Постанова

від 26.02.2025 по справі 910/211/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа№ 910/211/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дергунов Д.С.;

від позивача 1: Трачевська І.О.;

від позивача 2: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 07.11.2024 року)

у справі №910/211/24 (суддя С.О. Чебикіна)

за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації,

2. Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР"

про стягнення 5 649 900,80 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Волинська обласна прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач 1), Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач 2),

звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" (далі - відповідач) про стягнення 5 649 900,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань (поставка неякісного товару) за контрактом № 1 від 13.03.2022 року та контрактом № 2 від 28.03.2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" на користь Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації штраф у розмірі 4 142 970,00 грн за поставку неякісних товарів згідно контракту № 1 від 13.03.2022 року, штраф у розмірі 1 506 930,80 грн за поставку неякісних товарів згідно контракту № 2 від 28.03.2022 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 67 798,88 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК КБР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, покладені в основу судового рішення, висновки судових експертиз не є належними доказами у справі, оскільки не містять фактичних даних, що підлягають доказуванню з урахуванням предмету спору.

Водночас, у скаржника, наявні сумніви, що надані для експертного дослідження зразки «бронежилетів та захисних шоломів» є тими об`єктами, які були поставлені за контрактами №№ 1, 2.

Так, за твердженням скаржника, експертні висновки не містять достовірних даних про те, що надані до дослідження зразки є саме частиною з партій товару поставленого відповідачем на користь позивача за контрактами, а містить, в цій частині, лише посилання на інформацію, зазначену детективом НАБУ у постанові про проведення експертизи.

Взяті до уваги судом першої інстанції експертні висновки не містять зроблених безпосередньо експертом досліджень в частині визначення технічних характеристик і якості наданого для дослідження обладнання, а, натомість, містять лише посилання на інші дослідження з цього питання, висновки за якими взагалі не досліджувались судом.

Таким чином, на переконання скаржника, визнані судом першої інстанції докази носять неповний і некоректний характер, не надають вичерпну відповідь на питання, яке є предметом у даній справі, а саме доведення факту постачання відповідачем неякісного товару, оскільки зі змісту вказаних експертних висновків неможна в певній мірі встановити обставини, які входять в предмет доказування у справі №910/211/24.

Крім того, скаржник зауважив, що він не здійснював поставку захисного обладнання безпосередньо Збройним силам України.

Разом з цим, за твердженням скаржника, саме військова частина НОМЕР_1 є власником відповідного обладнання, а, отже, саме військова частина наділена правом звернення до суду за захистом своїх прав у разі виявлення факту передачі обладнання невідповідної якості.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору у розмірі 101698,21 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24.

23.12.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокурора до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 залишити без змін.

При цьому, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що висновки експертиз, отримані у межах кримінального провадження №22022030000000061 від 20.04.2022 року, є належними та допустимими доказами у справі №910/211/24, оскільки у них містяться відомості, що безпосередньо стосуються предмету доказування. Окрім того, чинним законодавством не заборонено експерту використовувати при проведенні експертних досліджень висновки інших експертиз (досліджень) та покладати їх в основу власного висновку.

Водночас, за твердженням прокурора, за спірних правовідносин у справі №910/211/24 лише долучені прокурором висновки експертиз є належними та достатніми доказами, якими встановлено непридатність для використання військовослужбовцями Збройних сил України поставлених відповідачем «бронежилетів та бойових шоломів», що відповідає вимогам ст.ст. 76. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Також, прокурор зазначив, що відповідач, не клопотав у суді першої інстанції про призначення додаткових чи повторних експертиз, виклик та допит у суді експертів, що проводили експертизу тощо.

Крім того, прокурор зауважив, що у справах №№910/5933/22 та 910/5932/22 не досліджувалось питання щодо належного чи неналежного виконання контрактів відповідачем в частині поставки «бронежилетів та бойових шоломів», які відповідають вимогам та стандартам, що представляються для таких товарів з метою їх використання військовослужбовцями Збройних сил України, про що зазначає представник відповідача у апеляційній скарзі.

Так, за твердженням прокурора, відповідач був обізнаний, що у такий особливий період, поставляє «бронежилети та бойові шоломи» виключно на потреби Збройних сил України.

При цьому, прокурор зауважив, що як зазначено у висновку судово-товарознавчої експертизи від 22.06.2022 року №СЕ-19/114-22/8447-ВМ «відсутність маркування на чохлах «»1-12 та металевих плитах №№1-14; різні форми плит, різні розміри та геометрія плит в одному жилеті; спосіб нанесення, різна товщина та кількість шарів амортизувальних елементів може свідчити про незаводський спосіб виготовлення бронежилетів» що додатково підтверджує неналежність зазначених відповідачем протоколів випробувань як доказів.

05.02.2025 року через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у слідчих діях.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 на 26.02.2025 року.

Прокурор в судовому засіданні 26.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання 26.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційних скарг були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2022 року між Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КБР" (продавець) було укладено контракт № 1 (далі - Контракт 1), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (обладнання), перелік якого вказується у додатку № 1, який є невід`ємною частиною вказаного контракту.

Додатком № 1 до контракту № 1 визначено, що продавцю необхідно поставити 650 захисних жилетів та 650 касок на загальну суму 24 857 820,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4142 970 грн.

Крім того, 28.03.2022 року між Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК КБР" (продавець) було укладено контракт № 2 (далі - контракт №2), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (обладнання), перелік якого вказується у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною контракту.

Додатком № 1 до контракту № 2 визначено, що продавцю необхідно поставити 196 бойових шоломів, 150 кевларових шоломів та 150 захисних жилетів на загальну суму 9 061 572,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 510 262,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 12.04.2022 року до контракту № 2 сторонами погоджено внести зміни щодо предмету контракту, зокрема викладання додатку № 1 у новій редакції: "Поставці підлягає 234 захисних жилетів та 196 бойових шоломів на загальну суму 9 041 584,80 грн, в т.ч. ПДВ - 1 506 930,80 грн".

Згідно п. 2 контрактів №№1, 2 якість обладнання, що постачається, повинна відповідати встановленим стандартам і технічним умовам виробника. Гарантійний термін обладнання з боку Продавця становить 12 місяців.

Відповідно до п. 5 контрактів №№ 1, 2 упаковка, в якій відвантажується обладнання, повинна забезпечувати, за умови належного обходження з вантажем, збереження обладнання при його транспортуванні. маркування повинно відповідати стандартам заводу-виробника, на ній повинні бути вказані реквізити покупця. У випадку невідповідності цим умовам обладнання не буде прийняте і буде повернуте продавцю.

Строк дії даного контракту рахується з моменту його підписання до 31.12.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання всіх умов, передбачених даним контрактом (п. 10 контрактів №№ 1, 2).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на виконання умов контракту № 1 поставлено 650 захисних жилетів та 650 бойових шоломів, а позивачем 1 здійснено оплату вказаного товару.

Так, за твердженням прокурора, у подальшому придбане позивачем 1 обладнання згідно контракту № 1 було передано на потреби Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 року у справі № 910/5932/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року.

На виконання контракту № 2 відповідачем було поставлено 234 захисних жилетів та 196 бойових шоломів, а позивачем-1 здійснено оплату вказаного товару.

У подальшому, за твердженням прокурора, придбане позивачем 1 обладнання згідно контракту № 2 передано на потреби Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі № 910/5933/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справах № 910/5932/22, № 910/5933/22 та у даній справі № 910/211/24 беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішеннями Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 року у справі № 910/5932/22 та від 13.12.2022 року у справі № 910/5933/22 входять до предмету доказування в межах даної справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що останні є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022 року отримано висновки судово-економічної експертизи від 03.06.2022 року № 386/22-22, судово-товарознавчої експертизи від 22.06.2022 року № СЕ-19/114-22/8447-ВМ та судово-товарознавчої експертизи від 22.05.2023 року № КСЕ-19-22/49707-ТВ, з яких вбачається, що поставлені відповідачем за контрактами № 1 та № 2 бронежилети не відповідають стандартам ДСТУ 8782:2018 (невідповідність останніх ІV-VІ класу захисту та маркуванню), бойові шоломи не відповідають стандартам ДСТУ 8835:2019 (невідповідність І класу захисту та маркуванню), шоломи Helm bojowy WZ.2005, виробництва компанії Makspol S.A. (Республіка Польща) не відповідають першому класу захисту (не виконують основну функцію - не захищають голову людини від ураження метальними елементами вогнепальної зброї) відповідно до вимог ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови".

Так, за твердженням прокурора, відповідачем за умовами Контрактів № 1 та № 2 здійснено поставку неякісного товару в кількості 884 бронежилетів та 846 шоломів, оскільки бронежилети не відповідають четвертому класу захисту та вимогам в частині маркування згідно вимог ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови", а бойові шоломи не відповідають першому класу захисту (не виконують основну функцію - не захищають голову людини від ураження метальними елементами вогнепальної зброї) відповідно до вимог ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови" та вимогам в частині відповідності маркування, за таких обставин з відповідача на користь позивача-1 підлягає стягненню 4 142 970,00 грн штрафу за Контрактом № 1 та 1 506 930,08 грн штрафу за Контрактом № 2.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (стаття 675 Цивільного кодексу України).

При цьому, колегія суддів відзначає, що в укладених між позивачем-1 та відповідачем Контрактах № 1 та № 2 встановлено гарантійний строк у відповідності до пункту 2 вищезазначених Контрактів, а саме гарантійний термін на обладнання з боку продавця становить 12 (дванадцять) місяців.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк (ч. 2 ст. 680 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 8 ст. 268 Господарського кодексу України у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Відповідно до ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

У відповідності до ч. 1ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до висновку експерта від 22.06.2022 року № СЕ-19/114-22/8447-ВМ жоден з наданих на дослідження жилетів №1-14 не відповідає вимогам ДСТУ 8782:2018 «Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» в частині відповідності маркування. Разом з тим, наданий на дослідження шолом не відповідає вимогам ДСТУ 8835:2019 «Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови» в частині відповідності маркування. Відповідно до протоколу випробувань Державного науково-дослідного інституту МВС України від 29.04.2022 року № 20.300, наданий на дослідження шолом не відповідає вимогам ДСТУ 8835:2019 «Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови», які пред`являються для 1 класу захисту. Відповідно до протоколу випробувань Державного науково-дослідного інституту МВС України від 29.04.2022 року № 21.914 надані на дослідження жилети № 1, 2, 3, 6, 7 не відповідають вимогам ДСТУ 8782:2018 «Засоби індивідуального захисту. Бронежилети, Класифікація. Загальні технічні умови», які пред`являються для 4 класу захисту. Чохли наданих на дослідження жилетів № 13, 14 та наданий на дослідження шолом виготовлені заводським способом. Відсутність маркування на чохлах №1-12 та металевих плитах №1-14; різні форми плит, різні розміри та геометрія плит в одному жилеті; спосіб нанесення та різна товщина та кількість шарів амортизувальних елементів може свідчити про не заводський спосіб виготовлення жилетів. Оскільки наданий на дослідження шолом не відповідає вимогам ДСТУ 8835:2019 «Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови» щодо класу захисту та в частині відповідності маркування, визначення його вартості не проводилося. Оскільки надані на дослідження жилети № 1, 2, 3, 6, 7 не відповідають вимогам ДСТУ 8782:2018 «Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» щодо класу захисту та наявності маркування, а усі жилети № 1-14 не відповідають вимогам ДСТУ 8782:2018 в частині відповідності маркування, визначення їх вартості не проводилося.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, висновком експерта від 22.05.2023 року № КСЕ-19-22/49707-ТВ встановлено, що партії товарів - "Protective vest" (захисні жилети), поставлені за Контрактами № 1 та № 2 відповідають наступним класам захисту: 458 бронежилетів, які за типом мають схожість на бронежилети Корсар М3 з захисними плитами з вигином в одній площині, на лицьовій стороні яких є напис "STRIKE FACE", бронежилети укомплектовані м`яким захисним елементом області пахової зони та шиї, відповідають другому класу захисту відповідно до вимог ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови"; 8 бронежилетів синього кольору за типом мають схожість на бронежилети типу В, з металевими захисними пластинами з вигином в одній площині, з антирикошетним покриттям та демпфером, товщиною 8,3 мм, відповідають четвертому класу захисту відповідно до вимог ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови"; 197 бронежилетів за конструктивним виконанням схожі на бронежилети типу В (Plate Carrier Tartle Molle), з захисними металевими пластинами без вигину товщиною 10 мм, із зворотної сторони яких присутній демпфер чорного кольору, відповідають третьому класу захисту відповідно до вимог ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови"; 186 бронежилетів за конструктивним виконанням схожі на бронежилети типу В, з двома боковими ременями та металевими захисними пластинами з вигином в одній площині, з антирикошетним покриттям та демпфером, відповідають третьому класу захисту відповідно до вимог ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови"; 26 бронежилетів за конструктивним виконанням схожі на бронежилети типу В, з трьома боковими ременями та металевими захисними пластинами без вигону, демпфер та антирикошетне покриття відсутні, відповідають третьому класу захисту відповідно до вимог ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови"; 9 бронежилетів за конструктивним виконанням схожі на бронежилети типу В, з одним боковим ременем та металевими захисними пластинами без вигону, демпфер та антирикошетне покриття відсутні, відповідають третьому класу захисту відповідно до вимог зазначених у ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови"; 864 шоломів Helm bojowy wz-2005, виробництва компанії Makspol S.A. (Республіка Польща), поставлених ТОВ "БК КБР" за контрактом від 13.03.2022 № 1 та від 28.03.2022 № 2 на користь Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації не відповідають першому класу захисту (не виконують основну функцію - не захищають голову людини від ураження метальними елементами вогнепальної зброї) відповідно до вимог ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови".

Згідно до вимог пункту 3.19 ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови" партія бронежилетів - кількість бронежилетів однієї моделі, виготовлених за незмінного технологічного режиму та оформлених єдиним документом, що підтверджує їх якість.

Вибірка бронежилетів - визначена кількість, що складається з однієї або кількох одиниць продукції, відібраних з партії, яку контролюють для того, щоб отримати інформацію стосовно всієї партії (п. 3.20 ДСТУ 8782:2018).

Пунктом 3.1. ДСТУ 8782:2018 визначено, що бронежилет (в т.ч. бронепластини, як його складова) є засобом індивідуального захисту людини, який забезпечує захист торса людини від дії холодної та/чи вогнепальної зброї, уламків снарядів, мін або ручних гранат і складається з матеріалів, здатних затримати засіб ураження.

Пунктом 5.2.1. ДСТУ 8782:2018 визначено, що бронежилети за тривкістю до дії засобів ураження поділяють на такі, що мають основні та спеціальні класи захисту.

Характеристикою засобів ураження 4 класу захисту бронежилетів є захист від 5,45 39 мм, куль ПП 7Н10 з гострокінцевою головною частиною, сталевим термозміцненим осердям у сталевій оболонці, яка плакована томпаком, вага - 3,6 г, дистанція - 10 м, швидкість - 910 м/с, а також від калібру 7,62х54 мм (7,62х54 R), куль ЛПС 57-Н-323с з гострокінцевою головною частиною, сталевим нетермозміцненим осердям у сталевій оболонці, вага - 9,6 г, дистанція - 10 метрів, швидкість - 850 м/с.

Згідно з п.7.1.1. ДСТУ 8782:2018 бронежилети класів захисту 1-6 та СМ мають бути тривкими до дії засобів ураження вогнепальної зброї, наведених у таблицях 1 та 2 ДСТУ. Внаслідок дії засобів ураження вогнепальної зброї не повинно бути пробою, а глибина позаперешкодної деформації для бронежилетів усіх класів захисту має відповідати таким вимогам: для бронежилетів зовнішнього носіння - не більше ніж 25 мм; для бронежилетів прихованого носіння - не більше ніж 35 мм.

У відповідності до вимог ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови", партія шоломів - кількість шоломів однієї моделі, виготовлених за незмінного технологічного режиму та оформлених єдиним документом, що підтверджує їх якість; вибірка шоломів - множина, що складається з одного або кількох шоломів, відібраних з партії, яку контролюють для того, щоб отримати інформацію стосовно всієї партії.

Відповідно до пункту 11.2.5 ДСТУ 8782:2018 та пункту 12.2.5 ДСТУ 8835:2019 пробій бронежилетів класів 1-6 є критичною невідповідністю та підставою для бракування всієї партії; пробій шоломів класів 1 та 2 є критичною невідповідністю та підґрунтям для бракування всієї партії.

Щодо твердження скаржника, що покладені в основу судового рішення, висновки судових експертиз не є належними доказами у справі, оскільки не містять фактичних даних, що підлягають доказуванню з урахуванням предмету спору, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, з експертних висновків вбачається, що вони є обґрунтованими, містять докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, скаржник не довів суду належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України в чому саме полягає неповнота або неясність висновків експертів, вищевказані твердження скаржника ґрунтуються виключно на власних припущеннях.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач в суді першої інстанції не клопотав про призначення додаткових чи повторних експертиз, виклик та допит у суді експертів, що проводили експертизи тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий прокурором висновок експерта від 22.05.2023 року № КСЕ-19-22/49707-ТВ та висновок експерта від 22.06.2022 року № СЕ-19/114-22/8447-ВМ є належними та допустимими доказами у даній справі, якими встановлено непридатність для використання військовослужбовцями Збройних Сил України поставлених відповідачем «бронежилетів та бойових шоломів», що відповідає вимогам ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що експертні висновки не містять достовірних даних про те, що надані до дослідження зразки є саме частиною з партій товару поставленого відповідачем на користь позивача за контрактами, оскільки останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Водночас, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідач не здійснював поставку захисного обладнання безпосередньо Збройним силам України, з огляду на наступне.

Так, укладаючи після повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації на України (24.02.2022 року) контракти №1 від 13.03.2022 року та № 2 від 28.03.2022 року на поставку бронежилетів та бойових шоломів, відповідач, як продавець, розумів або повинен був розуміти, що відповідний товар буде використовуватися для потреб Збройних Сил України.

Водночас, колегія суддів відзначає, що скаржник самостійно застосувавши при ввезенні на митну територію України товарів, зокрема «бронежилетів та шоломів» відповідні пільги, передбачені п. 4-1 розділу ХХІ митного кодексу України та п. 32 розділу ХХ Податкового кодексу України, підтвердив те, що «бронежилети та шоломи» повинні бути виготовлені відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних сил України та інших військових формувань. Тобто, відповідачу було відомо про поставку «бронежилетів та шоломів» виключно на потреби Збройних сил України.

При цьому, посилання скаржника, що в укладених контрактах №1 від 13.03.2022 року та № 2 від 28.03.2022 року відсутні будь-які умови щодо технічних характеристик товару «бронежилетів та захисних шоломів», суперечить положенням ст. 673 Цивільного кодексу України та ст.ст. 15, 180, 268 Господарського кодексу України, та жодним чином не звільняло відповідача від обов`язку поставити товар, який відповідав технічним стандартам.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем за Кконтрактом № 1 від 13.03.2022 року та контрактом № 2 від 28.03.2022 року було поставлено позивачу 1 товар неналежної якості.

Щодо твердження скаржника, що оскільки, саме військова частина НОМЕР_1 є власником відповідного обладнання, а, отже, саме військова частина наділена правом звернення до суду за захистом своїх прав у разі виявлення факту передачі обладнання невідповідної якості, колегія суддів відзначає наступне.

Як було зазначено вище, з метою забезпечення виконання заходів правового режиму воєнного стану придбане позивачем 1 обладнання згідно контрактів № 1 та № 2 було передане на потреби Військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, факт подальшої передачі поставлених відповідачем бронежилетів та шоломів військовій частині № НОМЕР_1 не може беззаперечно свідчити, що лише військова частина вправі звертатися до суду про стягнення штрафу.

Так, з аналізу ст.ст. 231, 269 Господарського кодексу України вбачається, що правом на звернення до суду про стягнення штрафу у випадку поставки неякісного товару належить виключно покупцю, яким згідно контрактів №№ 1, 2 є Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації (позивач 1).

При цьому, колегія суддів відзначає, що поставки спірного товару здійснювались у період дії воєнного стану, під час активної зброї агресії Російської Федерації проти України, а тому якість, своєчасність та відповідність поставленого товару впливає на обороноздатність країни, а поставка спірного товару неналежної якості, зокрема, в умовах воєнного стану, може становити загрозу життю та здоров`ю тих, осіб які будуть його використовувати, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені норми також кореспондуються з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.і 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач є порушником зобов`язання, оскільки ним допущено поставку товару неналежної якості, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором правомірно здійснено нарахування штрафів за Контрактом № 1 від 13.03.2022 року та за Контрактом № 2 від 28.03.2022 року.

Колегія суддів перевіривши розрахунок штрафу, вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 4 142 970,00 грн штрафу за контрактом № 1 від 13.03.2022 року та стягнення 1 506 930,08 грн штрафу за контрактом № 2 від 28.03.2022 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Господарський кодекс України не встановлює строків позовної давності для звернення з позовами до суду про стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану" (набрав чинності 17.03.2022) внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який продовжений.

Таким чином, оскільки з 24.02.2022 року та на момент подання прокурором у даній справі позовної заяви (03.01.2024 року) в Україні діяв та діє правовий режим воєнного стану, то відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України прокурором не пропущений встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КБР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі №910/211/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/211/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення постанови 27.02.2025 року.