Ухвала

від 26.02.2025 по справі 160/10264/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/10264/23

адміністративне провадження №К/990/6887/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 160/10264/23 за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави до Кам`янської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Благоустрій", Департамент муніципальних послуг та регуляторної політики Кам`янської міської ради, про визнання протиправним та нечинним рішення,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 22.12.2017 №952 «Про деякі питання утримання об`єктів (елементів) благоустрою на території м. Кам`янського».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 позовні вимоги задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

19.02.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 160/10264/23 з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування статті 131-1 Конституції України, статей 12, 53, 257, 264, 265 КАС України та статті 23 Закону України від 14.10.2024 №1697-VII "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №183/6195/17(2-а/183/251/17), від 21.12.2019 у справі №826/14366/15, від 09.04.2020 у справі №807/150/16, від 09.12.2020 у справі №813/746/18, від 26.03.2021 у справі №522/5362/17, від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а, від 24.06.2021 у справі №560/3160/20, від 18.05.2022 у справі №200/13074/18-а, 09.02.2023 у справі № 200/20336/16, від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.03.2021 у справі № 461/265/17, від 01.09.2022 у справі № 520/16518/2020, від 16.02.2023 у справі № 380/8794/20, від 04.04.2024 у справі №320/2796/23, від 04.04.2024 у справі №320/2796/23, від 01.12.2022 у справі №260/1692/21, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 19.10.2023 у справі №260/1814/21, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 22.11.2023 у справі № 320/835/23, від 05.06.2024 у справі № 580/1941/22, від 02.07.2024 у справі № 440/2984/21 та від 27.02.2024 у справі №160/10264/23 щодо недотримання встановленого законом порядку розгляду спорів щодо оскарження нормативно-правових актів та наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що наведенні прокурором в касаційній скарзі посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не можуть вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування статей 19, 124, 125, 144 Конституції України, статей 2, 10, 24, 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 10, 15, 34, 40 Закону України від 06.03.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» та статі 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 420/21826/21, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі № 910/2686/18, від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17, від 16.05.2023 у справі № 380/3195/22, від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20, від 07.07.2022 у справі №200/4397/19, від 22.08.2019 у справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі № 360/1432/19, від 27.03.2020 у справі № 569/727/17 та від 22.10.2024 у справі №420/3179/22.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 420/21826/21, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі № 910/2686/18, від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17, від 16.05.2023 у справі № 380/3195/22, від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20, від 07.07.2022 у справі №200/4397/19, від 22.08.2019 у справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі № 360/1432/19, від 27.03.2020 у справі № 569/727/17 та від 22.10.2024 у справі №420/3179/22, на які зроблено посилання в уточненій касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення у справі № 160/10264/23 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони ухвалені за іншого суб`єктного складу учасників відносин, правового регулювання та фактичних обставин у справі, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, наведені скаржником доводи не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанцій за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 32 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 160/10264/23 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду