Ухвала

від 27.02.2025 по справі 477/614/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/614/21

Провадження №2/477/233/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви

в частині вимог без розгляду

27 лютого 2025 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судового засідання Резуник Т.В.,

представника позивача Задирко А.М.,

представника ДСГП «Ліси України» Дубровного М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині повернення земельної ділянки з припиненням права власності на зазначену земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2021 року керівник Миколаївської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» з позовом до Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , з позовом у якому з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову просив визнати незаконним та скасувати рішення Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 15 жовтня 2019 року №5 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га (кадастровий номер 4823383000:07:000:0104) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, правонаступником якого є Миколаївська районна державна адміністрація, з правом постійного користування ДП «Миколаївське лісове господарство», правонаступником якого у свою чергу є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 4823383000:07:000:0104) по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 19 травня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року вжито заходи забезпечення позову за заявою позивача.

Ухвалою від 10 серпня 2021 року за клопотанням прокурора залучено до участі у справі в якості позивача, шляхом заміни первісного позивача в особі Кабінету Міністрів України, його правонаступником Миколаївську районну державну адміністрацію.

Ухвалою суду від 06 квітня 2023 року до участі у справі в якості позивача, шляхом заміни первісного позивача в особі Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» залучено правонаступника державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 27 лютого 2025 року представник відповідача Костенюк М.В. не з`явилася, подавши заяву про відкладення судового розгляду справи.

Прокурор Задирко А.М. та представник ДСГП «Ліси України» Дубровний М.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та вказували на наявність підстав для ухвалення судового рішення у справі.

В судовому засіданні судом порушено питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та ініційовано можливість залишення позову в цій частині без розгляду.

Ухвалою судупостановленою усудовому засіданні27лютого 2025року,позов керівника Миколаївськоїобласної прокуратурив інтересахМиколаївської районноїдержавної адміністрації,Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»до Мішково-Погорілівськоїсільської радиМиколаївської області, ОСОБА_1 провизнання незаконнимта скасуваннярішення вчастині поверненняземельної ділянкиз припиненнямправа власностіна зазначенуземельну ділянкузалишено безрозгляду в частині вимог, що стосується захисту прав та інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Оскільки постановлена 27 лютого 2025 року у судовому засіданні ухвала про залишення позову прокурора у частині позовних вимог без розгляду потребує наведення мотивів її постановлення, суд у відповідності до приписів частини п`ятої статті 259 ЦПК України вважає необхідним оформити таку ухвалу окремим документом після закінчення судового засідання.

Приймаючи доуваги тойфакт,що судомстворені необхідніумови дляреалізації учасникамисправи,своїх процесуальнихправ научасть урозгляді справив суді,враховуючи,відсутність підставдля визнанняїх явкиобов`язковою,суд вважаєза можливепровести судовезасідання завідсутності представникавідповідача КостенюкМ.В.,вирішивши вньому питанняпро залишенняпозову керівникаМиколаївської обласноїпрокуратури безрозгляду вчастині вимог,поданих вінтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Заслухавши думку прокурора Задирко А.М. та представника ДСГП «Ліси України» Дубровного М.О., які заперечували проти залишення позову в частині позовних вимог від імені останнього, з`ясувавши обставини справи та фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовних вимог прокурора в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

За положенням статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Враховуючи, що прокурором заявлено вимогу в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», шляхом визнання за останнім права користування земельною ділянкою, тому позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 257,258-260ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині повернення земельної ділянки з припиненням права власності на зазначену земельну ділянку -залишити безрозгляду вчастині вимог,що стосуєтьсязахисту правта інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО