Постанова

від 27.02.2025 по справі 320/1079/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1079/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Безименної Н.В., Мельничука В.П.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року (дата складання повного тексту - 24.06.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури під час проведення перевірки дисциплінарної скарги відносно заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 20.12.2023 №234 дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 ».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки Комісією вчинення дисциплінарного проступку встановлено на підставі не належних та недопустимих доказів, а також Комісією порушено строк проведення перевірки та складення висновку про наявність дисциплінарного проступку. Позивач вказує на те, що Комісією при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги приписи підпункту 4 пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» відповідно до якого будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється. Також Позивач зазначає, що в чинному законодавстві, у тому числі відомчих нормативно-правових актах прокуратури, в Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів відсутня норма, яка відносить неподання або несвоєчасне подання Декларації доброчесності до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Крім того, позивач вважає, що у оскаржуваному рішенні Комісії встановлено наявність дисциплінарного проступку прокурора на підставі власної усталеної практики без посилання на нормативно-правовий акт, який визнає це діяння таким, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити, зазначено, що доводи ОСОБА_1 є безпідставними, суперечать встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам. Також зазначив, що прокурор ОСОБА_1 несвоєчасно подавши Декларацію, порушив вимоги статті 19 Закону № 1697-VII, пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку №293, тобто вчинив дисциплінарний? проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 5 частиною першої статті 43 Закону №1697-VII - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а відтак наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної? відповідальності. Вважає, що Комісією 20.12.2023 ухвалено законне та обґрунтоване рішення № 234дп-23 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани. Крім того, вважає, що доводи позивача щодо порушення строків проведення перевірки та складення висновку про відсутність дисциплінарного проступку прокурора є необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 20.12.2023 № 234 дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 ». У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт зазначає, що неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора належить до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Сам факт порушення строків подачі позивачем Декларації Комісією уже кваліфіковано як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури і за відсутності дій які вказують на невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків не потребує додаткової кваліфікації за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працює з 2001 року в органах прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора від 16 вересня 2022 року № 1729-ц ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора.

Присягу працівника прокуратури склав 09.02.2011, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 01.10.2015.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що прокурор ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, зокрема, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації очолив роботу із збору доказів військової агресії, організував роботу щодо допиту потерпілих, внутрішньо переміщених осіб; у березні 2022 року по гарячих слідах організував огляди місця події міста Ірпінь з метою фіксації російських воєнних злочинів; надавав практичну допомогу в організації огляду місця події прокурорам Чернігівської обласної прокуратури; завдяки вжитим системним заходам організаційного та практичного характеру вдалося досягнути реального підвищення ефективності у розслідуванні кримінальних правопорушень, пов`язаних з військовою агресією російської федерації та інше. Дисциплінарних стягнень не має.

До відповідача 09.05.2023 від Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора надійшла дисциплінарна скарга про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 .

Цього ж дня, для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження, автоматизованою системою вказану дисциплінарну скаргу розподіллено за членом Комісії ОСОБА_2 .

Рішенням члена КДКП ОСОБА_2 від 22.05.2023 відкрито дисциплінарне провадження №07/3/2-383дс-94дп-23 стосовно прокурора ОСОБА_1

28.11.2023 за результатами перевірки членом Комісії ОСОБА_2 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 , який із зібраними матеріалами перевірки передано на розгляд Комісії.

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-383дс-94дп-23 стосовно прокурора ОСОБА_1 відкрито на підставі дисциплінарної скарги виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .

Зі змісту скарги вбачається, що прокурор ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію доброчесності прокурора, чим порушив Порядок проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів, затверджений наказом Генерального прокурора від 29 грудня 2022 року № 293. Тому скаржник вважав, що в діях прокурора ОСОБА_1 є ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Також скаржник вказує, що несвоєчасне подання Декларації відноситься до дій що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури на підставі п.2 розділу 1 Порядку організації роботі з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України затвердженого наказом Генерального прокурора Україні від 13 квітня 2017 року № 111.

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги на засіданні Комісії 20 грудня 2023 року прокурором ОСОБА_1 надано пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі. Прокурор ОСОБА_1 пояснив, що у лютому 2023 року двічі подавав Декларацію. Причинами відсутності підтверджуючої інформації про подання Декларації могли бути перебої в електромережі, роботі мережі Інтернет, активізація кібератак на енерго- та правоохоронний сектор України, у тому числі на вебсайт Офісу Генерального прокурора, що підтверджено аналітичним звітом Держспецзв`язку за перше півріччя 2023 року.

Під час засідання Комісії прокурор ОСОБА_1 для встановлення об`єктивної істини просив Комісію про призначення та проведення комп`ютерно-технічної експертизи, надав лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про можливість проведення зазначеної експертизи, однак Комісією було відмовлено у задоволенні такого клопотання.

За результатом розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку, Комісією 20 грудня 2023 року ухвалено рішення № 234дп-23 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

Із оскаржуваного рішення № 234дп-23 вбачається, що Комісія дійшла до висновку, що прокурором ОСОБА_1 , несвоєчасно подано Декларацію, чим порушено вимоги пунктів 3, 4 частини четвертої, частини п`ятої статті 19 Закону № 1697-VII, пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку № 293, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а відтак наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, як зазначено у рішенні Комісії, підтверджено: відомостями, що містяться в дисциплінарній скарзі; поясненнями ОСОБА_1 ; витягом з переліку дій користувача ОСОБА_1 у підсистемі перевірки Декларацій; листами ОСОБА_1 від 28.04.2023 № 09-10140ВН-23 та від 03.05.2023 №09/2-933ВН-23; копією Декларації прокурора ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 28.04.2023, датованої 28.04.2023. Також Комісією вказано, що встановлений законодавством строк для прийняття рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не минув. При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора ОСОБА_1 , як зазначено у рішенні КДКП, враховано характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, позитивну характеристику прокурора, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).

Цим же Законом №1697-VII врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Згідно зі статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII тільки за КДКП закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурора.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5).

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частин четвертої статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження за результатами перевірки.

Частина дев`ята статті 46 Закону №1697-VII передбачає, що перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується (частина десята статті 46 № 1697-VII).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).

Рішення в дисциплінарному провадженні відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

За правилами частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора може бути накладено такі дисциплінарні стягнення: 1) догана 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

З огляду на викладене вище вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач при розгляді дисциплінарної скарги про вчинення позивачем дисциплінарного проступку діяв відповідно до вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок діяльності Комісії.

Таким чином, доводи позивача про протиправність дій відповідача є необґрунтованими та безпідставними, тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Перелік підстав притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження чітко визначені у статті 43 Закону № 1697-VII.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 є вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5 частини першої статті 43 Закону №1697-VII), які проявились в несвоєчасному поданні Декларації.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.

Підстави і процедура щорічного проходження прокурорами таємної перевірки доброчесності визначені Порядком № 293.

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 293 передбачено, що щорічна таємна перевірка доброчесності прокурорів проводиться на підставі частини п`ятої статті 19 Закону № 1697-VII; проходження таємної перевірки доброчесності полягає у щорічному поданні прокурором Декларації і, за наявності підстав, визначених цим розділом, проведенні службового розслідування та вивченні його результатів згідно з пунктом 14 цього розділу з метою перевірки інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень прокурора в Декларації.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 293 встановлено, що кожен прокурор щороку з 01 січня по 31 березня (включно) зобов`язаний особисто шляхом заповнення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора подати Декларацію за формою і правилами, визначеними додатком 1 до Порядку, надати правдиві відповіді у формі «Підтверджую» або «Не підтверджую» на запитання, що стосуються або можуть стосуватися його доброчесності, а у випадках, визначених Порядком, Декларацією і правилами її заповнення, навести додаткові відомості.

Декларація підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, за винятком періоду дії у державі правового режиму воєнного стану.

Таким чином, неподання або несвоєчасне подання Декларації доброчесності прокурора є порушенням вимог пунктів 3, 4 частини четвертої, частини п`ятої статті 19 Закону № 1697-VII та пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку № 293.

Водночас, аналіз положень Закону № 1697-VII та Порядку № 293 дають підстави для висновку, що ними не визначено, що неподання або несвоєчасне подання Декларації є діями, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Перелік дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури міститься у Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України затверджено наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (далі - Порядок № 111).

Так, у пункті 2 розділу І Порядку № 111 визначено, що до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать:

- вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень;

- керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані;

- неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора;

- подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;

- умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів;

- протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;

- порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Отже, у Порядку № 111 визначено, що неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора належить до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Однак, подання анкети доброчесності прокурора було передбачено наказом Генеральної прокуратури України від 16.06.2016 № 205 «Про затвердження Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.06.2016 за № 875/29005, який втратив чинність на підставі наказу Генерального прокурора від 29 грудня 2022 року № 293.

За таких обставин суд першої інстанції вірно вказав, що після зміни анкетування на декларування відповідні зміни не були внесенні у Порядок № 111, тому неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин Декларації доброчесності прокурора не включено до переліку дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення Комісією Порядок № 111 не відносить неподання чи несвоєчасне подання Декларації доброчесності прокурора до переліку дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тому відсутні підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

У рішенні №234дп-23 Комісією зазначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку № 293 неподання, несвоєчасне подання прокурором Декларації без поважних причин вважається невиконанням обов`язку, передбаченого частиною п`ятою статті 19 Закону № 1697-VII та може бути підставою для ініціювання дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури).

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача, що несвоєчасне подання Декларації доброчесності прокурора відноситься до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури згідно з усталеної практики Комісії, оскільки Комісія в силу Закону № 1697-VII не наділена повноваженнями самостійно визначати перелік дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратур.

Крім того, Комісією у іншому дисциплінарному провадженні (№195дп-23 від 27.09.2023, рішення розміщено на офіційному сайті КДКП за посиланням: https://kdkp.gov.ua/decision/2023/09/27/4234) при розгляді дисциплінарної скарги щодо несвоєчасного подання Декларації надано протилежний висновок і задекларовано відсутність у діях прокурора дисциплінарного проступку, оскільки обставини несвоєчасного подання Декларації вказують на окремі недоліки під час виконання прокурором своїх повноважень і не є дисциплінарним проступком.

Також, судовий? контроль за реалізацією дискреційних повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії? прокурорів полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, додержання Комісією відповідної? процедури дисциплінарного провадження, а також оцінці об`єктивності дослідження доказів у справі, додержання принципу рівності перед законом та безсторонності, якості викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 9901/424/18, від 19 серпня 2018 року у справі № 9901/55/18.

Згідно з пункту 62 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року Комісія не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийнято Комісією на підставі неналежного та недопустимого доказу, а саме витягу з переліку дій користувача ОСОБА_1 у підсистемі перевірки Декларацій, що долучений скаржником до дисциплінарної скарги.

Такий доказ не є електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати хто сформував такий документ і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Крім того, цей витяг містить відомості лише за 28.04.2023, проте не містить відомостей за весь період подання Декларації, тобто з 01.01.2023 по 31.03.2023.

Наведені у рішенні Комісії обставини скоєного прокурором ОСОБА_1 , дисциплінарного проступку ґрунтуються виключно на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Твердження апелянта, що розпорядником підсистеми перевірки Декларації є Офіс Генерального прокурора, а не КДКП, тому суд, у випадку наявності сумнівів щодо достовірності відображення інформації у витягу, міг витребувати додаткову інформацію з Офісу Генерального прокурора, чого не зробив є також не обґрунтованими, оскільки розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України), а також суд не зобов`язаний збирати докази, він оцінює докази, надані сторонами у строки, визначені процесуальним законом.

Доводи апелянта зводяться до того, що позивачем у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Водночас апелянт зазначає, що Київським окружним адміністративним судом було зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до КДКП з тим самим предметом та з тих самих підстав (справа №320/374/24), що є на думку апелянта, зловживанням процесуальними правами позивача. Також апелянт зауважив на тому, що відмінність у справі №320/1079/23 полягає лише у тому, що позивач просить визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів під час перевірки дисциплінарної скарги відносно заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 .

Водночас у контексті аналізу наведених доводів апеляційної скарги, погоджуємося з висновками суду першої інстанції, які зводяться до того, що позовні вимоги у справі №320/374/24 та у справі №320/1079/24 сформульовані по-різному, а отже предмети спорів у даних справах є різними, тому відсутні підстави вважати дані позови тотожними, крім того, такі позови подавались не одночасно, а тому їх подання не може розцінюватися, як спроба маніпулювання автоматизованим розподілом судових справ між суддями й, відповідно, визнаватися зловживанням процесуальними правами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури від 20.12.2023 № 234 дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1.».

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.02.2025.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

В.П. Мельничук