Ухвала

від 27.02.2025 по справі 160/6191/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 лютого 2025 р.Справа №160/6191/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міська ритуальна служба" Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

25.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_1 користувачем місця родинного поховання в межах земельної ділянки де похована його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та його зять ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та які поховані на території кладовища ж/м Чаплі по вулиці Чаплинській, Самарський район в м.Дніпро; визнати протиправним дії Комунального підприємства «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради щодо надання дозволу на поховання/підпоховання ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці родинного поховання на території кладовища ж/м Чаплі по вулиці Чаплинській, Самарський район в м.Дніпро, користувачем якого є ОСОБА_1 ; визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради щодо не видачі ОСОБА_1 свідоцтва про поховання, як користувачу місця родинного поховання де похованні його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та його зять ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та які поховані на території кладовища ж/м Чаплі по вулиці Чаплинській, Самарський район в м.Дніпро; зобов`язати Комунальне підприємство «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про поховання його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як користувачу місця родинного поховання в межах земельної ділянки де похована його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та його зять ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території кладовища ж/м Чаплі по вулиці Чаплинській, Самарський район в м.Дніпро; визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо не прийняття рішення з приводу надання дозволу на перепоховання ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який похований на місці родинного поховання на території кладовища ж/м Чаплі по вулиці Чаплинській, Самарський район в м.Дніпро, користувачем якого є ОСОБА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 року, щодо надання дозволу на перепоховання ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який похований на місці родинного поховання на території кладовища ж/м Чаплі по вулиці Чаплинській, Самарський район в м.Дніпро, користувачем якого є ОСОБА_1 ; стягнути солідарно з Комунального підприємства «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Одночасно з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій в прохальній частині позивач просить вжити заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Комунальному підприємству «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради вчиняти дії, пов`язаних з похованням або підпохованням будь-яких осіб, крім ОСОБА_1 та його родичів в межах земельної ділянки біля місць поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява обґрунтована тим, що Комунальним підприємством "Міська ритуальна служба" Дніпровської міської ради за можливої ініціативи третьої особи на стороні відповідачів було здійснено поховання/підпоховання ОСОБА_6 без згоди позивача як користувача місця родинного поховання, що дає підстави вважати, що відповідач-1 може під час розгляду вказаної справи надати дозвіл на поховання/підпоховання будь-якої особи в місті родинного поховання.

Вирішуючи питання наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову в даній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

В той же час, суду не надано жодних доказів, на підтвердження доводів позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На переконання суду, наведені заявником обставини не є достатніми для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Всі наведені заявником доводи є припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами. Доводи позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущенні, що без цього буде завдано шкоду його законним правам та інтересам..

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. Отже заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міська ритуальна служба" Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська