Рішення

від 24.02.2025 по справі 906/1346/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1346/24

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд»

про стягнення 592 660,46 грн

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Варшамян Т. Г. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

26.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд» (далі відповідач) про стягнення 592 660,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт, виконанених позивачем по договору про виконання робіт №УС 4291 від 17.08.2020, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 438 299,36 грн, нараховано інфляційні втрати за лютий-листопад 2024 - 43 804,28 грн, 3% річних - 11 065,26 грн та пеня 99 491,56 грн за період 14.02.2024-17.12.2024.

Правові підстави: ст. 251, 253, 526, 530, 611-612, 625-629, 638, 843, 853 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

1. Відкриття провадження та підготовка справи до розгляду

Ухвалою від 26.12.2024 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.01.2025 о 14:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання засобами поштового зв`язку, ухвалу про відкриття провадження отримав 16.01.2025 особисто. Заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

2. Судові засідання та процесуальна поведінка сторін

21.01.2025 відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином засобами поштового зв`язку (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження отримав особисто 16.01.2025), відзив не подав. Суд, з метою дотримання принципів змагальності та надання відповідачу можливості реалізувати процесуальні права, відклав розгляд справи на 12.02.2025 о 10:00.

12.02.2025 відповідач знову не з`явився до суду, про дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення ухвали засобами поштового зв`язку (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала була вручена відповідачу 06.02.2025) та не подав до суду жодних заяв чи клопотань. У судовому засіданні було заслухано пояснення представника позивача та досліджено наявні у матеріалах справи докази. Для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд оголосив перерву до 24.02.2025 о 14:30.

17.02.2025 представник позивача, адвокат Варшамян Т. Г., подав до суду актуальну інформацію щодо заборгованості відповідача за договором №УС 4291 від 17.08.2020.

24.02.2025 відповідач знову не з`явився, належним чином повідомлений про засідання (згідно з трекінгом «Укрпошта» ухвалу отримав 20.02.2025). Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило.

3. Вирішення справи на підставі наявних матеріалів

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Оскільки відповідач не скористався правом подати відзив та надати докази, тричі не з`явився у судові засідання, Суд, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, вирішує справу на підставі наявних матеріалів.

Зважаючи на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства (ст. 13, 14, 74 ГПК України), суд вважає, що було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

В судовому засіданні 24.02.2025 розгляд справи завершено, проголошено скорочене рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у цій справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані ремонтні роботи за договором, що призвело до утворення заборгованості та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;

(2) Факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо ремонтних робіт та їх вартість;

(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт та наявність заборгованості;

(4) Правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.

1. Укладення та умови договору

17.08.2020 року між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником) укладено договір про виконання робіт № УС 4292 (далі - договір), за яким виконавець зобов`язався виконати ремонтні роботи, а замовник зобов`язується у строки та в порядку, визначені цим договором прийняти та оплатити ремонтні роботи.

Сторонами цього Договору погоджено такі умови:

Перелік робіт, строк виконання робіт та їх ціна визначається сторонами та вказується в дефектних відомостях чи рахунках фактурах на оплату робіт, які є невід`ємною частиною договору. Сторони погоджуються із тим, що дефектна відомість є приблизною та може змінюватися за умов і в порядку, визначеному цим договором. Сторони домовились, що визначена ними ціна ремонтних робіт, яка визначається цим договором, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін (п.1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ремонтні роботи виконуються на території ремонтної бази виконавця, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Металургів 17.

У пункті 4.2 договору обумовлено, що ремонтні роботи виконуються з використанням матеріалу виконавця, який є в наявності або який придбається останнім після підписання сторонами дефектної відомості.

Прийняття робіт оформляється актом наданих послуг (виконаних робіт), обов`язок щодо складання якого покладається на виконавця. Відразу після прийняття робіт сторони зобов`язанні підписати вказаний акт (п.5.3 договору).

Під час прийняття робіт замовник має право перевіряти якість останніх, оглядати результат робіт. Прийняття робіт здійснюється за рахунок замовника (п.5.2. договору).

Якщо під час прийняття робіт буде виявлено недоліки робіт, сторонами складається акт дефектів, в якому вказується перелік виявлених недоліків робіт та строк їх усунення (п.5.4 договору).

Акт наданих послуг (виконаних робіть) та або акт приймання - передачі предмету ремонту після виконання робіт вважається узгодженим, якщо акт підписаний представниками обох сторін (дата узгодження відповідає даті акту) (п.5.6 договору).

Відповідно до п.3.6 Договору оплата робіт здійснюється в гривнях, у безготівковій формі. Спосіб оплати 100% попередня оплата, в наступному порядку: протягом 5 банківських днів з моменту (дати) отримання Замовником рахунку на оплату робіт або з дати підписання дефектної відомості. Замовник зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 100% ціни ремонтних робіт, за банківськими реквізитами виконавця, зазначеними у даному договорі або рахунку на оплату.

Підпунктом 3.6.1 Договору передбачено, що сторони погоджуються із тим, що у випадку, якщо в день вказаний п.п. 6.4.2 та п.6.4 замовник не отримав від виконавця рахунок на оплату робіт, достатньою підставою для здійснення оплати робіт є підписана сторонами дефектна відомість. Підпис представника замовника в дефектній відомості свідчить про те, що дата підписання останньої співпадає із датою її ухвалення, а також про отримання замовником одного екземпляру зазначеного документу. В такому разі, строк оплати робіт починає спливати за дня наступного за днем підписання дефектної відомості.

Підпунктом 3.6.2 договору сторони домовились про те, що порушення замовником строків здійснення попередньої оплати робіт не вважається відмовою останнього від цього договору і є підставою для застосування відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань та інших наслідків, передбачених цим договором.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, що вказана на початку першої сторінки (правий верхній кут) та діє до кінця поточного року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявила про намір його припинення, то договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

2. Виконання позивачем договірних зобов`язань

Виконання позивачем своїх зобов`язань щодо ремонтних робіт по договору підтверджується актами наданих послуг:

- №73719 від 13.02.2024 по замовленню №84544 від 28.10.2020 вартість робіт склала 73 016,00 грн;

- №73720 від 13.02.2024 по замовленню №86354 від 15.12.2020 вартість робіт склала 340 200,24 грн;

- №73721 від 13.02.2024 по замовленню №90978 від 13.04.2021 вартість робіт склала 30 905,00 грн;

- №73722 від 13.02.2024 по замовленню №92893 від 27.05.2021 вартість робіт склала 148 619,64 грн.

Ці акти підписані представниками обох сторін, відповідач не висловлював жодних претензій щодо обсягу, якості або строків виконання робіт.

3. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт

Відповідач частково здійснив оплату робіт, що підтверджується платіжними інструкціями та банківськими виписками, зокрема:

- 05.02.2021 перераховано на поточний рахунок позивача 50 000,00 грн по замовленню №86354 (акт № 73720);

- 12.02.2021 перераховано на поточний рахунок позивача 48 210,24 грн по замовленню №86354 (акт № 73720);

- 10.02.2022 перераховано на поточний рахунок позивача 10 000,00 грн по замовленню №86354 (акт № 73720);

- 18.02.2022 перераховано на поточний рахунок позивача 10 000,00 грн по замовленню №86354 (акт № 73720);

- 26.09.2022 перераховано на поточний рахунок позивача 50 000,00 грн по замовленню №92893 (№ 73722);

- 28.09.2022 перераховано на поточний рахунок позивача 15 000,00 грн по замовленню №92893 (№ 73722);

- 30.09.2022 перераховано на поточний рахунок позивача 10 000,00 грн по замовленню №92893 (№ 73722);

- 05.10.2022 перераховано на поточний рахунок позивача 15 000,00 грн по замовленню №92893 (№ 73722).

Відповідач листом за вих №31 від 31.01.2022 просив позивача перераховані кошти в сумі 98 210,24 грн по замовленню №86354 (акт № 73720) зарахувати в рахунок оплати робіт по іншим замовленням на загальну суму 53 768,72 грн. Відтак залишок сплачених коштів 44 441,52 грн зараховано по замовленню №86354 (акт № 73720).

Отже відповідач сплатив за актами наданих послуг:

- № 73720 (замовлення № 86354 від 15.12.2020) - 64 441,52 грн;

- №73722 (замовлення № 92893 від 27.05.2021) - 90 000,00 грн.

Таким чином Відповідач не здійснив повну та своєчасну оплату. Загальна сума заборгованості становить 438 299,36 грн, у тому числі:

- 73 016,00 грн за актом №73719;

- 275 758,72 грн за актом №73720;

- 30 905,00 грн за актом №73721;

- 58 619,64 грн за актом №73722.

Указана заборгованість підтверджується даними бухгалтерського обліку по контрагенту ВайтВуд (картки рахунку за 01.02.2021 - 14.02.2025).

4. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

За несвоєчасне виконання зобов`язань Позивач здійснив розрахунок:

- інфляційних втрат за лютий-листопад 2024 у розмірі 43 804,28 грн;

- 3% річних у розмірі 11 065,26 грн та пені у розмірі 99 491,56 грн за період прострочення 14.02.2024-17.12.2024.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості чи контррозрахунку, що свідчить про відсутність заперечень щодо пред`явлених до нього вимог.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відтак, підписавши договір про виконання робіт та погодивши умови останнього сторони керуючись свободою договору визначили зміст та обсяг прав кожного із них.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір № УС 4291 від 17.08.2020 за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст. 837 864 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частинами 1, 2 статті 853 ЦК України, передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до приписів статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Між сторонами у цій справі виникло зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором підряду, тобто грошове зобов`язання, відповідальність за порушення якого регулюють приписи частини шостої статті 231 ГК України, за змістом якої штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Частиною другою статті 343 ГК встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас статтею 3 названого Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як виконавець зобов`язується на свій ризик виконати ремонтні роботи за завданням другої сторони (замовника), тоді як обов`язок відповідача як замовника прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач довів факт виконання ремонтних робіт по договору по замовленнях відповідача на загальну суму 592 740,88 грн, що підтверджується підписаними 13.02.2024 актами наданих послуг.

Не здійснення відповідачем попередньої оплати робіт відповідно до п.3.6.2 Договору не вважається відмовою останнього від договору.

В силу статті 854 ЦК України Відповідач зобов`язаний оплатити виконану роботу після остаточної її здачі за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав свій обов`язок, сплативши 154 441,52 грн за виконану роботу.

Оскільки акти наданих послуг були підписані 13.02.2024 відповідачем без зауважень, це підтверджує факт прийняття робіт та виникнення у відповідача обов`язку оплатити їх вартість на наступний день після підписання актів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 438 299,36 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору, сторони погодили, що у разі порушення строків оплати замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі 1% від ціни робіт за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 14.02.2024 по 17.12.2024, виходячи із суми невиконаного грошового зобов`язання за кожним з актів наданих послуг.

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 та встановив, що нарахована позивачем пеня у розмірі 99 491,56 грн за весь період прострочення з 14.02.2024 до 17.12.2024 є арифметично правильною та відповідає наведеним вище нормам законодавства та умовам договору.

Щодо вимог про стягнення нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат за лютий-листопад 2024 у розмірі 43 804,28 грн та 3% річних за період 14.02.2024-17.12.2024 у розмірі 11 065,26 грн Суд перевірив ці розрахунки та встановив, що вони здійснені з урахуванням положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування, є арифметично правильними.

V. Висновки Суду

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

З огляду на це, порушене право позивача на отримання повної оплати за виконані роботи підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача:

- 438 299,36 грн заборгованість за виконані роботи;

- 43 804,28 грн інфляційні втрати за лютий-листопад 2024 року;

- 11 065,26 грн 3% річних за період прострочення з 14.02.2024 до 17.12.2024;

- 99 491,56 грн пеня за період прострочення з 14.02.2024 до 17.12.2024.

VІ. Судові витрати

Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 8889,91 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог.

Також позивач заявив до відшкодування 40 000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження цих витрат до позовної заяви додано копії: договору професійної правничої допомоги № 04/12 від 04.12.2024, який укладено з Адвокатським бюро ВАРШАМЯНА, акт прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги), який укладено 18.12.2024, платіжну інструкцію №21483 від 18.12.2024 про сплату 40 000 грн.

В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги, виданий 18.12.2024 адвокату Варшамяну Т. Г.

За умовами договору професійної правничої допомоги № 04/12 від 04.12.2024 бюро зобов`язується надати клієнтові професійну правничу допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду) в рамках ведення судової справи за позовом клієнта до ТОВ «ВАЙТВУД» про стягнення заборгованості за договором №УС4291 від 17.08.2020, укладеного між клієнтом таТОВ «ВАЙТВУД», у Господарському суді Житомирської області, у Північно-західному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (за необхідності).

Професійна правнича допомога включає наступні види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань: складання позовних заяв, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви на позови, заперечень на відповіді на відзиви, зустрічних позовів, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського та конституційного судочинства, а також представництво інтересів клієнта в інших державних органах, органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату та перед фізичними і юридичними особами; надання інших видів правової допомоги не заборонених законом (пункт 1 договору).

Сторони погодили, що розмір гонорару бюро (адвоката бюро) за комплексне ведення (що може включати, але не обмежуючись, складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, складання відповіді на відзив, складання заперечення на відповідь на відзив, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, участь у судових засіданнях, вчинення інших дій в інтересах клієнта) зазначеної у пункті 1 цього договору судової справи у Господарському суді Житомирської області складає 40 000,00 грн. Не вважається неналежним та/або невчинення усіх дій, передбачених цим пунктом, зі сторони бюро, якщо необхідність у цьому була відсутня. (пункт 8 договору).

18.12.2024 між клієнтом та адвокатським бюро було підписано акт прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги № 04/12 від 04.12.2024, відповідно до якого на виконання умов договору бюро надало клієнту послуги (професійну правничу допомогу), а клієнт прийняв ці послуги, а саме складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором; складання розрахунку суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат; складання клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; підготовка документів, що додаються до позовної заяви, для подання до суду.

Вартість наданих/отриманих послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до цього акту складає 30 000,00 грн.

18.12.2024 позивач перерахував адвокатському бюро 40 000,00 грн згідно договору професійної правничої допомоги № 04/12 від 04.12.2024, що підтверджене платіжною інструкцією №21483.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу Суд виходить з такого.

За змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Суд встановив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами.

При визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги ціну позову; обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги; а також час, витрачений адвокатом на виконання процесуальних дій.

З огляду на це, Суд дійшов висновку, що ця справа не є складною, оскільки вона: не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є звичайним договірним спором без факторів, які могли б вплинути на репутацію сторін або викликати публічний інтерес; не потребувала значного обсягу процесуальних дій.

У цій справі адвокат Варшамян Т. Г. надав позивачу послуги зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором та нарахованими пені, інфляційних втрат та 3% річних, розрахунок яких не є складним, відповідач не заперечував факту наявності заборгованості та щодо розрахунків, заявлених до стягнення. Крім цього адвокат, здійснюючи представництво інтересів позивача, брав участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у судових засіданнях: 21.01.2025 (тривалість 9 хвилин), 12.02.2025 (тривалість 47 хвилин), 24.02.2025 (тривалість 10 хвилин).

Суд вважає, що заявлена до відшкодування сума 40 000 грн є надмірною.

Враховуючи викладене, суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, дійшов висновку, що справедливим і розумним розміром відшкодування витрат на правничу допомогу є 10 000,00 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТДС Укрспецтехніка задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТДС Укрспецтехніка:

- 438 299,36 грн (чотириста тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень 36 копійок) - основний борг;

- 11 065,26 грн (одинадцять тисяч шістдесят п`ять гривень 26 копійок) - 3% річних;

- 43 804,28 грн (сорок три тисячі вісімсот чотири гривні 28 копійок) - інфляційні втрати;

- 99 491,56 грн (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 56 копійок) - пеня;

- 8 889,90 грн (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 90 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору;

- 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) - відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТДС Укрспецтехніка (код ЄДРПОУ 37001696; вул. Металургів, буд. 17, офіс 105, м. Бровари, Київська обл., 07400)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд» (код ЄДРПОУ 41011218, вул. Гонти, 1, с. Кодня, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12452)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.02.25

Суддя С. НЕСТЕРЧУК