Постанова

від 26.02.2025 по справі 580/114/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/114/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вторенерго" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №070722 від 19.12.2023 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при перевезенні небезпечних вантажів перевізник зобов`язаний мати тимчасовий реєстраційний талон, відсутність якого є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що під час перевірки відповідачу було надано всі необхідні документи, а оформлення тимчасового талону не є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.10.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку, за наслідками якої складено акт №019477 від 26.10.2023, відповідно до якого встановлено, зокрема, що о 14 год. 33 хв. на а/д М-03 "Київ-Харків-Довжанський" 208 км. ТОВ "Вторенерго" за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення небезпечних вантажів (згідно ТТН №ОРОО-001813 від 26.10.2023 нафта сира) за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: тимчасового реєстраційного талону транспортного засобу DAF д.н. НОМЕР_1 на ТОВ «Вторенерго» (а.с.43).

Наведене стало підставою для винесення Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 19.12.2023 №070722, якою відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", з позивача стягнуто штраф в сумі 17000,00 грн (а.с.14-15).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що на юридичну особу, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про автомобільний транспорт», який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч.1 ст.5 цього Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, які автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до ч.2 вказаної статті документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 5 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Згідно з ч.2 ст.49 вказаного Закону Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Суд зазначає, що перелік документів, визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Згідно з пп.1 п.16 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001, ліцензіат зобов`язаний зберігати такі документи, в тому числі, оригінали документів, копії яких подавались органу ліцензування відповідно до вимог Закону (копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів до них), а також оригінали документів (їх копії), які підтверджують достовірність даних, зазначених у поданих органу ліцензування документах, документи (копії) про внесення плати за видачу ліцензії - протягом строку дії ліцензії.

Підпунктами 1, 2 п.27 наведених Ліцензійних умов передбачено, що до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які:

1) зареєстровані відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 36, ст. 1327; 2009 р., № 101, ст. 3521);

2) є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, якщо передбачено їх оформлення.

Отже, обов`язок мати та пред`явити до перевірки тимчасовий реєстраційний талон виникає у перевізника лише, якщо оформлення такого тимчасового реєстраційного талону було обов`язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок №1388), відповідно до п.16 якого за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Наведені положення свідчать, що оформлення тимчасового реєстраційного талону не є обов`язковим, внаслідок чого його відсутність під час перевезення небезпечних вантажів не може свідчити про відсутність документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та бути підставою для застосування положень ст.60 вказаного Закону в частині притягнення перевізника до відповідальності у вигляді штрафу.

Посилання апелянта на вимоги п.7 Порядку №1388 колегія суддів відхиляє, оскільки наведені положення стосуються виключно незареєстрованих транспортних засобів, в той час, як реєстрація транспортного засобу марки DAF д.н. НОМЕР_1 підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 , який подавався посадовим особам відповідача при здійсненні перевірки (а.с.44).

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для скасування спірної постанови.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 26 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма