Постанова

від 26.02.2025 по справі 640/6239/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6239/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хауленд" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

Товариство обмеженою відповідальністю "Хауленд" звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 170289 від 02.01.2020, винесену у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауленд».

В обґрунтування позовних вимог вказано про безпідставне зазначення в акті перевірки про порушення перевізником п.22.5 Правил дорожнього руху щодо перевищення, встановлених законодавством габаритно-вагових норм більше ніж на 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач наголошував, що під час встановлення відповідного порушення, послуги з вантажного перезення надавались іншим суб`єктом господарювання, оскільки транспортний засіб знаходився у суборенді у ТОВ "Аграрні Системні Технології". До того ж, позивач посилався на порушення процедури розгляду справи, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 24.12.2019.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 170289 від 02.01.2020.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду в порядку письмового провадження на 19.02.2025.

Розгляд апеляційної скарги 19.02.2025 не здійснювався, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд призначено на 26.02.2025.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі - Порядок № 422), співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 належить ТОВ «Гранд Хол».

Відповідно до договору оренди, який було надано ТОВ «Гранд Хол» до Укртрансбезпеки в подальшому, було встановлено, що Орендарем транспортного засобу є ТОВ «Хауленд», інші документи щодо суборенди надано не було.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено перевищення габаритних параметрів, а саме ширина склала 3,3 м при нормативно допустимому - 2,6 м, довжина фактична 25,8 м при нормативно допустимому 22 м.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить довідка про здійснення габаритно-вагового контролю №038493 від 08.11.2019.

За результатами перевірки cкладено акт проведення перевірки №193869 від 08.11.2019, в якому зазначено про порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу згідно ТТН №06/11/2019-04 з перевищенням габаритних норм на 26,92% без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Зі змістом вказаного акту та виявлених порушень водій ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення.

Відповідачем повідомлено позивача про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та необхідність явки до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпки для участі у розгляді справи та надання пояснень.

За наслідком розгляду матеріалів перевірки, Київським міжрегіональним управлінням Уктрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №170289 від 02.01.2020, щодо порушення ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не є перевізником у спірних правовідносинах, а відтак не є суб`єктом відповідальності за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт, адже саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за дотримання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк саме позивач має відповідати за вказане порушення, оскільки під час перевірки водієм ним не було надано жодних документів про перебування транспортного засобу у суборенді. Надана позивачем товарно-транспортна накладна також не підтверджує перебування транспортного засобу у суборенді, оскільки вона не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Просив у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів оскаржуване рішення переглядається в частині доводів та обґрунтувань апеляційної скарги відповідача (задоволених позовних вимог), згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Закон № 2344-III).

Відповідно до норм ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

За приписами п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час розгляду даного спору судом першої інстанції було досліджено, що 08.11.2019 о 23 год. 07 хв. при проведенні перевірки на участку а/д М-05 Київ - Одеса 450 км + 500 м посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки Volvo, днз НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Гранд Хол". За кермом транспортного засобу згідно посвідчення водія від 05.11.2004, РВА 210333, перебував водій ОСОБА_1 .

Отже, транспортний засіб на праві власності належить ТОВ "Гранд Хол" відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому, спірною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху накладено штраф у розмірі 34 000 грн на ТОВ "Хауленд".

Накладаючи штраф на позивача відповідач виходив з того, що відповідно до договору оренди, який було водієм до Укртрансбезпеки, було встановлено, що орендарем транспортного засобу є ТОВ «Хауленд», а тому, застосовано санкції до належного суб`єкта правопорушення.

При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Апелянт наголошує на тому, що інших документів під час перевірки, зокрема, договору суборенди, водієм надано не було, тому саме позивач має бути відповідальним за вказане порушення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

Згідно вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

За ст. 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

При цьому, за даних обставин, водій ОСОБА_1 , при проведенні перевірки надав посадовим особам відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (надалі Правила № 363) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №06/11/2019-04 від 06.11.2019, наданої водієм під час здійснення перевірки, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Аграрні Системні технології".

Також, судом першої інстанції було встановлено, що 02.01.2019 між ТОВ «Хауленд» (орендар) та ТОВ «Аграрні Системні Технології» (суборендар) було укладено договір суборенди рухомого майна №15 ВАТ (надалі - Договір суборенди).

За умовами Договору суборенди та у відповідності до Додаткової угоди №10 від 01.11.2019 сторони, зокрема, домовилися про передачу від ТОВ «Хауленд» до ТОВ «Аграрні Системні Технології» в строкове платне користування транспортного засобу марки VOLVO FH12, днз НОМЕР_1 . Передача зазначеного транспортного засобу в суборенду підтверджується складеним та підписаним Актом приймання-передачі майна від 08.11.2019.

Колегія суддів констатує, що положення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки. У даному випадку, водієм надавалась відповідна ТТН.

Також, слід звернути особливу увагу, що важливим етапом процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є розгляд по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності.

Повноваження Укртрансбезпеки на розгляд по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт має здійснюватися на основі суворого додержання законності, а застосування адміністративних санкцій - у точній відповідності з законом. Це означає обов`язок Укртрансбезпеки вчинити усі необхідні дії для забезпечення розгляду справи про порушення у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка є основним джерелом доказової інформації для визначення дійсної відповідальної особи - автомобільного перевізника, а також здійснити усі необхідні дії для повного і всебічного розгляду існуючих доказів, які стосуються перевірки, з метою належного здійснення відповідної адміністративної процедури.

Таким чином, позивач не є перевізником у спірних правовідносинах, а відтак не є суб`єктом відповідальності за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт.

Колегією суддів враховується також правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду в постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Суд зазначає, що саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за дотримання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Тож, надані товариством докази (договір, акт приймання-передачі, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів) дають підстави стверджувати, що позивач не був перевізником у спірних відносинах.

Доводи про те, що у межах спірних відносин ТОВ «Хауленд» не було перевізником, відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Повно та всебічно оцінивши надані учасниками справи докази, суд першої інстанції в цій справі встановив, що посадові особи Укртрансбезпеки помилково встановили дійсного автомобільного перевізника, на якого згідно вимог закону має бути покладено адміністративну відповідальність за встановлені перевіркою порушення законодавства про автомобільний транспорт, що не спростовано відповідачем.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко