Ухвала

від 03.08.2021 по справі 460/8850/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 серпня 2021 року м. Рівне № 460/8850/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі- позивач 1,2) звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі - відповідач 1,2), в якому просять суд: 1) визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу 1 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; 2) зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу 1 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; 3) визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу 2 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; 4) зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу 2 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; 5) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу 1 з 17.07.2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 6) зобов`язати відповідача 2 провести позивачу 1 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року; 7) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу 2 з 17.07.2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 8) зобов`язати відповідача 2 провести позивачу 2 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

Ухвалою суду від 09 липня 2021 року позовна заява залишалася без руху та позивачам встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали позивач подали до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу, приписами частини другої статті 123 КАС України регламентовано, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, підвищення до пенсії, додаткової пенсії, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з даним позовом 18 червня 2021 року, що стверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду.

При цьому, позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно), підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону №796 за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно) та додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону №796 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачі покликаються на те, що лише у лютому 2021 року "по радіо" їм стало відомо про отримання спірних виплат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року та з 17.07.2018 року в неналежному розмірі. При цьому, позивачі вказує, що вони не мають юридичної освіти та не знають особливостей законодавства в сфері соціального, пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим не могли знати про порушення їх прав та інтересів відповідачем. Також позивачі звертають увагу, що не знали, що відповідачами, які покликані захищати їх права ці права будуть порушуватися.

Суд наголошує, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, підвищення до пенсії, додаткової пенсії необхідно обчислювати з дати, коли позивачі дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, набранням чинності (прийняттям) яких позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги, підвищення до пенсії, додаткової пенсії в розмірах, передбачених безпосередньо статтями 37,39,51 Закону № 796, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких Закону та Рішень позивачі повинні були дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.

Також суд вважає безпідставним покликання позивача на незнання законодавства в сфері соціального захисту як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, з огляду на те, що такі суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тотожні положення були закріпленні в статті 6 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.

Тому, на переконання суду, якщо позивачі вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні їх права чи законні інтереси, то відповідно до презумпції знання законодавства вони мали знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Отож, строк звернення до суду з даним позовом був пропущений позивачем в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди до 17 грудня 2020 року (включно), підвищення до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди до 17 грудня 2020 року (включно), додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди до 17 грудня 2020 року (включно).

Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Враховуючи викладене, наведені позивачами причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосується нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, не можуть вважатися поважними.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17.

Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно), підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону №796 за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно) та додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону №796 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в адміністративній справі № 460/8850/21 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно), а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно), а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно), а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно), а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно) щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно) нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року; про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно) щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року (включно) нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року - повернути без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Комшелюк