Постанова

від 27.02.2025 по справі 140/1004/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1004/24 пров. № А/857/16481/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, що ухвалив суддя Валюх В.М. у м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 140/1004/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Логістик» до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування рішення про коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28 липня 2023 року № 0096110701 (форма «В1») та №0096120701 (форма «В4»).

03 червня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28 липня 2023 року № 0096110701 (форма «В1») та №0096120701 (форма «В4»).

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Логістик» судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вчинив податкового правопорушення, оскільки довів використання списаних запчастин за період з 01.11.2021 по 30.04.2023 в сумі 530514грн в господарській діяльності.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги, що позивач не нарахував податкові зобов`язання на запасні частини до власних транспортних засобів, що використані не у господарській діяльності. Також позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, щодо товарів, які звільнені від оподаткування, а також включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість, що нарахований за результатами господарських операцій із ТзОВ «КПП Центр», що не мали реального характеру.

.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що на підставі направлень №1662 від 06.06.2023, №1643 від 06.06.2023, №1735 від 12.06.2023 та наказу №1103-п від 05.06.2023, в період з 06.06.2023 по 14.06.2023, відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Тандем Логістик» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки відповідач склав акт №10121/07-01/49923330 від 21.06.2022 року.

У акті перевірки відповідач зафіксував наступні порушення податкового законодавства:

1) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.5, статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивач завищив суми бюджетного відшкодування в сумі 18737,00 грн, в т. ч. за квітень 2023 року 18737,00 грн та завищив суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 87366 грн, в т. ч. за квітень 2023 року 87366 грн;

2) підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289, позивач не відобразив в рядку 10.4 Декларації з ПДВ обсяги придбання товарів/послуг на митній території України «з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» за квітень 2023 року у обсягах постачання 21220,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідач 28.07.2023 прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0096120701 (форми «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 87366,00грн.;

№ 0096110701 (форми «В1»), яким зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 18737,00 грн та застосовав штрафні санкції в сумі 1873,70 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У акті перевірки № 10121/07-01/42923330 від 21.06.2022 податковий орган зазначив, що у зв`язку з тим, що позивач не надав до перевірки відомості огляду обладнання, встановлених актів дефектів із зазначенням обсягу і характеру робіт, найменування деталей, що потребують заміни на кожен об`єкт, на який здійснювались ремонти, акти прийому-передачі матеріалів (внутрішнього переміщення) на особу що здійснювала ремонт / модернізацію / поліпшення, документи зі служби технічного обслуговування, документи щодо оприбуткування знятих з техніки в процесі ремонту (заміни/модернізації/поліпшення) та комплектуючих у випадку їх придатності для подальшого використання, передачу таких запасних частин власнику техніки та/або утилізацію таких запчастин та комплектуючих у випадку їх непридатності для подальшого використання; відомість виконаних робіт, де зазначаються вид і найменування робіт, послуг, інвентарний номер 03, кількість і ціна використаних ТМЦ матеріалів або запасних частин, які були використані в ході ремонту/модернізації та придбані в контрагентів, у актах на списання товарів відсутня інформація на ремонт якого транспортного засобу списано конкретну запасну частину та хто саме проводить такий ремонт, тому списані запасні частини в сумі 530514,00 грн позивач використав не в господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Разом з тим, як видно із матеріалів справи, позивач під час проведення перевірки надав відповідачу документи на отримання запчастин від постачальників (видаткові накладні), зведені відомості (регістри) рухів по рахунку 207 в розрізі номенклатури та із зазначенням транспортних засобів, на які списано конкретну запчастину.

У матеріалах справи є акти списання товарів, а саме: від 30.11.2021 № 67 на суму 9520,00 грн, від 31.12.2021 № 73 на суму 14326,67 грн, від 31.01.2023 № 5 на суму 23902,51грн, від 28.02.2022 № 17 на загальну суму 17664,17 грн, від 31.05.2023 № 43 на загальну суму 8872,50 грн, від 30.06.2022 № 60 на загальну суму 21719,17 грн, від 31.07.2022 № 73 на загальну суму 27858,00 грн, від 31.08.2022 № 82 на загальну суму 13378,66 грн, від 30.09.2022 №99 на загальну суму 12350,00 грн, від 31.10.2022 № 111 на загальну суму 45468,33 грн, від 30.11.2022 № 126 на загальну суму 20669,19 грн, від 31.01.2023 № 1 на загальну суму 77828,33грн, від 28.02.2023 № 16 на загальну суму 13863,33 грн, від 31.03.2023 № 24 на загальну суму 45079,16 грн. Крім того, позивач надав зведені відомості на списання запчастин із відображенням у них номенклатури, суми та транспортного засобу.

Позивач також пояснив, що процес заміни запчастин у більшості випадків не потребує спеціальних знань та навичок і залучення автомеханіка чи іншого профільного спеціаліста, тому такі роботи на підприємстві виконуються власними силами водіїв, за якими закріплено транспортний засіб. Крім того, позивач зазначив, що придбання запчастин спрямовані на ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів для здійснення господарської діяльності підприємства.

На основі наведених міркувань та встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що висновок податкового органу про те, що господарській операції щодо придбання запчастин не пов`язані з господарською діяльністю підприємства, є необґрунтованим та безпідставним.

Разом з тим, позивач не заперечує порушення підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289, а саме того, що позивач не відобразив в рядку 10.4 Декларації з ПДВ обсяги придбання товарів/послуг на митній території України «з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» за квітень 2023 року у обсягах постачання 21220,00 грн.

Зважаючи на це, апеляційний суд не оцінює правомірність податкового повідомлення рішення в частині цього порушення.

Оскільки, у податкових повідомленнях-рішеннях Головного управління ДПС у Волинській області від 28 липня 2023 року № 0096110701 (форма «В1») та №0096120701 (форма «В4») нараховано податкові зобов`язання за два податкові правопорушення, та відокремити їх неможливо, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень повністю.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в справі № 140/1004/24 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Волинського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 140/1004/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко