Ухвала

від 28.02.2025 по справі 160/24684/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24684/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

ознайомившись з апеляційною скаргою Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року по справі №160/24684/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Дніпровської митниці, направлена через підсистему «Електронний суд». Одночасно відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2025 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, суд запропоновував скаржнику у встановлений строк надати документ про сплату судового збору.

Згідно довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Дніпровської митниці 20.01.2025 о 22:31 год.

На виконання вимог ухвали суду до Третього апеляційного адміністративного суду від Дніпровської митниці через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також, у даному клопотанні відповідач порушує питання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, мотивоване неможливістю сплати судового збору у встановлений строк через відсутність фінансування.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник посилається на постійні повітряні тривоги, технічні проблеми у роботі «Електронного суду» та інших програм через відключення світла у листопаді 2024 року, через що у Митниці були проблеми в роботі. Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.11.2024 отримано Митницею 21.01.2025 у зв`язку з тим, що протягом листопада 2024 року відбувалися періодичні технічні збої у роботі підсистеми «Електронний суд», перебої енергопостачання, що призвело до отримання рішення суду після закінчення строку для надання апеляційної скарги.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд

виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й установленням строків на звернення до суду з апеляційними скаргами.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд зазначає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан діє і дотепер.

При цьому, суд зауважує, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник посилається на загальну ситуацію в країні через обставини, які зумовили введення воєнного стану в країні, зокрема, й те, що ворожі ракетні обстріли спричиняють оголошення повітряних тривог, що впливає на нормальне функціонування органу державної влади.

Натомість, посилання відповідача на оголошення повітряних тривог на Дніпропетровщині не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та безперервного характеру та не доводять фактичну неможливість подання скаржником апеляційної скарги протягом усього встановленого процесуальним законом строку. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання внутрішньої організації роботи органу державної влади, пов`язані із повітряними тривогами, є суб`єктивними чинниками, які не вказують на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку, відповідач також зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.11.2024 отримано Митницею 21.01.2025 у зв`язку з тим, що протягом листопада 2024 року відбувалися періодичні технічні збої у роботі підсистеми «Електронний суд» та перебої електропостачання.

Проте, такі доводи скаржника не підтверджені жодними доказами.

У свою чергу, як встановлено в ухвалі від 20.01.2025, згідно відображеній інформації в довідці про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, рішення суду першої інстанції від 25.11.2024 доставлено до електронного кабінету Дніпровської митниці в підсистемі «Електронний суд» 27.11.2024 о 17:35 год.

Також, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд встановив, що перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження, з огляду на дату вручення відповідачу судового рішення, припав на період з 29.11.2024 по 30.12.2024.

Скаржник зазначає про періодичні технічні збої у роботі підсистеми «Електронний суд» та перебої в електропостачанні протягом листопада 2024 року і не вказує про наявність таких обставин в грудні 2024 року. Водночас, саме на грудень місяць припала більша частина строку на апеляційне оскарження. Не зазначає скаржник про існування таких обставин і в січні 2025 року.

Слід також звернути увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржник зазначав про отримання ним оскаржуваного судового рішення 13.01.2025 (дата, яка відповідачем жодними доказами не підтверджена). В клопотанні ж про поновлення пропущеного строку, поданого на виконання вимог ухвали суду, скаржник зазначає про отримання рішення суду першої інстанції вже в іншу дату - 21.01.2025, яка також будь-якими доказами не підтверджена. При цьому, якщо і брати до уваги зазначену скаржником дату 21.01.2025, то з цього слідувало б те, що судове рішення отримано скаржником вже після подання апеляційної скарги (13.01.2025) та залишення її без руху (20.01.2025).

Суд зазначає, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною та підтвердженою належними та допустимими доказами.

Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.

Суд зауважує, що скаржник є державним органом і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Скаржник, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказані обставини, про які зазначає скаржник, не доводять фактичну неможливість звернення Дніпровської митниці із апеляційною скаргою протягом встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження та не свідчать про наявність об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції у цій справі, та до того ж не підтверджені належними та достатніми доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

За таких обставин розгляд заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору є недоцільним.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити в задоволенні клопотання Дніпровської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року по справі №160/24684/24.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року по справі №160/24684/24.

Ухвала набирає законної сили з 28.02.2025 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк