Рішення

від 22.01.2025 по справі 914/769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 Справа № 914/769/24

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент», м.Львів

до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Кравець В.П.

Представники сторін:

від позивача: Гавриченко Ж.В.-представник

від відповідача: Бучковський С.В.-представник

Суть спору: на розгляд Господарського суду поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент» до відповідача, Акціонерного товариства «Українська залізниця», про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23, площею 0,1 га, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент», шляхом демонтажу огорожі залізобетонної з інвентарним номером 3780205007332 (до 30.06.2017 року облікується з інвентарним номером 0700 205001625) та приведенням земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.05.2024.

02.04.2024, за вх.№9142/24, через систему «Електронний суд» від Підгородної І.М., надійшла заява про вступ у справу як представника Акціонерного товариства «Українська залізниця». З підстав, наведених в ухвалі від 09.04.2024, в задоволенні заяви відповідача відмовлено.

Ухвалою від 01.05.2024 судом повідомлено позивача про відкладення розгляду справи на 22.05.2024.

21.05.2024,за вх.№13633/24, через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника. Судом надано представнику доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд».

21.05.2024,за вх.№13637/24, через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, у якій просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі.

22.05.2024,за вх.№13730/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступило клопотання від 21.05.2024 про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області, підготовче засідання 22.05.2024 не відбулося. Ухвалою суду від 22.05.2024 продовжено строки підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 20.06.2024.

З підстав, викладених в ухвалі від 20.06.2024, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов та відклав розгляд справи на 07.08.24.

07.08.2024, за вх.№19790/24 від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його захворюванням на Covid-19.

Ухвалою від 07.08.2024 судом задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 30.08.2024, про що повідомлено позивача в порядку ст.ст.120, 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.10.2024.

В судовому засіданні 10.10.2024 оголошувалась перерва до 31.10.2024.

30.10.2024, за вх.№26369/24, від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи кольорової копії схеми накладки земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:01:008:0017 в масштабі 1:200, яка в чорно-білій копії долучена до позовної заяви.

31.10.2024, за вх.№26424/24, від відповідача поступила заява про відкладення розгляду справи через непередбачувану обставину (смерть рідної людини), а забезпечення участі іншого уповноважного представника є неможливим через зайнятість представників АТ «Укрзалізниця» у інших судових процесах у справах, що були призначені до розгляду раніше .

Ухвалою від 31.10.2024 судом задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 07.11.2024, про що повідомлено відповідача в порядку ст.ст.120, 121 ГПК України.

05.11.2024 ,за вх.№ 26694/24, через систему «Електронний суд» від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача перебуватиме у відпустці по 19.11.2024..

07.11.2024,за вх.№26934/24, через систему «Електронний суд» від позивача поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи через неможливість представника взяти участь у засіданні з поважних причин.

Ухвалою від 07.11.2024 судом задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи на 27.11.2024, про що повідомлено їх в порядку ст.ст.120, 121 ГПК України.

В судовому засіданні 27.11.2024 оголошувалась перерва до 11.12.2024.

Судове засідання 11.12.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці. Ухвалою від 23.12.2024 суд призначив розгляд справи на 22.01.2025.

Судом поставлено на розгляд клопотання позивача від 27.11.2024, за вх.№28722/24.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

При цьому суд зауважує, що:

-докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

-частина восьма статті 80 ГПК містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк. Особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії. спрямовані на отримання вказаного доказу (постанова Верховного Суду у справі №910/7381/21 від 11.10.2023).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються і позові у відзиві, а також докази витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо пі питання не були вирішені раніше.

З викладеного випливає, що вирішення питання про надання доказів по справі відбувається на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи.

Подання доказів на стадії- підготовчого провадження є обгрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншу сторону на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Після закриття підготовчого провадження та з призначенням розгляду справи по суті в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів.

Згідно зі ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При цьому за імперативним приписом ч.4 ст.13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

У випадку прийняття судом додатково поданих доказів (у даному випадку при розгляді справи по суті) без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття таких доказів, матиме наслідком порушення приписів ст.80 ПІК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Згідно зі ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, оскільки строк для подання позивачем доказів по справі сплив, а можливість поновлення такого строку на стадії розгляду справи по суті ГПК України не передбачена, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи, і залишає без розгляду клопотання позивача про долучення доказів від 26.11.2024 (вх.№28722/24 від 27.11.2024).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні 22.01.2025 позовні вимоги заперечив.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2025 (на стадії судових дебатів) заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, з метою надання ним доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача залишив розгляд клопотання позивача на розсуд суду.

Розглянувши клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, шо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відтак, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, позивач наділений правом подати докази понесених витрат як до закінчення судових дебатів так і має можливість заявити клопотання, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Проте, наданими правом згідно наведеної норми процесуального Закону позивач не скористався (доказів не подав, відповідне клопотання не заявив).

Оскільки ч.8 ст.129 ПІК України не передбачено оголошення перерви з судовому засіданні з розгляду справи по суті для подання позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, у суду, за наведених представником позивача мотивів, відсутні підстави для задоволення його усного клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

В судовому засіданні 22.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент» набуло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Замкова, 23, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773208246101, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. В процесі експлуатації земельної ділянки, позивачем, як стверджує останній, виявлено, що на межі земельної ділянки (вул. Замкова - вул. Папарівка) розташований об`єкт, а саме залізобетонна огорожа з інвентарним номером 00700205001625. Позивачу стало відомо, що даний об`єкт належить АТ «Українська залізниця».

За твердженнями позивача 21 серпня 2023 року він звернувся до директора виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» з листом (вих. №01-21/08 від 21.08.2023 року) у якому повідомив обставини створення перешкод в користуванні земельною ділянкою та з пропозицією вирішення даних обставин та усунення перешкод в добровільному порядку. 30 листопада 2023 року позивач повторно звернувся з листом (вих. № 0-30/11 від 30.11.2023 року) проте, відповіді та пропозицій щодо усунення перешкод в користуванні не отримав.

У січні 2024 року позивач став замовником комплексу топографо-геодезичних робіт для встановлення технічного звіту щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 4610136600:01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Замкова, 23. В результаті обстеження сертифікованим інженером-геодезистом Бабич С.Г. складено Технічний звіт про виконання комплексу робіт із землеустрою по винесенню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:008:0017 (надалі по тексту - Звіт), згідно висновків якого виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:01:008:0017 накладається на земельну ділянку Львівської залізниці (кадастровий номер відсутній). Схема накладки додається до звіту в масштабі 1:200, де показані поворотні точки №1 і № 2. Точка №1 знаходяться на відстані 0,93 м, точка № 2 на відстані 1,42 м від існуючого паркану. Загальна площа накладки становить 0,0028 га.

01.03.2024 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» надано відповідь на запит Адвоката Гавриленко Ж.В. від 30.01.2024 року № 30-01-24/02, де вказано, що за адресою : Львівська область, м. Львів, вул.Папарівка, 20-а, на земельній ділянці 0,0150 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», та яка суміжна до земельної ділянки ТОВ «Фортіс Девелопмент», розташовані наступні об`єкти нерухомого майна:

- захисна споруда цивільного захисту №7209 з інвентарним номером 8910100000464, загальною площею 113,2 кв.м., що облікується на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» АТ «Укрзалізниця»;

- огорожа залізобетонна з інвентарним номером 3780205007332 (до 30.06.2017 облікується з інвентарним номером 07002050001625):

-ворота металеві з інвентарним номером 3780205007313, що облікується на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» АТ «Укрзалізниця».

За висновками позивача на підставі отриманої від відповідача відповіді, відповідач не заперечує факт наявності огорожі на земельній ділянці.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, відповідач, розмістивши огорожу залізобетонну на земельній ділянці позивача, порушив закріплене Конституцією України, а також Цивільним та Земельним кодексом право позивача на вільне володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, що належать йому на праві приватної власності.

Відтак, із врахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до суду з позовною вимогою зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23, площею 0,1 га, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальність: «Фортіс Девелопмент», шляхом демонтажу огорожі залізобетонної з інвентарним номером 3780205007332 (до 30.06.2017 року облікується з інвентарним номером 0700 205001625) та приведенням земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням

Позиція відповідача.

У встановлені ухвалою суду про відкриття провадження у справі строки, відповідач відзиву на позовну заяву не подав. З підстав, викладених в ухвалі від 20.06.2024 суд у задоволенні заяви відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов відмовлено.

У наданих в судовому засіданні поясненнях представник відповідача зазначив, що на земельній ділянці Залізниці, загальною площею 0,0150 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», та яка є суміжною до земельної ділянки ТОВ «Фортіс Девелопмент», розташовані наступні об`єкти нерухомого майна:

-захисна споруда цивільного захисту №7209 з інвентарним №8910100000464, загальною площею 113,2 кв.м., що обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця»;

- огорожа залізобетонна з інвентарним номером №37802050007332 (до 30.06.2017 обліковувалась за інвентарним номером №0700205001625);

-ворота металеві з інвентарним №3780205007313, що обліковуються на балансі виробничого структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 12.10.2023 № 382 ці об`єкти передано регіональній філії «Львівська залізниця» від виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд».

Представник відповідача зазначив, що на огорожу залізобетонну та ворота металеві правовстановлюючі документи відсутні, оскільки відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Об`єкт цивільної оборони №7209 знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця». На будівлю цивільної оборони №7209 29.11.2018 за відповідачем зареєстровано право господарського відання. Підставою виникнення речового права за даними, які містить Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію «іншого речового права», зазначено постанову Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, передавальний акт, серія номер б/н, виданий 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України та Зведений перелік майна виданий 18.08.2015 зазначеним Міністерством. Підставою внесення запису до Державного реєстру речових прав про вид іншого речового права (право господарського відання) за відповідачем було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44423452 від 05.12.2018, Канюга А.Я. Управлінян державної реєстрації юридичного департаменту Лвьівської міської ради.

За даними Державного реєстру речових прав про вид іншого речового права, суб`єктом іншого речового права є Публічне акціонерне товариство «Львівська залізниця», а особою, яка передає право - Міністерство інфраструктури України. За описом об`єкта іншого речового права це будівля цивільної оборони №7209.

Відповідач акцентував увагу на те, що земельна ділянка площею 0,0150 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні АТ «Укрзалізниця» та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця».

Зауважив, що відповідно до Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 р. № 452), за товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Посилається на ст. 136 Господарського кодексу України (право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності) та статтю 396 Цивільного кодексу України (особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу).

Відповідач зазначає, що Залізниця не є власником земельних ділянок, наданих їй для потреб організації транспортного сполучення, а є правомірним володільцем та користувачем таких ділянок. Будучи титульним володільцем земельних ділянок, зокрема й тих, що становлять предмет спору, заявник вправі вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна.

Також відповідач звернув увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 19.02.2020 у справі № 466/1058/15-ц, що: «наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/413/15-ц.».

В засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Обставини справи та докази на їх підтвердження.

Згідно інформації у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, громадських формувань, поданого з позовними матеріалами позивачем, датою державної реєстрації юридичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент» (м.Львів, вул.Героїв УПА, буд.78, кв.33; код ЄДРПОУ 32309083), є дата 05.02.2003. Дата запису 16.07.2004. Номер запису: 107912000000000100.

Згідно долученої до позовної заяви копії Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 26.05.2023 приватним нотаріусом Стефанюк О.І., Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1776208246101; тип об`єкта: земельна ділянка; кадастровий номер: 4610136600:01:008:0017; опис об`єкта: площа (га): 0,1; ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 131000,00: адреса Львівська обл., м.Львів,вулиця Замкова, 23; тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 24.05.2023 11:21:41; державний реєстратор: приватний нотаріус Стефанюк Оксана Ігорівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:67769437 від 26.05.2023 14:30:48, приватний нотаріус Стефанюк Оксана Ігорівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; документи, подані для державної реєстрації: акт приймання - передачі, серія та номер: 1267,1268, виданий 23.05.2023, видавник: Попіль Оксана Ярославівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент». Справжність підписів засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.; розмір частки: 1; власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент».

30.01.2024 адвокат ТзОВ «Фортіс Девелопмент», Гавриченко Жанна Володимирівна, звернулась із запитом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ), у якому просила надати їй інформацію та копії документів щодо перебування захисної споруди та огорожі у власності та/або на балансі АТ «Укрзалізниця».

Запит був мотивований наступним.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент» на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, площею 0,1 га, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23.

На межі вищезазначеної земельної ділянки знаходиться частина огорожі захисної споруди, що порушує норми землекористування суміжних ділянок та створює ТОВ «Фортіс Девелопмент» перешкоди при проектуванні та плануванні благоустрою прибудинкової території.

Згідно інформації, наданої попереднім власником вищезазначеної земельної ділянки (йшлось у запиті) частина огорожі захисної споруди (інвентарний номер 0700205001625), обліковується на балансі АТ «Укрзалізниця». Вказаний об`єкт в даний час використовується як бомбосховище.

Позивачем до позовної заяви долучено копію листа Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 01.03.2024 №Ц-4-94/176-24, адресованого адвокату Жанні Гавриченко на її електронну пошту у відповідь на її запит від 30.01.2024 вих.№30-01-24/02, у якому повідомлялось наступне.

За адресою Львівська обл., м.Львів, вул.Папарівка,20-а, на земельній ділянці 0,0150 га право постійного користування якою внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» та яка суміжна до земельної ділянки ТОВ «Фортіс Девелопмент», розташовуються наступні об`єкти нерухомого майна:

- захисна споруда цивільного захисту №7209 з інвентарним №8910100000464, загальною площею 113,2 кв.м., що обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця»;

- огорожа залізобетонна з інвентарним номером №37802050007332 (до 30.06.2017 обліковувалась за інвентарним номером №0700205001625);

-ворота металеві з інвентарним №3780205007313, що обліковуються на балансі виробничого структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

АТ «Укрзалізниця» утворено відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі-Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно додатку №1 до постанови, зокрема, ДТГО «Львівська залізниця».

Згідно з ч.2 ст.5 Закону, передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Відповідно до передавального акту ДТГО «Львівська залізниця» та Зведених переліків майна до нього, затверджених Міністром інфраструктури України Пивоварським А.М., зазначені об`єкти нерухомості входять до Зведеного переліку майна, що закріплюється за ПАТ Українська залізниця» на праві господарського відання (копії витягу зі зведеного переліку майна додавались до листа-відповіді).

Згідно «Зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», що закріплюється за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання» (затвердженого міністром інфраструктури України Пивоварським А.М), який («зведений перелік») складений на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31 липня 2014 р, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 №301, та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», проведеної ТОВ «Делойт і Туш» на виконання договору «Про надання послуг з оцінки» від 26.12.2014 №FAS/2014/28383 та рецензії Фонду державного майна України, серед майна, право господарського відання яким вноситься до статутного капіталу, майно відокремленого підрозділу «Дистанція сигналізації і зв`язку ст.Львів» Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», а саме:

- під порядковим номером №34 обліковується майно, інвентарний номер 010024282, назва активу: об`єкт ЦО № 7209 м.Львів, вул.Папарівка,20а, площа 113,2 кв.м., дата введення в експлуатацію-01.10.1975: первісна вартість 152 944,00грн, вартість зносу 56890,04 грн, залишкова вартість ( на дату оцінки) 96053,96 грн, ринкова вартість (без ПДВ) 96053,96 грн;

-під порядковим номером №43 обліковується майно, інвентарний номер 020501444, назва активу: ворота металеві, м.Львів, вул.Папарівка,20а, дата введення в експлуатацію -01.08.2010: первісна вартість 8202,00 грн, вартість зносу 1070,66 грн , залишкова вартість (на дату оцінки) 7131,34 грн, ринкова вартість (без ПДВ) 7131,34 грг;

-під порядковим номером №50 обліковується майно, інвентарний номер 020502729, назва активу: огорожа залізобетонна, м.Львів, вул.Папарівка,20а, дата введення в експлуатацію - 01.08.2010: первісна вартість 24650,00 грн, вартість зносу 1930,76 грн, залишкова вартість ( на дату оцінки) 22719,24 грн, ринкова вартість (без ПДВ) 22719,24 грн.

Копію витягу зі зведеного переліку майна, отриманого позивачем в додаток до листа відповідача від 01.03.2024 № Ц-4-94/176-24, позивачем долучено до позову.

До позовних матеріалів позивачем долучено копію «Технічного звіту про виконання комплексу робіт із землеустрою по винесенню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки кадастровий номер:4610136600:01;008:0017, місце розташування: м.Львів, вул.Замкова, 23, замовник: ТзОВ «Фортіс Девелопмент», який (звіт) у 2024 році виготовлений інженером-геодезистом ТзОВ «Геодезично-будівельний стандарт» Бабич С.Г.

З пояснювальної записки слідує, що в справі вміщено опис комплексу топографо-геодезичних робіт для виготовлення технічного звіту щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з кадастровим номером 4610136600:01:008:0017 ТОВ «Фортіс Девелопмент» (надалі скорочено «Замовник») на вул.Замковій, 23 у м.Львові.

В розділі 3 пояснювальної записки «Опис технології виконання спостережень» вказано, що межі земельної ділянки виносились в натурі (на місцевості ) за існуючими координатами меж землекористування, що зберігаються у державному земельному кадастрі за наявним кадастровим номером земельної ділянки.

Висновки у технічному звіті: «В результаті обстеження на місцевості виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:01:008:0017 накладається на земельну ділянку Львівської залізниці (кадастровий номер відсутній). Схема накладки додається до звіту в масштабі 1:200, де показані поворотні точки №1 і №2. Точка №1 знаходиться на відстані 0,93 м, точка №2 на відстані 1,42 м від існуючого паркану. Загальна площа накладки становить 0,0028 га».

До позовних матеріалів позивачем долучено копію кваліфікаційного сертифікату інженера - геодезиста №014216, виданого 09.08.2019 ОСОБА_1 відповідно до протоколу рішення Кваліфікаційної комісії від 25.07.2019 №7.

Зі змісту сертифікату слідує, що даний сертифікат підтверджує відповідність особи кваліфікаційним характеристикам професії та її спроможність самостійно проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на вказаний Звіт, стверджуючи, що згідно висновків у Звіті виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:01;008:0017 накладається на земельну ділянку Львівської залізниці (кадастровий номер відсутній).

До позовної заяви позивачем також долучено:

- копію Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 26.05.2023 приватним нотаріусом Стефанюк О.І., Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2531442246060; тип об`єкта: земельна ділянка; кадастровий номер: 4610136600:01:008:0037; опис об`єкта: площа (га) 0,0429; ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 66 000,00; адреса земельної ділянки - не вказана: тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 24.05.2023 12:20:16; державний реєстратор: приватний нотаріус Стефанюк Оксана Ігорівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:67770882 від 26.05.2023 15:09:17, приватний нотаріус Стефанюк Оксана Ігорівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 1267,1268, виданий 23.05.2023. видавник: Попіль Оксана Ярославівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент». Справжність підписів засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.; розмір частки: 1; власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент»;

-копію листа від 12 квітня 2023 Сеїдова Насімі Діггат огли Директору виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» п.Юрію Іщуку, з підстав наведених у якому , автор листа звернувся до виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» з пропозицією долучитись до співпраці шляхом підписання Угоди про співпрацю для здійснення благоустрою території бомбосховища у відповідності до проекту розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової.

- копію листа Регіональної філії Львівської залізниці від 01 травня 2023 за №НГ-10/1511, адресованого Сеїдову Насімі Діггат огли на звернення останнього від 12.04.2023 щодо благоустрою території бомбосховища відповідно до проекту розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової у м.Львові.

Залізниця у листі-відповіді повідомляла Сеїдова Насімі Діггат огли, що під час проектування майбутніх об`єктів нерухомості на його (Сеїдова Насімі Діггат огли) власній земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою постійного користування АТ «Укрзалізниця» (відомості про кадастровий номер якої та місце розташування Сеїдов Насімі Діггат огли не вказав), слід дотримуватись вимог ДБН В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони» та враховувати протипожежні відстані, відповідно до вимог ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», від огорожі захисної споруди, яка обліковується на балансі АТ «Укрзалізниця» до об`єктів, які будуть споруджені найближче до захисної споруди;

-копію листа позивача від 21 серпня 2023 вих.№01-21/08 Директору виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» п.Юрію Іщуку, у якому, зокрема, у відповідь на лист Регіональної філії Львівської залізниці від 01 травня 2023 за №НГ-10/1511, повідомлялось, що під час проведення геодезичних та проектних робіт позивачем встановлено, що частина огорожі захисної споруди, яка обліковується на балансі АТ «Укрзалізниця» і межує з ділянкою кадастровий №4610136600:01:008:0037, власником якої є ТОВ «Фортіс Девелопмент», проходить по вищевказаній ділянці, чим порушує норми землекористування суміжних ділянок та створює позивачу перешкоди при розрахунку відстаней до об`єкту проектування та планування благоустрою прибудинкової території.

Позивач просив виконавчу регіональну філію АТ «Львівська залізниця» провести консультації з представниками позивача щодо вирішення цієї проблеми та долучитись до співпраці шляхом підписання Угоди про співпрацю для спільного проектування та організації благоустрою території бомбосховища, забезпечення встановлення шумового захисту на об`єкті, у відповідності до проекту позивача по благоустрою розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової.

На підтвердження доводів у позовній заяві про те, що 30 листопада 2023 року позивач повторно звернувся з листом (вих.№0-30/11 від 30.11.2023 року) до відповідача, однак відповіді та пропозицій щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не отримав, належних та допустимих доказів позивач до позовної заяви не долучив.

Не містять матеріали справи і доказів на підтвердження доводів позивача про те, що 21 серпня 2023 позивач листом за вих.№01-21/08 звертався до відповідача у якому повідомляв обставини створення перешкод в користуванні земельною ділянкою та з пропозицією вирішення даних обставин та усунення перешкод в добровільному порядку.

Оцінка суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

За змістом положень статті 14 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позову у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Разом із тим, у частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до частин третьої четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Тобто, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власникові.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності земельної ділянки згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає державній реєстрації.

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Згідно зі ст.3 цього Закону Державний земельний кадастр базується на принципі об`єктивності, достовірності та повноти його відомостей.

Крім того, згідно зі ст.79-1 Земельного кодексу України передбачено формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, яке полягає у визначенні площі земельної ділянки, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Способи захисту прав на землю встановлені в ч. 3 ст. 152 ЗК України: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 158 ЗК України регламентує, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які, зокрема, перелічені у ст. 16 ЦК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Поряд з цим, згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом «б» частини четвертої статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»). Аналогічна правова норма міститься у статті 68 ЗК України.

Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 909/277/16, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 10.04.2019 у справі № 466/413/15-ц, від 14.03.2019 у справі № 918/1373/16.

З матеріалів справи слідує, що відповідач вказував на те, що означена земельна ділянка 0,0150 га, місцезнаходження якої м.Львів, вул.Папарівка, 20а, відноситься до земель залізничного транспорту в силу вимог законодавства, в тому числі з огляду на розташування на ній нерухомого майна, яке належить залізниці в порядку правонаступництва, внаслідок реорганізації підприємства залізничного транспорту та створення, згідно із Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Акціонерного товариства «Українська залізниця», якому майно передано до статутного капіталу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» до статутного капіталу Товариства вноситься, зокрема: право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Згідно зі статтею 10 вказаного Закону магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання. Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб`єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт.

За змістом статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортіс Девелопмент» з 24.05.2023 є власником земельної ділянки №4610136600 01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23, площа 0,1 га.

Як стверджує позивач в процесі експлуатації земельної ділянки ним було виявлено, що на межі земельної ділянки вул.Замкова - вул.Папарівка розташовий об`єкт: залізобетонна огорожа з інвентарним номером 00700205001625, яка належить АТ «Українська залізниця:».

Позивач також стверджує, що 21.08.2023 він звертався до директора виконавчої дирекції регіональної філії «Львівська залізниця» п.Ю.Іщука з листом 21 серпня 2023 вих.№01-21/08, у якому повідомляв про обставини створення перешкод в користуванні земельною ділянкою та пропонував вирішення даних обставин та усунення перешкод в добровільному порядку.

У листі, серед іншого йдеться про те, що під час проведення геодезичних і проектних робіт позивач встановив факт, що частина огорожі захисної споруди яка обліковується на балансі АТ «Українська залізниця» і межує з ділянкою №4610136600:01:008:0037, власником якої є ТОВ «Фортіс Девелопмент», проходить по вищевказаній ділянці, чим порушує норми землекористування суміжних ділянок та створює перешкоди позивачу при розрахунку відстаней до об`єкту проектування та планування благоустрою прибудинкової території.

У вказаному листі позивач просив регіональне відділення філію АТ «Львівська залізниця» провести консультації з представниками Товариства позивача, щодо вирішення проблеми та долучитись до співпраці шляхом підписання угоди про співпрацю для спільного проектування та організації благоустрою території бомбосховища, забезпечення встановлення шомового захисту на об`єкті, у відповідності до проекту позивача та плану розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової, затвердженої комісією Управління Архітектури та Урбаністики Львівської міської ради, за рахунок коштів позивача.

Отже, зі змісту вказаного листа вих.№01-21/08 від 21.08.2023 не вбачається, що у ньому позивач повідомляв відповідача про створення відповідачем перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою кадастровий номер №4610136600:01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23, площа 0,1 га (яка входить в предмет дослідження), як про це стверджує у позові позивач.

Навпаки, як слідує зі змісту листа, позивач був націлений на залучення відповідача до співпраці, проведення консультацій з представниками позивача, підписання угоди про співпрацю для спільного проектування та організації благоустрою території бомбосховища, у відповідності до проекту позивача та плану розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової, затвердженого комісією Управління Архітектури та Урбаністики Львівської міської ради, та за рахунок коштів позивача.

Також слід зауважити, що в предметі спору земельна ділянка позивача з кадастровим №4610136600:01:008:0017, тоді як у листі від 21 серпня 2023 вих.№01-21/08, адресованому Директору виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» п.Юрію Іщуку, йдеться про об`єкт нерухомого майна, земельну ділянку з кадастровим №4610136600:01:008:0037, яка не входить у предмет дослідження у справі і позовна заява не містить посилання позивача на перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою з боку відповідача, як і позовна вимога щодо цього об`єкту позивачем не заявлена.

Отже, про жодні перешкоди з боку відповідача в користуванні позивачем земельною ділянкою №4610136600:01:008:0017 не йдеться в листі від 21 серпня 2023 вих.№01-21/08. Зазначений лист не містить вимоги до відповідача про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування і розпорядження земельною ділянкою №4610136600:01:008:0017, реєстраційний номеру об`єкта 1773208246101, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23, площею 0,1 га), а містить пропозицією щодо співпраці для реалізації проекту позивача (за його кошти) та плану розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової у м.Львові, посилання на земельну ділянку з іншим кадастровим номером , яка теж належить позивачу на праві власності.

Слід також зазначити, що лист від 21 серпня 2023 вих.№01-21/08 був відповіддю на лист регіонального відділення філії АТ «Львівська залізниця» від 01.05.2023 №НГ-10/1511. Однак, лист від 01.05.2023 №НГ-10/1511 регіональним відділенням філії АТ «Львівська залізниця» скеровувався Сеїдову Насімі Діггат огли у відповідь на звернення останнього від 12.04.2023, у якому йшлось зокрема, про проведення 30.03.2023 Всеукраїнського архітектурного конкурсу на найкращу проектну пропозицію розвитку території вздовж вулиці Замкової, у зв`язку з чим, для виготовлення робочого проекту спорудження будівель необхідні були вихідні дані до складу яких повинні бути включені і відомості про межі бомбосховища. Вказана інформація, як зазначалось, необхідна для проектування майбутніх об`єктів нерухомості згідно плану розвитку кварталу вздовж вулиці Замкової у м.Львові.

Як зазначалось, йшло у листі і про те, що згідно концепції розвитку вулиці Замкової, яка схвалена головним архітектором м.Львова, існує необхідність забезпечення встановлення шумоізоляційної стіни на об`єкті, який буде споруджений найближче до бомбосховища.

На підтвердження доводів у позовній заяві про те, що 30 листопада 2023 року позивач повторно звернувся з листом (вих.№0-30/11 від 30.11.2023 року) до відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, проте відповіді та пропозицій щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не отримав, належних та допустимих доказів позивач до позовної заяви не долучив. Відтак доводи позивача слід вважати необгрунтованими та непідтвердженими, оскільки ні копії самого листа вих.№0-30/11 від 30.11.2023 року, ні доказів його надіслання матеріали справи не містять.

Стосовно тверджень позивача у позовній заяві, зроблених на підставі листа відповідача від 01.03.2024 №С-4-94/176-24, адресованого адвокату Гавриченко Ж.В. на її запит від 30.01.2024 №30-01-24/02 «що відповідач не заперечує факт наявності огорожі на земельній ділянці», то такі є суб`єктивним висновком позивача, який не грунтується на обставинах, зазначених відповідачем у листі.

У листі від 01.03.2024 №С-4-94/176-24 відповідач чітко зазначає, що за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Папарівка, 20-а, на земельній ділянці 0,0150 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» та яка суміжна до земельної ділянки ТОВ «Фортіс Девелопмент», розташовуються наступні об`єкти нерухомого майна: захисна споруда цивільного захисту № 7209 з інвентарним № 8910100000464, загальною площею 113,2 кв. м,, що обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця»; огорожа залізобетонна з інвентарним № 3780205007332 (до 30.06.2017 обліковувався з інвентарним № 0700205001625) і ворота металеві з інвентарним № 3780205007313, що обліковуються на балансі виробничого структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Отже, відповідач дійсно не заперечує факт наявності огорожі на земельній ділянці, однак не на земельній ділянці кадастровий №4610136600:01:008:0017 за адресою: м.Львів, вул.Замкова, 23, яка належить позивачу, а на земельній ділянці площею 0,0150 га, за адресою: м. Львів, вул. Папарівка, 20-а, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».

Отже, доводи позивача про те, що відповідач, «розмістивши огорожу залізобетонну на земельній ділянці позивача порушив закріплене Конституцією України, а також Цивільним і Земельним кодексами право позивача, як власника земельної ділянки кадастровий №4610136600:01:008:0017, є необґрунтованими, тобто такими, що не підтверджені позивачем належними та допустимими доказами. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Слід також зауважити, що позивач сумнівно стверджує про обставини пов`язані з розміщенням (розташуванням) залізобетонної огорожі з інвентарним номером 07002050001625, належної відповідачу на праві господарського відання.

Так, зокрема, стверджує, що в процесі експлуатації земельної ділянки позивачем виявлено, що на межі земельних ділянок вул.Замкова-Папарівна розташована бетонна огорожа.

В цьому випадку слід зазначити, що позивач не називає кадастрового номеру земельної ділянки, однак, оскільки про такі обставини зазначає у позовній заяві і в предмет дослідження входить земельна ділянка з номером №4610136600:01:008:0017, то вірогідним би було припустити, що на межі земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером №4610136600:01:008:0017 виявлено розміщення об`єкту залізобетонної огорожі з інвентарним номером 07002050001625.

Однак за даними з Державного реєстру речових прав (копія витягу у справі) земельна ділянка №4610136600:01:008:0017 зареєстрована за адресою: м.Львів, вул.Замкова 23 і має площу 0,1 га.

Поряд з цим, далі у позовній заяві позивач стверджує інше, що залізобетонна огорожа 3780205007332 (до 30.06.2017 облікується з інвентарним номером 07002050001625), що облікується на балансі виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» знаходиться на земельній ділянці позивача кадастровий номер: 4610136600:01:008:0017, яка входить в предмет дослідження у даній справі..

Однак матеріалами у справі (зведеним переліком майна ДТГО «Львівська залізниця», що закріплюється на праві господарського відання за ПАТ «Українська залізниця») адресою розташування залізобетонної огорожі є м.Львів, вул.Папарівка, 20а, а відповідно до Зведеного переліку земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» право користування, якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» (проведеного, зокрема, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014, «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 №301) м.Львів, вул.Папарівка, 20а є місцем розташування земельної ділянки розміром 0,0150 га, функціональне призначення земельної ділянки - землі залізничного транспорту.

Слід також зазначити, що необгрунтованою позивачем залишається та обставина, яким чином саме відповідач, який набув речове право господарського відання на об`єкт нерухомого майна, захисну споруду (яка введена в експлуатацію у 1975 році), залізобетонну огорожу та ворота (які введені в експлуатацію в 2010 році), та право постійного користування земельною ділянкою 0,0150 га (м.Львів, вул.Папарівка, 20) внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» (2015 рік), створив перешкоди позивачу у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 4610136600:01:008:0017 по вул.Замковій 23 у м.Львові, право власності на яку позивач набув 24.05.2023.

Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається також на «Технічний звіт про виконання комплексу робіт із землеустрою по винесенню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, місце розташування: м.Львів, вул.Замкова, 23, замовник: ТзОВ «Фортіс Девелопмент», який виконаний інженером-геодезистом ТзОВ «Геодезично-будівельний стандарт» Бабич С.Г. стверджуючи, що згідно висновків у Звіті виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 4610136.600:01:008:0017 накладається на земельну ділянку Львівської залізниці (кадастровий номер відсутній).

Проте, вказаним Звітом не підтверджується розміщення залізобетонної огорожі на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136600:01:008:0017, яка перебуває у власності позивача, а в ньому йдеться про накладення земельних ділянок позивача і відповідача.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.76 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В розумінні ст.73 ГПК України до доказів на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і інших обставин, які мають значення для вирішення справи належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

За змістом положень ст.99,100 ГПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини не можливо, призначається судова експертиза.

Для встановлення характеру спірних правовідносин у цій справі (виходячи з обставин на які посилається позивач) в першу чергу мала б підлягати встановленню обставина, чи накладаються (перетинаються) земельна ділянка з кадастровим номером: 4610136600:01:008:0017, місцерозташування якої м.Львів, вул.Замкова, 23, яка на праві власності належить позивачу та земельна ділянка розміром 0,0150 га, яка розташована за адресою: м.Лвьів, вул.Папарівка, 20а, яка на праві постійного користування внесена до статутного капіталу АТ «Українська залізниця».

На переконання суду, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок міг бути лише висновок земельно-технічної експертизи після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на спірну земельну ділянку.

Земельно-технічна експертиза необхідна при вирішенні земельних спорів, пов`язаних з розподілом земельної ділянки, визначенням порядку користування земельною ділянкою, встановленням її місцезнаходження і меж, накладення меж ділянок одна на одну , помилками в площі та ін.

Позивач з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи до суду не звертався.

Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. (п.2 ч.3 ст.2, ст.7 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, оскільки зворотнє свідчило б про порушення основних принципів господарського судочинства.

Технічний звіт про виконання комплексу робіт із землеустрою по винесенню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, місце розташування: м.Львів, вул.Замкова, 23, замовник: ТзОВ «Фортіс Девелопмент», який виготовлений інженером геодезистом ТзОВ «Геодезично-будівельний стандарт» Бабич С.Г., на який посилається позивач у позовній заяві, не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження тієї обставини, що земельні ділянки позивача і відповідача накладаються (перетинаються).

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено ст.25 Закону України «Про землеустрій».

До цього переліку належить технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Відповідно до ст.55 названого Закону технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості включає завдання на складення технічної документації із землеустрою; пояснювальну записку; матеріали топографо-геодезичних робіт, кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; відомості про встановлені межові знаки.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно положень ст. 66 Закону України «Про землеустрій» сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Згідно ч.8 ст.68 Закону України «Про землеустрій» складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Відповідно до п.3.2 ІІІ розділу Вимоги до технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.04.2013 № 255 (зі змінами) визначено, що документація із землеустрою розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою підписується у паперовій формі підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника , який відповідає за якість робіт із землеустрою.

У електронній формі із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою згідно із законодавством про виконання електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст.5-1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» топографо-геодезичні і картографічні роботи при здійсненні землеустрою виконуються особами, які отримали кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Перевіривши інформацію, яка міститься у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників (доступ до якого є відкритим) судом не встановлено, що Бабич Сергій Геннадійович зареєстрований у цьому реєстрі як сертифікований інженер- землевпорядник.

Натомість за відомостями у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-геодезистів (доступ до якого є відкритим) Бабич Сергій Геннадійович зареєстрований у даному реєстрі як інженер-геодезист, сертифікат від 09.08.2019.

Окрім того, зазначений технічний звіт не є в розумінні ст.ст.98-101 ГПК України висновком експерта на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги (в даному випадку позивача у справі).

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Оскільки обставини, на які позивач посилається в позовній заяві, є не підтвердженими належними і допустимими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог про створення відповідачем позивачу перешкод у здійсненні позивачем права користування і розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:01:008:0017, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул.Замкова, 23, площа 0,1 га, та факту порушення прав позивача відповідачем.

При цьому суд зазначає, що неефективний спосіб захисту порушеного права, як підстава відмови у позові, може бути застосований судом за умови обґрунтованості позовних вимог та порушення прав чи законних інтересів позивача.

Судові витрати.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.02.2025.

СуддяКітаєва С.Б.