Рішення

від 27.02.2025 по справі 120/15591/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 р. м. ВінницяСправа № 120/15591/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління дорожнього господарства Вінницької обласної військової адміністрації про визнання протиправними та скасування актів, рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Управління дорожнього господарства Вінницької обласної військової адміністрації (далі- Управління ДГ Вінницької ОВА, управління, відповідач) із позовом, в якому із урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії щодо розірвання Договору №390 від 03.12.2018 р. про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування (із змінами);

- скасувати рішення про припинення дії Договору №390 від 03.12.2018 р. про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування (із змінами);

- зобов`язати утриматись від вчинення перешкод у виконанні зобов`язань Договору №390 від 03.12.2018 р. про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування (із змінами)

Обгрунтовуючи вимоги позивач вказує, що в грудні 2018 р. між Департаментом житлового -комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування,.

Строк дії даного Договору згідно Додаткової угоди укладеної між Управлінням дорожнього господарства Вінницької обласної військової адміністрації та позивачем, був продовжений на строк дії воєнного стану.

01.08.2024 р. працівниками Управління проведено контроль, в ході якого встановлено невиконання рейсу №671 п, про що складено акт.

24.09.2024 р. проведено повторний контроль і встановлено невиконаня рейсу 0233 на маршруті.

У зв`язку із чим в жовтні 2024 р. позивача повідомлено про припинення Договору перевезення в одностороньому порядку.

Позивач вказує, повідомлення про зазначення причини невиконання рейсу та недопущення порушень в подальшому надійшло через застосунок Viber .

Позивач категорично не погоджується із встановленими в ході контролю нібито допущеними ним порушень Договору та зауважує, що згідно пояснень касира автостанції, рейс №671 прибув для посадки о 8:40 та відправився о 9 :00, тобто був виконаний.

Щодо аргументів відповідача про не виконання рейсу 24.09.2024 р., то такі спростовуються листом автостанції, в якому зазначено, що рейс відбувся, що зафіксовано в системі Вінницької автостанції Грош.

Відтак, на думку позивача, відсутні два підтверджених випадка порушень умов Договору, відповідно, Договір розірвано безпідставно.

Ухвалою від 26.12.2024 р. прийнято справу до провадження, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд без виклику учасників справи.

13.01.2025 р. надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що в ході перевірок виявлено порушення умов Договору, зокрема, у серпні та вересні 2024 р. виявлено не виконання рейсів на маршруті, а отже припинення дії Договору є правомірним. Також відносно контролера ОСОБА_2 зазначено, що останній виступав в якості свідка, який засвідчив факт відсутності транспортного засобу на місці відправки.

Окремо зазначено, що позивач 14.08.2024 р. подав заяву, в якій фактично підтвердив не виконання не тільки рейсів відносно яких зафіксовано факт не виконання , а й інших рейсів.

15.01.2025 р. надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач не надав акту №88 , який покладено в основу протоколу із пропозицією розірвати Договір.

Також зазначено, що на час проведення перевірки водій був на місці, адже виконав рейс №671 п не об 8:50 год., а об 09:00 год, а отже у посадових осіб Управління була можливість ознайомити водія із актом перевірки.

Стосовно порушення зафіксованого 24.09.2024 р. то позивач вказує, що рейс було виконано, що зафіксовано в комп`ютерній системі автостанції.

Позивач також акцентує увагу, що акти від 01.08.2024 р. та від 26.09.2024 р. йому поштою не направлялись, а долучені до відзиву конверти датовані квітнем 2024 р., відтак, не можуть прийматись до уваги.

20.01.2025 р. надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач вказав, що приставка « 1» в акті від 01.08.2024 р. поставлена як помітка про повторне порушення та просили акт «№88/1» вважати актом « 88».

Окремо вказав, що позивач самовільно доводив до автостанції відомості про призупинення виконання певних рейсів, однак ці дії не узгоджені із Управлінням.

Також відповідач вказує, що лише 27.09.2024 р. позивач надав пояснення стосовно не виконання рейсу 01.08.2024 р.

Ухвалами від 20.01.2025 р., 28.01.2025 р. витребувано додаткові докази.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

03.12.2018 р. між Департаментом житлово комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (організатор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір №390 про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування (далі - «Договір»), відповідно до умов якого організатор надає перевізникові право на перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, зокрема, по маршруту Вінниця АС «Грош» - Липовець АС , рейс 671/п,, а Перевізник бере на себе зобов`язання надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та цими договорами.

Відповідно до п. 3.1.1. Договорів він може бути достроково розірвано Організатором в односторонньому порядку у разі виявлення 2 підтверджених будь яких випадків порушень без поважних причин умов Договору з боку Перевізника (водії Перевізника) протягом 90 календарних дні на маршруті.

Згідно з п. 3.4 про порушення умов Договору перевізникові направляється повідомлення.

Додатковою угодою №1/2023 від 06.11.2023 р. укладеною між позивачем та Управлінням дорожнього господарства Вінницької обласної державної адміністрації продовжено термін дії Договору на період дії воєнного стану і протягом одного року з дня його припинення.

Так, 01.08.2024 р. працівниками Управління проводилась перевірка по дотриманню затвердженої схеми руху та розкладу відправлення автобусних маршрутів загального користування. Під час проведення перевірки виявлено порушення умов договору в частині не виконання рейсу на автобусному маршруті загального користування №671п із автостанції Вінниця АС «Грош» - Липовець, про що складено акт контролю №88 від 01.08.2024 р.

Також 24.09.2024 р. працівниками Управління проводилась перевірка по дотриманню затвердженої схеми руху та розкладу відправлення автобусних маршрутів загального користування. Під час проведення перевірки виявлено порушення умов договору в частині не виконання рейсу на автобусному маршруті загального користування №0233 із автостанції Вінниця АС «Грош» - Липовець, про що скаладено акт контролю №90 від 24.09.2024 р.

Протоколом №63 від 26.09.2024 р. запропоновано розірвати Договір перевезення із ФОП ОСОБА_1 .

Пунктом 2 наказу №22-аг від 26.09.2024 р. постановлено розірвати Договір №390 від 03.12.2018 р.

Не погоджуючись із діями відповідача стосовно розірвання Договору перевезення в односторонньому порядку, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі Закон №2344-ІІІ).

Положеннями статті 39 Закону №2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого пункту 8 означеного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з положеннями статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку №1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідач не зазначає на підставі яких саме норм права призначена та проведена перевірка виконання позивачем Договору №390, окрім як посилання на наказ №33-Г від 27.12.2022 р, яким затверджено Порядок здійснення контролю за виконанням умов договору.

Відповідно до вимог статті 6 Закону №2344-ІІІ органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

У відповідності до пункту 1.1. положення про Управління дорожнього господарства Вінницької обласної державної адміністрації, яке затверджено рішенням Розпорядження Голови обласної державної адміністрації 22 серпня 2018 року № 657 (знаходиться у відкритому доступи на офіційному веб-сайті https://www.vin.gov.ua/upravlinnia-dorozhnoho-hospodarstva oblderzhadministratsii/polozhennia-pro-departament), Управління дорожнього господарства Вінницької обласної державної адміністрації (далі Управління) є структурним підрозділом Вінницької обласної державної адміністрації, підпорядковується Голові обласної державної адміністрації, а також підзвітне та підконтрольне Міністерству інфраструктури України.

Враховуючи вказане, суд констатує, що посадові особи Управління не уповноважені проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі), оскільки не являються посадовими особами Укртрансбезпеки та/або її територіальних органів.

З наявних матеріалів справи не убачається який саме із видів перевірки було проведено посадовими особами відповідача, оскільки ні повідомлення про проведення планової перевірки, ні заяви про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідачем надано не було.

Згідно з пунктом 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабміну Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядок №1081), контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

Виходячи з системного аналізу норм Закону №2344-ІІІ, суд уважає, що цим Законом не передбачено іншого виду перевірок автомобільних перевізників ніж планова, позапланова та рейдова. Такий вид перевірки як перевірка виконання умов договорів на перевезення пасажирів - відсутній.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з статтею 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) у сфері медіа, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії, державного нагляду (контролю) у сфері безпеки торговельного мореплавства і судноплавства на внутрішніх водних шляхах (у частині нагляду (контролю) за суднами), державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Як було вже зазначено вище, посадові особи Управління не уповноважені проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з урахуванням особливостей, визначених Законом №2344-ІІІ, отже дія Закону №877-V поширюється також і на Управління.

Відповідно до статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що проведені відповідачем перевірки здійснені поза наведеним вище порядком, а надані до матеріалів справи акти перевірки не відповідають формі, встановленій частиною шостою статті 7 Закону №877-V.

Відповідно до статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно частини першої статті 31 Закону №2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Частиною першою статті 42 Закону №2344-ІІІ передбачено що договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно підпункту 2 пункту 55 Порядку №1081 організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу у частині незабезпечення регулярності перевезень з вини перевізника (менш як 90 відсотків за місяць), використання автобусів, що не відповідають зазначеним умовам за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками, відправлення автобусів з місць, що не передбачені розкладом руху. Розірвання договору або анулювання дозволу здійснюється не раніше ніж через 30 календарних днів після надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу) та встановлення повторного факту такого порушення (попередження не застосовується у разі настання транспортної події з вини водія автобуса з потерпілими та/або загиблими, яка спричинена діяльністю перевізника). У такому разі для роботи на автобусному маршруті загального користування призначається організатором конкурсу автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце (за наявності), на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано). У разі відсутності автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, призначається організатором конкурсу до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.

Тобто, в силу наведених вимог, розірванню договору в односторонньому порядку у випадках, встановлених підпунктом 2 пункту 55 Порядку №1081, передує надіслання перевізнику в обов`язковому порядку попередження про недопущення порушення умов договору. Розірвання договору здійснюється не раніше ніж через 30 календарних днів після надісланого організатором попередження.

Отже 30 календарних дні слід обчислювати після надісланння перевізникові саме Організатором попередження.

Оцінюючи факт чи надіслано перевізнику Організатором попередження останнього про недопущення порушення умов договору, суд вказує на наступне.

Згідно п. 13 наказу Управління дорожнього господарства Вінницької обласної державної адміністрації №33-АГ від 27.12.2022 р., у разі виявлення порушень Орган контролю направляє попередження про недопущення порушень в подальшому шляхом направлення засобами поштового або електронного зв`язку.

Так, в підтвердження направлення листа перевізникові відповідачем надано Реєстр про використання знаків поштової оплати з 01.08.2024 р. по 01.09.2024 р.

Разом з тим, Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, передбачено, що розрахунковим документом, який підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пунктів 59, 62 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення відправником або під час вручення адресатом (одержувачем), якщо інше не передбачено відповідним договором про надання послуг поштового зв`язку у національній валюті за діючими тарифами.

Підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є:

поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки;

електронні марки;

відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами;

відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом;

розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Призначений оператор визначає порядок проведення перевірок знаків поштової оплати щодо їх автентичності, в якому визначається алгоритм дій працівників у випадках виявлення поштових відправлень, оплачених знаками поштової оплати з ознаками підробки

За змістом положень вищевказаних Правил, доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв`язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), разом з тим, опис вкладення є підтвердженням того, які саме документи вкладені до поштового відправлення.

Тобто, належними доказами надсилання поштовим зв`язком є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові оператором поштового зв`язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опис вкладення до цього листа, з якого вбачається які саме документи направлені.

Відтак, реєстр про використання знаків поштової оплати з 01.08.2024 р. по 01.09.2024 р. без буль якої відмітки оператора поштового зв`язку не свідчить про направлення листа перевізникові.

Також, суд зазначає, що статтею 11 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг» визначено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, тобто застосовується і до вказаних правовідносин.

Однак, доказів направлення на електронну пошту перевізника листа Управління датованого 05.8.2024 р. , суду не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено факт направлення поштовим чи електронним зв`язком листа датованого 05.08.2024 р. та факт його одержання позивачем, зокрема дату такого одержання.

Окремо суд вказує й на те, що направлення фото листа датованого від 05.08.2024 р. через застосунок Viber із телефону фізичною особи, не може підтверджувати факт направлення відповідного листа саме відповідачем.

В той же час, положеннями Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Перевізником інвестиційних зобов`язань, передбачених Договором, організатор має право розірвати Договір в односторонньому порядку відповідного пункту Договору. У випадку виявлення за результатами перевірки невиконання Перевізником зобов`язань, уповноваженими особами Організатора складається Акт, що є підставою для розірвання Договору, в порядку, визначеному Договором.

Проте, пунктом 55 Порядку №1088 передбачено обов`язок Організатора розірвати договір після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу), що свідчить.

Окремо суд зауважує й на те, що в попередженні датованому 05.08.2024 р. не вказано строк до якого перевізник має надати пояснення, що фактично позбавляє позивача визначити до якого числа в останнього наявне право для подання відповідних пояснень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено факт надіслання перевізникові попередження , яке викладено в листі датованому 05.08.2024 р.

Також, суд акцентує увагу, що умовами Договору укладеного між позивачем та Управлінням визначено можливість розірвання в односторонньому порядку у разі виявлення 2 підтверджених будь яких випадків порушень без поважних причин.

Відтак, надаючи оцінку порушенню , яке зафіксовано відповідачем в акті контролю №90 від 24.09.2024 р., то тут суд вказує на таке.

Відповідно до статтей 32, 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Автостанції надають пасажирам послуги, пов`язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать:

продаж квитків;

користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння;

можливість користування громадськими вбиральнями;

інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать:

продаж квитків;

організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ;

інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

За надання обов`язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.

Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, пасажирам надаються за плату.

Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Із процитованого вбачається, що організація прибуття та відправлення автобуса, послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів, тобто і фіксація дати і часу відправлення /виконання рейсу здійснюється автостанціями.

Так, згідно листа ТОВ «КВ2 і КО» за вих. №67 від 22.10.2024 р., автостанція інформує, що автобусний рейс №0233 за маршрутом Вінниця АС «Грош» - Липовець АС, який виконує перевезіник ФОП ОСОБА_1 , 24.09.2024 р. зафіксований як виконаний.

Суд не приймає до уваги лист ТОВ «КВ2 і КО» №160 від 07.11.2024 р., який долучено відповідачем, адж,е як видно із запиту Управління, датованого 30.10.2024 р., на який й надано дану відповідь, відповідач запитував не про виконання чи не виконання рейсу, а про кількість проданих квитків. При цьому відсутність проданих квитків, позаяк не може свідчити про не виконання рейсу.

Суд вказує, що докази надані сторонами оцінюються в сукупності, відтак, навіть за наявності акта про контроль, слід оцінити всі надані сторонами докази.

В свою чергу, лист автостанції датований 22.10.2024 р. спростовує викладені в акті від 24.09.2024 р. обставини, а отже й факт другого порушення, що виразилось у не виконанні рейсу 24.09.2024 р.

Суд зауважує, що відповідач, реалізуючи свої обов`язки із забезпечення дострокового розірвання договорів з позивачем, повинен належним чином встановити відповідні порушення та розірвати відповідні договори у встановленому законом порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 20 липня 2023 року у справі № 640/7843/22.

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов`язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Враховуючи наведені обставини справи, суд висновує, що вказані вище процедурні порушення є, як в своїй сукупності так і самостійно, підставами для визнання протиправним та скасування п. 2 наказу Управління дорожнього господарства №22-АГ від 26.09.2024 р., яким розірвано Договір №390 між позивачем та відповідачем.

При цьому, вимоги про визнання протиправними дій щодо розірвання Договору №390 від 03.12.2018 р. про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування (із змінами) не підлягають задоволенню, адже самі по собі дії не несуть жодних юридичних наслідків.

Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин справи та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що слід обрати інший спосіб захисту, ніж заявлено позивачем та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування п. 2 наказу Управління дорожнього господарства №22-АГ від 26.09.2024 р.

Суд вважає за доцільне зазначити, що позовні вимоги про зобов`язання утриматись від перешкод у виконанні зобов`язань позивачем умов Договору №390 від 03.12.2018 р. є такими, що задоволенню не підлягають, адже спір в цій частині не існує, тобто такі (вимоги) спрямовані на майбутнє. Більш того, доказів вчинення таких перешкод позивачем не надано, при цьому, проведення перевірок не є перешкодою у виконанні відповідних зобов`язань.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що визнання протиправним та скасування рішення в частині розірвання Договору не поновлює договір з моменту набрання сили судовим рішенням, а визначає договір як такий, що не розривався.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у справі №826/15949/15.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 3028 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1514 (1/2 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати п. 2 наказу Управління дорожнього господарства Вінницької обласної державної адміністрації №22 від 26.09.2024 р.

В решті вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 1514 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління дорожнього господарства Вінницької обласної військової адміністрації (м. Вінниця, вул. Соборна, 15 А, код ЄДРПОУ 41410673).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін. НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління дорожного господарства Вінницька обласна військова адміністрація (вул.Соборна, 15А, м.Вінниця,код ЄДРПОУ 41410673)

Повний текст рішення сформовано 27.02.25 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна