Постанова

від 19.02.2025 по справі 916/3707/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3707/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів: Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури до відповідачів: 1) Одеської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія", про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів та державних актів, зобов`язання вчинити певні дії,

за участі:

прокурора - Шапка І. М.,

представників відповідача-1 - Явченко Д. В.,

представників відповідача-2 - Сергеєв Д. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" (далі - ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія"), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 25, пункт 26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005- 2006 роках" в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га;

- визнати незаконним та скасувати пункт 25, пункт 26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 1,0081 га та 1,0136 га;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2230;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2229;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 711402, реєстраційний номер 020950500006, виданий 19.02.2009 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" на земельну ділянку площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 711403, реєстраційний номер 020950500007, виданий 19.02.2009 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" на земельну ділянку площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002;

- зобов`язати ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- зобов`язати ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням прав та законних інтересів територіальної громади м. Одеси щодо раціонального використання земель водного фонду, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002, які було у 2008 році продано ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливості будівництва об`єктів офісного та житлового призначення, а також іншого будівництва, окрім будівництва об`єктів санаторіїв та інших оздоровчих закладів, та в силу вимог статей 59, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не можуть перебувати у приватній власності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-IV "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005- 2006 роках" визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведеним аукціонів.

4. Додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-IV визначено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, відповідно до якого, зокрема, у пункті 25 та пункті 26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площами 1,0 га, курортно-оздоровча зона, курортно-рекреаційний комплекс (2-3 поверхи).

5. Рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV "Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні", зокрема, затверджено технічні паспорти земельних ділянок, розташованих у м. Одеса і призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону; вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005- 2006 роках; вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.

6. Додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV визначено відомості про стартові ціни земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону у 2005- 2006 роках, відповідно до якого, зокрема, у пункті 25 та пункті 26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) площами 1,0081 га та 1,0136 га.

7. Рішенням Одеської міської ради від 22.01.2008 № 2184-V до вказаних вище рішень внесено зміни в частині періоду продажу земельних ділянок на земельних торгах, а рішенням Одеської міської ради від 09.12.2008 № 3464-V - в частині зміни стартових цін.

8. 03.12.2008 між Одеською міською радою (продавець) та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д. Г. та зареєстрований під № 2230, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах м. Одеси під забудову площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об`єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX-XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 № 160.

9. В подальшому на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 № 2230 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 серія ЯЖ № 711402, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) є ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія".

10. 03.12.2008 між Одеською міською радою (продавець) та ТОВ "Південна торгівельно-промислова Компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д. Г. та зареєстрований під № 2229, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах м. Одеси під забудову площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об`єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX-XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 № 160.

11. В подальшому на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 № 2229 ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 серія ЯЖ № 711403, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) є ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. 31.05.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про задоволення позову у повному обсязі.

13. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора про визнання незаконними та скасування спірних пунктів Переліку земельних ділянок до рішень Одеської міської ради, зазначених у прохальній частині позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Прокурором доведено порушення Одеською міською радою вимог законодавства під час прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням того, що частини спірних земельних ділянок знаходяться на прибережній частині схилу уздовж моря, частина земельних ділянок входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи висновками відповідних органів із зазначенням відповідних умов погодження проектної документації.

14. Щодо вимог Прокурора про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу та державних актів про право власності на земельні ділянки, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, оскільки такі вимоги є похідними від результату визнання судом оспорюваних рішень Одеської міської ради незаконними та їх скасування.

15. Задовольняючи вимоги Прокурора про зобов`язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади м. Одеси спірних земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному разі втручання у право власності є законним, переслідує легітимну мету - відновлення законних прав територіальної громади м. Одеси, зокрема, і на розпорядження землями водного фонду, які були незаконно передані у приватну власність ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", що складає суспільний, публічний інтерес.

16. Суд першої інстанції також вказав, що підстав для застосування до вимог Прокурора строків позовної давності за заявою Одеської міської ради у даному разі немає, оскільки по-перше, посилання міської ради на те, що у списку запрошених на ХХІХ сесію Одеської міської ради від 29.09.2005 був зазначений Прокурор, не приймається до уваги господарським судом в якості підстави обізнаності прокурора у 2005 році зі змістом оскаржуваних рішень, бо сам по собі список запрошених не є доказом присутності на сесії, а по-друге, оскільки Прокурором заявлено по суті негаторний позов, до таких правовідносин строки позовної давності не застосовуються.

17. 23.10.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 скасував та прийняв нове рішення про відмову в позову в повному обсязі.

18. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення нерухомого майна у власність держави, визначив територіальну громаду власником спірних земельних ділянок, яка не є фактичним володільцем такого майна, тобто, таким чином позовна вимога прокурора є одночасним пред`явленням віндикаційного та негаторного позову, а кінцевою метою такого способу захисту не є усунення перешкод в користуванні майном.

19. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що між сторонами існує спір щодо розташування спірних земельних ділянок в прибережній смузі і це не можна вважати встановленим фактом без дослідження судом в повному обсязі всіх обставин справи з підтвердженням цього належними, достовірними та вірогідними доказами, а тому посилання Прокурора на заявлення негаторного позову з огляду на порушення норм Земельного та Водного кодексів України є необґрунтованим.

20. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття, тому ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади у даній справі має бути звернення з віндикаційним позовом щодо витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном в порядку статті 391 ЦК України. Натомість Прокурором одночасно заявлено віндикаційні та негаторні вимоги, що є недопустимим.

Короткий зміст касаційної скарги

21. Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

22. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду, викладених у касаційній скарзі, щодо обрання належного способу захисту прав у спорах, пов`язаних з зайняттям земельної ділянки водного фонду з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

23. У відзиві на касаційну скаргу Одеська міська рада просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на підставі пункта 5 частини першої статті 296 ГПК України, або, якщо Суд не знайде підстав для закриття касаційного провадження, касаційну скаргу Прокурора залишити без задоволення.

24. Одеська міська рада вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не відповідає об`єктивним обставинам спору, чинному законодавству та усталеній судовій практиці, а апеляційний господарський суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у оскаржуваній постанові.

25. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" просить в її задоволенні відмовити та залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що апеляційний суд, зробивши висновок, що в даному позові позивач звернуся до суду з одночасними віндикаційними та негаторними вимогами, не робив висновок про те, що скаржнику необхідно звертатися саме із віндикаційним позовом. Відповідач-2 також наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду.

Позиція Верховного Суду

Щодо визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради у відповідній частині

26. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги Прокурора про визнання незаконними та скасування рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV та рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV в частинах, що стосуються включення земельних ділянок площею 1,0081 га та 1,0136 га (за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського) до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову.

27. Обґрунтовуючи свою позицію, Прокурор стверджує, що спірними рішеннями ради порушується право власності територіальної громади м. Одеси на спірний об`єкт нерухомості, тому належним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду з позовом про скасування таких рішень органу місцевого самоврядування.

28. Колегія суддів зазначає, що у пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

29. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не призводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому відсутня необхідність оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення (пункт 4.50 постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20).

30. Оскільки на підставі пунктів 25, 26 додатку до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV та пунктів 25, 26 додатку до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV було укладено спірні договори купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, зазначені рішення ради в частині продажу Одеською міською радою ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, вичерпали свою дію виконанням.

31. Отже, звернення з позовом про визнання незаконними та скасування окремих пунктів додатків до рішень не призведе до поновлення порушеного права власності територіальної громади м. Одеси на спірні земельні ділянки, тому такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, у зв`язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки

32. Що стосується позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, то у цій справі права держави на земельні ділянки водного фонду порушує не сам державний акт на землю, а їх відчуження з порушенням закону.

33. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 91) підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

34. Близький за змістом висновок викладено у пункті 196 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, згідно з яким підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (частина перша статті 328 ЦК України), а не свідоцтво про право власності.

35. Отже, скасування державних актів на землю не призведе до поновлення порушеного права власності держави на земельні ділянки.

36. Враховуючи зазначене, а також те, що спірні земельні ділянки, що належать до земель водного фонду, зареєстровані на праві приватної власності за ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", Верховний Суд зазначає про те, що Прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав держави шляхом визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо визнання договорів купівлі-продажу від 03.12.2008 недійсними.

37. Прокурор оскаржує договори купівлі-продажу земельних ділянок, які укладені між Одеською міською радою та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", посилаючись на законодавчу обмеженість цивільного обороту спірних земельних ділянок. Прокурор вказує, що останні знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, проте законодавством не передбачено можливість передачі у приватну власність юридичних та фізичних осіб таких земельних ділянок, вказані землі мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливість будівництва об`єктів офісного та житлового, а також іншого будівництва, окрім будівництва об`єктів санаторного призначення.

38. Фактично аргументація Прокурора зводиться до того, що спірні договори спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності.

39. Водночас за висновками Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20, пункти 84, 85), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23, пункт 216)).

40. Крім того, колегія суддів бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20, пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14- 53цс21, пункт 25)), що свідчить про нікчемність такої домовленості.

41. При цьому відповідно до усталеної практики Верховного Суду вимога про визнання нікчемного правочину недійсним не є належною і не підлягає задоволенню. Натомість суд робить висновок про нікчемність правочину у мотивувальній частині під час розгляду по суті спору за належною позовною вимогою (тому колегія суддів не робить висновків про дійсність чи нікчемність договорів, які оспорює Прокурор).

42. Отже, суд апеляційної' інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в цій частині, але з інших мотивів.

Щодо вимоги зобов`язати ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади м. Одеси двох земельних ділянко

43. Апеляційний суд дійшов висновку, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади у цій справі має бути звернення з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 388 ЦК України, а не про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном в порядку статті 391 ЦК України.

44. Колегія суддів звертає увагу, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, на6уває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

45. Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86,115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

46. Отже, за загальним правилом особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є фактичним володільцем такого майна. Відповідно, якщо позивач вважає себе власником нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є, зокрема, віндикаційний позов.

47. Водночас за висновками Великої Палати Верховного Суду з цього загального правила є виключення. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено таке:

"51. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим, розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

52. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші)".

48. Оскільки у справі, що переглядається, Прокурор обґрунтовує свої вимоги саме тим, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку, яка, на його думку, належить до водного фонду, то виходячи з наведених висновків Великої Палати Верховного Суду належним способом захисту прав територіальної громади є саме негаторний позов. Тому колегія суддів відхиляє висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту права у цій справі є віндикаційний позов.

49. Негаторний позов щодо земельної ділянки водного фонду опосередковується вимогою про повернення земельної ділянки її власникові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункт 96)). Рішення суду про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем (суб`єктом, на користь якого ухвалене судове рішення) права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

50. У справі, що переглядається, Прокурор сформулював позовну вимогу як "Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря)". Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в тому, що формулювання "усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади" є взаємовиключними.

51. Дійсно, негаторний позов є позовом володіючого власника до неволодіючого невласника, що виключає повернення майна "у власність" позивача, адже він і так вважає себе власником. Колегія додає до цього, що держава і територіальна громада є різними суб`єктами цивільного права, а тому не можна повернути майно державі "в особі територіальної громади". Колегія суддів також звертає увагу, що Прокурор помилково об`єднав у позовній вимозі правову підставу позову (усунути перешкоди у користуванні майном, що вказує на негаторний позов) і власне позовну вимогу про повернення земельної ділянки, яку Прокурор вважає такою, що належить до водного фонду.

52. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80- 81,83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43- 47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20- 26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (провадження № 14-10цс23, пункт 58)).

53. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав учасників справи (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).

54. Колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається, прагнення позивача в частині пред`явлення негаторного позову не викликає сумніву, а позовна вимога може бути витлумачена як така, що опосередковує належний у цій справі спосіб захисту прав - негаторний позов, а саме, як вимогу про повернення земельної ділянки територіальній громаді. Саме таким чином суд апеляційної інстанції мав інтерпретувати позовну вимогу Прокурора і розглянути її по суті.

55. Колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Гусєв проти України" від 14.01.2021 (скарга № 25531/12), бо це рішення не є релевантним до справи, що переглядається. У зазначеному рішенні ЄСПЛ дійшов висновку про порушення права на справедливий суд через таку зміну судом правової кваліфікації позову, яка призвела до зміни предмета доказування; при цьому заявнику не була надана можливість подати докази та аргументи щодо питань, які стосувалися положення, визнаного судом застосовним. Натомість у справі, що переглядається, намір Прокурора застосувати негаторний позов не викликає сумніву, а предмет доказування переважно зводиться до доведення обставин, від яких залежить належність чи неналежність спірних земельних ділянок до водного фонду. Фактично йдеться не про перекваліфікацію позову і не про зміну предмета доказування, а лише про невдале словесне формулювання Прокурором позовної вимоги, яке не може бути перешкодою для її належної інтерпретації з формальних підстав.

56. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

57. Водночас суд апеляційної інстанції не встановив обставин справи і не розглянув спір по суті в частині позовної вимоги, яка опосередковує негаторний позов.

58. Відсутність у Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

59. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, розглянути цю справу з урахуванням предмета і підстав заявленого позову, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

60. Щодо позовної давності

61. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 виснувала, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує відповідне правопорушення.

62. За обставинами даної справи Прокурор звернувся до Одеської міської ради та ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" із негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Отже, до таких вимог строк позовної давності не застосовується.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

64. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

65. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові витрати

66. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 916/3707/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

3. У решті позовних вимог мотивувальну частину постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 916/3707/22 змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач