Рішення

від 19.02.2025 по справі 509/4310/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4310/24

Провадження №2/135/6/25

РІШЕННЯ

іменем України

19.02.2025 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., за участю представника позивача - адвоката Блажиєвої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє представник - адвокат Блажиєва Олена Олександрівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган місцевого самоврядування «Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради», орган опіки та піклування Великодолинської громади про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган місцевого самоврядування «Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради», орган опіки та піклування Великодолинської громади про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21.12.2017 шлюб між сторонами розірваний рішенням Малиновського районного суду м. Одеси.

Неповнолітні діти проживають разом із позивачем та знаходяться повністю на його утриманні. Мати не лише не займається їх утриманням, а й взагалі не цікавиться їх розвитком та життям, мешкає окремо. Здоров`ям, вихованням та утриманням відповідачка не займається та не бажає займатися.

Відповідно до довідки ОГСТ «Озерний» від 13.07.2024, позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка не мешкає із дітьми, відсторонилася від побачення з ними, байдуже ставиться до них, не цікавиться їх розвитком, не приділяє належної уваги вихованню дітей, зовсім не приймає участі в їх житті, а тому її поведінка повністю порушує ст.150 Сімейного кодексу України.

У зв`язку з викладеним, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 11 233,00 грн., які складаються з судового збору в сумі 1233,00 грн, та витрат на правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.07.2024 матеріали цивільної справи передані за територіальною підсудністю на розгляд до Ладижинського міського суду Вінницької області.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 26.08.2024 відкрито провадження у цивільній справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.11.2024 закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Блажиєва О.О. заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що шлюбні відносини між сторонами припинені з 2016 року, шлюб розірваний за рішенням суду від 27.12.2017. Після розірвання шлюбу відповідачка проживає окремо і ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у зв`язку з цим просить позбавити її батьківських прав відносно дітей.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про розгляд справи за місцем реєстрації ( АДРЕСА_2 ), проте судові повістки не отримані нею та повернуті до суду у зв`язку із відсутністю за місцем проживання.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_2 належним чином повідомлена про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, в судове засідання не прибула.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Наговіцина К.С. в судове засідання не з`явилася, надала клопотання, у якому зазначила, що висновок органу опіки та піклування від 04.11.2024 №03-21/3149-24 повністю підтримує та просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області.

Представник третьої особи - органу місцевого самоврядування «Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

З`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі у сторін народилися діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6, 6 зворот).

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21.12.2027 у справі №521/14889/17 шлюб, зареєстрований 14.08.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Другим Приморським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції, актовий запис №386, - розірваний (а.с.7).

Згідно договору купівлі продажу садового будинку від 21.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К., сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Після розірвання шлюбу сторонами діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ОГСТ «Озерний» від 13.07.2024 (а.с.8).

Згідно характеристики, виданої ОЗО «Великодолинський ліцей №1» Великодолинської селищної ради 18.06.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у ОЗО «Великодолинський ліцей №1» з 2023 року. Зарекомендувала себе як старання, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця. Володі учбовим матеріалом на середньому рівні. Навчається не в повну міру своїх сил. Непогано запам`ятовує учбовий матеріал. На уроках завжди уважна, активна. Має добрий загальний розвиток. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у житті школи та класу. Весела, товариська, розсудлива, дисциплінована. Без поважних причин шкоду не пропускає. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Користується повагою серед викладачів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з усіма учнями. Проживає дівчинка разом з батьком ОСОБА_1 . Завжди доглянута, забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Батько приділяє належну увагу вихованню та культурному розвитку доньки, постійно підтримує зв`язок з класним керівником (а.с.11).

Згідно характеристики, виданої ОЗО «Великодолинський ліцей №1» Великодолинської селищної ради 18.06.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ліцеї №1 з 1 вересня 2023 року. Зарекомендував себе як дисциплінований учень. Навчальний матеріал засвоїв на високому рівні. Має довільну зорову та слухову пам`ять. На уроках уважний, виконує рекомендації вчителя. Має розвинений кругозір, відповідний своєму віку. Скромний, розсудливий, має власну думку. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Комунікативний, підтримує дружні стосунки з учнями класу. ОСОБА_3 мешкає у родині із батьком. Дитина має належний, охайний вигляд. Батько приділяє багато уваги вихованню сина, в родині доброзичливі відносини, Завжди відкликається на прохання класного керівника. Систематично відвідує батьківські збори (а.с.11 зворот).

Заявою від 07.10.2024, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ральченко К.Ю., ОСОБА_2 надала згоду на позбавлення її батьківських прав щодо малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зміст статей 155, 164-166, 168, 169 Сімейного кодексу України, статей 64, 1183, пункту 3 статті 1224 Цивільного кодексу України. Справу про позбавлення її батьківських прав у всіх інстанціях просить слухати за її відсутності (а.с.83).

Згідно висновку органу опіки та піклування Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №03-21/3149-24 від 04.11.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як це буде відповідати інтересах дітей (а.с.81-82).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок проте, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17, від 20.03.2024 у справі №204/2097/22. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова КЦС ВС від 02.11.2020 у справі №552/2947/19).

Аналіз поданих позивачем доказів не дає суду беззаперечних, безсумнівних доказів свідомого ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків.

Під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_2 систематично, злісно та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення бесід тощо.

Дійсно, матеріали справи містять докази того, що після припинення шлюбних відносин сторін матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком займається лише батько, проте ці обставини не є безумовним свідченням того, що матір дітей не бажає брати участь в їх утриманні та вихованні, свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками, що саме є підставою для позбавлення матері батьківських прав щодо дітей.

Отже, позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення позову, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Щодо визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову про позбавлення батьківських прав відносно її дітей, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Визнання особою позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №214/5134/22.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, згідно якої, заява відповідача, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч.1 ст.164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Відтак, оцінюючи обставини в межах вказаної справи у сукупності із зібраними доказами, суд приходить до переконання, що у даному випадку подана відповідачем заява про визнання позову не може слугувати єдиною і безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відмова батьків від дитини суперечить загальним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №686/16902/20 йде мова про те, що позбавлення батьківських прав несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, у зв`язку із чим є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх і переконливих доказів, що характеризують особистості батька та/або матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №461/5125/20 визначено, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав обов`язковою є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, участь його представника у судовому засіданні. У висновку органу опіки та піклування повинні міститися дані про умови проживання дитини, відомості про відносини між батьками, успішність дитини, стан її здоров`я, а також посилання на всі документи, на підставі яких він зроблений. Документи, якими обґрунтований висновок, відповідно до ст.19 СК України мають бути додані до нього, зокрема акт обстеження умов проживання дитини з відомостями щодо складу сім`ї, життєво-побутових і санітарно-гігієнічних умов, матеріального стану сім`ї.

При цьому, такий висновок не є обов`язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини, що визначено ч.6 ст. 19 Сімейного кодексу України.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 15.04.2021 у справі №243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №03-21/3149-24 від 04.11.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки він є недостатньо обґрунтованим, наданим без проведення ретельної перевірки, без самостійного з`ясування органом опіки та піклування особистості матері, ставлення останньої до дітей, оцінки взаємин батьків малолітньої дитини, умов проживання відповідачки, ґрунтується лише відомостях, які вказані позивачем у позові. У висновку органу опіки та піклування не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не з`ясовані та не встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та можливі причини такого ухилення, не з`ясована думка останніх, а тому, на переконання суду, висновок суперечить інтересам дітей щодо можливості збереження сімейних зв`язків.

Саме по собі окреме проживання відповідача від дітей, за відсутності доказів винної поведінки ОСОБА_2 , яка б свідчила про ухилення від виконання нею своїх батьківських обов`язків, не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Отже, суд констатує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин, викладених позивачем, а також обґрунтованого висновку органу опіки та піклування.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Натомість позивач не довів у чому саме полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батьківських прав її матері, як і не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд наголошує на тому, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, а в даній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне свідоме невиконання чи недобросовісність виконання відповідачкою своїх обов`язків, відсутні будь-які беззаперечні докази її винної поведінки стосовно дитини.

З огляду на те, що відповідачка ОСОБА_2 не достатньо приділяє увагу дітям, однак суду не надано доказів того, що мати не має шансу на виправлення своєї поведінки щодо участі у вихованні дитини, суд вважає в даному випадку неправильним розривати родинний зв`язок з матір`ю.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, наразі не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав. Обставини справи свідчать лише про відсутність належного зв`язку між членами сім`ї, що може бути результатом відсутності належного спілкування, різних світоглядів, існування взаємних образ один на одного всередині сім`ї, тощо.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачем навмисного та систематичного та тривалого ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дітей, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку про необхідність попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з цією метою контроль за виконанням нею своїх батьківських обов`язків стосовно дітей покласти на Великодолинську селищну раду, як орган опіки та піклування.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цивільної справи слід залишити за ним.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 151, 153, 157-159, 164, 166, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Блажиєва Олена Олександрівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган місцевого самоврядування «Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради», орган опіки та піклування Великодолинської громади про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Великодолинську селищну раду, як орган опіки та піклування, обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений і оголошений 28.02.2025.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова