Постанова

від 26.02.2025 по справі 620/8889/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8889/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Черпака Ю.К.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» та Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «БЕТА-СЕРВІС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7084/Ж10/25-01-07-00, від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 01.05.2024 № 7085/Ж10/25-01-07-00 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 65 186, 91 грн.; в решті позову відмовлено.

Також, вказаним рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10.10.2024 о 13:30 год., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судового засідання № 7.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь дочірнього підприємства "БЕТА-СЕРВІС" (вул. Київська, 11, пов. 7, м. Чернігів, Чернігівський р-н., Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 25598903) судові витрати в розмірі 1 473,71 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням дочірнє підприємствє "БЕТА-СЕРВІС" та Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулись із апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 62 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 30 280, 00 грн.; відповідач просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні таких вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, оскаржуване додаткове рішення необхідно змінити, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн., а тому, зважаючи на часткове задоволення позову стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 586,20 грн. (65 186, 91 грн. (частина позовних вимог, в якій задоволено позов) / 2 224 043, 00 грн. (ціна позову) * 20 000, 00 грн.). Крім того, зважаючи, що позивачем під час розгляду справи також сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 30 280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 207 від 31.05.2024 (т. 3 а.с. 238), а також враховуючи часткове задоволення позову, то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Дочірнього підприємства "БЕТА-СЕРВІС" також підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 887, 51 грн.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що задоволена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 586, 20 грн. очевидно не підпадає під критерій розумності і є не співмірною з потраченим представником позивача часом на підготовку правової позиції, навіть в частині задоволення позову.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 586, 20 грн. прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Колегія суддів вважає доводи позивача, на відміну від доводів відповідача, частково обґрунтованими та частково не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З аналізу ч. 4 статті 134 КАС України вбачається, що доказів оплати витрат про стягнення правничої правової вимоги не вимагається, оскільки оплата витрат на правову допомогу може здійснюватися як відразу, так і в майбутньому.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, враховуючи приписи даної норми, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У Рішенні "ZUSTOVIC V. Croatia" (№27903/15) Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник вважається таким, який поніс судові витрати, якщо він їх оплатив або був зобов`язаний оплатити внаслідок юридичного чи договірного зобов`язання (до прикладу, Hajnal v. Serbia, no. 36937/06, параграф 154, 19 червня 2012 року, пункт 109 рішення).

Крім того, в постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом у цій справі у сумі 62 000,00 грн., було надано копію ордеру, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правової допомоги від 30.05.2024 та копію додаткової угоди № 1 від 30.05.2024, копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30.09.2024 (т. 3 а.с. 237 та його зворот, а.с. 116-118).

Відповідачем було подано заперечення щодо витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що предмет спору у даній справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Також відповідач вказував на часткове задоволення позову.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, часткове задоволення позовних вимог, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 5 000, 00 грн.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, однак не вірно вирахував їх розмір, що є підставою для зміни додаткового судового рішення в цій частині.

Що стосується повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 30 280, 00 грн., то керуючись частинами 1, 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги ціну позову та часткове його задоволення, а саме в сумі 65 186, 91 грн., колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно здійснив у цій частині розрахунок та стягнув сплачений позивачем судовий збір в розмірі 887, 51 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про необхідність розподілу судових витрат, однак, останній невірно застосував до спірних правовідносин норми права та неповно встановив обставини справи щодо розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його змінити в частині суми стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і частково порушено норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 змінити, виклавши перший абзац його резолютивної частини в наступній редакції.

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н., 14000; код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь дочірнього підприємства «БЕТА-СЕРВІС» (вул. Київська, 11, пов. 7, м. Чернігів, Чернігівський р-н., Чернігівська обл., 14005; код ЄДРПОУ 25598903) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.» та сплачений судовий збір у розмірі 887, 51 грн.».

В іншій частині додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Черпак Ю.К.

Повний текст постанови виготовлений 28.02.2025.