Ухвала

від 27.02.2025 по справі 460/8850/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень

27 лютого 2025 р. Р і в н е№460/8850/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Т.О. Комшелюк, розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення суду від 17 січня 2022 року в адміністративній справі № 460/8850/21,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/8850/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 460/8850/21, яке набрало законної сили 17.02.2022, зобов`язано, зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 18 грудня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

04 лютого 2025 року від ОСОБА_2 надійшла письмова заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що відповідач з 01.01.2025 при припинив виконувати судове рішення.

06 лютого 2025 року ухвалою суду задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 460/8850/21 протягом 20 календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.

25 лютого 2025 року від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду від 17.01.2022 у справі № 460/8850/21. У поданому звіті відповідач вказав, що на виконання цього рішення проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і встановлено доплату до пенсії за період з 18.12.2020 по 31.12.2024 року в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Щодо встановлення доплати до пенсії з 01.01.2025, то відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Отже рішення суду виконане повністю. Просить прийняти даний звіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на наведене положення норм права, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази, подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-другої статті 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами першою-другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч. 1-2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Як вбачається із заяви позивача про встановлення судового контролю, останній акцентує увагу на неправомірному зменшенні відповідачем доплати до його пенсії, передбаченої ст. 39 Закону № 796, починаючи з 01.01.2025.

Щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, починаючи з 01.01.2025.

Суд нагадує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 460/850/22, яке набрало законної сили 17.02.2022, зобов`язано, зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 18 грудня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що на виконання цього рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та встановлено доплату до пенсії за період з 18.12.2020 в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, починаючи з 01.01.2025 розмір пенсії ОСОБА_2 становить 7732,64грн, у тому числі 2361грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, згідно матеріалів справи вбачається, що рішенням суду у справі № 460/8850/21 визначається дата, з якої позивачу слід нарахувати та виплачувати доплату до пенсії - з 18 грудня 2020 року, при цьому нарахування та виплата доплати до пенсії на виконання судового рішення не обмежується кінцевою датою.

З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, отже цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.

Тобто, відповідач був зобов`язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ до моменту настання таких випадків: 1) зміна законодавства; 2) зміна правого статусу позивача.

Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Таким чином, з 01.01.2025 змінений порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону № 796.

На виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 27 грудня 2024 р. № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», якою установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Отже, у даному випадку має місце настання такого випадку, як "зміна законодавства", яке регулює питання "встановлення", "продовження" чи "припинення" доплат.

Із матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на виконання Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудні 2024 року № 1524, було проведено звірення з Єдиним державним демографічним реєстром, відомості якого надано Державною міграційною службою у порядку обміну інформацією щодо постійного проживання позивачки у зоні безумовного (обов`язкового) відселення чи в зоні гарантованого добровільного відселення та встановлено, що у Єдиному державному демографічному реєстрі наявні відомості щодо постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р.

З огляду на викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно встановлено позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 39 Закону № 796 з 01.01.2025 у розмірі 2361грн, як і передбачено ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яка станом на час розгляду звіту є чинною.

Щодо виплати перерахованих коштів на виконання рішення суду за період з 18.12.2020 по 31.03.2023 в сумі 267816,3 2грн.

Суд повторює, що у заяві про встановлення судового контролю у порядку ст. 382 КАС України, позивач не акцентує на цьому своєї уваги та не наводить доводів та аргументів щодо виплати такої суми коштів.

Разом з тим, судом уважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пп. «а» п. 9).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 Nє 423 (далі -Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.

З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11*, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що відповідачем ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили.

Станом на 25.02.2025 рішення суду у справі № 460/8850/21 обліковується в Реєстрі судових рішень за № 209331 (скріншот з Реєстру судових рішень).

Згідно Плану доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2024 рік, затвердженого Головою правління 19.10.2024 року, на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було виділено 23008тис.грн.

У листопаді-грудні 2024 року, Пенсійним фондом України було погашено заборгованість за рішеннями суду включно по 19.11.2020.

Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду має бути визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін.

Суд зауважує, що 30.12.2024 року наказом Пенсійного фонду України № 172 затверджено тимчасовий розпис доходів та видатків на I квартал 2025 року.

Тимчасовим розписом доходів і видатків ГУ ПФУ в Рівненській області на I квартал 2025 року не передбачено кошти на виконання рішень суду.

Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 за адміністративним провадженням № K/9901/7195/20 від 23 квітня 2020 року та у справі № 420/70/19 від 07.11.2019 року.

Таким чином, рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а матеріалами справи підтверджено, що Головне управління не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах повноважень.

Приписами ст. 382-3 КАС України встановлено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на те, що рішення суду виконане відповідачем належним чином, то правові підстави для застосування штрафу до керівника відсутні, тому в цій частині заява позивача задоволенню не належить.

Слід також зазначити, що приписами ч. 11 ст. 382-3 КАС України встановлено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Матеріалами справи стверджується, що рішення суду не виконано в частині виплати позивачу перерахованих коштів в сумі 267816,32грн.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем така невиплата не ставиться у вину відповідача. А враховуючи наведені вище положення права стосовно розпорядників бюджетних коштів, та те, що рішення суду виконуються відповідачем в порядку черговості (станом на листопад-грудень 2024 року, відповідачем було погашено заборгованість за рішеннями суду лише по 19.11.2020 включно), суд не вважає за необхідне встановлювати відповідачу додатковий строк для подання звіту у цій частині рішення суду, позаяк уважає, що таке рішення буде виконано відповідачем безальтернативно, у разі надходження коштів за відповідною бюджетною програмою.

Варто також зауважити, що рішення суду у даній справі стосується і іншого позивача ОСОБА_1 , однак останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 06.04.2022 серії НОМЕР_1 , актовий запис № 7).

Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд констатує виконання відповідачем рішення суду від 17.01.2022 у адміністративній справі № 460/8850/21 в частині нарахування та виплати доплати до пенсії ОСОБА_2 , передбаченої ст. 39 Закону № 796 за період з 18.12.2020 по 31.12.2024 та з 01.01.2025, тому даний звіт відповідача слід прийняти.

Керуючись статтями 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення суду від 17 січня 2022 року в адміністративній справі № 460/8850/21.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 27 лютого 2025 року.

Суддя Т.О. Комшелюк