Постанова

від 26.02.2025 по справі 580/7851/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7851/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року №232730025380 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно» з 17.04.1997 року по 16.05.2005 року, з 16.05.2005 року по 31.10.2005 року згідно з довідкою від 13.06.2008 року №71, виданою ЗАТ «Хімпобутсервіс», та призначити їй з 23.07.2024 року пенсію за віком на пільговий умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта № НОМЕР_1 від 26.10.2022 року, орган, що видав 7111. Дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.09.2022 року серія НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до довідки від 13.06.2008 року №71, виданої ЗАТ «Хімпобутсервіс», який є правонаступником ВАТ «Черкаське хімволокно» щодо видачі довідок, про особливий характер роботи чи умови праці, необхідних для призначення пільгової пенсії Ф 6.2-0-01-19 (редакція чинна від 20.10.2004 року), позивач повний робочий день працювала на ВАТ «Черкаське хімволокно»:

з 17.04.1997 року до 16.05.2005м у виробництві віскозного волокна в якості контролера (заправника фільєр) насосної майстерні прядильного цеху №2, що передбачено Списком №1 розділом XVI код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;

з 16.05.2005 року до 31.10.2005 року у виробництві віскозного волокна в якості контролера (заправника фільєр) насосної майстерні прядильного цеху №1, що передбачено Списком №1 розділом XVI код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Підстава для надання довідки ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 13.06.2008 року №71: архівна особова картка з обліку кадрів ф.Т-2 та накази.

Згідно з випискою із наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» від 15.06.2005 року №562 підтверджено право на пенсію за Списком №1 на робочому місці №82 в прядильному цеху №1 насосна майстерня на посаді контролер (заправник фільєр).

Відповідно до виписок з наказів «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» від 16.11.2000 року №1098, від 01.12.03.1994 року №634, від 27.03.2000 року №275 підтверджено право на пенсію за Списком №1 на робочому місці №126 в прядильному цеху №2 насосна майстерня на посаді контролер (заправник фільєр).

Згідно з довідкою форми РС-право позивачу зарахований стаж для розрахунку права на пенсію за віком, який складає 25 років 10 місяців 18 днів.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 23.07.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Виконавцем для розгляду заяви позивача від 23.07.2024 року за принципом екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви позивача від 23.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 31.07.2024 року №232730025380 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з непідтвердженням пільгового стажу за Списком №1 в установленому порядку та недосягненням віку 50 років для призначення пенсії на пільгових умовах. У зазначеному рішенні відповідач вказав, що до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано згідно довідки №572 від 13.06.2008 року періоди роботи в ЗАТ «Хімпобутсервіс» з 17.04.1997 року по 16.05.2005 року, з 16.05.2005 року по 31.10.2005 року, оскільки форма довідки не відповідає вимогам Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців 18 днів, пільговий стаж за Списком №1 відсутній.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, вважаючи її неправомірною, а свої права - порушеними, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XIІ викладено у такій редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».

Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Однак, у подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.

Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

При цьому, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком №1 жінок та необхідного страхового стажу, а саме: 45 років та не менше 15 років страхового стажу - Закон України «Про пенсійне забезпечення» та 50 років й страхового стажу не менше 20 років - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Отже, в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» необхідно врахувати висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

У пункті 3.2. Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України.

Норми статті 114 Закону №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону №1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та статтею 114 Закону №1058-IV.

Так, в пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік та наявність необхідного страхового й пільгового стажу, мають застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Таке застосування вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, судом першої інстанції було вірно зауважено наступне.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

З аналізу наведених норм права висновується, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розділу XVI «Виробництво штучних або синтетичних волокон» вказаної постанови користуються правом на пільгову пенсію за Списком №1 (код 16-1) працівники, зайняті у виробництвах сірковуглецю, віскозного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні і губки у таких цехах, відділеннях, на дільницях: штапельних, хімічних, віскозних, прядильних, обробних, обробно-вибільних, вибільних, мотальних, розмотування кислого шовку і фарбування, на кислотних станціях (у цехах, дільницях, підрозділах) і станціях (цехах) обробних розчинів, регенерації (сірковуглецю, сірки і газів, сірковуглецевих виробництв, летких і органічних розчинників, міді, аміаку, капролактаму); обслуговуванням дінілової установки, прийманням і відпусканням сірковуглецю; у таких майстернях: фільєрній, електроверетенній, прядильних насосиків, набірній; у виробництвах ронгаліту і сульфованих жирових продуктів.

Судом першої інстанції було встановлено та з трудової книжки позивача вбачається, що остання у спірний період: 17.07.1996 року - прийнята в текстильний цех №3 учеником перемотувача нитки; 17.04.1997 року - контролер (заправщик фільєр) насосної майстерні 3 розряду прядильного цеху №2; 16.05.2005 року - переведена в прядильний цех №1 контролером (заправником фільєр) 3 розряду насосної майстерні; 10.09.2007 року -звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.

Довідкою ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 13.06.2008 року №71 підтверджено, що позивач повний робочий день працювала на ВАТ «Черкаське хімволокно»: з 17.04.1997 року до 16.05.2005 року у виробництві віскозного волокна в якості контролера (заправника фільєр) насосної майстерні прядильного цеху №2, що передбачено Списком №1 розділом XVI код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36; з 16.05.2005 року до 31.10.2005 року у виробництві віскозного волокна в якості контролера (заправника фільєр) насосної майстерні прядильного цеху №1, що передбачено Списком №1 розділом XVI код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Згідно з випискою із наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» від 15.06.2005 року №562 підтверджено право на пенсію за Списком №1 на робочому місці №82 в прядильному цеху №1 насосна майстерня на посаді контролер (заправник фільєр). Відповідно до виписок з наказів «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» від 16.11.2000 року №1098, від 01.12.03.1994 року №634, від 27.03.2000 року №275 підтверджено право на пенсію за Списком №1 на робочому місці №126 в прядильному цеху №2 насосна майстерня на посаді контролер (заправник фільєр).

Таким чином, позивач з 17.04.1997 року до 16.05.2005 року та з 16.05.2005 року до 31.10.2005 року працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно» в прядильних цехах №1 та №2 насосна майстерня на посаді контролер (заправник фільєр) й така посада у вказаних цехах відноситься до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, розділом XVI, підрозділом код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Відтак, період роботи позивача з 17.04.1997 року до 16.05.2005 року та з 16.05.2005 року до 31.10.2005 року згідно з довідкою ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 13.06.2008 року №71 належить зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності відмови відповідача у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду її роботи з 17.04.1997 року до 16.05.2005 року та з 16.05.2005 року до 31.10.2005 року (що становить 8 років 6 місяців 14 днів).

Крім того, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що форма довідки не відповідає вимогам Додатку 5 Порядку №637 є безпідставним, оскільки наявний трудовий стаж позивача, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 28.08.2018 року у справі №175/4336/16-а, від 06.03.2019 року у справі №242/3016/17 та від 27.03.2020 року у справі №496/1192/17, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Так, на дату звернення із заявою про призначення пенсії, позивач досягла віку - 46 років. У спірному рішенні відповідач підтверджує наявність у позивача страхового стажу в обсязі 25 років 10 місяців 18 днів.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецького області від 31.07.2024 року №232730025380 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Нормативно-правовим актом, яким у цьому випадку регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон України «Про пенсійне забезпечення», зокрема ст. 13.

Враховуючи визначені нормою ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII), підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у спірному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Відтак, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Щодо дати, з якої позивач набула право на призначення пенсії, судом першої інстанції було вірно зауважено, що згідно ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Вказаним приписам кореспондують також положення ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач досягла 45 річного віку 03.07.2023 року, наявні докази у матеріалах справи вказують на те, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулась до пенсійного органу 23.07.2024 року, тобто поза межами тримісячного строку із дня досягнення нею 45 років, у зв`язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дня звернення за пенсією - з 23.07.2024 року.

Щодо частини позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду першої інстанції у цій частині не переглядає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.