Рішення

від 27.02.2025 по справі 280/822/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2025 року Справа № 280/822/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 011001; код ЄДРПОУ 00015622)

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795)

2. Апеляційний суд Запорізької області (просп. Соборний, буд. 162, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 02891457)

3. Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 26316700)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (далі третя особа 1), Апеляційний суд Запорізької області (далі третя особа 2), Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі третя особа 3), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 280/729/19, виданого 14.12.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом, у виконавчому проваджені № 6221148;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.01.2025 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 280/729/19, виданого 14.12.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Крім того, просить витребувати у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копію документів виконавчого провадження № 6221148.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в провадженні відповідача перебувало виконавче провадження № 6221148 з примусового виконання виконавчого листа № 280/729/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 14.12.2020. Водночас, оскаржуваною постановою відповідача виконавче провадження закінчено. Позивач вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2025 без повного виконання постанови Верховного Суду від 29.10.2020 постановлена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та внаслідок бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду. Вказує, що зміст оскаржуваної постанови не дозволяє встановити причину невиконання боржником рішення суду; з повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення вбачається те, що боржник посилається на недостітність бюджетного фінансування. Проте, посилання боржника на відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої конкретним судовим рішенням суми, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, є неприйнятними, так як такі посилання непідтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат. Враховуючи наведене просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.02.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №280/822/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати засвідчену належним копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 6221148.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 17.02.2025 № 7195), в якому зазначив, що державним виконавцем неодноразово направлялися вимоги боржнику, згідно яких його зобов`язано повідомити Відділ про стан виконання рішення суду. Відповідно до документів, що надіслані Державною судовою адміністрацією України до Відділу, відсутні відомості щодо здійсненого фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Запорізькій області та Апеляційному суду Запорізької області з єдиного рахунку Державного бюджету України для виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати. Керуючись ст. 63 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним винесено постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн та 10200 грн. В подальшому, 02.12.2024 державним виконавцем направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення до Національної поліції України за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами виконавчого листа № 280/729/19. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39, Закону України «Про виконавче провадження» 22.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 280/729/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 14.12.2020. Таким чином, приймаючи дану постанову, державний виконавець виходив з того, що ним вжито усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що є підставою для закінчення виконавчого провадження. У задоволенні позову просить відмовити.

17.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7748), в якій він спростовує доводи відповідача.

Від третіх осіб пояснень щодо позову не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.20219 у справі № 280/729/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 29.10.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Запорізькій області та Апеляційному суду Запорізької області з єдиного рахунку Державного бюджету України виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам витати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 01.01.2012. В цій частині прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Запорізькій області та Апеляційному суду Запорізької області з єдиного рахунку Державного бюджету України виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам витати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 01.01.2012. В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019 залишено без змін.

14.12.2020 на виконання постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 280/729/19 видано виконавчий лист.

22.04.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем відкрито виконавче провадження № 65221148 з примусового виконання виконавчого листа № 280/729/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 14.12.2020.

22.01.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Лазаревою Альоною Ігорівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65221148 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2021. Пунктом 2 постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів у відповідності до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон). Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома. У зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин, керуючись статтями 63, 75 Закону, 10.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду на підставі виконавчого документа протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Проте, незважаючи на накладений штраф боржником рішення суду не виконано, відомостей про виконання державному виконавцю не надано, а також не повідомлено щодо поважних причин його невиконання. Таким чином боржником повторно проігноровано законні вимоги державного виконавця, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність. Керуючись статтями 63, 75 Закону, у зв`язку із повторним невиконанням рішення суду без поважних причин, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 15.10.2024 на суму 10 200,00 грн (штраф у подвійному розмірі). Відповідно до положень статті 63 Закону у разі невиконання боржником рішення,яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відтак 02.12.2024 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення. У зв`язку із чим в силу статті 63 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону, оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення не може бути виконано без участі боржника.

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність при примусовому виконанні рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частинами першою, другою, третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Як вже зазначалося вище, підставою прийняття оскаржуваної постанови слугував пункт 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, у постанові державний виконавець зазначив, що ним вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення не може бути виконано без участі боржника.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем всіх вказаних приписів чинного законодавства.

Так, зокрема, державний виконавець не звертався до суду із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, хоча як вбачається із листа ДСА України від 26.09.2024, направленого відповідачу, виконання рішення суду можливе лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Слід зазначити, що відповідно до даних системи «Діловодство спеціалізованого суду» 23.12.2020 через канцелярію суду від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби О.С. Кузьменко надійшла заява, в якій державний виконавець просить суд змінити (встановити) спосіб і порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 № 280/729/19, на підставі якого видано виконавчий лист Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 № 280/729/19 про зобов`язання Апеляційного суду Запорізької області вчинити певні дії. Однак, в даному випадку спір стосується виконання постанови Верховного Суду, якою зобов`язано вчинити певні дії ДСА України.

Також слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22. У даній постанові Верховний Суд наголосив, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Суд також наголошує, що посилаючись у спірній постанові на надіслання 02.12.2024 до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення, відповідач не надає жодного доказу, що таке повідомлення дійсно надсилалося. Так, копія повідомлення дійсно міститься у матеріалах справи, однак докази його направлення ГУ НП у м. Києві відсутні. Суд також зауважує, що у Автоматизовній системі виконавчого провадження (за кодом повного доступу) відсутні як саме повідомлення, так і докази його надіслання адресату.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним в повному обсязі, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження № 6221148 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідачем документально не доведено вжиття усіх заходів, перебачених Законом, для його виконання. Звідси, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни від 22.01.2025 про закінчення виконавчого провадження № 65221148 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Разом із тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа № 280/729/19, виданого 14.12.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом, у виконавчому проваджені № 6221148, з огляду на їх неконкретизованість. Так, у прохальній частині позовної заяви позивачем не зазначено, в чому саме полягає бездіяльність, яку він просить визнати протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни від 22.01.2025 про закінчення виконавчого провадження № 65221148 з примусового виконання виконавчого листа № 280/729/19, виданого 14.12.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України , протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено та підписано 27.02.2025.

Суддя Ю.П. Бойченко