Ухвала
від 04.02.2025 по справі 756/12721/24
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/12721/24

Провадження № 2/369/4602/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Херенкової К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ПЛЮС» - Введенського Дениса Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі №756/12721/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майнових прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 жовтня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ПЛЮС» - Введенський Денис Олександрович звернувся через підсистему «Електронний суд» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

03 серпня 2022 року позовна заява з матеріалами справи надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.

Представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ПЛЮС» - Введенським Денисом Олександровичем через підсистему «Електронний суд» 29 січня 2025 року до суду подано заяву про забезпечення позову, яка була зареєстрована 04 лютого 2025 року.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ПЛЮС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майнових прав, та просило суд, стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Плюс» (код ЄДРПОУ 34902782) заборгованість за Договорами купівлі-продажу майнових прав від 13.02.2017 №№ 2/1- 2/25 у загальному розмірі 9 728 608, 95 грн.

Представник позивача зазначив, що відповідач-1, як єдина спадкоємиця ОСОБА_3 , у будь-який момент може отримати свідоцтво про право на спадщину на свою частину Об`єктів нерухомого майна. У свою чергу, відповідач-2 може оформити право власності на свою частину Об`єктів нерухомого майна. Як власники Об`єктів нерухомого майна, відповідачі, на думку сторони позивача, можуть розпорядитись ним, зокрема, шляхом укладення безвідплатних договорів, або за згодою/ змовою з особами, які є іпотекодержателями цього майна, у тому числі за борговими зобов`язаннями, що могли бути фактично повністю чи частково погашені за життя покійного ОСОБА_3 . А це може призвести до відсутності у Відповідачів коштів та майна, необхідних для забезпечення виконання рішення суду у справі про стягнення з Відповідачів на користь Позивача заборгованості за Договорами.

Окрім того, з моменту подачі першої заяви про забезпечення позову та винесення ухвали суду про відмову у її задоволенні, із власності покійного ОСОБА_3 вибули 11 об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з чим, позивач повторно подає заяву про забезпечення позову.

На підставі зазначеного, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ПЛЮС» - Введенський Денис Олександрович просив суд вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №756/12721/24 шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме:

- Приміщення № 205, загальною площею 26,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2398470632224;

- Приміщення № 206, загальною площею 27,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2398472632224;

- Приміщення № 207, загальною площею 26,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2398474432224;

- Приміщення № 209, загальною площею 27,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2398477832224;

- Приміщення № 210, загальною площею 27,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2398479632224;

- Приміщення № 211, загальною площею 26,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409070632224;

- Приміщення № 212, загальною площею 27,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409087632224;

- Приміщення № 213, загальною площею 26,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409129532224;

- Приміщення № 217, загальною площею 17,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409206632224;

- Приміщення № 219, загальною площею 26,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2411679332224;

- Приміщення № 221, загальною площею 24,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2411687732224;

- Приміщення № 222, загальною площею 25,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2411691532224;

Відповідно до частини першоїст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а такожзабороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №398807103, сформованої 29 січня 2025 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належать: