Постанова

від 26.02.2025 по справі 620/8889/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8889/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Черпака Ю.К.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» та Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «БЕТА-СЕРВІС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7084/Ж10/25-01-07-00, від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 65 186, 91 грн.; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням дочірнє підприємство «БЕТА-СЕРВІС» та Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулись із апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити; відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року вiд`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, якою встановлено порушення платником податків підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. ДП «БЕТА-СЕРВІС» завищено показники, відображені у рядку 21 Декларації за січень 2024 року «Від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму ПДВ 1224043 грн. в т.ч. на суму ПДВ 1224043 грн за січень 2024 року; порушення вимог пункту 200.1 абзацу б пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, п. 12 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на загальну суму 1 000 000, 00 грн. у тому числі за січень 2024 року на суму 1 000 000 грн. (т. 3 а.с. 226-235).

Так, в межах спірних правовідносин, вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки встановлено, що згідно наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Основні засоби» та рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» за період з грудня 2022 року по січень 2023 року включно, на балансі підприємства обліковуються основні засоби: генератор бензиновий FORTE; компресор 3 шт.; машина шліфувальна кутова 3 шт.; насосна установка Atlas 2 шт.; ноутбук 2шт.; пістолет двухкомпонентний 1шт.; пилесмок 1 шт.; ріжуче устаткування 1 шт.; станок шиномонтажний «Атоман» 1 шт.; стенд балансувальний 1шт.; автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 6 1шт.; вулконізатор «Дружба» 1 шт.; шкаф 2 шт., та інші необоротні матеріальні активи вартістю 325 934, 56 грн.

Податковий орган встановив, що в ході перевірки не можливо достовірно підтвердити наявність, цілісність та використання в господарській діяльності основних засобів внаслідок відсутності первинних документів, підтверджуючих їх знищення та/або пошкодження внаслідок агресії рф. ДП «Бета-Сервіс» повідомило контролюючий орган, що до 19.01.2016 підприємство було зареєстровано та фізично знаходилось за місцем реєстрації у Донецькій області, м. Ясинувата, вул. Некрасова, 17. У зв`язку з бойовими діями та окупацією, засновником було прийнято рішення про зміну місця реєстрації та фізичне переміщення на іншу територію України, що зафіксовано в протоколі 19/01 від 19 січня 2016 року та проведені відповідні реєстраційні дії. Тому основні засоби за первісною вартістю 325 934,56 грн., які обчислюються на балансі підприємства по рахунках 10 та 11 залишилися у м. Ясинувата, Донецької області. На даний момент провести інвентаризацію або обстеження не маємо можливості».

Відповідач прийшов до висновку, що в ході проведення перевірки не надано жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про втрату основних засобів у зв`язку з форс-мажорними обставинами, зокрема бойовими діями, заяви в поліцію, ДСНС експертні висновки інші, які б свідчили про зазначену в листі інформацію. В ході перевірки не можливо підтвердити наявність, цілісність та використання в господарській діяльності основних засобів та інших необоротних матеріальних активів внаслідок відсутності первинних документів, підтверджуючих їх знищення та/або пошкодження внаслідок агресії рф, що свідчить про відсутність основних засобів на момент проведення перевірки та їх використання поза межами господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, ДП «Бета-Сервіс» не було нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість використання в господарській діяльності основних засобів у січні 2024 року на суму ПДВ 65 186, 91 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 65 186, 91 грн.

Також, перевіркою встановлено, що ДП «БЕТА-СЕРВІС уклало з ТОВ ім. Шевченка договір купівлі-продажу №752/22 від 01.11.2022 щодо придбання пшениці, а 01.12.2022 було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 752/22 від 01.11.2022 № 1 щодо придбання пшениці, насіння соняшнику та кукурудзи, за якими за період грудень 2022 - січень 2024 року відсутня економічна вигода здійснення господарської діяльності ДП «БЕТА-СЕРВІС», а саме отримання прибутку у зв`язку із здійсненням реалізації придбаного товару нижче ціни придбання.

При цьому, ДП «БЕТА-СЕРВІС» укладено договір зберігання зерна №749/22 від 01.11.2022 з ТОВ ім. Шевченка.

Укладання договору купівлі-продажу № 752/22 від 01.11.2022, договору зберігання зерна № 749/22 від 01.11.2022, здійснювалось директором ДП «БЕТА-СЕРВІС» ОСОБА_1, який також є директором ТОВ ім. Шевченка.

В ході перевірки здійснено аналіз податкових декларацій з податку на прибуток за 2022 та 2023 роки та встановлено, що ДП «БЕТА - СЕРВІС» є збитковим, а саме: збитки за 2022 р. склали (-832 128) грн. та за 2023 р. склали (-6 047 942) грн., тобто підприємство здійснює операції з реалізації сільгосппродукції по території України та за межами території України, наслідком яких є отримання збитків, що не може бути визнано економічно виправданим.

Враховуючи вищезазначене, ДП «Бета-Сервіс» занижено суму податкових зобов`язань в розмірі ПДВ 1 158 856, 45 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ДП «БЕТА-СЕРВІС» до розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2024 року включено суму ПДВ за період: грудень 2022 року у розмірі 1 000 000 грн., придбання соняшнику та кукурудзи на території України.

В акті перевірки зафіксовано, шо при детальному дослідженні господарських операцій, здійснених підприємством за період грудень 2022 року по січень 2024 року, встановлено, що на ДП «БЕТА-СЕРВІС» за перевіряємий період кількість працівників складає 1 особа (директор), та згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП) у підприємства за період грудень 2022 року по січень 2024 року відсутні основні засоби. Підприємство за перевіряємий період орендує офіс, який знаходиться за адресою: м. Чернігів вул. Київська, буд. 11, поверх 7. При цьому, необхідно зазначити, що за перевіряємий період на підприємстві кількість працівників складає 1 особа (директор).

Враховуючи вищевикладене, ДП «БЕТА-СЕРВІС» штучно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок оформлення документів з придбання сільськогосподарської продукції, а також послуг на її зберігання.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.05.2024 № 7084/Ж10/25-01-07-00, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 1 000 000, 00 грн. та від 01.05.2024 №7085/Ж10/25-01-07-00 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на суму 1 224 043, 00 грн. (т. 3 а.с. 223-224).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7084/Ж10/25-01-07-00, від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача про відсутність основних засобів на момент проведення перевірки та їх використання поза межами господарської діяльності є необґрунтованими, а тому податкове повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 65186,91 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. В той же час, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність висновків податкового органу про те, що ДП «БЕТА-СЕРВІС» штучно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок оформлення документів з придбання сільськогосподарської продукції, а також послуг на її зберігання, а тому ДП «БЕТА-СЕРВІС» занижено суму податкових зобов`язань в розмірі ПДВ 1 158 856, 45 грн., а також про те, що ДП «БЕТА-СЕРВІС» безпідставно до розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2024 року включено суму ПДВ за період: грудень 2022 року у розмірі 1 000 000, 00 грн., щодо придбання соняшнику та кукурудзи на території України.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що оскаржувані ним вимоги є такими, що підлягають задоволенню, оскільки жодного умислу у позивача на безпідставне зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість шляхом вчинення навмисно збиткових операцій не було і не могло бути, всі висновки зроблені контролюючим органом щодо збитковості діяльності та відсутності ділової мети є їх суб`єктивними міркуваннями, не підтвердженими жодним доказом.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Так, під час перевірки контролюючий орган дійшов до висновків, що ДП «Бета-Сервіс» не було нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість використання в господарській діяльності основних засобів у січні 2024 року на суму ПДВ 65 186,91 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 65 186,91 грн.

До вказаного висновку відповідач дійшов на тій підставі, що неможливо достовірно підтвердити наявність, цілісність та використання в господарській діяльності основних засобів внаслідок відсутності первинних документів, підтверджуючих їх знищення та/або пошкодження внаслідок агресії рф.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм пункту 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, підприємства, які з дати початку тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на таких територіях, проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств.

У річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов`язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені у зв`язку з відсутністю доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображається за даними бухгалтерського обліку.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на перше число місяця, що настає за місяцем, в якому з`явилася можливість доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації у бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Згідно з пунктом 4 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення № 879) проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка (пункт 5 Положення № 879).

Відповідно до пункту 7 Положення № 879 проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства.

Разом з цим, пунктом 8 Положення № 879 встановлено, що підприємства, які з дати початку тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та підприємства, які мали (мають) місцезнаходження в районах проведення воєнних (бойових) дій у період дії воєнного стану, або підприємства, структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на (в) таких територіях (районах), проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Таким чином, відповідачем не спростовано той факт, що відповідно до чинного законодавства, проведення інвентаризації є наразі передчасним та перешкодним, оскільки неможливо наразі забезпечити безперешкодний доступ платника податків до активів, що перебувають на тимчасово окупованій території, в силу положень пункту 12 Порядку подання фінансової звітності та пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, інвентаризація може бути проведена лише станом на 01 число місяця, що настане за місяцем, у якому з`явиться можливість безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб позивача до відповідних активів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що твердження контролюючого органу про відсутність основних засобів на момент проведення перевірки та їх використання поза межами господарської діяльності є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 65 186, 91 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо господарських правовідносин ДП «БЕТА-СЕРВІС з ТОВ ім. Шевченка, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.

Так, під час перевірки було встановлено, що ДП «БЕТА-СЕРВІС» в особі директора ОСОБА_1 уклало з ТОВ ім. Шевченка в особі директора ОСОБА_1 договір купівлі-продажу №752/22 від 01.11.2022 щодо придбання пшениці, а 01.12.2022 було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 752/22 від 01.11.2022 № 1 щодо придбання пшениці, насіння соняшнику та кукурудзи, яку також від імені обох сторін договору було підписано ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 15-16).

Крім того, між ДП «БЕТА-СЕРВІС» в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ ім. Шевченка в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір зберігання зерна № 749/22 від 01.11.2022 (а.с. 35-36).

Так, згідно частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Таким чином, наведене встановлює заборону на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів.

Надаючи оцінку вищевикладеним обставинам та наданим документам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зауважив, що вказаний договір купівлі-продажу № 752/22 від 01.11.2022 та договір зберігання зерна № 749/22 від 01.11.2022 були укладені з порушенням законодавства, а тому не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Колегія суддів зазначає, що підписання ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу № 752/22 від 01.11.2022 та зберігання зерна № 749/22 від 01.11.2022 за обидві сторони позбавляє такі документи статусу первинного документу, що підтверджує господарську операцію.

Крім того, перевіркою було встановлено, що ДП «БЕТА-СЕРВІС» придбано у ТОВ ім. Шевченка згідно податкової накладної від 31.12.2022 № 58 соняшник в кількості 1400 т по 14035,09 грн./т. на суму ПДВ 3 929 824, 56 грн.

29.06.2023 ДП «БЕТА-СЕРВІС» реалізовано дану продукцію на адресу ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» відповідно до податкової накладної № 5 від 29.06.2023 на суму ПДВ 3 929 824, 56 грн., 01.09.2023 виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 згідно якого повернуто соняшник у кількості 1400 т.

В зв`язку з поверненням соняшника у кількості 1400 т. від ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» вищевказана операція не має економічної вигоди ДП «БЕТА-СЕРВІС».

Повернутий від ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» соняшник 13.11.2023 ДП «БЕТА- СЕРВІС» було реалізовано (згідно додаткової угоди від 01.12.2022 до договору купівлі-продажу №752/22 від 01.11.2022 № 1 було змінено номенклатуру товару на насіння соняшника) на ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» згідно податкової накладної №1 від 13.11.2023 в кількості 1000 т. по 10 526, 32 грн./т. на суму ПДВ 2 105 264 грн.

Згідно рах. 281 за листопад 2023 року списано насіння соняшнику в кількості 1000 т. за ціною 14030 грн./т.

Тобто, вищеописана операція є збитковою ((1000*14030)-(14035,09*1000)= -5090)).

Крім того, ДП «БЕТА-СЕРВІС придбано у ТОВ ім. Шевченка згідно ПН від 31.12.2022 № 58 кукурудзу в кількості 920 т. по 6228,07 грн./т. на суму ПДВ 3553052,63 грн; ПН від 29.12.2023 № 53 кукурудзу в кількості 10500 т по 4122,80 грн./т. на суму ПДВ 6 060 526,32 грн., яка від 15.03.2024 згідно виписаного розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 12 було повернуто 1016,2 т. кукурудзи на суму ПДВ 586 573, 51 грн.

22.03.2024 виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 21 згідно якого повернуто 9 483,8 т. кукурудзи на суму ПДВ 5 473 982, 80 грн.

Відповідно умов додаткової угоди було виписано податкову накладну від ТОВ ім. ШЕВЧЕНКА на адресу ДП «БЕТА-СЕРВІС від 29.12.2023 № 54 гречку в кількості 200 т по 7916,67 грн./т. на суму ПДВ 316 666, 67 грн.

Однак, 29.02.2024 було виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 19, згідно якого повернуто 23,68 т. гречки на суму ПДВ 37 493, 34 грн. та додатково від 15.03.2024 виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 13, згідно якого повернуто 176,32 т. гречки на суму ПДВ 279 173, 33 грн.

Тобто, вищеописана операція по придбанню гречки ДП «БЕТА-СЕРВІС» немає економічної мети, тобто відсутній прибуток від діяльності.

Вказані обставини не заперечувались представником позивача в суді першої інстанції і не заперечуються в апеляційній скарзі позивача, однак останній зазначає, що спірні господарські операції були реальними, а економічний ефект від здійснення господарських операцій не обмежується лише наслідками, наведеними в Податковому кодексі України, економічний ефект може бути також полягати в утриманні ринкових позицій, розширенні ринку збуту, збереженні/збільшенні виробничих потужностей.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів звертає увагу на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, якими передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Тобто, ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Однак, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

З`ясування наміру платника на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-якої ділової мети у господарських операціях ДП «БЕТА-СЕРВІС», згідно яких здійснюється купівля соняшника у ТОВ ім. Шевченка, а потім його продаж ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» по ціні придбання, а в подальшому повертається реалізований соняшник і повторно здійснюється його реалізація ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» нижче ціни придбання. Також відсутня будь-яка ділова мета у господарських операціях ДП «БЕТА-СЕРВІС», згідно яких позивач здійснював закупівлю у ТОВ ім. Шевченка кукурудзи та гречки, які в подальшому також були повернуті ТОВ ім. Шевченка.

При цьому, під час здійснення вказаних операцій у ДП «БЕТА-СЕРВІС» були витрати на зберігання вказаних сільськогосподарських товарів згідно договору зберігання зерна №749/22 від 01.11.2022, укладеним з тим же ТОВ ім. Шевченка.

Викладене свідчить про відсутність наміру платника податків на отримання економічного ефекту від кожної з таких операцій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків податкового органу, що ДП «БЕТА-СЕРВІС» штучно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок оформлення документів з придбання сільськогосподарської продукції, а також послуг на її зберігання, а тому ДП «БЕТА-СЕРВІС» занижено суму податкових зобов`язань в розмірі ПДВ 1 158 856,45 грн., що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00 у вказаній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.05.2024 № 7084/Ж10/25-01-07-00, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 1 000 000, 00 грн., то колегія суддів також зауважує, що оскільки вище було встановлено відсутність ділової мети у господарських операціях та отримання прибутку у зв`язку із здійснення реалізації придбаного товару нижче ціни придбання, то ДП «БЕТА-СЕРВІС» безпідставно до розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2024 року включено суму ПДВ за грудень 2022 року у розмірі 1 000 000 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо вимоги апелянта про здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі, то колегія суддів зазначає, що стягненню такі витрати не підлягають у зв`язку з відсутністю на час ухвалення даної постанови доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» та Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Черпак Ю.К.

Повний текст постанови виготовлений 28.02.2025.