Постанова
від 18.02.2025 по справі 902/72/24
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 902/72/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Годованюка А. О. (в порядку самопредставництва),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Скоцької А. Е. (в порядку самопредставництва),

третьої особи - Войтенка А. Е. (в порядку самопредставництва),,

прокуратури - Валевач М. М. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (головуючий - Олексюк Г. Є., судді Мельник О. В., Петухов М. Г.) у справі

за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації

до: 1) Ямпільської міської ради;

2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

про визнання недійсним наказу в частині передачі земельної ділянки із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 10.01.2024 керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі - Вінницька ОВА, позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Ямпільської міської ради (далі - Ямпільська міськрада, Міськрада, відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, Управління, відповідач-2) про:

1) визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.12.2020 № ІНФОРМАЦІЯ_9 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (далі - наказ № ІНФОРМАЦІЯ_9, оспорюваний наказ) в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міськради земельної ділянки площею 138,3611 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 (далі - спірна земельна ділянка);

2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської міськради на спірну земельну ділянку, припинивши право комунальної власності Міськради на вказану земельну ділянку;

3) визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, цільове призначення якої - для ведення фермерського господарства за категорією земель сільськогосподарського призначення.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на норми статті 19 Конституції України, статей 15, 16, 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 21, 77, 791, 80, 84, 115, 117, 122, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони", статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 2, 4, 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 18, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 1, 3, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 6, 10, 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", пункту 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.07.1998 № 1147 (далі - Положення № 1147), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також на ті обставини, що:

1) частина спірної земельної ділянки розташована у 30-ти/(50-ти) метровій смузі уздовж державного кордону (прикордонній смузі) та може перебувати лише в державній власності, а повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Вінницькій ОВА, тому земельна ділянка не підлягала передачі до комунальної власності Ямпільської міськради;

2) частина спірної земельної ділянки перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дністер, а тому вказана земельна ділянка не може використовуватися для сільськогосподарських потреб;

3) прийняття ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області наказу № ІНФОРМАЦІЯ_9 в частині передання спірної земельної ділянки в комунальну власність Ямпільської міськради здійснено з порушенням вимог статей 77, 117, 122 ЗК України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 (суддя Шамшуріна М. В.) позов задоволено повністю з тих підстав, що:

1) на момент передачі в комунальну власність Ямпільської міськради спірна земельна ділянка частково розташовувалася в межах 30-ти/50-тиметрової прикордонної смуги (орієнтовна площа накладення становить 3,9104 га), в зв`язку з чим така земельна ділянка відноситься до земель оборони та відповідно до вимог статей 77, 84 ЗК України може перебувати лише в державній власності, повноваження з розпорядження якою не належали ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому спірна земельна ділянка не могла передаватися в комунальну власність як земля сільськогосподарського призначення, тобто її було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі за категорією земель сільськогосподарського призначення без урахування меж прикордонної смуги та обставин віднесення земельної ділянки у відповідній частині до земель оборони;

2) оскільки спірна земельна ділянка, яку зареєстровано за Ямпільською міськрадою на праві власності, в силу закону не може належати до категорії земель сільськогосподарського призначення, то права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, зокрема щодо користування і розпорядження ними підлягають захисту шляхом скасування оспорюваного наказу про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність як прийнятого Управлінням із порушенням вимог статей 17, 20, 77, 122 ЗК України, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення;

3) у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 сформульовано висновок про те, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах. Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження;

4) з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, що належать до земель оборони та неможливість їх передачі в комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Ямпільській міськраді як землі сільськогосподарського призначення, позовна вимога про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за встановлених судом обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження наказу уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України та за встановлених судом обставин справи є належним і ефективним у спірних правовідносинах. З урахуванням обставин, якими прокурор мотивує порушення прав та інтересів держави (наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави щодо реалізації прав власника з розпорядження землями оборони (схожий за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21);

5) спірна земельна ділянка розташована в межах прикордонної смуги, належить до земель оборони, під час її формування та реєстрації неправильно визначено категорію цієї земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення, а подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі щодо категорії та цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства) порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей щодо такої земельної ділянки. Ураховуючи невідповідність фактичним обставинам справи відомостей щодо цільового призначення та категорії сформованої земельної ділянки, оскільки частина спірної земельної ділянки накладається на прикордонну смугу та за категорією така її частина є землями оборони, а в цілому сформованій та зареєстрованій земельній ділянці присвоєно категорію земель сільськогосподарського призначення, то відновити порушене право держави можливо лише шляхом скасування загалом державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідачів про недоведеність обставин віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони за відсутності документів землеустрою щодо її відведення та надання із визначеним цільовим призначенням, оскільки, виходячи зі змісту положень частин 2, 3 статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель, а розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону, тобто розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу прямих вказівок закону. Відповідачі не спростували обставин входження частини спірної земельної ділянки до 30- 50 метрової смуги вздовж лінії державного кордону.

4. Постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

5. Постанова мотивована необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог, оскільки:

1) спірна земельна ділянка згідно з даними Державного земельного кадастру, починаючи з моменту відкриття Поземельної книги (24.01.2014) і на теперішній час відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 16.01.2024 та Поземельною книгою на зазначену земельну ділянку, тому на момент передачі такої земельної ділянки Міськраді інформацію про прикордонну смугу шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону, яку прокурор вважає землями оборони, не було внесено до Державного земельного кадастру;

2) ураховуючи норми статей 791, 186 ЗК України, статей 25 Закону України "Про землеустрій" щодо формування земельних ділянок та вимог до землевпорядної документації, беручи до уваги те, що надані прокурором документи вказують лише орієнтовне, а не конкретне місце розташування земельних ділянок, лист Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") від 14.11.2023 № 1514 та схема накладення територій 30-ти/50-тиметрової смуги відведення державного кордону в розумінні статей 76, 77 ГПК України не є належними та допустимими доказами, на підставі яких можливо підтвердити факт накладення спірної земельної ділянки (площею 138,3611 га) на прикордонну смугу, а відтак носять лише інформаційний характер. Таким чином, прокурором не доведено факт накладення частини спірної земельної ділянки на 30-ти/50-тиметрову смугу вздовж лінії державного кордону України та віднесення їх до земель оборони;

3) із системного аналізу положень статті 77 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України" та статей 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони" вбачається, що з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України надаються саме в постійне користування земельні ділянки та саме шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону, в т. ч. на суші, для виконання покладених на них функцій та завдань, а також для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, що, в свою чергу, обов`язково має підтверджуватися проєктно-технічною документацією і лише після надання земельних ділянок у постійне користування такі землі набувають статусу земель оборони;

4) однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - в/ч НОМЕР_1 , третя особа) зверталася до уповноважених органів з метою надання частини спірної земельної ділянки шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону в постійне користування задля виконання нею покладених функцій та завдань, а також для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, яку (частину земельної ділянки) в/ч НОМЕР_1 зобов`язана була би використовувати відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства;

5) необґрунтованим є твердження прокурора про створення Міськрадою Вінницькій ОВА та в/ч НОМЕР_1 перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки третя особа не виявляла бажання отримати частину такої земельної ділянки в постійне користування, тоді як розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно з потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проєктно-технічної документації;

6) ураховуючи недоведеність прокурором обставин накладення частини спірної земельної ділянки на землі оборони, відсутність порушеного права держави, на захист якого подано позов, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статей 77, 84, 117, 122 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 1- 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 Положення № 1147 в подібних правовідносинах (в контексті того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц і в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у справі № 914/1748/16, як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги не свідчить про її віднесення до земель оборони.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. Ямпільська міськрада та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Вінницька ОВА та в/ч НОМЕР_1 не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 902/72/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.02.2025.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2025 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 902/72/24 до 18.02.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Згідно з Проєктом формування територій і встановлення меж Великокісницької сільської ради народних депутатів Ямпільського району, розробленим Вінницькою філією Інституту землеустрою Українською академією аграрних наук у 1994 році, територія зазначеної сільської ради межує, зокрема з територією республіки Молдова, зовнішня межа проходить посередині р. Дністер.

11. 05.11.2018 Вінницька обласна державна адміністрація (далі - Вінницька ОДА) за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.05.2018 № 0.22-5217/0/6-18 "Про зміну ширини прикордонної смуги в межах Вінницької області" видала розпорядження № 842 "Про зміну ширини прикордонної смуги", яким вирішено змінити ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, встановивши її ширину до 10-ти кілометрів від лінії державного кордону вглиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, згідно зі схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, що додається (див. на сайті Вінницької ОДА за посиланням https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/431-rozporiadzhennia-2018-rik/14414-rozporyadzhennya-842-vid-05-lystopada-2018-roku).

Додатком до зазначеного розпорядження є схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області з описом проходження умовної тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок перетину умовної межі прикордонної смуги та схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області (за посиланням https://www.vin.gov.ua/images/doc/vin/ODA/rozp/rozp-2018/scheme842.png).

12. 10.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видало наказ № ІНФОРМАЦІЯ_9, відповідно до пунктів 1, 2 якого передбачено передати Ямпільській міськраді (Ямпільській міській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської територіальної громади Могилів-Подільського (Ямпільського) району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі, що додається. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області передало з державної власності, а Ямпільська міськрада (Ямпільська міська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Міськради (Ямпільської міської територіальної громади) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком, у тому числі спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

13. 02.11.2021 Вінницька ОДА видала розпорядження № 780 "Про зміну ширини прикордонної смуги", яким передбачено встановити вздовж українсько-молдовського державного кордону України в межах Вінницької області на його сухопутних ділянках і вздовж берегів річки Дністер, річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, згідно зі схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в Могилів-Подільському та Тульчинському контрольованих прикордонних районах, що додається (https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/712-rozporiadzhennia-2021-rik/41145-rozporyadzhennya-780-vid-02-lystopada-2021-roku).

Додатком до зазначеного розпорядження є схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського та Тульчинського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок проходження тилової межі прикордонної смуги.

14. Листом від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у відповідь на запит Могилів-Подільської окружної прокуратури від 12.12.2022 від № 53-5326 вих-22 повідомило, що Управління здійснило первинний аудит земельних ділянок прикордонної смуги шириною 30- 50 метрів уздовж українсько-молдовського державного кордону, під час якого були використані відомості Державного земельного кадастру та індексні кадастрові карти (за межами населеного пункту) з метою визначення ймовірних власників та користувачів земельних ділянок, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги та визначено земельні ділянки, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги.

Як убачається із орієнтовного переліку зареєстрованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та несформованих земельних ділянок, у межах орієнтовної прикордонної смуги шириною 30- 50 метрів уздовж державного кордону України та Республіки Молдова в межах Вінницької області Управління до вказаного переліку включило, зокрема спірну земельну ділянку з відомостями про те, що орієнтовна площа земельної ділянки в прикордонній смузі становить 3,9104 га.

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2023 № 10-28-0202-1248/2-23 лінію державного кордону між Україною та Республікою Молдова у межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.

15. ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконало проєктно-вишукувальні роботи та на підставі існуючих картографічних матеріалів визначило 30-ти та 50-тиметрову смугу уздовж державного кордону та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки, а також листом від 14.11.2023 № 1514 надало Вінницькій обласній прокуратурі схеми накладення територій 30-ти/50-тиметрової смуги відведення державного кордону та перелік земельних ділянок, наданих у власність (користування) уздовж лінії державного кордону.

Зі схеми накладення територій 30-ти/50-тиметрової смуги відведення державного кордону вбачається, що частина земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Ямпільської міськради, розташовані в межах 30-ти/50-тиметрової смуги вздовж державного кордону, зокрема спірна земельна ділянка (її площа, що входить у 30-ти/50-тиметрову смугу лінії державного кордону, становить 0,19 га/0,93 га).

16. Із витягів із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.03.2021 № НВ-0521600422021, від 16.01.2024 № НВ-0500030202024 убачається, що спірна земельна ділянка, цільове призначення 01.02. для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, зареєстрована 24.01.2014 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.01.2024 № 361190961 убачається, що право власності на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2307052305256) зареєстровано 03.03.2021 за Ямпільською міськрадою на підставі: акта приймання-передачі, серія та номер ІНФОРМАЦІЯ_9, виданий 10.12.2020; наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, серія та номер ІНФОРМАЦІЯ_9 від 10.12.2020; номер запису про речове право: право власності 40881141. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному вебсайті Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 охороняє ділянку загальною протяжністю 190,703 м державного кордону в межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області, з яких: 141,200 м - по річці Дністер з республікою Молдова; 49,503 м - на центральній ділянці українсько-молдовського кордону.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

18. В основу рішення про задоволення позову в повному обсязі покладено висновки місцевого господарського суду про те, що:

1) на момент передачі в комунальну власність Ямпільської міськради спірна земельна ділянка частково розташовувалася в межах 30-ти/50-тиметрової прикордонної смуги (площа накладення становить 0,19 га/0,93 га відповідно), в зв`язку з чим така земельна ділянка відноситься до земель оборони та відповідно до вимог статей 77, 84 ЗК України може перебувати лише в державній власності, повноваження з розпорядження якою не належали ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому спірна земельна ділянка не могла передаватися в комунальну власність, тобто її було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі за категорією земель сільськогосподарського призначення без урахування меж прикордонної смуги та обставин віднесення земельної ділянки у відповідній частині до земель оборони;

2) з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, що належать до земель оборони та неможливість їх передачі в комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Ямпільській міськраді як землі сільськогосподарського призначення, позовна вимога про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за встановлених судом обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження наказу уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачено в пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України та за встановлених судом обставин справи є належним і ефективним у спірних правовідносинах. З урахуванням обставин, якими прокурор обґрунтовує порушення прав та інтересів держави (наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави щодо реалізації прав власника з розпорядження землями оборони (схожий за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

19. У свою чергу, в основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про недоведеність позовних вимог з огляду на те, що:

1) ураховуючи норми статей 791, 186 ЗК України, статей 25 Закону України "Про землеустрій" щодо формування земельних ділянок та вимог до землевпорядної документації, беручи до уваги те, що надані прокурором документи вказують лише орієнтовне, а не конкретне місце розташування земельних ділянок, лист Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") від 14.11.2023 № 1514 та схема накладення територій 30-ти/50-тиметрової смуги відведення державного кордону в розумінні статей 76, 77 ГПК України не є належними та допустимими доказами, на підставі яких можливо підтвердити факт накладення спірної земельної ділянки (площею 138,3611 га) на прикордонну смугу, а відтак носять лише інформаційний характер. Таким чином, прокурором не доведено факт накладення частини спірної земельної ділянки на 30-ти/50-тиметрову смугу уздовж лінії державного кордону України та віднесення її до земель оборони, а відсутність порушеного права держави, на захист якого подано позов, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові;

2) в/ч НОМЕР_1 не зверталася до уповноважених органів з метою надання частини спірної земельної ділянки шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону в постійне користування для виконання нею покладених функцій та завдань, а також для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, яку (частину спірної земельної ділянки) третя особа зобов`язана була би використовувати відповідно до вимог земельного та природоохоронного законодавства.

20. Колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду про недоведеність позовних вимог, в зв`язку з чим убачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування положень статті 77 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 Положення № 1147 в подібних правовідносинах (в контексті того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, з огляду на таке.

21. Відповідно до частин 2, 3 статті 115 ЗК України уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Частинами 1, 2, 4 статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному КМУ, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

22. Згідно з частинами 1- 3 статті 77 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2020 до 22.03.2023, тобто на час видачі оспорюваного наказу та державної реєстрації права комунальної власності Міськради на спірну земельну ділянку) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

23. За змістом частини 3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" (в редакції, чинній з 01.01.2020) у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

24. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23 зі спору, що виник із правовідносин передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області з державної в комунальної власність трьох земельних ділянок та подальшої державної реєстрації право комунальної власності Золочівської селищної об`єднаної територіальної громаді в особі Золочівської селищної ради на такі земельні ділянки, які частково накладаються на землі оборони, оскільки розташовані в межах прикордонної смуги Харківської області, тобто з подібних земельних правовідносин, викладено висновок щодо комплексного застосування норм статті 77 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 Положення № 1147, а саме про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання, та які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23, від 15.01.2025 у справі № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, що свідчить про формування усталеної судової практики при вирішенні господарських спорів зазначеної категорії.

25. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції констатує, що висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову суперечить висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, а тому доводи скаржника про неправильне застосовування судом апеляційної інстанції положень статей 77, 84 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 1- 3 Закону України "Про використання земель оборони" отримали часткове підтвердження в межах здійснення касаційного провадження в цій справі (в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України) (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 12.02.2025 у справі № 902/71/24).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в частині передачі земельної ділянки із державної власності в комунальну власність

26. Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

27. Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

28. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

29. При зверненні до суду з цим позовом прокурор посилався на те, що наказ № ІНФОРМАЦІЯ_9 у частині передачі в комунальну власність спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки частина зазначеної земельної ділянки розташована в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони, які не підлягають передачі в комунальну власність.

30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

31. У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:

"Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності в комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

32. З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок, що належать до земель оборони, які можуть перебувати виключно в державній власності, чим зумовлена недопустимість їх передачі в комунальну чи приватну власність, а також із урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Раді як земля сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Верховний Суд виснує, що позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника (схожі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та в пункті 39 постанови від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

33. Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачено в пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

34. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язує порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності Міськради на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави як єдиного законного власника земель оборони.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності Міськради на спірну земельну ділянку

35. Відповідно до абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 22.07.2023, тобто на час звернення з позовом) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право.

Схожий висновок, який колегія суддів вважає за необхідне врахувати на підставі частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин, оскільки зазначену постанову ухвалено Верховним Судом після подання касаційної скарги в цій справі.

36. Колегія суддів зауважує, що положення абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 22.07.2023) послідовно узгоджуються з нормами пунктів 4, 5 частини 1 статті 14 цього Закону (в цій же редакції), відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 22.07.2023), правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача.

37. Ураховуючи правовий висновок, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, колегія суддів наголошує на тому, що з огляду на обставини часткового накладення спірної земельної ділянки (загальною площею 138,3611 га) на земельну ділянку (орієнтовна площа накладення становить 3,9104 га), яка належить до земель оборони та перебуває в державній власності, сама по собі позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності Міськради на спірну земельну ділянку, до складу якої входить земельна ділянка державної власності в межах прикордонної смуги, є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави в особі Вінницької ОВА, який (спосіб) спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації речового права.

Адже скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, в подальшому, дозволяє ініціювати розроблення зацікавленими сторонами (в/ч НОМЕР_1 та Міськрадою) та затвердження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового призначення її частин та подальшої їх законної реєстрації як окремих об`єктів цивільних прав (сформованих земельних ділянок) в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

38. Отже, колегія суддів вважає, що за умов належності частини спірної земельної ділянки загальною площею 138,3611 га до земель оборони (орієнтовна площа перетину становить 3,9104 га), які можуть перебувати виключно в державній власності, що зумовлює недопустимість зміни її цільового призначення (в частині площі накладення) із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення, вимога прокурора про скасування державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської міськради на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права комунальної власності Міськради на вказану земельну ділянку є належним способом захисту прав держави.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

39. Відповідно до частин 9, 10 статті 791 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

40. Згідно з частиною 13 статті 791 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

41. Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

42. Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин).

Щодо інших доводів касаційної скарги

43. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

44. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування положень статей 77, 84, 117, 122 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 1- 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 Положення № 1147 в подібних правовідносинах (в контексті того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання, та які можуть перебувати лише в державній власності і не підлягають передачі до приватної власності), викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та зазначеній цивільній справі не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаної правової позиції під час вирішення цього господарського спору.

45. Зокрема, на відміну від цієї господарської справи, розглядаючи яку суд першої інстанції правомірно виходив із достовірно встановлених обставин розташування спірної земельної ділянки частково в межах 30-ти/50-тиметрової прикордонної смуги (орієнтовна площа накладення становить 3,9104 га), тобто часткової її належності до земель оборони та можливості перебування виключно в державній власності, в зв`язку з чим така земельна ділянка ані за яких обставин не могла передаватися в комунальну власність Міськради за категорією земель сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), а спірні правовідносини є предметом регулювання положень статей 77, 115 ЗК України, ухвалюючи постанову від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц (предмет позову - про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), якою було скасовано рішення Апеляційного суду Волинської області від 29.05.2017 та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, застосовуючи норми пункту "в" частини 4 статті 84 ЗК України та статей 256, 261 ЦК України, виходячи з того, що передані ОСОБА_1 у приватну власність спірні земельні ділянки входили до складу прикордонної смуги, яка перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійшов висновків про те, що: 1) ураховуючи те, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, апеляційний суд не з`ясував, коли зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав. Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право; 2) апеляційний суд на зазначені положення закону достатньої уваги не звернув, а вирішуючи спір, виходив лише із того, що прокуратурі про порушене право стало відомо тільки восени 2016 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції на порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України 2004 року належним чином не перевірив доводів відповідача про пропуск позовної давності.

Водночас скаржник жодним чином не обґрунтував, як врахування/неврахування зазначеного висновку Верховного Суду може вплинути на вирішення цього господарського спору по суті заявлених вимог, оскільки в цій справі Управління не заявляло про застосування наслідків спливу позовної давності до звернутої до нього позовної вимоги та, як наслідок, відповідне питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалося.

46. У свою чергу, суд касаційної інстанції не бере до уваги передчасні посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на висновки, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц (предмет позову - про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, скасування державної реєстрації права приватної власності фізичних осіб на земельні ділянки та витребування їх з незаконного володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 ), якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову повністю, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, застосовуючи норми пункту "в" частини 4 статті 84 ЗК України та статті 387 ЦК України, виходячи з тих обставин, що спірні земельні ділянки, передані у приватну власність, входять до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_2 ); земельні ділянки розташовані між КПП " ІНФОРМАЦІЯ_6 " та КПП " ІНФОРМАЦІЯ_7 " на лінії державного кордону України у зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, і відносяться до земель оборони, а тому в приватну власність громадянам передаватися не могли; припинення права користування земельною ділянкою та передача її в приватну власність проведена без їх вилучення в попереднього землекористувача - ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійшов висновків про те, що: 1) втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; 2) витребування спірних земельних ділянок переслідувало легітимну мету згідно із загальними інтересами встановлення прикордонної смуги на державному кордоні як зони особливого режиму використання земель. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом спірних земельних ділянок; справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки згідно із загальними інтересам; 3) кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки

Відтак, у вказаній цивільній справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби є віндикаційний позов.

47. Натомість у цій господарській справі Верховний Суд зазначає, що за встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту прав держави в особі Вінницької ОВА є позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, про скасування державної реєстрації права комунальної власності Міськради на спірну земельну ділянку, до складу якої входить земельна ділянка державної власності в межах прикордонної смуги, та про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Разом з тим колегія суддів наголошує на тому, що зазначені ефективні способи захисту прав держави, які були застосовані судом першої інстанції при вирішенні цього спору, цілком узгоджуються з останньою правовою позицією в подібних правовідносинах, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 (див. пункт 32 цієї постанови).

Адже Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

48. Таким чином, при розгляді цієї господарської справи (№ 902/72/2) та цивільних справ №№ 163/2369/16-ц, 297/1408/15-ц суди виходили з різних фактичних обставин, пов`язаних із державною реєстрацією за Міськрадою та фізичними особами права комунальної та приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно, які частково накладалися на земельні ділянки іншого цільового призначення (оборони), що вочевидь свідчить як про неоднакове правове регулювання правовідносин у зазначених справах, так і загалом про їх неподібність, та, як наслідок, виключає підстави для врахування відповідних правових позицій як нерелевантних для вирішення цього спору.

49. Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України 26.07.2017 у справі № 914/1748/16, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, від 14.03.2023 у справі № 904/1868/19, від 25.05.2023 у справі № 910/12415/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2952/21, від 05.12.2023 у справі № 922/2183/22, від 23.04.2024 у справі № 904/2074/23, від 17.09.2024 у справі № 910/2358/21).

50. Разом з тим щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.

51. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

52. Постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу в межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

53. Відповідно до підпунктів 21, 3 пункту 2 Положення № 1147 (в редакції, чинній станом на 03.03.2021, тобто на момент державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської міськради на спірну земельну ділянку) лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів; прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

54. Як обґрунтовано стверджує скаржник, аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд у постановах від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19, від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц дійшов висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити з її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пунктом 1 постанови КМУ від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим". При цьому відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

55. Також у постанові від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20 Верховний Суд виснував про законодавчу урегульованість того, що прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, розташованої в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Земельні ділянки, що перебувають в межах прикордонної смуги, перебувають у державній власності, щодо них діє особливий режим використання, оскільки такі земельні ділянки мають статус земель оборони. Такі земельні ділянки надаються у постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а відсутність їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про те, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги можуть перебувати в іншій формі власності, окрім державної, та належати до іншої категорії земель, аніж землі оборони.

56. Як зазначалося вище, відмовляючи в задоволенні позову в цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність прокурором обставин перебування частини спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги.

При цьому з оскаржуваної постанови вбачається, що такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов за результатами дослідження листа ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 14.11.2023 № 1514 та доданої до нього схеми накладення територій, згідно з якою площа спірної земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-тиметрову смугу лінії державного кордону, становить 0,19 га/0,93 га відповідно.

57. У свою чергу, суд першої інстанції на обґрунтування висновку щодо часткового розташування спірної земельної ділянки в межах 30-ти/50-тиметрової прикордонної смуги послався на доданий до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22 (лист-відповідь на запит Могилів-Подільської окружної прокуратури від 12.12.2022 від № 53-5326 вих-22) орієнтовний перелік зареєстрованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та несформованих земельних ділянок, у межах орієнтовної прикордонної смуги шириною 30- 50 метрів уздовж державного кордону України та Республіки Молдова в межах Вінницької області, згідно з яким до відповідного переліку включено спірну земельну ділянку з відомостями про те, що її орієнтовна (тобто неточна) площа в прикордонній смузі становить 3,9104 га.

58. Колегія суддів з цього приводу наголошує, що в силу імперативних положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. За обставин, наведених у пунктах 56 і 57 цієї постанови Верховний Суд не може прийняти та перевірити доводи скаржника про належність долучених прокурором доказів, які в частині площі накладення спірної земельної ділянки на прикордонну смугу містять досить суперечливі відомості.

60. Водночас, виходячи з положень частини 3 статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції не позбавлений права констатувати випадки недослідження доказів судами попередніх інстанцій, що дійсно відбулося під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи судом попередньої інстанції та що, на думку колегії суддів, скаржник наразі належним чином обґрунтовує.

61. 05.11.2018 Вінницька ОДА за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.05.2018 № 0.22-5217/0/6-18 "Про зміну ширини прикордонної смуги в межах Вінницької області" видала розпорядження № 842 "Про зміну ширини прикордонної смуги", яким вирішено змінити ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, встановивши її ширину до 10-ти кілометрів від лінії державного кордону вглиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, згідно зі схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, що додається.

Додатком до зазначеного розпорядження є залишена апеляційним судом без будь-якої уваги схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області з описом проходження умовної тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок перетину умовної межі прикордонної смуги та схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області.

62. Крім того, як правильно зазначає скаржник, у матеріалах цієї справи містяться Проєкт формування територій і встановлення меж Великокісницької сільської ради Ямпільського району, розроблений Вінницькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1994 році, а також лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22, які на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції належним чином також не дослідив.

63. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

64. Ураховуючи викладене вище, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки ухвалена апеляційним судом без дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, без урахування правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, а відтак передчасним є висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій справі.

65. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

66. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

67. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч висновку щодо застосування положень статті 77 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 Положення № 1147 в подібних правовідносинах, викладеному в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, у зв`язку з чим касаційна інстанція вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

68. З наведених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи відповідачів, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

70. Згідно з частинами 4, 5 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

71. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про недоведеність часткового розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги.

72. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, яким було допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

73. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

74. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 902/72/24 скасувати.

Справу № 902/72/24 передати на новий розгляд до Північного-західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	18.02.2025
Оприлюднено	03.03.2025
Номер документу	125495851
Судочинство	Господарське

Олексюк Г.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.02.2025 по справі 902/72/24КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —902/72/24

Постанова від 18.02.2025

Постанова
від 18.02.2025 по справі 902/72/24
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ