Рішення

від 26.02.2025 по справі 524/6027/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6027/24

Провадження №2/524/264/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської обл асті цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до суду звернулося ТОВ «Коллект Центр» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0978766539 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 2628786811 від 18.12.2019 року, що акцептована відповідачем 18.12.2019 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору позики кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн. в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору кредиту.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики, укладеним з ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за договором позики, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 10.05.2024 року, утворилася заборгованість у загальному розмірі 74 349,90 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) та 70 349,91 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованості за договором позики у загальному розмірі 48972,88 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) та 44972,89 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, а також сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді від 12 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, залучено учасників справи, третіх осіб, призначено справу до розгляду.

26 вересня 2024 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 80-84).

Відповідач вказав на відсутність доказів отримання ним кредиту за договором позики від 22.10.2019 року, а надана позивачем квитанція від 18.12.2019 року не може бути належним доказом, адже не містить обов`язкової ідентифікуючої інформації про особу, а також те, що позивач нарахував проценти за користування грошовими коштами за весь період, що не відповідає вимогам закону. Крім того, ТОВ «Інфінанс», ТОВ «Вердикт Капітал» та позивач не повідомили його про укладення договорів факторингу, що на думку відповідача є порушенням Закону. Просив витребувати від позивача оригінали усіх документів, доданих до позовної заяви для огляду судом та учасниками справи та відмовити у задоволенні позову.

07 жовтня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 100-124) та клопотання про витребування доказів (а.с. 121-124).

У поданій відповіді на відзив вказали, що перерахування грошових коштів здійснювалось на рахунок відповідача, зазначений ним в Анкеті-заяві. Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції № 44942254 вбачається, що 18.12.2019 року о 20:31 було перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. на картку за № НОМЕР_1 . Звернули увагу, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості по 3 траншу, а не по попереднім, як вказує відповідача у відзиві на позов. Таким чином дослідження попередніх траншів не є необхідним для розгляду даної справи. Із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за іншими траншами була погашена. Щодо нарахованих відсотків вказали, що строк дії договору складав 3 роки. Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом у 20000,00 грн. в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем. Щодо договорів факторингу вказали, що вони є чинними та не оскаржувалися у судовому порядку, а не повідомлення боржника по заміну кредитора у зобов`язанні не має наслідком недійсність правочину про заміну кредитора. Щодо витребування оригіналів договорів, вказали, що вони не є предметом дослідження у спорі про стягнення заборгованості, така вимоги відповідача лише свідчить про затягування розгляду справи. Просили позов задовольнити та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів доказів.

Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази (а.с. 130).

У судове засідання представник позивача ТОВ «Коллект Центр» не прибув. У поданій заяві просили справу розглядати без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не прибув з невідомих суду причин. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Представники третіх осіб - ТОВ «Сперіус Бум», який є правонаступником ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не прибули з невідомих суду причин. Адміністрації вказаних осіб повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки своїх представників суд не повідомили. Свого відношення до позову не висловили.

Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

22 жовтня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0978766539. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача 1u5g4n (а.с. 6-8).

Відповідно до умов даного договору відповідачу був наданий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами, з максимальною відсотковою ставкою за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

У договорі зазначено, що позичальник підтвердив надання Товариством інформації, визначеної ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до вимог чинного законодавства України. Підписанням цього договору позичальник підтвердив те, що ознайомився в повному обсязі із Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», розміщеними на веб-сайті товариства та погоджується із ними в повному обсязі. За умовами цього договору товариство має право на відступлення права вимоги за договором будь-кому, без згоди на це позичальника.

18 грудня 2019 року у рамках вказаного договору, ТОВ «Інфінанс» надало відповідачу пропозицію на отримання 3 траншу кредиту у сумі 4000,00 грн. на 30 днів з відсотковою ставкою 1,75% на день та річною ставкою 638,75%, строк дії договору позики визначено 30 днів на підставі Заявки-анкети на отримання кредиту № 262878811 від 18.12.2019 року, яка підписана з використанням електронного підпису шляхом застосування одноразового ідентифікатора 2s6d11.

Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Інфінанс», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 2s6d11, час відправки ідентифікатора 18.12.2019 року, номер телефону на яку було відправлено ідентифікатор 380978766539.

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. на картку відповідача № НОМЕР_2 …6447, що була ним зазначена особисто, підтверджується квитанцією про сплату № 44942254 від 18.12.2019 року (а.с. 21).

Крім того, факт отримання грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 10.12.2024 року, за яким банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 18.12.2019 року здійснено зарахування переказу в сумі 4000,00 грн. Факт зарахування грошових коштів та користування ними підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 14-04/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі і за договором позики, укладеним з відповідачем (а.с. 28-30).

У п. 2.3. сторони погодили, що за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені у реєстрах боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 14-07/21 від 14.07.2019 року, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю 8150, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей (а.с. 31 зворот). Договір позики № 0978766539, укладений 22.10.2019 року з ОСОБА_1 вказаний у Реєстрі боржників за № 1742.

За витягом з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики на момент відступлення права вимоги складало 41799,99 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 37800,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 34).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого позивач набув право вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі і за договором позики, укладеним з відповідачем (а.с. 35-37). Договір позики № 0978766539, укладений 22.10.2019 року з ОСОБА_1 вказаний у Реєстрі боржників за № 10634.

За витягом з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики на момент відступлення права вимоги складало 74349,90 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 70349,91 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 40).

Згідно із розрахунком заборгованості, станом на 10.05.2024 року, заборгованість відповідача складає 74349,90 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 70 349,91 грн. - заборгованість за процентами.

Разом з тим, позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності прохає стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 48972,88 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 44972,89 грн. - заборгованість за процентами.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0978766539, шляхом підписання електронним підписом 1u5g4n.

При цьому, відповідач не заперечував факту підписання зазначеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір позики з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором позичальнику у електронному смс-повідомленні, що свідчить про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом форми правочину.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Судом встановлено, що позичальник надав кредитні кошти відповідачу, якими останній користувався, однак борг не повернув, що вбачається із виписки по особовому рахунку, наданої АТ КБ «Приватбанк» 10.12.2024 року за вимогою суду.

Отже, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач заявив про стягнення заборгованість у загальному розмірі 48 972,88 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 44 972,89 грн. - заборгованість за процентами.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім були нараховані проценти за користування кредитом по дату виготовлення розрахунку заборгованості, тобто по 10.05.2024 року.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, суд дійшов наступного висновку.

Як було встановлено судом, основні умови кредиту (3 траншу): розмір кредиту 4000 грн., строк користування кредитом (траншем) 30 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складав 30 днів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 року дійшла висновку, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц зазначено, що договір, як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Пунктом 8.3 даних правил визначено, що продовження строку дії кожного з кредитів (траншів) здійснюється в разі дотримання наступних передумов: на момент продовження строку поточного кредиту (траншу) строк дії договору не закінчився (п. п. 8.3.1.); повністю сплачено нараховані відсотки (у разі відповідної вимоги Товариства - штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту (п. п. 8.3.2).

Разом з тим, пунктом 8.4 Правил передбачено, що продовження строку дії поточного кредиту (траншу) здійснюється виключно за умови попередньої оплати відсотків (у разі наявності сплати штрафних санкцій на вимогу товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом (траншом), чого відповідно до наявного у справі розрахунку не було вчинено позичальником ОСОБА_1 .

Таким чином, за неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Коллект Центр» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищенаведене, суд вважає не доведеними вимоги ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими як за користування кредитними коштами.

Суд зауважує, що та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима за умови неналежного виконання умов договору (максимальна відсоткова ставка), нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).

Розмір таких процентів до стягнення становить 2099,99 грн. (3 999,99 х 30 х 1,75%), оскільки позивачем заборгованість за кредитом (тілом кредиту) заявлена у розмірі 3999,99 грн.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення 30-денного строку користування кредитом (траншем) у кредитодавця не було, тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими після закінчення 30-денного строку у розмірі 42872,90 грн. (44972,89-2099,99) задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0978766539 від 22.10.2019 року, у розмірі 6099,98 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 2099,99 грн. - заборгованість за процентами.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК «Кредит Капітал» при подачі позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Судом позов задоволено частково у розмірі 6099,98 грн, що складає 12,46% від заявленого розміру 48972,88 грн.

Враховуючи факт часткового задоволення судом позовним вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 377,29 грн. (12,46% від 3028,00 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача судового збору у розмірі 2650,71 грн. (3028,00 377,29).

Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано копії договору № 02-01-2023 від 02.01.2023 року про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги № 245 від 26.04.2024 року на суму 13 000,00 грн., платіжної інструкції від 10.05.2024 року на 65000,00 грн., призначення платежу: надання правової допомоги згідно договору № 02-01-2023 від 02.01.2023 року, копію витягу з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 року, відповідно до якого надано наступні правові послуги: надання усної консультації з вивченням документів, 2 год. на суму 4000 грн., складання позовної заяви для подачі до суду, 3 год. на суму 9000,00 грн.

Даний розмір витрат на правничу допомогу є доведеним та документально підтвердженим.

Враховуючи часткове задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у сумі 1619,80 грн. (13000,00 х 12,46%).

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Коллект Центр» - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0978766539 від 22.10.2019 року, що виникла станом на 10.05.2024 року, у розмірі 6 099,98 грн., з яких: 3 999,99 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 2 099,99 грн. - заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 377,29 грн. та 1619,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити ТОВ «Коллект Центр» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 42 872,90 грн., коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2650,71 грн. та 11380,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ТОВ «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. № 3, офіс № 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи: - ТОВ «Сперіус Бум», код ЄДРПОУ: 39083990, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. № 12; - ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ: 36799749, юридична адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.№ 5-Б.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 03 березня 2025 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: