Ухвала від 27.02.2025 по справі 585/105/25

Справа № 585/105/25

Номер провадження 2/585/241/25

У Х В А Л А

27 лютого 2025 року суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Цвєлодуб Г.О., за участю представника позивача Махсма С.П., представника відповідача адвоката Брайко Ю.В., розглянувши клопотання представника позивача Роменської міської ради Сумської області А.Сіромахи про залишення позову без розгляду та клопотання представника відповідача адвоката Брайко Ю.В. про повернення позовної заяви, в межах розгляду цивільної справи за позовом заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області Глущенка Ігоря Леонідовича, подану в інтересах Управління соціального захисту населення Роменської міської ради, Роменської міської ради Сумської області, до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди у порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Роменським міськрайонним судом Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється розгляд цивільної справи за позовом заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області Глущенка Ігоря Леонідовича, подану в інтересах Управління соціального захисту населення Роменської міської ради, Роменської міської ради Сумської області, до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди у порядку регресу.

До переходу до судового розгляду справи по суті 29.01.25 від представника позивача Роменської міської ради Сумської області А.Сіромахи до суду надійшли письмові пояснення за вказаним позовом, у прохальній частині яких представник позивача заявила клопотання про залишення позову без розгляду.

Заявлене клопотання (за змістом письмових пояснень) обґрунтовується тим, що виключно Роменська міська рада Сумської області є особою, уповноваженою для вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади зокрема в частині законності та ефективності витрат коштів місцевого бюджету, а тому не потребує заходів судового представництва у особі Роменської окружної прокуратури.

Крім того, від адвоката Брайко Ю.В., яка здійснює представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 , 31.01.25 подано до суду клопотання про повернення позовної заяви.

Наведене клопотання обґрунтовується тим, що прокурор, звертаючись до суду на захист інтересів держави у особі Управління соціального захисту населення Роменської міської ради та Роменської міської ради Сумської області, належним чином не обґрунтував суду своє право на таке представництво, а так само неможливість самостійного захисту позивачами порушеного права.

У судовому засіданні представник позивачів прокурор Роменської окружної прокуратури Махсма С.П., проти задоволення заявлених клопотань заперечив, навівши доводи щодо наявності права на представництво у суді.

Представники УСЗН РМР, Роменської міської ради, у судове засідання не прибули, подавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Брайко Ю.В., доводи заявленого клопотання підтримала, також вважала обґрунтованим клопотання представника Роменської міської ради Сумської області.

Суд, вислухавши аргументи учасників процесу, приходить до наступного висновку.

Так, 03.01.2025 року заступник керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області Глущенка Ігор Леонідович звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою в інтересах Управління соціального захисту населення Роменської міської ради, Роменської міської ради Сумської області, до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Предметом вказаного позову, як вказано у відповідній заяві, є обов`язок відшкодування відповідачем збитків місцевому бюджету у виді стягнення середньої заробітної плати особі, заподіяних внаслідок його незаконного звільнення, що встановлено судовим рішенням, на суму 82787,42 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року було прийнятодо розглядута відкритопровадження усправі запозовною заявою заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області Глущенка Ігоря Леонідовича, подану в інтересах Управління соціального захисту населення Роменської міської ради, Роменської міської ради Сумської області, до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

При цьому, згідно п.2 та 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Окрім вказаного, згідно п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадку, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Прокурором при зверненні до суду за змістом позову наведено доводи, що у цьому конкретному випадку спір стосується шкоди заподіяної місцевому бюджету внаслідок дій відповідача, які полягають в незаконному звільненні працівника, внаслідок чого місцевому бюджету завдано шкоди у розмірі 82 787 гривень 42 копійки. При цьому, нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері та суспільний інтерес, який має неабияке виняткове значення для суспільства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21,зазначає, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців відповідної територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

У той же час незвернення Управління соціального захисту населення Роменської міської ради та Роменської міської ради до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 в порядку регресу виплачених незаконно звільненому працівнику коштів вказує на бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу та є достатньою підставою для представництва інтересів держави прокурором.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно забзацами першимта другимчастини третьоїстатті 23вказаного Законув редакції,чинній начас поданняпозову досуду,пПрокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2). якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень. З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.20. постанови від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22) зазначила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інших призначень. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (стаття 41 Конституції України).

З матеріалів справи убачається, що на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Роменською міською радою та УСЗН РМР, які, за його твердженнями, полягає у незвернені з вказаним позовом та небажанні звертатись з таким, адже, на думку останнього, внаслідок звільнення начальника УСЗН РМР відбулася економія бюджетних коштів, проте незаперечним є факт виплати незаконно звільненій особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, саме Роменською міською радою у особі її виконавчого органу УСЗН РМР.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Системний аналіз положень пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України дає підстав стверджувати, що вищестоящий в порядку підлеглості орган вправі подавати позов про стягнення в порядку регресу з працівника матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, лише у випадках, коли службова особа (працівник) винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, на момент подання позову є керівником чи заступником керівника такого підприємства, установи, організації. У разі, коли на момент подання позову така особа не є керівником чи заступником керівника або взагалі не є працівником такого підприємства, установи, організації, саме вони є належними позивачами в таких справах, адже шкода заподіяна безпосередньо їм, оскільки саме ними проведено оплату працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Таке тлумачення узгоджується з поняттям представництва у цивільному праві, оскільки виключає ситуацію звернення з таким позов роботодавця, від імені якого діє керівник, до самого себе як працівника, що було б нерозумним.

Близькі за змістом висновки щодо суб`єктного складу учасників таких справ викладено в постановах Верховного Суду від: 14 травня 2018 року у справі № 156/722/16-ц (провадження № 61-20744св18); 23 жовтня 2019 року у справі № 401/1745/16-ц (провадження № 61-22009св18); 30 червня 2021 року у справі № 766/13189/20 (провадження № 61-19700св20); 19 грудня 2022 року у справі № 686/11075/21 (провадження № 61-3135св22); 12 липня 2023 року у справі № 663/1169/20 (провадження № 61-56св 22); 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20 (провадження № 61-20614св21).

Однак відповідач є представником органу місцевого самоврядування, котрий виступає одним із позивачів у даній справі, а тому звернення самого органу місцевого самоврядування з таким позовом не відповідатиме засадам розумності.

Суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у відшкодуванні у порядку регресу органу місцевого самоврядування шкоди, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів.

Саме з урахуванням сукупності зазначених обставин слід констатувати, що прокурор у справі належно виконав передбачений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», обов`язок щодо повідомлення компетентного органу про намір звернутися до суду, адже таке надіслано органу місцевого самоврядування 25 жовтня 2022 року, а з вказаним позовом прокурор звернувся 18 листопада 2022 року.

Вказані обставини підтверджують підстави для представництва інтересів УСЗН РМРМ та Роменської міської ради прокурором у цій справі, а також дотримання прокурором порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У цьому зв`язку, суд відхиляє відповідні доводи клопотань як юридично неспроможні.

Керуючись ст. ст. 185, 257 ЦПК України суд , -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника позивача Роменської міської ради Сумської області А. Сіромахи про залишення позову без розгляду та клопотання представника відповідача адвоката Брайко Ю.В. про повернення позовної заяви відмовити.

З повним текстом ухвали суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 04 березня 2025 року або за відповідним номером справи у ЄДРСР чи електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ