачами нерухомого майна, вже містило положення про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном, про що вірно наголошено судом апеляційної інстанції, а внесені Законом України від 05.11.2009 N 1702-VI зміни направлені лише на вдосконалення та деталізацію порядку набуття прав на землю новим власником нерухомості, але не змінюють первісно закладеної законодавцем концепції переходу права землекористування у разі відчуження нерухомого майна та не суперечать їй.

Водночас суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, установили обставини стосовно того, що право комунальної власності на нерухоме майно зареєстровано 08.09.2020 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.09.2017, на який посилається позивач як на підставу переходу права власності на нерухоме майно, на підставі рішення Житомирської міської ради від 02.09.2020 № 1985, договору пожертви від 07.09.2020, акта приймання-передачі від 07.09.2020, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому об`єктом цивільних прав та предметом договору оренди земельної ділянки від 08.04.2015 була земельна ділянка кадастровий номер 1822082000:01:000:1282, площею 57,7098 га, поділ якої станом на 12.09.2017 (дата акта, на який посилався позивач щодо передачі нерухомого майна) не відбувся, будь-яких земельних ділянок з іншими розмірами та кадастровими номерами на той час не існувало, тому внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди стосовно оренди позивачем земельної ділянки зменшеної площі з 12.09.2017 є неможливим.

26. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, у справі № 916/546/21, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А. А. про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, предметом розгляду було вирішення з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, а також доводів касаційної скарги, чи існують правові підстави для визнання недійсним акта приймання передачі на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як правочину та необхідності відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань управителя за договором управління майном корпоративними правами як учасника відповідного товариства.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі вказала на те, що встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Також скаржник посилався на те, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21 зазначається, що акт приймання-передачі як такий не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин. Відтак акт є належним доказом укладення сторонами договору.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій здійснивши оцінку всіх доказів у справі в їх сукупності, виходили із встановлення обставин щодо дати виникнення права комунальної власності на нерухоме майно (укладення між сторонами договору пожертви від 07.09.2020, підписання акта приймання-передачі майна від 07.09.2020, здійснення реєстрації права комунальної власності 08.09.2020), а також встановили, що в акті приймання-передачі від 12.09.2017, на який посилався позивач, відсутня інформація щодо земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, кадастровий номер та площа земельної ділянки, що є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, як це передбачено нормами частини 6 статті 120 Земельного кодексу України. З вказаного акта неможливо встановити розміщення нерухомого майа саме на частині орендованої за спірним договором від 08.04.2015 земельної ділянки площею 57,7098 га та, відповідно, площу земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна.

27. Отже, у цій справі та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про різні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання.

Ураховуючи наведене відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

28. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" ТОВ "Акорд" на судові рішення у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С. П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.05.2024 у справі № 906/1242/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак