Постанова

від 27.02.2025 по справі 160/20213/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 160/20213/22

адміністративне провадження № К/990/6234/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року (суддя Кучугурна Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (колегія у складі суддів Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 08 грудня 2022 року №135-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області;

- встановити судовий контроль за виконання судового рішення, зобов`язавши відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) на користь ОСОБА_1 судові витрати, що включають в себе судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила про безпідставність поставленого їй у провинну порушення службової дисципліни, зокрема, перегляду та завантаження без належних на те підстав з електронних систем ДПС інформації щодо суб`єктів господарської діяльності, оскільки саме в перегляді, завантаженні, аналізі відомостей з електронних систем ДПС полягають посадові обов`язки позивачки. Водночас конкретних фактів витоку інформації та яким чином відбувалася її передача дисциплінарна комісія не зазначила. Також указала на спотворення комісією інформації щодо періоду виконання позивачкою службових обов`язків на посаді заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На її переконання, матеріали дисциплінарної справи не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, тому відповідач не мав правових підстав притягати її до дисциплінарної відповідальності, до того ж, не обґрунтував підстав застосування стягнення найсуворішого виду - звільнення з посади, не навів мотивів того, чому кваліфікував її дії як порушення Присяги, не забезпечив права позивачки на особисту участь у розгляді питання щодо неї, оскільки від самого початку дисциплінарного провадження вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08 грудня 2022 року №135-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Цим же рішенням суд відмовив позивачці у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та стягнув на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

Суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що в основу висновків відповідача про порушення позивачкою службової дисципліни покладено матеріали тематичної перевірки правомірності дій посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час використання інформації, яка оброблюється в електронних системах ДПС, однак ні в акті тематичної перевірки, ані будь-якому іншому документі немає відомостей щодо незаконного використання позивачкою інформації, яку вона отримала при дослідженні відомостей з інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України, не встановлено передачі цієї інформації стороннім особам, у тому числі тим, відносно яких також наведена інформація в акті тематичної перевірки. Крім цього, суд зауважив, що указаний відповідачем період, протягом якого позивачка, за його висновком, вчиняла дії щодо вибору інформації та вивантаження реєстрів, сформованих за результатами вибору даних з електронних систем ДПС, не повною мірою ґрунтується на дійсних обставинах. Суд також зазначив, що комісія, визначаючи ступінь вини позивачки не надала оцінки відомостям, які її характеризують. З огляду на наведене, місцевий адміністративний суд резюмував, що приймаючи оспорюваний наказ, відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому вважав його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з поновленням позивачки на займаній посаді.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2023 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області, та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції поновив позивачку на посаді, якої вона не обіймала, а саме начальника, а не заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача про те, що за змістом оскаржуваного наказу, його має бути реалізовано в день виходу позивачки на роботу після закінчення відпустки, тобто, фактично її не було звільнено, вона вважається такою, що займає зазначену посаду, тому підстави для її поновлення на посаді відсутні.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі, поданій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року про задоволення позовних вимог в частині, залишеній без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року.

Свої доводи за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС скаржник мотивував тим, що суд апеляційної інстанції не враховував та не застосував правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №826/10083/14 щодо обов`язкових умотивованості, обґрунтованості та об`єктивності судового рішення. Відповідач наполягає, що в оскаржуваній постанові Третього апеляційного адміністративного суду вказані у зазначеній постанові Верховного Суду критерії вмотивованості судового рішення не додержано.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказав на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норми пункту 7 частини другої статті 73 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), за якою дисциплінарна справа повинна містити пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Потребу у такому висновку відповідач мотивує тим, що згадана норма імперативно встановлює, що пояснення безпосереднього керівника державного службовця є обов`язковим документом, який має міститись в матеріалах дисциплінарної справи, водночас цим положенням не врегульовано ситуації, коли безпосередній керівник державного службовця, отримавши пропозицію дисциплінарної комісії надати відповідні пояснення, відмовляється їх надавати. Таким чином, з одного боку, відсутність таких пояснень тягне порушення суб`єктом призначення порядку формування дисциплінарної справи і завжди може бути формальним приводом для скасування судами наказу про дисциплінарне стягнення, винесене за результатом розгляду такої дисциплінарної справи, а з іншого, у суб`єкта призначення відсутні законодавчі підстави для змушення безпосереднього керівника надавати пояснення. Отже, для суб`єкта призначення складається ситуація, коли він не має можливості виконати вимоги законодавства щодо правильного формування дисциплінарної справи.

Зважаючи на це, а також значну кількість дисциплінарних проваджень, що здійснюються щороку суб`єктами призначень, скаржник вважає, що положення пункту 7 частини другої статті 73 Закону №889-VIII про обов`язкове забезпечення суб`єктом призначення наявності у дисциплінарній справі пояснень безпосереднього керівника державного службовця (у випадку їх ненадання) є такими, що потребують висновку Верховного Суду щодо їх застосування.

Вказує на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 74, 77 Закону №889-VIII, а саме, за змістом спірного наказу, до позивачки дисциплінарне стягнення має бути застосоване в перший робочий день, наступний за днем відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або фактичного виходу на роботу. Тобто, на даний момент дисциплінарне стягнення до позивачки ще не застосовано.

Крім цього скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 44, 303, 308 та 322 КАС України. Аргументує це тим, що суд апеляційної інстанції фактично відмовився надавати оцінку доводам відповідача, наведеним у додаткових поясненнях, які зводилися до необхідності перевірки висновків суду щодо юридичної оцінки акту тематичної перевірки та інших матеріалів дисциплінарної справи як доказів правомірності винесення відповідачем оскаржуваного наказу.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивачка просить відмовити в її задоволенні.

Зауважує, що суд першої інстанції вказав у своєму рішенні на відсутність пояснень керівника не як підставу для визнання оскаржуваного наказу протиправним (про що зазначає відповідач у касаційній скарзі), а як один із чинників, який свідчить про бездіяльність дисциплінарної комісії в процесі збирання інформації та доказів, які підтверджують або спростовують факт вчинення позивачкою дисциплінарного проступку.

Зазначає також, що скаржник не навів мотивів на спростування висновків суду щодо безпідставності поставлених позивачці у провину порушень службової дисципліни, у тому контексті, що позивачка мала законний доступ до інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України та користувалася ними в силу покладених на неї посадових обов`язків, натомість в акті тематичної перевірки та інших документах немає відомостей щодо незаконного використання отриманої позивачкою інформації, її передачі стороннім особам, зокрема, тим, яких ця інформація стосувалася.

Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вказує, що скаржник не мотивував підстав для переоцінки апеляційним судом доказів, зокрема, які обставини не встановив місцевий адміністративний суд та які докази він не дослідив.

Вважає також необґрунтованим посилання скаржника на неправильне застосування судами норм статей 74, 77 Закону №889-VIII, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні вимог позивачки в частині поновлення її на посаді, зважав саме на мотиви відповідача щодо застосування указаних правових норм.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року визнано поважними причини пропуску ГУ ДПС у Дніпропетровській області строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, поновлено цей строк та відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою.

В цій ухвалі суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки зміст правовідносини у цій справі є відмінними від змісту правовідносинах у зазначеній скаржником справі №826/10083/14.

Тож, касаційне провадження відкрито з метою перевірки аргументів відповідача про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що з 05 січня 2021 року позивачка обіймала посаду начальника відділу прогнозу, аналізу та звітності управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29 червня 2022 року №246-о позивачку переведено на рівнозначну посаду заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області, з 29 червня 2022 року.

Згідно з дорученням в.о. Голови ДПС України від 11 листопада 2022 року №154-д(14) доручено в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі статей 64-69 Закону №889-VIII для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вичиненого дисциплінарного проступку розглянути питання щодо ініціювання перед Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушення дисциплінарного провадження стосовно, зокрема, заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків, порушення Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII), Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС від 02 вересня 2019 року №52 (далі - Правила етичної поведінки в органах ДПС), Порядку доступу до інформації в інформаційних, електронних, комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Держаної податкової служби України, затвердженого наказом ДПС від 15 травня 2020 року №216 (далі - Порядок №216) під час перебування на посаді начальника відділу прогнозування, аналізу та звітності управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №124-с «Про порушення дисциплінарного провадження» було порушено дисциплінарне провадження щодо позивачки, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи ГУ ДПС у Дніпропетровській області у складі згідно з додатком та доручено цій комісії здійснити відповідне дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 у термін з 16 листопада до 16 грудня 2022 року включно.

29 листопада 2022 року відбулось засідання дисциплінарної комісії, про що складено протокол №2. Згідно із цим протоколом комісія дійшла висновку про наявність в діях держаного службовця дисциплінарного проступку визначеного пунктами 1 та 9 частини другої статті 65 Закону №889-VIII (зі змінами), вирішила рекомендувати застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та підготувати подання дисциплінарної комісії в.о. начальника ГУ ДПС.

За змістом подання від 29 листопада 2022 року №2177/04-36-01-11 дисциплінарна комісія рекомендувала притягнути заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (пункт 4 частини першої статті 66 Закону №889-VIII) за порушення Присяги державного службовця (пункт 1 частини другої статті 65 Закону №889-VIII), та за використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (пункт 9 частини другої статті 65 Закону №889-VIII).

Поставлені позивачці у провину порушення мотивовано тим, що в ході проведення тематичної перевірки правомірності дій посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час використання інформації, яка оброблюється в електронних системах ДПС (акт від 27 жовтня 2022 року №1/99-00-14-03-22) було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків, маючи право доступу до інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах ДПС, в період з 16 березня до 18 серпня 2022 року без належних на те підстав та в порушення вимог законодавчих актів України і нормативних документів ДПС, використовуючи своє службове становище, вчинила дії щодо вибору інформації та вивантаження реєстрів, сформованих за результатами вибору даних з електронних систем ДПС щодо платників податків, та подальшої (витоку) передачі такої інформації.

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08 грудня 2022 року №135-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вирішено на підставі статей 65, 66 та 77 Закону №889-VIII застосувати до заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1 та 9 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, в перший робочий день, наступний за днем закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або фактичного виходу на роботу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з огляду на потребу перевірити доводи скаржника про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за стверджуваної відповідачем потреби у висновку Верховного Суду з питання застосування у подібних правовідносинах пункту 7 частини другої статті 73 Закону №889-VIII.

Колегія суддів вважає за потрібне спершу перевірити у межах доводів і вимог касаційної скарги (1) правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки порушення на які вказує скаржник, зводяться до відмови апеляційного суду переглядати рішення суду першої інстанції в обсязі, в якому це рішення було оскаржено. Надалі, якщо такі не підтвердяться або буде констатовано, що порушення норм процесуального права мали місце втім не є вагомими на стільки, щоб нівелювати результат судового розгляду (апеляційного перегляду) і не призвели до неправильного вирішення справи, Верховний Суд перейде до перевірки (2) правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та вирішення поставленого скаржником питання щодо застосування у межах спірних правовідносин норми пункту 7 частини другої статті 73 Закону №889-VIII.

За матеріалами справи, 05 червня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд за результатами розгляду цієї справи у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В рішенні вказано, що повний текст складено 15 червня 2023 року.

30 червня 2023 року до третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій відповідач просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

За змістом апеляційної скарги, на обґрунтування цих вимог відповідач навів дві ключові підстави, а саме:

(1) суд першої інстанції поновив позивачку на посаді, якої вона не обіймала, а саме, начальника, а не заступника начальника управління - начальника відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області,

(2) згідно з оскаржуваним наказом відповідач наказав застосувати до позивачки дисциплінарне стягнення в перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або фактичного виходу на роботу, таким чином, оскільки станом на час ухвалення рішення в справі позивачка продовжувала перебувати у вказаній відпустці, на роботу не вийшла, то наказ про її звільнення не реалізований, окремий наказ певною датою про її звільнення не видано, відповідно, позивачка продовжує перебувати у трудових відносинах з відповідачем, тому вимога про поновлення задоволена судом передчасно.

Водночас скаржник зауважив, що на час подання апеляційної скарги рішення суду першої інстанції виготовлено не було, тому скаргу подано виходячи зі змісту вступної та резолютивної частин судового рішення.

Надалі, 31 липня та 15 серпня 2023 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказав, що підтримує позицію в апеляційній скарзі. Разом із цим, навів у цих додаткових поясненнях доводи, яких апеляційна скарга не містила, зокрема, в частині незгоди з висновками суду першої інстанції щодо наданої ним оцінки оспорюваному наказу відповідача від 08 грудня 2022 року №135-с, матеріалам дисциплінарної справи, в тому числі, акту тематичної перевірки як ключовому доказу, висновки якого не могли бути проігноровані дисциплінарною комісією адже зроблені органом вищого рівня - ДПС України. Крім цього, відповідач в додаткових поясненнях вказав на потребу врахування висновків суду в іншій справі №160/730/23.

У судовому засіданні 21 листопада 2023 року суд апеляційної інстанції особливо акцентував увагу на тому, що перевіряє рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто тих двох підстав оскарження, про які йшлося вище, а указані додаткові пояснення розцінив як доповнення до апеляційної скарги, подані поза межами строку на апеляційне оскарження.

В ухваленій за результатами апеляційного розгляду постанові від 21 листопада 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд із цього приводу зазначив, що скаржником надано суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, де наведено інші доводи для скасування рішення суду першої інстанції, однак послуговуючись статтею 303 КАС України, колегія суддів апеляційної інстанції резюмувала, що зміна обґрунтування вимог апеляційної скарги шляхом подачі додаткових пояснень поза межами строку на апеляційне оскарження КАС України не передбачена.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням статей 44, 303, 308 та 322 КАС України фактично відмовився надавати оцінку доводам, викладеним у додаткових поясненнях, де він конкретизував мотиви апеляційної скарги та вказував на необхідності переоцінки акту тематичної перевірки та інших матеріалів дисциплінарної справи як доказів правомірності винесення відповідачем оскаржуваного наказу.

Обговоривши питання правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Перше, на що варто звернути увагу, апеляційний суд, визнавши додаткові пояснення відповідача доповненням до апеляційної скарги, не ухвалював процесуальних рішень з питання прийняття чи неприйняття змін до апеляційної скарги.

Друге, стверджуючи про те, що зміна обґрунтування вимог апеляційної скарги мала місце поза межами строку на апеляційне оскарження, а також, що перевірка рішення суду першої інстанції здійснюється суто у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції повністю проігнорував наведені в апеляційній скарзі доводи, що на час її подання рішення суду першої інстанції виготовлено не було, тому скаргу подано виходячи зі змісту вступної та резолютивної частин судового рішення.

Іншими словами, апеляційний суд, поклавши в основу своїх міркувань щодо неприйнятності доповнень до скарги висновок про недотримання строку їх подання, який обмежено строком на апеляційне оскарження рішення суду, власне мотивів щодо перебігу цього строку не висловив.

Це є важливим в тому сенсі, що питання прийнятності скарги (доповнень) перебуває в площині доступу до суду, відповідно, коли суд застосовує передбачені процесуальним законом правила, наприклад, щодо обмеженості строків вчинення певної дії, які дозволяють йому не оцінювати аргументи сторони по суті, суд має викласти мотиви із цього приводу, його позиція має бути чіткою і зрозумілою. Тим більше, коли це впливає на межі апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 05 червня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд проголосив вступну і резолютивну частину рішення.

В рішенні вказано, що його повний текст складено 15 червня 2023 року, однак, звертає на себе увагу те, що відповідачеві його копію було надіслано лише 06 липня 2023 року, моменту фактичного отримання суд взагалі не досліджував, водночас за інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень і є відкритою, текст зазначеного рішення суд першої інстанції надіслав до Реєстру 30 червня 2023 року.

Тобто, питання моменту складення повного тексту рішення судом першої інстанції, від якого починає перебіг строк на апеляційне оскарження, наразі не є безспірним і апеляційний суд, якщо мав намір застосувати наслідки пропуску строку подання доповнень до апеляційної скарги (саме так апеляційний суд визначив процесуальний характер додаткових пояснень відповідача) з тим щоб не надавати оцінку викладеним у них аргументам скаржника по суті, мав це питання дослідити і викласти власні мотиви із цього приводу, однак залишив це поза увагою.

У постанові від 31 серпня 2023 року в справі №200/9093/20-а Верховний Суд зазначав, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, зокрема, щоб особа була поінформована про порушення справи та її суть.

Принцип змагальності в апеляційному провадженні реалізується через визначення меж перегляду судом апеляційної інстанції у частині першій статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини третя та четверта статті 308 КАС України).

Іншим основоположним принципом адміністративного судочинства, серед інших, є принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною.

Верховний Суд зауважив, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Отже, не вирішивши питання щодо меж апеляційного перегляду у встановлений процесуальним законом спосіб, суд апеляційної інстанції невмотивовано обмежив сторону відповідача у праві на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не забезпечив належного перегляду судового рішення.

Із цих міркувань Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження доказів і визначення обставин, які необхідно встановити для вирішення спору, а так само під час оцінки аргументів сторін.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України і призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.

Оскільки вказані обставини і фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

Зважаючи на те, що правильне вирішення справи вимагає дослідження доказів і з`ясування обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в силу вимог пункту першого частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду цієї інстанції.

При цьому, постанова суду касаційної інстанції про направлення справи на новий судовий розгляд не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи (частина шоста статті 353 КАС України).

За таких обставин Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги в частині правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та вирішення поставленого скаржником питання щодо застосування у межах спірних правовідносин норми пункту 7 частини другої статті 73 Закону №889-VIII.

Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин цієї справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року скасувати та направити справу №160/20213/22 до Третього апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду