Рішення

від 21.02.2025 по справі 369/2899/25

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2899/25

Провадження № 2-о/369/325/25

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/2899/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний відділдержавної реєстраціїАктів Цивільногостану УправлінняДержавної реєстраціїЦМУ МЮУкраїни про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 23.05.1959 року, з якого вбачається, що матір`ю заявника є: ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 померла у тимчасово окупованому смт Новодар`ївка Луганської області.

Факт смерті підтверджується наступними документами: Медичне свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 03.09.24 року, видана лікарем терапевтом; Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 від 03.09.2024, видане російською федерацією, Луганською народною республікою, м. Ровеньки, смт Новодар`ївка, про що зроблено відповідний актовий запис № 170249940002300776008 актів громадянського стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції про державну реєстрацію актів цивільного стану юстиції луганської народної республіки. Проте, зазначені документи отримані у тимчасово окупованому м. Луганську та не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України на підставі меж та переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженого Указом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019.

Таким чином, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту смерті необхідно заявнику для здійснення державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України, отримання Свідоцтва про смерть, а також для можливості подачі заяви для вступу у спадщину.

Ухвалою суду від 19.02.2025 року відкрито провадження у справі за вказаною заявою.

У судове засідання 21.02.2025 року заявник, представник заявника та заінтересована особа не з`явилися. Представник заявника просив розглядати справу без їх участі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 23.05.1959 року, з якого вбачається, що матір`ю заявника є: ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 померла у тимчасово окупованому смт Новодар`ївка Луганської області.

Факт смерті підтверджується наступними документами: Медичне свідоцтво про смерть серія № 43259 №000209 від 03.09.24 року, видана лікарем терапевтом; Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 від 03.09.2024, видане російською федерацією, Луганською народною республікою, м. Ровеньки, смт Новодар`ївка, про що зроблено відповідний актовий запис № 170249940002300776008 актів громадянського стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції про державну реєстрацію актів цивільного стану юстиції луганської народної республіки

Проте, зазначені документи отримані у тимчасово окупованому м. Ровеньки, Луганської області та не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України на підставі меж та переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженогоУказом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019.

Таким чином, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту смерті необхідно заявнику для здійснення державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України, отримання Свідоцтва про смерть, а також для можливості подачі заяви для вступу у спадщину.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи; згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та п. 1 ч. 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17 березня 2011 року підставою для державної реєстрації є лікарське свідоцтво про смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов`язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або посадовими особами, є недійсним і таким, що не створює правових наслідків.

Окрім цього, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів. Зокрема, належними відповідно до вимог ч.1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надане в якості доказу медичне свідоцтво про смерть серія № 43259 №000209 від 03.09.24 року, видана лікарем терапевтом; Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 від 03.09.2024, видане російською федерацією, Луганською народною республікою, м. Ровеньки, смт Новодар`ївка, про що зроблено відповідний актовий запис № 170249940002300776008 актів громадянського стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції про державну реєстрацію актів цивільного стану юстиції луганської народної республіки,яке, хоча і не є документом встановленої форми про смерть, водночас вважається доказом, який достовірно свідчить про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ, Україна, оскільки судом не встановлено іншого.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених допустимими та належними доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,12,76-81,247,258-259,263-265,268,317 ЦПК Українисуд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Свердловської області, Ниробського району, с. Чуповський, та була зареєстрована та проживала АДРЕСА_1 , у віці 86 років.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 28.02.2025 року.

Суддя .В. Янченко