Постанова

від 22.01.2025 по справі 685/1144/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 685/1144/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (колегія суддів у складі: Філіпової Т. Л., Розізнаної І. В., Бучинської Г. Б.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.09.2022 (суддя Гладій С. В.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Веселка" до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_1 ; 4) Теофіпольської селищної ради; 5) Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області; 6) державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Теофіпольської селищної ради Базелюк Тетяни Валеріївни про визнання протиправним та скасування рішення Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" та скасування внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про проведену державну реєстрацію,

за участю представника відповідача-3 - Пузирко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство "Веселка" (далі - ФГ "Веселка") звернулося з позовом до: 1) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), 2) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), 3) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), 4) Теофіпольської селищної ради (далі - Теофіпольська сільрада), яка є правонаступником Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області (далі - Новоставецька сільрада), 5) Хмельницької районної державної адміністрації (далі - Хмельницька РДА), яка є правонаступником Теофіпольської районної державної адміністрації (далі - Теофіпольська РДА), 6) державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Теофіпольської селищної ради Базелюк Тетяни Валеріївни (далі - державний реєстратор) про:

- визнання протиправними та скасування рішень Новоставецької сільради від 04.12.2019 №№ 85-9/2019, 88-9/2019, 90-9/2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" та

- скасування записів державного реєстратора №№ 35274177, 35300445, 35260924, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785000:04:002:0053, 6824785000:04:002:0057, 6824785000:04:002:0056 відповідно, припинивши право власності цих осіб на ці земельні ділянки.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що внаслідок набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у власність цих земельних ділянок порушені права та інтереси ФГ "Веселка", яке є користувачем земельної ділянки площею 20,0 га, зі складу якої відповідачам 1, 2, 3 передано у власність відповідні земельні ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 25.03.1994 рішенням № 5 п`ятнадцятої сесії Теофіпольської районної ради народних депутатів (ХХІ скликання) "Про розгляд заяв громадян району "Про надання у користування земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств", враховуючи погодження Новоставецької сільської Ради народних депутатів та рішення районної конкурсної комісії виділено громадянину ОСОБА_4 , жителю АДРЕСА_1 га рільних земель із земель запасу, розташованих в західній частині землекористування агрофірми "Полква".

4. 09.11.1994 Теофіпольською районною радою народних депутатів Хмельницької області ОСОБА_4 видано державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 0005. В акті зазначено, що земельна ділянка розташована на території Новоставецької сільради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

5. Матеріали справи містять свідоцтво серії А00 № 216661 від 22.11.1994 про державну реєстрацію юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства "Веселка" (далі - СФГ "Веселка").

6. Згідно із пунктом 5.2 статуту СФГ "Веселка" майно господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується в першу чергу для розрахунків з оплати праці найманих осіб, виконання зобов`язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній сумісній власності членів господарства або розподіляється між ними за домовленістю. За відсутності згоди спір вирішується судом.

7. Згідно з довідкою від 27.03.2002 № 798 СФГ "Веселка" включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 27.03.2002.

8. Відповідно до протоколу зборів СФГ "Веселка" від 02.04.2012 № 1 прийнято рішення змінити найменування СФГ "Веселка" на Фермерське господарство "Веселка". Крім того, було вирішено затвердити статут у новій редакції та зареєструвати зміни в державного реєстратора.

9. Розпорядженням Теофіпольської РДА від 12.04.2012 № 103/201 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в рівних частках, але не більше розміру земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарського підприємства на території Новоставецької сільради.

10. Відповідно до свідоцтва про смерть від 15.04.2012 серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФГ "Веселка" від 02.08.2017 керівником фермерського господарства з 19.12.2012 є ОСОБА_5 , особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

12. Згідно з наказами Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 26.09.2014 № № 22-4407/14-14-СГ, 22-4402/14-14-СГ, 22-4414/14-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозволи: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться в постійному користуванні відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 21.11.1994 серії ХМ № 0005, у розмірі середньої земельної частки (паю) на території Новоставецької сільради для подальшої передачі у власність.

13. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.10.2019 № 22-7920-СГ "Про передачу в комунальну власність земельної ділянки" було передано Новоставецькій сільраді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1548 га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Новоставецької сільської об`єднаної територіальної громади Теофіпольськоо району Хмельницької області. Додатком до наказу визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які передаються у комунальну власність, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785000:04:002:0052, 6824785000:04:002:0053, 6824785000:04:002:0054, 6824785000:04:002:0055, 6824785000:04:002:0056, 6824785000:04:002:0057, 6824785000:04:002:0058, 6824785000:04:002:0059, 6824785000:04:002:0018.

14. Рішеннями Новоставецької сільради від 04.12.2019 № № 85-9/2019, 88-9/2019, 90-9/2019 затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано відповідні земельні ділянки у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 ), ОСОБА_2 .

15. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 30.01.2020, власником земельної ділянки, площею 2,3494 га з кадастровим номером 6824785000:04:002:0056 є ОСОБА_1 . Підставою внесення запису про право власності до реєстру вказано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2020 № 50891780.

16. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 03.02.2020, власником земельної ділянки, площею 2,3494 га з кадастровим номером 6824785000:04:002:0057 є ОСОБА_3 . Підставою внесення запису про право власності до реєстру вказано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2020 № 50934141.

17. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 31.01.2020, власником земельної ділянки, площею 2,3492 га з кадастровим номером 6824785000:04:002:0053 є ОСОБА_2 . Підставою внесення запису про право власності до реєстру вказано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2020 № 50906216.

18. Протоколом № 1 загальних зборів членів ФГ "Веселка" від 07.07.2020 вирішено виключити із фермерського господарства таких його членів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

19. Згідно з довідкою від 09.09.2020 № 71, виданою представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-Землевпоряд" інженером-землевпорядником ОСОБА_12 за результатами здійснення виїзду та дослідження земельних ділянок, встановлено, що координати земельних ділянок: кадастрові номери 6824785000:04:002:0056, 6824785000:04:002:0057, 6824785000:04:002:0053, у співвідношенні 100 (сто) відсотків розміщені в межах земельної ділянки площею 20,0 га, яка на підставі рішення від 25.03.1994 № 5 і державного акта на право постійного користування землею від 21.11.1994 серії ХМ № 0005 надана у користування ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.09.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Теофіпольської сільради задоволено, тоді як у задоволенні позову до Хмельницької РДА та державного реєстратора відмовлено.

21. Задовольняючи позов, суди вказали, що право користування позивача земельною ділянкою площею 20,0 га станом на дату прийняття спірних рішень не було припинено. Отже, спірні земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ФГ "Веселка", були незаконно передані у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних рішень Новоставецької сільради.

Короткий зміст касаційної скарги

22. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

23. Скарга з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 3, 12, 13 Закону України "Про фермерські господарства", а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які зазначені скаржником у його скарзі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. 20.03.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 , в яких заявники зазначили, що підтримують мотиви та вимоги вказаної касаційної скарги, які ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023 були залишені без розгляду.

25. 09.10.2023 від відповідача-3 (скаржника) були подані заперечення проти позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

26. ФГ "Веселка" надіслало до суду касаційної інстанції пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

28. Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів попередніх інстанцій, якими були задоволені позовні вимоги до Теофіпольської сільради - про визнання протиправним та скасуванням рішень та позовні вимоги до фізичних осіб-власників земельних ділянок - скасування записів державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачами 1, 2, 3.

29. У той же час оскаржуваними судовими рішеннями відмовлено у задоволенні позовних вимог, які були заявлені до Хмельницької РДА та державного реєстратора, як таких, що заявлені до неналежних відповідачів.

30. Прийняття рішення суду першої та постанови апеляційної інстанцій зумовлено тим, що відповідачами 1, 2, 3 було зареєстровано право власності на земельні ділянки, які, перебувають у постійному користуванні позивача, відповідно суди виснували, що володіння та користування спірними ділянками цими відповідачами та реєстрація за ними права власності здійснені без достатніх правових підстав.

31. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

32. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України -членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

33. Нормами зазначеного Закону запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

34. Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц (провадження № 14-51цс19), від 26.06.2019 у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02.10.2019 у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19).

35. При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20) вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

36. Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

37. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18) та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20)).

38. Частина перша статті 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

39. Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

40. За правилами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

41. Приписами частин першої та шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

42. Касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

43. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Окрім цього, в силу положень частини четвертої статті 300 ГПК України касаційний суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

45. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що при розгляді даної справи підлягає також врахуванню постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21), яка була прийнята після подання касаційної скарги у даній справі та до ухвалення якої касаційним судом зупинялося провадження у даній справі.

46. Так, у зазначеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила наступне (пункти 7.9- 7.12):

"7.9. …відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги. Протилежні висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у cправі №926/3514/22, не відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, тому об`єднана палата відступає від зазначених висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у cправі №926/3514/22.

7.10. Також об`єднана палата звертає увагу, що належна позовна вимога, тобто вимога про витребування від відповідача, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, спрямована на захист права того суб`єкта, на чию користь таке майно витребовується. Так, якщо особа, яка звернулась з позовом, вважає, що право власності належить певному суб`єкту права, то належною позовною вимогою є вимога про витребування нерухомого майна на користь власника. Зокрема, якщо суб`єкт права постійного користування земельною ділянкою вважає, що право власності має бути зареєстроване за державою, але воно неправомірно зареєстроване за територіальною громадою, то належною є позовна вимога про витребування земельної ділянки від територіальної громади на користь держави. Ця позовна вимога спрямована на захист прав держави, а не суб`єкта права постійного користування, чиє право незаконною реєстрацією права власності за територіальною громадою не порушується, оскільки не впливає на зміст права постійного користування.

7.11. Об`єднана палата звертає увагу, що два різних суб`єкти права не можуть мати права на один і той же позов (в матеріальному значенні), оскільки це призвело би до можливості дублювання судових процесів з тим же предметом позову за тих самих обставин з можливістю ухвалення протилежних судових рішень у судових процесах за позовами нібито різних позивачів (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що за протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема, з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 (провадження №12-175гс19, пункт 7.48), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 161)).

7.12. Отже, оскільки право на позов, спрямований на захист володіння держави, належить саме державі, то суб`єкт права постійного користування не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені. Натомість у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у cправі № 926/3514/22 фактично сформульований протилежний висновок. Тому об`єднана палата відступає від зазначеного висновку".

47. Враховуючи викладені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21), колегія суддів констатує, що мало місце обрання позивачем у даному випадку неналежного способу захисту шляхом заявлення вимог про скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування записів реєстратора.

48. До того ж, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності.

49. У той же час, позивач не є суб`єктом, на чию користь підлягають витребуванню спірні земельні ділянки, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідні земельні ділянки (з кадастровими номерами 6824785000:04:002:0056, 6824785000:04:002:0057, 6824785000:04:002:0053) були передані 16.10.2019 у комунальну власність територіальної громади (в особі Новоставецької сільради).

50. Отже, зважаючи на те, що позивачем подано позов на захист його права постійного користування, а не права власності, то у даному випадку у нього немає підстав для заявлення позову про скасування записів державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

51. Підставою позову ФГ "Веселка" у даній справі, що переглядається, є передача у власність відповідачів 1, 2, 3 земельних ділянок, які входили до складу земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні позивача. Іншими словами, позивач стверджує, що право власності на земельні ділянки було неправомірно зареєстровано за відповідачами-фізичними особами.

52. Аналізуючи підстави заявленого позивачем позову, Верховий Суд звертає увагу на висновок, сформульований у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (до розгляду якої зупинялося провадження у даній справі), відповідно до якого: "член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства".

53. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

54. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

55. Натомість позивач не навів доводів та не подав доказів на підтвердження того, у чому саме полягає порушення, невизнання чи оспорення його права постійного користування.

56. З метою державної реєстрації права постійного користування позивач вправі звернутися до суб`єкта, за яким зареєстроване право власності на земельну ділянку, за підтвердженням визнання останнім права постійного користування.

57. У разі якщо таке підтвердження визнання права постійного користування буде отримане (тобто, якщо не виникне спір між позивачем і суб`єктом, за яким зареєстроване право власності на земельну ділянку, щодо наявного права постійного користування позивача), і позивач після цього звернеться до державного реєстратора з метою державної реєстрації права постійного користування, але при цьому державний реєстратор позивачу відмовить, то належним способом захисту прав позивача буде позовна вимога до державного реєстратора про спонукання вчинення реєстраційних дій.

58. Якщо ж суб`єкт, з яким зареєстроване право власності на земельну ділянку, одержить запит позивача, але при цьому відмовиться від визнання права постійного користування позивача, то між позивачем і таким суб`єктом виникне спір про право цивільне. У такому разі належним способом захисту прав буде позов про визнання права постійного користування позивача; належним відповідачем буде такий суб`єкт, а не державний реєстратор.

59. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127)).

60. Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій слід скасувати в частині задоволених позовних вимог із прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

61. З огляду на викладене вище, а також висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які сформульовані у постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21), колегія суддів не аналізує посилання скаржника на інші підстави для касаційного оскарження постановлених судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

63. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

64. За наведених обставин судова колегія, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити, а в решті залишити без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.09.2022 у справі № 685/1144/20 в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення - у позові в цій частині відмовити, а в решті залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач