Рішення

від 28.02.2025 по справі 460/3136/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2025 року м. Рівне№460/3136/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві, Спеціалізованого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - відповідач-1), Спеціалізованого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - відповідач-2) про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.04.2024):

визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 стосовно нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 28.10.2020 по 31.10.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за період з 28.10.2020 по 31.10.2022 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 20.05.2023 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за період з 01.11.2022 по 20.05.2023 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в період з 2020 року по 2023 рік він проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Позивач вказує, що з 29.01.2020 - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного суду в справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Разом з тим, у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачі повідомили, що в спірні періоди складові грошового забезпечення позивача розраховувалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1762,00 грн, тобто встановленого законом на 01.01.2018. Позивач не погоджується з такими діями відповідачів, оскільки вони суперечать положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", які були чинними та обов`язковими до застосування відповідачами протягом спірних періодів, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

24.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та, з урахуванням уточненого відзиву на позовну заяву від 10.05.2024, поданого у зв`язку з прийняттям судом заяви про зміну предмета позову, зазначає, що позивач дійсно у період з 28.10.2020 по 31.10.2022 проходив службу в Аварійно-рятувального загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві. В решті, заперечення відповідача-1 проти позову зводяться до твердження про неналежне оформлення стороною позивача позовної заяви, а також твердження про неналежність, недопустимість, недостовірність та недостатність наданих позивачем доказів. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

06.06.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач дійсно у період з 01.11.2022 по 20.05.2023 проходив службу в Спеціалізованому Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві. Відповідач-2 вказує, що визнання нечинним в судовому порядку пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" не зумовлює відновлення дії попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та, відповідно, застосування з 29.01.2020 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, при обчислені складових грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Натомість, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.03.2018 № 179 затвердженні схеми тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, якими передбачено, що посадові оклади за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідач-2 наголошує, що вказаний вище Наказ Міністерства внутрішніх справ України є чинним та підлягав до застосування при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення в спірні періоди. Також, відповідач-2 зауважив, що з 01.01.2017, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, згідно з якими розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. За наведених обставин, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 29.03.2024 позовна заява залишалася без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову.

08.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представник позивача подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 12.04.2024 задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено останньому такий строк. Також вказаною ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

22.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представник позивача подав до суду клопотання про залучення другого відповідача.

Ухвалою суду від 26.04.2024 задоволено клопотання представника позивача та, відповідно, залучено до участі у справі другого відповідача - Спеціалізований Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

22.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представник позивача подав до суду заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 03.05.2024 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 28.10.2020 по 27.10.2023 проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в т.ч.:

з 28.10.2020 по 31.10.2022 - на посаді респіраторника гірничорятувального відділення групи гірничорятувальних робіт частини спеціальних рятувальних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві;

з 01.11.2022 по 27.10.2023 - на посаді респіраторника гірничорятувального відділення групи гірничорятувальних робіт частини спеціальних рятувальних робіт Спеціалізованого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

29.01.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з адвокатським запитом за № 01/2024-24, у якому, покликаючись на набрання законної сили постановою Шостого апеляційного суду в справі № 826/6453/18, просив повідомити чи проводилося нарахування позивачу складових грошового забезпечення у період з 28.10.2020 по 20.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідно.

Відповідь на вказаний запит, як стверджується матеріалами судової справи, було надано відповідачами в розрізі періодів роботи.

Так, відповідач-1 листом від 06.03.2024 за № 7132-144/713212 надав представнику позивача інформацію про те, що у період з 28.10.2020 по 31.10.2022 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розраховувалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, що складав 1762,00 грн.

В свою чергу, відповідач-2 від 06.03.2024 за № 71 36 01-148/71 36 06 надав представнику позивача інформацію, згідно з якою у період з 01.11.2022 по 27.10.2023 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розраховувалися також виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, що складав 1762,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо обчислення протягом спірних періодів складових його грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на відповідний календарний рік, та вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачами для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2020-2023 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.

10.01.1992 введено в дію Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацом першим частини першої статтею 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, частинами третьою та четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, зокрема, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В свою чергу, додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 вказаного нормативно-правового акта було викладено в редакції змін, внесених згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6453805-20#Text) визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Водночас, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Урядом Постанови № 704, так і станом на дату набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції в адміністративній справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704 (29.01.2020), та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про те, що при розв`язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, перевагу слід надати положенням названого Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Отже, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

В свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років, відповідно, не містять.

Таким чином, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Тотожна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 14.09.2022 у справі № 500/1886/21, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Наведеними вище висновками суду спростовуються доводи твердження відповідачів про те, що в силу вимог пункту 4 Постанови № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, що складає 1762,00 грн.

З аналогічних мотивів суд відхиляє як безпідставне та необґрунтоване покликання відповідача-2 на затвердження Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.03.2018 № 179 схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, якими передбачено, що посадові оклади за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Щодо покликання відповідача-2 на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, то суд зазначає таке.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103.

Пунктом 2 Постанови № 481 внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (пункт 3 Постанови № 481).

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що з 20.05.2022 (дня набрання чинності Постановою № 481) відбулися зміни у нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин і такі зміни передбачають обрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, зокрема осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, з фіксованої суми - 1762,00 грн, і ця сума не пов`язана з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи будь-яким іншим державним соціальним стандартом.

Водночас, суд відхиляє як безпідставне покликання відповідача-1 на неналежне оформлення стороною позивача позовної заяви, а також на неналежність, недопустимість, недостовірність та недостатність наданих позивачем доказів, з огляду на таке.

Дійсно, позовна заява як в первісній, так і в наступній, редакціях містить певні змістові неточності, однак зі змісту позовної заяви можна достовірно встановити обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а також зміст самих позовних вимог.

В свою чергу, надані стороною позивача письмові докази відповідають визначеним КАС України критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності та в своїй сукупності підтверджують ті обставини, на які покликався позивач в обґрунтування позовних вимог.

За наведеного, як вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, так і вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт підлягають до задоволення за період з 28.10.2020 по 19.05.2023 включно, оскільки з 20.05.2023 Постановою № 481 установлено інший порядок обрахунку складових грошового забезпечення.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов заяви ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві, Спеціалізованого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 28.10.2020 по 31.10.2022 включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.11.2022 по 19.05.2023 включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

з 28.10.2020 по 31.12.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2022 по 31.10.2022 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язати Спеціалізований Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

з 01.11.2022 по 31.12.2022 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28.02.2025.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві (вул. Бережанська, буд. 7, м. Київ, 04082; код ЄДРПОУ/РНОКПП 23312417);

відповідач - Спеціалізований Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (вул. Володимира Брожка, буд. 19, м. Київ, 03069; код ЄДРПОУ/РНОКПП 37944736).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК