Постанова

від 24.02.2025 по справі 638/17444/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 638/17444/21

провадження № 61-10710св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гринишиним Євгенієм Васильовичем, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова в складі судді Цвірюка Д. В. від 31 січня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б. від 13 червня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» (далі - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал» (далі - ТОВ «Омега Квартал»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

В обґрунтування своїх вимог товариство зазначало, що 15 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український бізнес банк» (далі - ПАТ «Укрбізнесбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 090 000,00 грн на строк до 15 травня 2018 року зі сплатою 18,2 % процентів річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 15 травня 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав у іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року в справі № 236/1831/14 стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2013 року станом на 20 серпня 2015 року в розмірі 854 962,98 грн.

Позивач зазначав, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» є правонаступником ПАТ «Укрбізнесбанк» у зв`язку з процедурою ліквідації останнього та продажу активів ПАТ «Укрбізнесбанк» через електронні аукціони, за результатами проведення яких позивач став переможцем.

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги.

21 лютого 2020 року до укладення вказаного договору на рахунок ПАТ «Укрбізнесбанк» були сплачені кошти у розмірі, який визначений у договорі. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора за договором від 15 травня 2013 року, що укладався з ОСОБА_2 . Також 23 травня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, предметом якого є спірна квартира.

18 січня 2021 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 15 серпня 2018 року державний реєстратор Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. припинив дію обтяження спірної квартири. Підставою внесення записів про припинення обтяжень щодо спірного майна вказано договір іпотеки № 1-03, виданий 21 березня 2018 року ПАТ «Укрбізнесбанк». Позивач зазначав, що жодних дій щодо зняття обтяження іпотекою спірної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ані він, ані банк не здійснювали.

Крім того, позивачу стало відомо, що після внесення записів про припинення обтяжень спірної квартири 22 серпня 2018 року державний реєстратор Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року, індексний номер 42697411, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Омега Квартал». Підставою зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 серпня 2018 року № 1, виданий ТОВ «Омега Квартал».

Надалі ТОВ «Омега Квартал» відчужило спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3224.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Поддубною Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 870.

Позивач вказував, що іпотека є чинною, кредитний договір та договір іпотеки є дійсними, оскільки відсутні рішення про визнання їх недійсними, окрім того, заборгованість перед кредитором не погашена. Визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна відновить становище ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та надасть можливість іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Також позивач зазначав, що особа, яка набула права власності на майно, не позбавлена можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб щодо нерухомого майна, тобто виявити розумну обачність. Позивач вважав дії відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу квартири від 07 жовтня 2019 року недобросовісними, оскільки на момент укладення такого договору у загальному доступі були відомості про відкрите судове провадження за позовом ПАТ «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, а саме спірною квартирою. Сама лише відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» просило суд визнати за товариством права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О., зареєстрованим в реєстрі за № 2457, що укладений між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 , предметом якого є спірна квартира, про що зробити відповідний запис у державному реєстрі.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено частково. Визнано за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н. О. та зареєстрований в реєстрі за №2457, що укладений між ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_2 , стосовно іпотечного майна - квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» довело наявність у нього права іпотекодержателя щодо спірного нерухомого майна, яке виникло на підставі укладеного між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 договору іпотеки та в подальшому укладення 23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» договору відступлення прав вимоги № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b за іпотечним договором від 15 травня 2013 року. Суд вважав, що виключення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не впливає на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена Законом, іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Суд врахував, що наявність встановлених матеріалами справи обставин свідчить про недобросовісність набувача іпотечного майна - ОСОБА_1 , яка під час укладення договору купівлі-продажу такого майна від 07 жовтня 2019 року мала можливість ознайомитися з повною інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо відомостей про перебування квартири під іпотекою на підставі договору іпотеки від 15 травня 2013 року та, відповідно, могла вжити усіх розумних заходів для звернення до іпотекодержателя ПАТ «Укрбізнесбанк» з метою ознайомлення з умовами договору іпотеки, з`ясування суті кредитних правовідносин сторін договору та встановлення дійсного права іпотекодавця на продаж предмета іпотеки (квартири) за наявності згоди банку як іпотекодержателя або стану кредитної заборгованості.

Однак суд не вбачав підстав для задоволення позовної вимоги про внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек, оскільки прийняття рішення про визнання права іпотекодержателя щодо спірного майна є підставою для внесення відповідного запису до державного реєстру.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Є. В. - задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог й ухвалюючи нове рішення про їх відмову, апеляційний суд керувався тим, що відсутні підстави для визнання за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя щодо спірного майна, оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, у зв`язку з тим, що на момент придбання квартири у реєстрі були відсутні дані щодо її обтяження. Крім того, суд вважав, що оскільки рішення державного реєстратора про припинення обтяжень іпотекою спірної квартири є чинним та позивач не оскаржував, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також суд вважав, що цивільно-правова відповідальність повинна покладатися не на набувача квартири, який нічого не порушив та є добросовісним набувачем, а на тих осіб, які вчинили порушення - позичальника, який не виконав свого зобов`язання за договором про повернення одержаних у кредит коштів; іпотекодавця, який надав реєстратору сфальсифіковані документи про необхідність вилучення з реєстру запису про обтяження; державного реєстратора, через недбальство якого з реєстру вилучено запис про обтяження.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд зазначив про те, що вирішуючи спір апеляційний суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), відповідно до яких у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

У зв`язку з чим висновки апеляційного суду про те, що позивач не звертався до суду з позовом про скасування рішень державного реєстратора щодо припинення обтяжень іпотекою спірної квартири, є помилковими та такими, які прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, суд не врахував, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є належним та відповідає актуальній практиці Верховного Суду.

Так, суд апеляційної інстанції не встановив, на підставі чого були припинені записи про обтяження іпотекою спірної квартири, чи наявна невиконана заборгованість за кредитним договором, не врахував те, що спірна квартира була відчужена боржником та іпотекодавцем після відкриття провадження у справі № 234/15207/15 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, в забезпечення якого і була передана спірна квартира.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зважаючи на те, що зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконано, відомості про іпотеку у державному реєстрі було припинено без достатніх підстав, апеляційний суд погодився з висновками місцевого сулу про порушення прав позивача як іпотекодержателя а наявності підстав для визнання права іпотеки за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг».

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що вона є добросовісним набувачем квартири, то саме по собі посилання відповідачки про необізнаність щодо іпотеки, за встановлених обставин, не є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира після припинення іпотеки була неодноразово у короткий проміжок часу (менше місяця) передана у статутний капітал та відчужена. У подальшому через рік квартира знову була відчужена та новим власником стала ОСОБА_1 .

Зважаючи, на неодноразові зміни власника, при належній обачності відповідачки могла передбачити негативні для себе наслідки у разі набуття права власності на вказане майно.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2024 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 не може вважатись добросовісним набувачем, так як вона змогла набути це майно виключно тому, що без належної правової підстави було незаконно припинено іпотеку в реєстрі. Разом із тим, на ОСОБА_1 як нового власника іпотечного майна поширюються положення статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 638/17444/21 з Дзержинського районного суду м. Харкова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 15 березня 2013 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № КЗИПФ/1011620.1 з додатками до нього № 1 та № 2, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1 090 000,00 грн зі сплатою 18,2 % річних за користування кредитом на строк до 15 березня 2018 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 15 травня 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О., зареєстрований у реєстрі за № 2457 та накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна. Вартість предмета іпотеки у договорі визначена у розмірі 1 553 203,00 грн.

15 серпня 2018 року державним реєстратором Харківської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення дії обтяжень іпотекою спірної квартири на підставі договору іпотеки № 1-03, виданого 21 березня 2018 року ПАТ «Укрбізнесбанк».

22 серпня 2018 року державним реєстратором Харківської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочума О. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року, індексний номер 42697411, на підставі якого внесла запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Омега Квартал». Підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 серпня 2018 року № 1, виданий ТОВ «Омега Квартал».

31 серпня 2018 року ТОВ «Омега Квартал» відчужило спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3224.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Поддубною Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 870.

31 січня 2020 року проведено відкритий електронний аукціон щодо реалізації права вимоги ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», продажу лоту GL15N615518, переможцем який стало ТОВ «ФК «КАПІТАЛ ДЖІРІНГ».

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги, згідно з додатком № 1 до якого новий кредитор - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема за кредитним та іпотечним договорами від 15 березня 2013 року.

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 221, відповідно до якого на умовах цього договору, договору № 1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги від 23 березня 2020 року та на підставі протоколу електронного аукціону первісний іпотекодатель (ПАТ «Укрбізнесбанк») передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 15 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавіндою Н. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 2457.

Відповідно до Довідки про заборгованість, складено Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк», заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором від 15 травня 2013 року № КЗИПФ/1011620 станом на 20 серпня 2015 року становить 854 962,98 грн., з яких: за основним боргом 744 530,28 грн, у тому числі прострочена сума 126863,70 грн, за нарахованими процентами, 92 992,70 грн, у т.ч. прострочена заборгованість - 84329,68 грн, за нарахованими комісіями - 17 440,00 грн, у т.ч. прострочена сума - 15260 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року в справі № 234/15207/15 позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2013 року № КЗИПФ/1011620.1 у розмірі 854 962,98 грн. Рішення суду набрало законної сили 01 червня 2021 року.

Листом від 21 березня 2018 року ПАТ «Укрбізнесбанк» повідомлено, що зобов`язання позичальника ОСОБА_5 відповідно до кредитного договору та Договору іпотеки № 2457 від 15 травня 2013 року, посвідченого ПН ХМНО Лавіндою Н.О. щодо квартири за адресою АДРЕСА_3 виконані в повному обсязі. ПАТ «Укрбізнесбанк» не має майнових претензій до боржника.

Листом від 31 березня 2020 року ПАТ «Укрбізнесбанк» повідомлено, що відповідно до Договору про відступлення права вимоги №1-UA-EA-2020-01-23-000018-b від 23 березня 2020 року ПАТ «Укрбізнесбанк» переуступив ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» право вимоги за кредитним договором № КЗИПФ/1011620 від 15 травня 2013 року з ОСОБА_2 . Станом на 23 березня 2020 року заборгованість за кредитом складала 206 080,47 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунків обліку кредиту та нарахованих відсотків. Стосовно листа Банку від 21 березня 2018 року, то в книзі реєстрації вихідної кореспонденції ПАТ «Укрбізнесбанк» вказаний лист не реєструвався та не надавався будь-яким реєстраторам та нотаріусам. Крім того, у своїй переписці Банк не використовував фірмові бланки подібного типу, при реєстрації кореспонденції використовував нумерацію листів вихідної кореспонденції без врахування структурних підрозділів. Співробітник з прізвищем виконавця Карпенко О.А. в Банку ніколи не працював. Лист немає печатки ПАТ «Укрбізнесбанк».

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Спірні правовідносини стосуються захисту прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

[…] Отже, положення частини 1 статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».

Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що:

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;

- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;

- у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У пункті 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» вказувало, що спірна квартира була предметом іпотеки за договором від 15 березня 2013 року, проте, що відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна були безпідставно вилучені з Державного реєстру іпотек, договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов`язання не виконане, заборгованість, яка була стягнуто судовим рішенням не погашена, у зв`язку з чим наявні підстави для визнати за ним право іпотекодержателя щодо спірної квартири.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказувала про відсутність заборгованості у позичальника ОСОБА_2 , про що було надана ПАТ «Укрбізнесбанк» відповідний лист, на підставі якого знято обтяження.

Суд установив, що, що відомості про іпотеку у державному реєстрі було припинено без достатніх підстав, оскільки такий лист банком не видавався, що свідчить про порушення прав позивача як іпотекодержателя та наявності підстав для визнання права іпотеки за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг».

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Оцінюючи добросовісність ОСОБА_1 як набувача спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що за період 2018-2019 років спірне нерухоме майно змінило кількох власників, при цьому ОСОБА_1 могла перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі заборон та відчуження майна щодо відомостей про перебування квартири під іпотекою на підставі договору іпотеки від 15 травня 2013 року, у зв`язку з чим вважали, що відповідачка , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірне майно вибуло з володіння власника з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів її добросовісність під час набуття нею спірного майна у власність.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування зазначених оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а зазначені оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 260, 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гринишиним Євгенієм Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун