Рішення від 25.02.2025 по справі 190/2899/24

Справа № 190/2899/24

Провадження №2/190/164/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Коллект Центр» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 21 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2768368, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму у строк до 20.06.2021 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами за умовами договору, який вчинений у електронній формі. 29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 2768368 від 21.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, у тому числі до ОСОБА_1 .. Таким чином ТОВ «Коллект Центр» наділене правом грошової вимоги до відповідача.

Всупереч умовам договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість за тілом кредиту - 4668 грн, заборгованість за відсотками 28436,50 грн, заборгованість з комісії - 570 грн.. Загальна сума заборгованості складає 33674,50 грн., яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 3028 грн. сплаченого судового збору та 9000 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач ТОВ «Коллект Центр» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду відзив, згідно якого позов не визнав та зазначив, що договір укладено строком на 30 днів, а з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувались до 18.10.2021 року. Проте право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Крім того комісія також нараховувалась вже після закінчення строку договору. При цьому, він перебуває на військовій службі , а тому вважає, що штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись. Також вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесених ними витрат на правову допому. У зв`язку з вищевикладеним, вимоги позивача вважає незаконними та необгрунтованими, а тому у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

21.05.2021 року ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит № 2768368 з ТОВ «Мілоан» та отримав кредит у сумі 7000 грн строком на 30 днів, тобто до 20.06.2021 року. За умовами підписаного відповідачем і ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит за користування кредитним коштами позичальник зобов`язався сплатити комісію у розмірі 770 гривень, яка нараховується за ставкою 11 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 2625 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право нарахувати проценти. Приймаючи пропозицію про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів). Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства/а.с. 5-11, 15-16/.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом пропозиції ОСОБА_1 укласти цей договір (анкета-заява №2768368) від 21 травня 2021 року і прийняття пропозиції ТОВ «Міліон»/а.с.10-11/.

ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) Z79540 направлений товариством на номер телефону відповідача зазначеного ним у Анкеті-заяв і(а.с.15 на звороті).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 кредитного договору).

За змістом пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 кредитного договору).

Із положень пункту 2.3.1.1 кредитного договору слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства milioan.ua. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 2768368 від 21 травня 2021 року, визначено графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 20.06.2021 року в розмірі 10395 грн з яких: 7000 грн - сума кредиту, 2625 грн - проценти за користування кредитом, 770 грн - комісія (а.с.9 зворот).

21 травня 2021 року ТОВ «Міліон» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 7000 грн кредитних коштів (а.с.16).

Натомість, останній в установлений кредитним договором строк не повернув грошові кошти в повному обсязі, не сплатив проценти за користування ними.

Станом на 10.03.2023 року року розмір заборгованості за кредитним договором склав 33674,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 4668 грн, заборгованість за відсотками 28436,50 грн, заборгованість з комісії - 570 грн./а.с.20/.

29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міліон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Міліон» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №2768368 від 21 травня 2021 року, що укладений між ТОВ «Міліон» та ОСОБА_1 /а.с.21-23/.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги N 10-01/2023 від 10 березня 2023 року, у тому числі і за договором про споживчий кредит №2768368 від 21 травня 2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 /а. с. 27-29/.

Пунктом 5.4. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги N 10-01/2023 від 10 березня 2023 року передбачено, що до Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до ст. 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором N 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року (а.с. 27 зворот).

Відповідно до реєстру боржників до договору N 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило, а ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2768368 від 21 травня 2021 року 33674,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 4668 грн, заборгованість за відсотками 28436,50 грн, заборгованість з комісії - 570 грн./а.с.35/.

Згідно з ч. 1 ст.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12Закону України"Проелектронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі N 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, судом встановлено, що 21 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2768368, який підписано одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 N 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно доЗакону України"Проелектронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі N 234/7160/20 (провадження N 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі N 234/8084/20 (провадження N 61-2303св21).

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Мілоан».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі N 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19 (провадження N 61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Коллект центр» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

Таким чином, судом установлено, що між відповідачем та Первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, Первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачеві кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів у повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як Первісному кредиторові, так і новим кредиторам. Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості. З огляду на викладене, суд приходить висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні слід стягнути заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 4668 грн..

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами за Кредитним договором суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем та отриманий від первісного кредитора умовам самого Кредитного договору з огляду на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та їх розмір, строк, протягом якого таке нарахування проведене.

За ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 1, 2 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому,статтею 625ЦК України визначено поняття відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктах 1.3, 1.4 вказаного договору зазначено, що кредит надається строком на 30 днів з 21.05.2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 20.06.2021 року.

Пунктом 2.3 договору визначено умови щодо пролонгації строку кредитування, зокрема пункт 2.3.1.2 передбачає пролонгацію на стандартних (базових) умовах коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але на строк не більше 60 днів. При цьому у період такої пролонгації проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у пункті 1.6 цього договору.

Тобто, за умовами договору №2768368 від 21 травня 2021 року протягом 30 днів нараховуються передбачені пунктом 1.5.2 договору проценти за ставкою 1.25 відсотків відповідно, за наступні 60 днів (у випадку пролонгації) передбачені пунктом 1.6 договору за ставкою 5,0 відсотків.

При цьому умовами договору не передбачено пролонгації строку кредитування більше, ніж на 60 днів, а отже, не передбачено і нарахування процентів за користування кредитом поза межами цього строку.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦКУкраїни кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно достатті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця

Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормамст.1048 ЦК України.

При перевірці розміру відсотків, заявлених позивачем до стягнення суд ураховує умови Кредитного договору, узгоджені відповідачем у частині строку та порядку нарахування відсотків, складові показники, факт продовження строку дії договору відповідачем, принцип арифметичної вірності та послідовності, а отже приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків у розмірі 1574,50 грн.( 4668 х 30 х 1,25%) + (4668 х 60 х 5%).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 550 грн, суд дійшов наступного висновку.

Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України "Про споживче кредитування"(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування»(п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 2768368 від 21 травня 2021 року в загальній сумі 20422,50 грн., що складається 4668 грн. заборгованість за тілом кредиту та 15754,50 грн заборгованість за відсотками.

Щодо тверджень відповідача, що він відноситься до осіб які захищені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому звільняється від нарахування відсотків за користування кредитом, звільняється від сплати штрафів/пені,суд зазначає наступне.

Відповідно до ЗУ "Просоціальний іправовий захиствійськовослужбовців тачленів їхсімей" (ч.15 ст.14) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Однак, відповідач ОСОБА_1 був мобілізований 09.10.2021 року, тобто з цієї дати він має право на таку пільгу, однак, відсотки, які підлягають стягненню з відповідча нараховані до 09.10.2021 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.141ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1836,38 грн. (20422,50 /33674,50 х 3028)

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, співмірність даних витрат, які в даному випадку суд вважає завищеними, тому суд приходить до висновку, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.128, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926) 20422(двадцятьтисяч чотиристадвадцять дві)грн.50коп. заборгованості за договором позики №2768368 від 21 травня 2021 року, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4668 грн, заборгованість за відсотками 15754,50 грн, витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. (шість тисяч гривень) та сплаченийсудовий збіру сумі 1836 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн. 38 коп.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса