Рішення

від 28.02.2025 по справі 200/8907/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року Справа№200/8907/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді- Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2024 року №1191745541-2024-1 та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2024 року №1191745541-2024-1 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа та в період з 01.03.2022 по 30.11.2023 року отримувала допомогу на проживання як внутрішньо переміщена особа. Позивач зауважила, що 30.11.2023 року вона повернулась до свого місця проживання у с. Новоукраїнка, Волноваського району Донецької області, внаслідок чого її було знято з обліку внутрішньо переміщеної особи та припинено виплату допомоги на проживання. У зв`язку із посиленням бойових дій за місцем проживання, 02.04.2024 року вона переїхала до смт. Губиниха, Новомосковського району Дніпропетровської області, де подала заяву про взяття себе на облік внутрішньо переміщених осіб та призначення допомоги на проживання. В свою чергу, 02.04.2024 року її було взято на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується відповідною довідкою від 02.04.2024 № 1226-7001999223, але поряд із цим, Управлінням соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації (далі відповідач) їй було відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, шляхом надсилання повідомлення від 11.06.2024, із змісту якого слідує, що відмова мотивована тим, що вона за призначенням відповідної допомоги звернулась не вперше. Позивач закцентувала свою увагу на тому, що самого рішення про відмову у призначенні допомоги вона не отримала, у зв`язку із чим, 29.07.2024 року звернулася із скаргою до державної установи «Урядова гаряча лінія». Внаслідок чого, відповідач своїм листом від 06.08.2024 № ВА-225 знову повідомив про прийняте рішення про відмову у призначенні їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, але ані самого рішення, ані посилання на реквізити та час ухвалення цього рішення - у наданої відповіді не зазначено. Лише після адвокатського запиту від 11.10.2024 року відповідач надіслав їй копію рішення від 08.04.2024 № 1191745541-2024-1 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач 04.04.2022 року звернулася (вперше) до управління соціальної та ветеранської політики Самарівської райдержадміністрації та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки та взяття на облік внутрішньої переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. На момент взяття на облік фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Відповідач зауважив, що відповідно до пункту 5 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок), допомога призначається внутрішньо переміщеним особам: які перемістилися (повторно перемістилися) з 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації. У разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання, крім виплати допомоги особам відповідно до абзацу третього цього пункту. Відповідач зазначив, що допомога призначається на один шестимісячний період особі, яка отримувала допомогу до 01.09.2023 та втратила право/відмовилася від неї, - у разі її переміщення з території, на якій оголошена обов`язкова евакуація після 01.08.2023, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку. Допомога особам, зазначеним в абзаці восьмому цього пункту, призначається за наявності їх в переліку осіб, яких обов`язково/примусово евакуюють, що затверджується обласною державною (військовою) адміністрацією, з якої здійснюється обов`язкова евакуація, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, поданої особисто. Обласна державна (військова) адміністрація, яка проводить обов`язкову/примусову евакуацію, щотижня формує та надсилає Мінсоцполітики засобами електронного зв`язку перелік осіб, які евакуюються, за формою, встановленою Мінсоцполітики. Відповідач наголосив на тому, що особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) до дня звернення. Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення. Відповідач зауважив, що 28.11.2023 року позивач самостійно, через застосунок Дія, знялася з обліку як внутрішньо переміщена особа, після чого, 02.04.2024 року звернулася повторно до управління соціальної та ветеранської політики Самарівської райдержадміністрації та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, але на підставі вищезазначеного позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, так як в період з 28.11.2023 по 02.04.2024 жодна інформація (підтверджуючі документи) щодо місця перебування позивача в цей період відсутня. На підставі вищевикладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Зінькової І.В. та відповідача по справі - Управління соціальної та ветеранської політики Самарської (Новомосковської) районної державної адміністрації, про що свідчить відповідна відмітка в графі «доставлено» та в графі «дата встановлення статусу» зазначено «25.12.2024».

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянкою України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 виданим від 02.11.2021 року, орган що видав 1460.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 02.04.2024 року №1226-7001999223 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої Управлінням соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації, відповідно до якої фактичне місце проживання позивача АДРЕСА_3 .

Позивач є пенсіонером відповідно до наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 виданого Пенсійним фондом України від 09.04.2024 року.

Відповідач:Управління соціальної та ветеранської політики Самарської (Новомосковської) районної державної адміністрації (ЄДРПОУ - 25914439) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зауважити, що відповідно до розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації «Про проведення державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу - Новомосковської районної державної адміністрації та її структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права» від 19.12.2024 року №110/0/328-24, яким відповідно до п.1.1 змінено найменування юридичної особи з «Новомосковської районної державної адміністрації» на «Самарівську районну державну адміністрацію» відповідно до п.4.1 змінено найменування юридичної особи з «Управління соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації» на «Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації», п.4.2 змінено місцезнаходження юридичної особи з «адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд.12» на «адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, Самарівський район, вул. Гетьманська, буд.12».

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач 04.04.2022 року звернулася (вперше) до Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської райдержадміністрації та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки та взяття на облік внутрішньої переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. На момент взяття на облік фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

З наданої відповідачем по справі копії історії руху по справі внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , судом встановлено, що у період з 04.04.2022 по 14.12.2022 року позивач перебувала на обліку в Самарівському районі та була знята з обліку; у період з 14.12.2022 по 28.11.2023 року позивач також перебувала на обліку в Самарівському районі та з 28.11.2023 року позивач самостійно через дію знялася з обліку у зв`язку з поверненням до свого місця проживання у с. Новоукраїнка, Волноваського району Донецької області, внаслідок чого їй було припинено виплату допомоги на проживання.

В свою чергу, як зазначає позивач у своїй позовній заяві: - «У зв`язку із посиленням бойових дій за місцем проживання, 02.04.2024 позивачка переїхала до смт. Губиниха, Новомосковського району Дніпропетровської області, де подала заяву про взяття себе на облік внутрішньо переміщених осіб та призначення допомоги на проживання. 02.04.2024 позивачку було взято на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується відповідною довідкою від 02.04.2024 № 1226-7001999223.».

Судом вже було зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 02.04.2024 року №1226-7001999223 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої Управлінням соціальної та ветеранської політики Новомосковської районної державної адміністрації, відповідно до якої фактичне місце проживання позивача АДРЕСА_3 .

В свою чергу відповідачем по справі було надіслано позивачу за її адресою фактичного місцеперебування повідомлення про надання державної допомоги сім`ям з дітьми від 11.06.2024 року, в якому зазначено: «не призначено відповідно до закону України; допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, постанова 332; не має права на Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, постанова 332 тому що 35 в зв`язку із тим, що особа не відповідає умовам визначеними Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.».

Як зауважив позивач у своїй позовній заяві: - «Самого рішення про відмову у призначенні допомоги позивачка не отримала, у зв`язку із чим, 29.07.2024, вона звернулася із скаргою до державної установи «Урядова гаряча лінія». Листом від 06.08.2024 № ВА-225 відповідач знов повідомив позивачку про прийняте рішення про відмову у призначенні їй допомоги на проживання ВПО, але ані самого рішення, ані посилання на реквізити та час ухвалення цього рішення - у наданої відповіді не зазначено. Лише після адвокатського запиту від 11.10.2024 відповідач надіслав копію Рішення від 08.04.2024 № 1191745541-2024-1 про відмову у призначенні позивачці допомоги на проживання ВПО.».

Судом встановлено, а також підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, що відповідачем на адвокатський запит від 11.10.2024 року було надіслано копію рішення 1191745541-2024-1 Про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 08.04.2024 року, в якому зазначено «Не має права на Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, постанова 332 тому що 35 В зв`язку із тим, що особа не відповідає умовам визначеними Порядком надання допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Отже, спірним питанням в даній справі є відсутність призначення допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі з часу її звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 02.04.2024 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України від 20.10.2014 №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині 1 цієї статті (частина 2 статті Закону № 1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1 та 2 статті 4 Закону №1706).

Частиною 1 статті 5 Закону №1706 визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами 2 та 3 статті 7 Закону №1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1706, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

В даній справі спірним питанням є не призначення допомоги позивачу після отримання нею статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 02.04.2024 № 1226-7001999223 виданої Управлінням соціальної та ветеранської політики Самарської (Новомосковської) районної державної адміністрації.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (надалі - Порядок №332 у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Згідно з п.3 Порядку №332, передбачено, що з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Згідно п.5 Порядку №332, допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:

які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;

у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Допомога також призначається дитині, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

У разі віднесення територій до таких, на яких ведуться бойові дії, до територій можливих бойових дій або до тимчасово окупованих Російською Федерацією, виплата призначеної допомоги автоматично відновлюється в наступному місяці за повний місяць, у якому відповідну інформацію внесено до переліку територій.

У разі зазначення дати завершення бойових дій (можливих бойових дій) або тимчасової окупації для території, з якої здійснилося внутрішнє переміщення, виплата допомоги припиняється через два місяці з місяця, що настає за місяцем, у якому таку дату було визначено.

У разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання, крім виплати допомоги особам відповідно до абзацу третього цього пункту.

Допомога призначається на один шестимісячний період особі, яка отримувала допомогу до 1 вересня 2023 р. та втратила право/відмовилася від неї, - у разі її переміщення з території, на якій оголошена обов`язкова евакуація після 1 серпня 2023 р., та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку.

Допомога особам, зазначеним в абзаці восьмому цього пункту, призначається за наявності їх в переліку осіб, яких обов`язково/примусово евакуюють, що затверджується обласною державною (військовою) адміністрацією, з якої здійснюється обов`язкова евакуація, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, поданої особисто.

Обласна державна (військова) адміністрація, яка проводить обов`язкову/примусову евакуацію, щотижня формує та надсилає Мінсоцполітики засобами електронного зв`язку перелік осіб, які евакуюються, за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Якщо особа, зазначена в абзаці восьмому цього пункту, самостійно евакуювалася та/або за допомогою благодійних, громадських організацій, про це вона повідомляє обласній державній (військовій) адміністрації з використанням засобів телефонного/поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису). Обласна державна (військова) адміністрація приймає рішення щодо включення особи, яка евакуювалася самостійно, до списку осіб, які евакуюються, за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) до дня звернення.

Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.

Допомога призначається особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення:

у якої після припинення виплати допомоги житлове приміщення було знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) та інформацію про яке внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за технічної можливості), або щодо якого органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації;

яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 1 грудня 2023 року.

Відповідно до п.5-1 Порядку №332, із 1 грудня 2023 р. допомога непрацюючій особі працездатного віку призначається з місяця звернення.

Відповідно до п. 7 Порядку №332, допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання:

1) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, придбано транспортний засіб (механізм), що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менш як п`ять років (крім мопеда або причепа).

При цьому не враховуються мотоцикли, вартість яких на дату набуття права власності не перевищує тринадцяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, з якого призначається допомога; самостійно зібрані транспортні засоби; транспортні засоби, придбані особою з інвалідністю I та II групи; одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення/одержані через благодійні організації, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля; транспортні засоби, які перебувають у розшуку у зв`язку з незаконним заволодінням або фізично знищені, що підтверджується відповідними документами, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, багатодітними сім`ями та сім`ями з дітьми з інвалідністю, сім`ями з особами з інвалідністю I та II групи, які досягли 80-річного віку;

2) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснено на суму, що перевищує 100 тис. гривень, купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, розташованого на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, зазначених у переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, якщо купівля була здійснена до дати включення до переліку територій активних бойових дій, можливих бойових дій або тимчасової окупації, або житла, яке зруйновано), іншого нерухомого майна, цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення), оплачено (одноразово) інші товари довгострокового вжитку (крім автомобілів, будівельних матеріалів, якщо в особи пошкоджено/знищено житло) або оплачено (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім будівельних, якщо в особи пошкоджено/знищено житло, медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла);

3) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень, крім внутрішньо переміщених осіб, один із членів сім`ї яких отримує щорічну або одноразову державну грошову допомогу як особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

4) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;

5) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлового приміщення (частини житлового приміщення, придбаного за кошти, отриманого на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений уповноваженою особою або отримувачем, становив менш як 100 тис. гривень);

6) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснила купівлю квартири (будинку) за рахунок коштів, виділених з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719 Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (Офіційний вісник України, 2016 р., № 83, ст. 2742; 2017 р., № 22, ст. 605), від 28 березня 2018 р. № 214 Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (Офіційний вісник України, 2018 р., № 29, ст. 1029), від 18 квітня 2018 р. № 280 Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (Офіційний вісник України, 2018 р., № 35, ст. 1231) і від 20 лютого 2019 р. № 206 Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей (Офіційний вісник України, 2019 р., № 24, ст. 845) (крім осіб, у яких квартира/будинок розташовані на територіях, включених до переліку територій, крім територій, для яких визначено дати завершення бойових дій).

7) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, перебувала та після переміщення перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

8) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, перебувала та після переміщення перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) спрямування;

9) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Приписами п.12 Порядку №332 передбачено, що облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Відповідно до п.13 Порядку №332, особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1-13-4 цього Порядку.

Відповідно до приписів п.13-1 Порядку №332, виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично, - непрацездатним особам, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.

Відповідно до приписів п.13-2 Порядку №332, для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

Приписами п.22 Порядку №332, встановлено, що з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.

За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.

Якщо на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Мінфіну відсутні відомості щодо осіб, які звертаються за призначенням допомоги, перевірка проводиться автоматично в Єдиній системі на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу/обміну електронними даними між Єдиною системою та системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством, зокрема з:

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб - підприємців;

реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - відомості про трудову діяльність;

Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про смерть особи;

Реєстру пошкодженого та знищеного майна - інформація про житло, зруйноване або непридатне для проживання, а також його відновлення.

Електронна інформаційна взаємодія, передбачена цим Порядком, здійснюється з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» з дотриманням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про захист персональних даних», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

У разі відсутності технічної можливості передачі даних з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» електронна інформаційна взаємодія суб`єктів електронної взаємодії може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із застосуванням в них відповідних комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Обсяг та структура даних, якими обмінюються суб`єкти електронної взаємодії через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію, укладеними відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 606 «Деякі питання електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455; 2021 р., № 52, ст. 3216; 2023 р., № 11, ст. 721), або відповідними протоколами щодо обміну інформацією.

Плата за розрахунково-інформаційне обслуговування під час оброблення електронних розрахункових документів у системі електронних платежів Національного банку не справляється.

Пунктом 23 Порядку №332 передбачено, що для підтвердження актуальності права уповноваженої особи та отримувачів на продовження отримання допомоги Мінсоцполітики щомісяця забезпечує передачу Мінфіну засобами електронної інформаційної взаємодії інформації отримувачів для проведення поточної верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

За результатами проведеної верифікації отримувачів Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики із використанням функціоналу Єдиної системи.

Пункт 24 Порядку №332 передбачає, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.

У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв`язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.

Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які відповідно до п.13 Порядку №332 є особи, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1 - 13-4 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач перебувала у нього на обліку з 04.04.2022 по 28.11.2023 року, як внутрішньо переміщена особа та потім позивач самостійно через дію скасувала свою довідку та знялась з обліку як внутрішньо переміщена особа у зв`язку з поверненням до свого місця проживання до с. Новоукраїнка, Волноваський район, Донецької області.

Слід зазначити, що на час отримання позивачем вдруге статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 02.04.2024 року №1226-7001999223, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 р. за №1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (у редакції станом на 26.03.2024 року, тобто чинній на час звернення позивача до відповідача та отримання статусу ВПО) с. Новоукраїнка, (Вугледарська міська рада) Волноваський район, Донецької області віднесена до території активних бойових дій із зазначенням дати 24.02.2022 року.

Слід також зауважити, що позивач є особою пенсійного віку та отримувачем пенсії, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням наявним в матеріалах справи, тоді як приписами п.13-1 Порядку №332 встановлено, що виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично: непрацездатним особам, зокрема, які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивачу відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам тому, що : - «Крім цього, варто також зазначити, що 28.11.2023 ОСОБА_1 самостійно, через застосунок Дія, знялася з обліку як внутрішньо переміщена особа. Після чого, 02.04.2024 звернулася повторно до управління соціальної та ветеранської політики Самарівської райдержадміністрації та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, але на підставі вищезазначеного ОСОБА_1 було відмовлено у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, так як в період з 28.11.2023 по 02.04.2024 жодна інформація (підтверджуючі документи) щодо місця перебування ОСОБА_1 в цей період відсутня.».

Водночас, ознайомившись з рішенням відповідача №1191745541-2024-1 від 08.04.2024 року та повідомленням від 11.06.2024 року без номеру судом встановлено, що крім посилання на те, що позивач не відповідає умовам, визначеним Порядком №332, відсутнє жодне обґрунтування вказаного рішення щодо того, про які саме умови веде мову відповідач.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що пунктами 13, 13-1 - 13-4 Порядку № 332 визначено критерії, за умови відповідності яким, може бути продовжена/призначена ще на один шестимісячний період виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та продовжено на другий шестимісячний термін автоматично (враховуючи, що позивач є непрацездатною особою, зокрема яка досягла пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримує пенсію (даний факт не є спірним, але за наявності відповідних доказів суд вважає за необхідним зазначити про це).

Слід також зауважити, що матеріали справи не містять інших доказів з боку відповідача в частині проведеної верифікації, яка може бути/була проведена відповідачем у відповідності до п.22 Порядку №332 для зазначення конкретних підстав щодо відсутності умов для призначення відповідної допомоги позивачу.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини та проаналізувавши рішення № 1191745541-2024-1 від 08.04.2024 року та повідомлення від 11.06.2024 року без № про відмову в призначенні виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, суд дійшов висновку, що така відмова відповідача є формальною та неконкретизованою, оскільки у ній абстрактно зроблено посилання на умови Порядку № 332, яким передбачено критерії, за умови відповідності яким, може бути призначена/продовжена ще на один шестимісячний період виплата спірної допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом (ч.1, 5 ст.72 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Згідно з ч.3 ст.85 Закону України «Про адміністративну процедуру», у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Тобто, рішення Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації №1191745541-2024-1 від 08.04.2024 року та повідомлення цього ж Управління від 11.06.2024 року без № не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про адміністративну процедуру», зокрема є необґрунтованими, а відтак, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації №1191745541-2024-1 від 08.04.2024 року.

Щодо способу захисту порушеного права позивача, то суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Отже, враховуючи обставини цієї справи та вимоги ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю, а для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача, з урахуванням висновків викладених судом, розглянути повторно заяву позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 18.12.2024 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1 211,20 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації у розмірі 1 211,20 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації (адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд.12, ЄДРПОУ: 25914439) про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2024 року №1191745541-2024-1 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 25914439) від 08.04.2024 року №1191745541-2024-1 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 25914439) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 02.04.2024 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Управління соціальної та ветеранської політики Самарської районної державної адміністрації (адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд.12, ЄДРПОУ: 25914439) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 лютого 2025 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець