Рішення

від 24.02.2025 по справі 488/5762/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5762/24

Провадження № 2-о/488/39/25 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2025 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Щеглової Я.В.,

присяжних Ніколаєва М.В., Дремової Л.О.,

секретар судового засідання Годунов Т.О., Чемерова Н.Ю.,

за участіпредставника заявника адвокатаДідух К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборониУкраїни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання особи безвісно відсутньою,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 до Корабельного районного суду м. Миколаєва через систему «Електронний суд» надійшла подана адвокатом Дідух Крістіною Олегівною заява ОСОБА_1 про визнання безвісно відсутнім його брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви представник заявника, з урахуванням заяви, поданої на виконання зазначала ухвали судді про залишення заяви без руху, зазначала про таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є повнорідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23.12.2022 ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 та проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

17.03.2023 було отримано Сповіщення сім`ї №173 про те, що солдат ОСОБА_3 , 1974 року народження, зник безвісти 13.03.2023 в ході бойових дій н.п. Дубово-Василівка Донецької області під час виконання завдань здійснених заходів із забезпечення національної безпеки і оборони відсіч та стримування збройної агресії рф в Донецькій області та Захист Батьківщини.

21.03.2023 дружина ОСОБА_3 ОСОБА_2 подала заяву до Відділення поліції №3 м.Миколаїв Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області про вжиття заходів щодо розшуку її чоловіка, що підтверджується Талоном-повідомленням єдиного обліку № 1657.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заявнику, як повнорідному брату зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , може бути надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

12.06.2024 заявник подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки на підставі абзацу 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду вказаної заяви 26.06.2024 за вих.№ 158/24 ІНФОРМАЦІЯ_5 заявнику ОСОБА_1 була видана Довідка про відстрочку (підстава близькі родичі зникли безвісти) на строк до 11.08.2024.

27.08.2024 ОСОБА_1 повторно подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки на підставі абзацу 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, але отримав усну відмову через те, що необхідно додатково надати рішення суду про визнання його повнорідного брата безвісно відсутнім.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєві від 20.01.2025 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду у складі головуючого та двох присяжних. Копію ухвали надіслано учасникам справи, заінтересованих осіб повідомлено про можливість надати суду письмові заперечення проти заявлених вимог.

В судове засідання, призначене на 18.01.2025 заінтересовані особи не з`явилися.

Представник заявника ОСОБА_4 - адвокат Дідух К.О. у судовому засіданні підтримала заяву у повному обсязі та просила про її задоволення, а саме визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Миколаєва, Миколаївської області, безвісно відсутнім з 13березня2023року.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Частиною другою статті 43 ЦК України визначено, що у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць перше січня наступного року.

Відповідно до ч. 3 статті 43 ЦК України, порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Як зазначено у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 523/2320/19 (провадження № 61-1971св21): «Безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак, встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а)відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б)відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в)сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г)наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

За змістом Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 363/360/18 (провадження № 61-19779св19) виникнення справ про визнання громадян безвісно відсутніми зумовлені необхідністю захисту майнових прав громадян, справи про правовий статус яких розглядається судом, захистом інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою, тривала відсутність якої позбавляє їх можливості користуватись своїми правами.

Разом з тим, у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 467/1274/18 (провадження № 61-10753св20) вказано, що при розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Подібний висновок висловлено у Постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).

Суд враховує, що згідно із ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Більше того, визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою жодним чином не свідчить як про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб. Початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Судом встановлено, що заявник є рідним братом ОСОБА_3 , що підтверджується копіями Свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 09.03.2004 серія НОМЕР_2 та Свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 12.02.2002 серії НОМЕР_3 .

Згідно з наданим суду Талоном-повідомленням єдиного обліку №1657 від 19.12.2023 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію встановлено, що 21.03.2023 до відділення поліції № 3 (м.Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_2 .

У заяві ОСОБА_2 просила вжити заходи щодо розшуку її чоловіка, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 02.03.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дубово-Василівка Донецької області.

З наявного в матеріалах цивільної справи сповіщення сім`ї № 173 від 14.03.2023 встановлено, що солдат ОСОБА_3 , 1974 року народження, номер обслуги 2 міномета 2 мінометного взводу НОМЕР_4 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу за мобілізацією 23.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник безвісти 13.03.2023 в ході бойових дій біля н.п.Дубово-Василівка Донецької області під час виконання завдань, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі, стримування збройної агресії рф в Донецькій області та Захисті Батьківщини.

Мета визнання рідного брата заявника безвісти відсутнім є реалізація права заявника на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто як чоловіка, чий близький родич (повнорідний брат) пропав безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 передбачено, що документом, який підтверджує право на відстрочку є рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Таким чином, без ухвалення судом рішення про визнання рідного брата заявника безвісно відсутнім під час артилерійського обстрілу зі сторони сил російської федерації, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій у бою за Батьківщину, неможливо реалізувати його право на оформлення відповідної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Матеріали заяви містять достатньо доказів, які вказують на те, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 13.03.2023 під час виконання завдань, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі, стримування збройної агресії рф в Донецькій області та Захисті Батьківщини.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно ч. 1 ст. 45 ЦК України, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 309 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Керуючись ст. 43 ЦК України, ст.ст. 10, 19, 76-78, 81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 305, 306, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборониУкраїни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , про визнанняособи безвісновідсутньою задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області безвісно відсутнім 13березня2023 року.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Заінтересовані особи:

Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, м. Київ-168;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 41210422, адреса: м. Миколаїв, вул.Адміральська, 20.

Повне рішення суду проголошене 24 лютого 2025 року.

Суддя: Я.В. Щеглова

Присяжні: М.В. Ніколаєв

Л.О. Дремова