Постанова

від 24.02.2025 по справі 909/504/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа №909/504/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України"</a> б/н від 24.12.2024 року (вх. №01-05/3735/24 від 24.12.2024 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року (суддя Т.В. Стефанів; повне рішення складено 09.12.2024 року)

у справі № 909/504/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України"</a> (надалі ТзОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України")

до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної Системи "Івано-Франківськгаз" (надалі АТ "Оператор Газорозподільної Системи "Івано-Франківськгаз")

про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з договору купівлі-продажу природного газу на суму 54300079, 70 грн, з яких: 27703188, 25 грн - сума основного боргу, 10981637, 36 грн - пеня, 14020499, 66 грн - штраф, 794873, 60 грн - 3 % річних та 799880, 83 інфляційні втрати,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Піун С.П. адвокат (довіреність за № 19/12-2024/10 від 19.12.2024 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Данилюк Г.Й. адвокат (довіреність б/н від 12.07.2024 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28.05.2024 року ТзОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Оператор Газорозподільної Системи "Івано-Франківськгаз" про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з договору купівлі-продажу природного газу на суму 54300079, 70 грн, з яких: 27703188, 25 грн - сума основного боргу, 10981637, 36 грн - пеня, 14020499, 66 грн - штраф, 794873, 60 грн - 3 % річних та 799880, 83 інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив відповідачу природний газ за період з червня 2022 по вересень 2023 року на суму 392542401,73 грн, який відповідачем в порушення умов договору сплачений частково, узв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27703188,25 грн. Також за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні збитки, штраф та пеню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року у справі №909/504/24 частково задоволено позов ТзОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України". Стягнуто з АТ "Оператор Газорозподільної Системи "Івано-Франківськгаз" на користь ТзОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" 27703188,25 грн основного боргу, 5490818,68 грн пені, 7010249,83 грн штрафу, 799880,83 грн інфляційних збитків, 794873,60 грн 3 % річних та 651600,96 грн судового збору. Відмовлено в частині стягнення 5490818,68 грн пені та 7010249,83 грн штрафу.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач за період з червня 2022 року по вересень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 392542401,73 грн, який відповідачем оплачено частково у розмірі 364839213,48 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг за Договором та факт порушення ним договірних зобов`язань щодо їх оплати, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати основного боргу у розмірі 27703188,25 грн.

Суд перевірив подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат та вказав, що розрахунки здійснені позивачем правильно. Так, сума 3% річних становить 794873,60 грн та 799880,83 грн інфляційних втрат.

Беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої, у рахуванням обставин про те, що на даний час майновий стан відповідача є критичним, позивач не подав доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків в результаті дій відповідача, а також те, що на відшкодування майнових втрат позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати у розмірі 9300013 грн 33 к. та 3 % річних у розмірі 2177672 грн 52 к., суд першої інстанції прийшов до висновку, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме до 5490818,68 грн пені та 7010249,83 грн штрафу.

Таким чином, суд визнав обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат у розмірі 799880,83 грн, 3 % річних у розмірі 794873,60 грн, штрафу у розмірі 7010249,83 грн та пені у розмірі 5490818,68 грн, що в сукупності становить 41799011,20 грн. На думку суду, вказана сума є достатньою для відновлення майнових прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5490818,68 грн та штрафу у розмірі 7010249,83 грн. Вважає, що в цій частині рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що будучи ознайомленим з умовами договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність, передбачена пунктом 6.3. рамкового договору. Вказує на те, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, та погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Вважає, що судом мають бути враховані інтереси обох сторін у даній справі, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Позивач зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року у справі №909/504/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, вважає, що обсяг зменшення пені та штрафу на 50% відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, тому судом першої інстанції в цій справі було обґрунтовано застосовано своє дискреційне право, надане ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, виходячи з доводів сторін, об`єктивно досліджених всіх фактичних обставин справи, та наявних в ній письмових доказів. Вказує на те, що з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі та висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладених в постановах Верховного Суду, суд першої інстанції правильно визнав їх винятковими та достатніми для зменшення розміру пені і штрафу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача. Також відповідач вважає, що позивач не зазнав значних збитків від порушення строків виконання зобов`язання за договором, жодних доказів нанесення збитків від порушення відповідачем умов договору суду не подав. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року у справі №909/504/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 21.06.2022 року між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3268-ОГРМ.

Згідно п. 1.1. цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору (в редакції з урахуванням додаткових угод), загальний обсяг (об`єм) природного газу, що передається за цим договором, складається із:

Обсяг 1 (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування. Погоджений НКРЕКП Обсяг І на період з 1 червня 2022 по 31 травня 2023 складає: 59371,760 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях. Для встановлення Обсягу І на наступні періоди передачі сторони підписують додаткову угоду до цього договору на підставі підтверджених НКРЕКП обсягів природного газу (п. 2.2.1. договору).

Обсяг II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації». Замовлення Обсягу II здійснюється в порядку, встановленому цим договором (п. 2.2.2. договору).

Обсяг III - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за винятком обсягів І і II (п. 2.2.3. договору).

Згідно п. 3.11. договору сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 ЦК України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням договору.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна природного газу, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7420,00 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу (п. 4.1.1. договору).

Ціна природного газу для Обсягу II становить 0,01 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п. 4.1.2. договору).

Ціна природного газу для Обсягу Ш розраховується за формулою, наведеною в п. 4.1.3. договору.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 5.2.2 договору покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу.

За положеннями п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період з червня 2022 року по вересень 2023 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 392542401,73 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 364839213,48 грн., що відображено у паперовій роздруківці «Взаєморозрахунки (субконто) зі споживачами природного газу» за підписом начальника супроводу юридичних осіб І.Чорного та не заперечується сторонами. Несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 27703188,25 грн.

Внаслідок порушення строків оплати позивачем, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 10981637,36 грн та штраф в розмірі 14020499,66 грн на підставі п. 6.3. договору, а також 794873,60 грн 3% річних та 799880,83 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 21.06.2022 року між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3268-ОГРМ.

Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібна за змістом норма викладена у статті 193 Господарського кодексу України, за змістом якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, викладені у договорі зобов`язання є обов`язковими до виконання сторонами вказаного договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивач в період з червня 2022 року по вересень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 392542401,73 грн, за який відповідач оплатив грошові кошти частково у розмірі 364839213,48 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг за Договором та факт порушення договірних зобов`язань щодо їх оплати, суд вважав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати основного боргу у розмірі 27703188,25 грн.

Вище зазначено, що суд першої інстанції перевірив подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат та вказав, що розрахунки здійснені позивачем правильно: розмір 3% річних становить 794873,60 грн та 799880,83 грн інфляційних втрат.

Беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої, з урахуванням обставин про критичний майновий стан відповідача, що позивач не подав доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків в результаті дій відповідача, а також те, що на відшкодування майнових втрат позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати у розмірі 9300013 грн 33 к. та 3 % річних у розмірі 2177672 грн 52 к., суд першої інстанції прийшов до висновку, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме до 5490818,68 грн пені та 7010249,83 грн штрафу.

Таким чином, суд визнав обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат у розмірі 799880,83 грн, 3 % річних у розмірі 794873,60 грн, штрафу у розмірі 7010249,83 грн та пені у розмірі 5490818,68 грн, що в сукупності становить 41799011,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року у справі №909/504/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5490818,68 грн та штрафу у розмірі 7010249,83 грн. Відтак, апеляційний господарський суд здійснює перегляд судового рішення лише в оскаржуваній апелянтом частині.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.1 укладеного між сторонами договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Пунктом 6.3. договору визначено, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Позивачем, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 10981637,36 грн та штраф в розмірі 14020499,66 грн на підставі п. 6.3. договору.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19.

У справі, що розглядається, місцевий господарський суд врахував, що на даний час майновий стан відповідача є критичним, а також те, що позивач не подав доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача,. Натомість, відповідач частково сплатив вартість природного газу в сумі 364839213,48 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме до 5490818,68 грн пені та 7010249,83 грн штрафу.

З огляду на вищеописані положення Цивільного та Господарського кодексів України, правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини справи, а також враховуючи те, що право зменшення неустойки є дискреційним повноваженням суду, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки на 50%, а саме до 5490818,68 грн пені та 7010249,83 грн штрафу.

З урахуванням вищенаведеного апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апелянта не спростували вказаних висновків місцевого господарського суду.

Позиція скаржника зводиться до переоцінки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

За наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в оскаржуваній частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року у справі № 909/504/24.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України"</a> б/н від 24.12.2024 року (вх. №01-05/3735/24 від 24.12.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2024 року у справі № 909/504/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяІ.Ю. Панова