Рішення

від 26.02.2025 по справі 754/12511/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/790/25

Справа №754/12511/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2025 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Головач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПРОСТО МАНІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПРОСТО МАНІ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 16-11-20-01-28/1158 від 16.11.2020 надання коштів у позику, у тому і на умовах фінансового кредиту у розмірі 657 207,82 грн та стягнення з відповідача суми понесених судових витрат та правничої допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 листопада 2020 року між сторонами було укладено Договір № 16-11-20-01-28/1158 надання коштів у позику (зі змінами та доповненнями), у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до заяви на отримання позики від 16.11.2022 вх. № 16120-04 відповідач погодив наступний порядок надання позики: грошові кошти у сумі 288500,00 грн перераховуються на поповнення карткового рахунку, відкритого на ім`я відповідача; грошові кошти у сумі 11500,00 грн перераховується за оплату вчинення нотаріальних послуг.

Кредит надавався строком на 365 днів від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 16 листопада 2020 року по 15 листопада 2021 року. Відповідно Договору № 2 про внесення змін та доповнень до договору № 16-11-20-01-28/1158 кредит надається строком на 1116 днів, строком до 07 грудня 2023 року.

Відповідачу було надано позику у розмірі 300000,00 грн, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів відповідачка не виконала, а тому станом на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 299569,22 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 169061,57 грн, заборгованість зі сплати суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 120546,65 грн та заборгованість зі сплати суми девальвації на відсотки у розмірі 68030,38 грн.

Позиція сторони відповідача

У письмових поясненнях представник відповідача просить суд позов задовольнити частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту без нарахованих відсотків та суми нарахованої девальвації за відсотками після 15 листопада 2021 року за вирахуванням всіх сплачених сум після зазначеної дати, які повинні йти на погашення тіла кредиту.

Представник відповідача вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Такі кошти він використовував і у нього утворилась заборгованість, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за кредитом.

Водночас, представник відповідача просить суд врахувати нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Нараховані позивачем відсотки за період з 15.11.2021 по 17.05.2024 не можна вважати процентами, нарахованими відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки розділом 5 Договору «Відповідальність сторін» розмір таких відсотків не передбачений. Отже, кошти, які сплачувала відповідачка позивачу у період з 15.11.2021 по 17.05.2024 повинні були зараховуватись позивачем на погашення тіла кредиту.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті підтримав правову позицію, викладену у письмових поясненнях.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено договір № 16-11-20-01-28/1158 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 300 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 30 відсотків річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлених ним договором. Тип процентної ставки - фіксована. За домовленістю, з метою встановлення однакових для сторін початкових даних при вирішенні питань щодо належного виконання договору, розрахунку кредитного ризику, розрахунку співвідношення між наданими грошовими коштами та вартістю майна, що передане в іпотеку, сторони погодили, що курс долара США, що встановлений НБУ, складає 28,1158 гривень за 1 долар США. Кредитодавець надає позичальнику кредит з цільовим призначенням - для створення бізнесу. Кредитодавець зобов`язаний видати кредит позичальнику протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання нього договору, та отримання кредитодавцем заявки позичальника на отримання кредиту, але не раніше дня оформлення правочину, необхідного для забезпечення виконання зобов`язання за цим Договором та виконання й оплати обов`язкових послуг, визначених в п. 1.8 Договору. В якості забезпечення своїх зобов`язань за цим договором позичальник надає в іпотеку кредитодавцю нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (п. 1.1, 1.3, 1.4 кредитного договору).

Пунктами 1.5, 9.1 кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 12 місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 16 листопада 2020 року по 15 листопада 2021 року. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15 листопада 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Згідно з п. 1.8.1 та 1.8.2 кредитного договору реальна річна процента ставка складає 30% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 129,92% від суми кредиту (у процентному виразі) або 389 753,42 грн (у грошовому виразі). Проценти (відсотки) за користування кредитом 29,92% від суми кредиту процентному виразі) або 89 753,42 грн (у грошовому виразі).

Вартість послуг за вчинення нотаріальних дій 11 500,00 грн (п. 1.9.1 кредитного договору).

Згідно з п. 1.9.2, 1.10 кредитного договору сторони домовились, що позичальник приймає на себе ризик девальвації національної валюти гривні відносно іноземної валюти долара США. У разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму девальвації, визначених за формулою: СД=С*(К2-К1)/К1, де: СД - сума девальвації; С - сума відсотків, визначена в гривнях в Графіку платежів на дату сплати відсотків або сума позики для цілей повного погашення; К1 - курс купівлі долара США, встановлений НБУ на момент укладання договору; К2 - курс продажу долара США на останній банківський день місяця, що передує даті сплати відсотків. У випадку повернення суми позики, для розрахунку суми девальвації К2 приймає значення курсу продажу долара США, встановлений НБУ на момент закриття торгів банківського дня, що передає дню повернення позики. Сума процентів та сума позики збільшені на суму девальвації, сплачуються одночасно з поверненням суми позики та/або процентами за користування позикою відповідно до умов договору та графіку платежів, визначених додатком № 1 до даного договору. Сторони домовилися, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс продажу долара США, що встановлений Національним банком України.

16 листопада 2020 року ОСОБА_1 підписала заяву про на отримання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від ТОВ «ФК «Просто Мані» від 16 листопада 2020 року згідно з договором № 16-11-20-01-28/1158, в якій просила перерахувати 288500,00 грн на картковий рахунок, а 11500,00 грн на рахунок приватного нотаріуса.

ТОВ «ФК «Просто Мані» перерахувало на рахунок відповідачки 288 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2419 від 16.11.2020, а також 11500,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за нотаріальне посвідчення договору № 16-11-20-01-28/1158 від 16.11.2020 згідно з дорученням ОСОБА_1, без ПДВ», підтверджується платіжною інструкцією № 2416 від 16.11.2020.

09 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 16-11-20-01-28/1158 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 16.11.2020, яким викладено п. 1.1. у новій редакції: «За цим договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 400 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 30 відсотків річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлених цим договором. Тип процентної ставки - фіксована. За домовленістю, з метою встановлення однакових для сторін початкових даних при вирішенні питань щодо належного виконання договору, розрахунку кредитного ризику, розрахунку співвідношення між наданими грошовими коштами та вартістю майна, що передане в іпотеку, сторони погодили, що курс долара США, що встановлений НБУ складає 28,1158 гривень за 1 долар США. При цьому за договором № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 16-11-20-01-28/1158 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09 грудня 2021 року загальна сума неповернутої позики складає 299569,22 грн».

Також сторони внесли зміни до п. 1.5, п. 1.8.1 та 1.8.2 кредитного договору, визначивши строк надання кредиту 364 дні, тобто з 09.12.2021 по 08.12.2022. Реальна річна процента ставка складає 40,55 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 134,41 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 402663,53 грн (у грошовому виразі). Проценти (відсотки) за користування кредитом 30,58% від суми кредиту (у процентному виразі) або 91594,31 грн (у грошовому виразі).

08 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору № 16-11-20-01-28/1158 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 16.11.2020, яким доповнено п. 1.1 договору: «З урахуванням частково поверненої позичальником позики/кредиту, загальна сума неповернутої позики/кредиту складає 299 569,22 грн станом на дату підписання сторонами договору № 2».

Сторони внесли зніми до п. 1.5., 1.8.1 та 1.8.2 кредитного договору, визначивши строк надання кредиту 1116 днів, тобто з 16.11.2020 по 07.12.2023. Реальна річна процента ставка складає 40,68% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 133,76% від суми кредиту (у процентному виразі) або 400693,76 грн (у грошовому виразі). Проценти (відсотки) за користування кредитом 29,92 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 89 624,54 грн (у грошовому виразі).

27 травня 2024 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою про повернення суми заборгованості (усунення порушення) за договором № 16-11-20-01-28/1158 надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту від 16 листопада 2020 року, в якому повідомив, що станом на 17 травня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 657 207,82 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17 травня 2024 року заборгованість відповідачки складається з:

- заборгованості за тілом кредиту в розмірі 299 569,22 грн за період з 16.11.2020 по 17.05.2024;

- заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 169 061,57 грн за період з 30.11.2020 по 17.05.2024;

- суми девальвації, нарахованої на тіло кредиту (відповідно до п. 1.10 кредитного договору), в розмірі 120 546,65 грн;

- суми девальвації, нарахованої на відсотки (відповідно до п. 1.10 кредитного договору), в розмірі 68 030,38 грн.

З вищевказаного розрахунку вбачається, що за період з 16.11.2020 по 17.05.2024 відповідачкою сплачено позивачу 163 150,00 грн, з яких 145397,71 грн зараховано позивачем на погашення заборгованості із сплати відсотків, 17321,51 грн - на погашення суми девальвації та 430,78 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо стягнення основної заборгованості

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачці кошти в загальному розмірі 300 000,00 грн.

Відповідачкою не заперечується отримання коштів та неналежне виконання зобов`язання щодо їхнього повернення.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за кредитом у розмірі 299 569,22 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 24-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач у позовній заяві не заявив вимог про застосування судом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, водночас ним здійснено нарахування заборгованості із сплати відсотків в розмірі 169061,57 грн за період з 30.11.2020 по 17.05.2024, тобто без урахування строку кредитування до 07.12.2023.

З огляду на зазначене, заборгованість зі сплати відсотків слід розрахувати в межах строку кредитування за період 30.11.2020 по 07.12.2023 з урахуванням процентів за користування позикою, визначених договором, та вирахуванням таких процентів, сплачених відповідачкою. Крім того, проценти за користування позикою слід зменшити на 17321,51 грн, сплачених відповідачкою, однак зарахованих позивачем в суму девальвації. Таким чином, заборгованість із сплати відсотків становить 108 253,05 грн (89 753,42 грн + 91 594,31 грн + 89 624,54 грн - 145 397,71 грн - 17 321,51 грн).

Отже, вимога позивача в частині стягнення заборгованості із сплати відсотків підлягає частковому задоволенню в сумі 108 253,05 грн.

Щодо сум девальвації

Відповідно до положень статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».

У позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість зі сплати суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 120546,65 грн та заборгованість зі сплати суми девальвації на відсотки у розмірі 68030,38 грн, тобто фактично позивач просить стягнути суму девальвації (курсову різницю).

Так, у пункті 1.11 кредитного договору сторони визначили, що сума процентів та сума позики збільшена на девальвацію сплачується одночасно з поверненням позики та/або процентами за користування позикою відповідно до графіку платежів, визначених додатком № 1 до договору. Сторони домовились, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс продажу долара США, що встановлений Національним банком України.

Однак у пункті 1.1 договору сторони узгодили надання позики у національній валюті - гривні без її еквіваленту, визначеного в іноземній валюті (доларах США). Тому, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів також у національній валюті.

На виконання умов договору позивач надав відповідачці позику у гривні, при цьому іноземна валюта у позику не надавалася, лише в позовній заяві йдеться про те, що на дату підписання кредитного договору згідно з курсом Національного банку України сума кредиту складає 10 670,15 доларів США.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 року № 126, іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.

Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.

Виходячи з поняття «курсова різниця», можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:

- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;

- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;

- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

Курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Отже, курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) зроблено висновок про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Однак оскільки у цій справі позивачем надані відповідачці кредитні кошти в національній валюті (гривні) та у договорі між сторонами не визначено їх еквівалента в іноземній валюті (доларах США), тому підстав для стягнення сум девальвації (курсової різниці) немає.

Враховуючи викладене суд відмовляє у стягненні заборгованості зі сплати суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 120 546,65 грн та заборгованості зі сплати суми девальвації на відсотки у розмірі 68 030,38 грн у зв`язку з необґрунтованістю вимог позивача.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПРОСТО МАНІ» судом задоволено частково, то судові витрати покладаються на відповідача в сумі 6117,34 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПРОСТО МАНІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПРОСТО МАНІ» заборгованість за договором № 16-11-20-01-28/1158 від 16.11.2020 надання коштів у позику, у тому і на умовах фінансового кредиту у загальному розмірі 407822,27 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6117,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПРОСТО МАНІ»», код ЄДРПОУ: 43162329, адреса: м. Київ, узвіз Кловський, 7, прим. 28.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2025.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак