Постанова

від 26.02.2025 по справі 580/5935/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5935/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Черпака Ю.К.

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника позивача - Войцеховського М.Ю.,

представника відповідача - Тищенко Ю.П., Шимановського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Руськополянської сільської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за позовом Черкаської міської ради до Руськополянської сільської ради про визнання протиправними та зобов`язання утриматися від дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Черкаська міська рада звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Руськополянської сільської ради, в якому просить (з урахуванням зміни предмету позову):

- визнати протиправними дії Руськополянської сільської ради, які полягають у відмові в погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розробленого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», без наведення причин, передбачених у статті 186 Земельного кодексу України та зобов`язати утриматись від таких дій;

- скасувати рішення Руськополянської сільської ради від 16.02.2024 № 43-1/VIII в частині відмови в погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розробленого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»;

- зобов`язати Руськополянську сільську раду повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розробленого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Руськополянська сільська рада відмовляючи у погодженні проекту землеустрою не навела вичерпного переліку його недоліків з описом вмісту таких недоліків та посиланням на відповідні норми законів чи прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію, як того вимагає частина восьма статті 186 Земельного кодексу України. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог статті 19 Конституції України, діяв не в спосіб, що передбачений ст. 186 Земельного кодексу України, тому такі його дії не можуть вважатися правомірними.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Руськополянської сільської ради від 16.02.2024 № 43-1/VIII в частині відмови в погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розробленого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Зобов`язано Руськополянську сільську раду повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розробленого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що право відповідача на захист свого права власності превалює над вимогами статті 186 Земельного кодексу України в частині можливих підстав для відмови в погодженні проекту землеустрою.

Стверджує, що при вирішенні питання погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси, Руськополянська сільська рада діє виключно на власний розсуд як власник і має абсолютне право без жодних пояснень відмовити в такому погодженні.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 та від 19.12.2024 відкрито апеляційне. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Від представника позивача до суду 17.12.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що відсутність у спірному рішенні посилань на будь-які підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою не відповідає вимогам закону, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання з`явилися сторони, їхні представники, учасники процесу надали свої пояснення та аргументи, обмінялися питаннями.

В судовому засіданні представник Руськополянської сільської ради повідомив суд, що діяв в межах повноважень, які надані громадою.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо апеляційної скарги та зазначив, що прийняте оскаржуване рішення є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 31.01.2019 №2-3967 надано Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі міста Черкаси.

Між Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради та Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір про надання послуг від 14.07.2023 №1-М, предметом якого є надання послуги зі встановлення (зміни) межі міста Черкаси.

На виконання умов договору Інститут землеустрою розробив проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси, за рахунок земель (території), зокрема Руськополянської територіальної громади.

Рішенням Черкаської міської ради від 18.01.2024 №51-116 «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси» погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розроблений Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Пунктом 2 рішення погоджено межі та територію адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га (згідно з додатком до цього рішення), яка утворюється з: Ділянка 1 - відповідно Генерального плану міста Черкаси площа території становить 12112,7000 га.; Ділянка 2 «Оршанець» - відповідно постанови Президії Верховної Ради України від 15.06.1992 №2437-ХІІ "Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту Черкаської області» та згідно рішення Черкаської обласної Ради народних депутатів від 30.10.1992 №12-21 «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області» площа території становить 1016,5617 га.

Пунктом 3 рішення передбачено відповідно до умов Договору про надання послуг №1-М від 14.07.2023, укладеного між Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради та Державним підприємством «Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», виконавцю договору направити проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси до відповідних суб`єктів, визначених ст.186 Земельного кодексу України, для його погодження.

Пунктом 4 рішення уповноважено директора департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради або особу, що виконує його обов`язки забезпечити вжиття організаційних заходів щодо подання до Верховної Ради України проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси для його розгляду та прийняття рішення про встановлення меж міста Черкаси, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Виконуючи умови Договору №1-М та вимоги статті 186 Земельного кодексу України, Державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» листом вих. №56-24 від 05.02.2024 направив проект землеустрою на погодження Руськополянській сільській раді.

Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради 15.03.2024 отримав лист Державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вих. №167-24 від 15.03.2024, яким замовника проекту землеустрою повідомлено про те, що Руськополянська сільська рада прийняла рішення від 16.02.2024 №43-1/VIII про відмову в погодженні проекту землеустрою.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у погоджені проекту землеустрою Руськополянська сільська рада не зазначила у чому полягає невідповідність документації із землеустрою положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, не навела вичерпного переліку недоліків проекту землеустрою з описом змісту таких недоліків, а лише навела в оскаржуваному рішенні перелік законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у апеляційній скарзі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходить з такого.

Оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із пункту «д» частини першої статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить організація землеустрою.

Відповідно до статті 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються відповідними сільськими, селищними, міськими радами. У разі якщо встановлення і зміна меж сіл, селищ призводить до зміни меж території територіальної громади, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймається Кабінетом Міністрів України на підставі подання відповідних сільських, селищних, міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Згідно п. 1 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку, зокрема, проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою. Рішення Верховної Ради України, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).

Відповідно до змісту частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, у тому числі й проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність громадянам, може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини десятої статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд зазначає, що законодавець встановив чітку процедуру погодження проекту землеустрою, яка полягає у тому, що рішення про відмову у погодженні такого проекту має містити перелік недоліків, які розробник такої документації може усунути та звернутися повторно.

Колегія суддів дійшла висновку, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, крім того, така відмова має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Наведений у частині восьмій статті 186 Земельного кодексу України перелік підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 600/5805/21-а.

Так, із матеріалів справи вбачається, що Руськополянська сільська рада 16.02.2024 прийняла рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси.

Вищезазначене рішення прийнято відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні», враховуючи рішення Руськополянської сільської ради від 04.12.2023 №40-25/VIII «Про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж території Руськополянської сільської територіальної громади», рішення Руськополянської сільської ради від 30.01.2024 №42-1/VIII «Про звернення депутатів Руськополянської сільської ради», керуючись статтями 19, 132, 140, 144, 146 Конституції України, статтями 12, 173-175, 186 Земельного кодексу України, статей 19, 46 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», статті 5 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985, розпорядження КМУ від 06.05.2020 №541-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області», розпорядження КМУ від 12.06.2020 №728-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області», рішення Черкаської районної ради народних депутатів від 06.05.1993 №12-21 «Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських та селищної Рад народних депутатів та сільських населених пунктів в їх адміністративних межах», розглянувши звернення ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 05.02.2024 №56-24 та додані графічні матеріали з розробки проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси, за погодженням з постійною комісією з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, благоустрою та охорони навколишнього середовища.

Однак, із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не зазначив у чому полягає невідповідність документації із землеустрою положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, не навів вичерпного переліку недоліків проекту землеустрою з описом змісту таких недоліків, а лише зазначив перелік законів та підзаконних нормативно-правових актів.

На думку суду, правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року є джерелом права. У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Руськополянська сільська рада не пояснила, у чому полягає невідповідність проекту землеустрою закону чи нормативно-правовому акту, який наведено в якості підстав прийняття такого рішення.

В оскаржуваному рішенні відсутнє будь-яке посилання на підставу для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, передбачену чинним законодавством, зокрема щодо невідповідності документації із землеустрою положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Посилання лише на ряд нормативно-правових актів, вказаних відповідачем у спірному рішенні, не узгоджуються з приписами частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України.

Щодо доводів апелянта про те, що погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси, фактично означало б припинення права власності територіальної громади Руськополянської ОТГ на частину землі, яка на даний час перебуває в її комунальній власності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Що стосується доводів апелянта про дискреційні повноваження відповідача розпоряджатися комунальними землями, власником яких є всі жителі Руськополянської територіальної громади, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, регламентовано частиною шостою статті 186 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, визначені Земельним кодексом України.

Отже, суд першої інстанції правомірно зобов`язав Руськополянську сільську раду повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розробленого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду першої інстанції.

У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Також, надаючи оцінку всім іншим доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Руськополянської сільської ради залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №580/5935/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

Ю.К.Черпак