Постанова

від 20.02.2025 по справі 905/687/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 905/687/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників учасників справи:

апелянта Рижко А.П., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

позивача Кириченко Ю.Ю. на підставі довіреності від 17.10.2024, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх.№192Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2025, постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., дата складання повного тексту ухвали - 22.01.2025, у справі №905/687/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест", смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського", м. Торецьк Донецької області

про стягнення 17 842 497, 76грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.01.2025 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" на дії (бездіяльність) державного виконавця; визнано неправомірною бездіяльність начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Рижко щодо невжиття заходів з примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 у справі №905/687/20 (наказ від 11.02.2022), що встановлені статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; зобов`язано начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Рижко усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/687/20 від 11.02.2022, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; стягнуто з Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" 10 000, 00грн витрат на правничу допомогу адвоката, понесених заявником в процесі подання скарги на дії ВДВС.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що факт невиконання рішення суду протягом шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Бета-Агро-інвест" підтверджені витрати на правничу допомогу договором про надання правової допомоги від 23.11.2024, актом виконаних робіт №1 від 25.11.2024, а фактичне надання послуг адвокатом підтверджене матеріалами справи. Одночасно відділ ДВС не подав суду клопотань чи заяв про зменшення судових витрат, як і не спростував їх розмір.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 21.01.2025, Торецький відділ державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" на дії (бездіяльність) державного виконавця відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на момент розгляду судом скарги у боржника наявне ліквідне рухоме та нерухоме майно, проте, реалізувати його неможливо через наявні законодавчі перепони. У зв`язку із цим, відсутні, на думку державного виконавця, підстави для звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щодо виконання рішення.

Апелянт посилається на те, що не отримував ухвалу суду першої інстанції про призначення скарги до розгляду на 03.12.2024; 05.12.2024 державному виконавцю було надано доступ до матеріалів справи №905/687/20, відтак, на думку апелянта, до 21.01.2025 він не мав достатньо часу для вивчення скарги та надання суду пояснень.

Також апелянт зазначає, що суд застосував норми Закону України "Про державну виконавчу службу", які втратили чинність, а також положення статті 339 Господарського процесуального кодексу України, що не стосуються спірних правовідносин.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, апелянт зазначає, що за умовами укладеного з адвокатом договору, строк оплати послуг адвоката не настав; представником позивача не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом з метою представництва інтересів позивача у даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2025 у справі №905/687/20; призначено справу до розгляду на "19" лютого 2025 р. о 17:15год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 заяву Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" лютого 2025 о 17:15год., провести в режимі відеоконференції з представником Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" - адвоката Кириченко Ю.Ю. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" лютого 2025 о 17:15год., провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" - адвокатом Кириченко Ю.Ю.

03.02.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що єдиною умовою для передачі ДВС на виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду у даному випадку є сплив шестимісячного терміну з моменту відкриття провадження.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Також просить стягнути з Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" 7 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

З огляду на перебування головуючого судді Здоровко Л.М. у відпустці 19.02.2025, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 повідомлено, що розгляд справи №905/687/20 відбудеться "20" лютого 2025 р. о 17:15год.; постановлено судове засідання, призначене на "20" лютого 2025 о 17:15год., провести в режимі відеоконференції з представником Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" - адвокатом Кириченко Ю.Ю.

14.02.2025 від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи позивача необґрунтованими.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.02.2025, що відбулось у режимі відеоконференції, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник боржника у судове засідання не з`явився, боржник був належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, неявка представника боржника у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та від 07.02.2025, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 у справі № 905/687/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" заборгованість у розмірі 17 370 059, 41грн, з яких 14 743 665, 18грн основного боргу, 1 020 777, 26грн пені, 511 518, 77грн 3% річних, 1 094 098, 20грн інфляційних втрат, крім того, відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у розмірі 260 550, 90грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

11.02.2022 господарським судом видано наказ про примусове виконання цього рішення.

Даний наказ пред`явлений стягувачем на примусове виконання до Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; постановою державного виконавця 04.01.2023 відкрито виконавче провадження BП №70660617.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень офіційного сайта Міністерства юстиції в мережі Інтернет (https://asvpweb.minjust.gov.ua/) та наданих матеріалів виконавчого провадження №70660617 встановлено, і сторонами не оспорюється, що під час примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 11.02.2022 по справі № 905/687/20 державним виконавцем вчинено наступні дії:

02.05.2023 винесено постанову про арешт майна боржника.

02.05.2023 винесено постанову про розшук рухомого майна боржника.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухоме майно за боржником не зареєстроване.

02.05.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника, які спрямовано до банківські установ: АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ"ОТП Банк", АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", АТ КБ "Приват Банк", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК", Акціонерне Товариство "Сенс Банк".

18.07.2023 року та 28.07.2023 року державним виконавцем стягнуто кошти у сумі 913 954, 45грн та перераховано на рахунок стягувача у виконавчому провадженні.

09.08.2023 на адресу банківських установ повторно направлено вимоги про залишки коштів на арештованих рахунках і 18.09.2023 державним виконавцем стягнуто кошти у сумі 11 651, 93грн та перераховано на рахунок стягувача у виконавчому провадженні.

Згідно інформаційної довідки 351490411 від 23.10.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником зареєстровані: 8 земельних ділянок, на праві постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: Державне підприємство "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського", код ЄДРПОУ: 34686317 та 6 нежитлових будівель на праві господарського відання, власник: Держава Україна в особі Державне підприємство "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського", код ЄДРПОУ: 34686317.

25.10.2023 державним виконавцем виявлено рухоме майно, а саме 10 одиниць техніки сільськогосподарського призначення. 25.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого майна, дані внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, копія постанови направлена для виконання до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області.

06.05.2024 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження №70660617, №74934496 у зведене виконавче провадження №74936634.

Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження №74936634, долученої до матеріалів справи, до складу цього зведеного виконавчого провадження входять виконавчі документи, видані Господарським судом Донецької області.

За виконавчим провадженням №70660617, залишок боргу перед стягувачем складає 16 716 655, 86грн.

30.09.2024 стягувач звернувся до Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ з заявою про вжиття заходів щодо виконання рішення суду в порядку статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", однак відділом виконавчої служби 03.10.2024 надано відмову на вказану заяву.

06.11.2024 стягувач звернувся до Східного МРУ МЮ зі скаргою на бездіяльність начальника відділу Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ.

На дану скаргу отримана відповідь Східного МРУ МЮ №50484/52076-23-24/15.1 від 20.11.2024, що постановою від 18.11.2024 про результати перевірки зведеного виконавчого провадження №74936634 дії начальника Відділу Рижка Андрія Павловича визнано такими, що здійснені відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обмежень, визначених законодавчим органом на період дії воєнного стану.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" подано до господарського суду скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ Андрія Рижко щодо невжиття заходів з примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 по справі №905/687/20 (наказ від 11.02.2022), що встановлені ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень",

- зобов`язати начальника Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ Андрія Рижко усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/687/20 від 11.02.2022 передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень",

- стягнути з Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" 10 000, 00грн витрат на правничу допомогу адвоката, понесених заявником в процесі подання скарги на дії ВДВС.

В обґрунтування скарги стягувач посилається на те, що рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/687/20 не виконано в повному обсязі і перспектив щодо його виконання не вбачається, оскільки боржник діяльність не веде, руху по рахункам немає, нерухоме майно відсутнє, а рухоме майно очевидно знаходиться на окупованій території.

На думку скаржника, оскільки сплив шестимісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення суду у цій справі повинно виконуватися відповідно до частин другої та третьої статті 2 та 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Проте, державний виконавець не вчинив дії з виконання рішення суду, що передбачені статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", чим протиправно допустив бездіяльність та порушив право стягувача розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Водночас тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами пункту 1 частини 1, частин 3, 5, 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Суд першої інстанції встановив, що боржник у виконавчому провадженні - Державне підприємство "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" (код ЄДРПОУ 34686317, адреса: 85299, Донецька область, м. Торецьк, с. Суха Балка, вул. Миру, буд. 1), за організаційно-правовою формою є державним підприємством.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Зокрема, за приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Апелянт посилається на те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2 - 4, 9 ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною 2 цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Так, у пункті 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) встановлено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до пунктів 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (пункт 3); стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа (пункт 4); законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (пункт 9).

Державний виконавець посилається на те, що на момент розгляду судом скарги у боржника наявне ліквідне рухоме та нерухоме майно, проте, реалізувати його неможливо через наявні законодавчі перепони. У зв`язку із цим, відсутні, на думку державного виконавця, підстави для звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щодо виконання рішення.

Однак, судова колегія зазначає, що обставини, передбачені частинами 2 та 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися згідно з частинами 2 та 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17, від 25.09.2024 у справі №910/23042/16.

До того ж, і в самій третій частині статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувану відповідно до п. 2 - 4, 9 ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", але не пізніше строку, встановленого частиною 2 цієї статті.

З огляду на зазначене, не мають правового значення доводи апелянта щодо неможливості виконати судове рішення.

Так, державний виконавець посилається на Перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" та Наказ Міністерства юстиції України від 10.06.2022 №2343/5 "Деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану" щодо особливостей виконання судових рішень під час воєнного стану.

Однак, вказаними положеннями не змінено обов`язку державного виконавця вчинити дії (застосувати механізм), передбачені статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Такого висновку дійшов і Верховний Суду у схожих правовідносинах у постанові від 25.09.2024 у справі №910/23042/15.

Тим паче, що протягом дії воєнного стану державним виконавцем було частково виконано судове рішення.

Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" виконувати ті чи інші дії/механізми, визначені законом. Державний виконавець як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти у межах та в порядку, встановленому законом (Законом України "Про виконавче провадження"), тобто діяти відповідно до закону. Це стосується і обов`язку виконання судового рішення порядку статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

За приписами пункту 9 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до частини 3 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку, передбаченому пунктом 9 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

Як встановлено місцевим господарським судом, у ході виконавчого провадження (ВП №70660617) з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 11.02.22 №905/687/20, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021, судове рішення у повному обсязі не виконано. Залишок боргу перед стягувачем складає 16 716 655, 86грн.

Також судом встановлено, що виконавче провадження (ВП №70660617) з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 11.02.22 № 905/687/20 було відкрито 04.01.2023, отже, шестимісячний строк, визначений частиною 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", закінчився 04.07.2023.

З урахуванням викладеного вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт невиконання рішення суду протягом шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

До матеріалів справи не надано доказів складання керівником Торецького відділу державної виконавчої служби Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції акта державного виконавця про передачу до Казначейства оригіналу виконавчого документа. Також матеріали справи не містять доказів зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку із надсиланням виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на викладене, оскільки Торецьким ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ, відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не вчинено дії, направлені на перехід до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що наявні підстави для задоволення скарги ТОВ "Бета-Агро-інвест" в повному обсязі.

Щодо доводів апелянта, що він не мав достатньо часу для вивчення скарги та надання суду пояснень, судова колегія зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.12.2024 Торецький відділ державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до суду першої інстанції заперечення на скаргу позивача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.12.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд скарги відбудеться 21.01.2025.

04.12.2024 від Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли додаткові пояснення у справі.

Також 04.12.2024 державний виконавець звернувся із заявою про доступ до матеріалів справи в електронному вигляді.

05.12.2024 від Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли додаткові пояснення у справі.

Участі у судовому засіданні 21.01.2025 державний виконавець не брав.

Судова колегія зазначає, що державний виконавець мав більше місяця для подання суду першої інстанції заяв і пояснень; даний строк відповідає вимогам статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

І в апеляційній скарзі апелянт не зазначає, які ще пояснення чи клопотання він хотів, але не зміг подати.

Також апелянт зазначає, що суд застосував норми Закону України "Про державну виконавчу службу", які втратили чинність, а також положення статті 339 Господарського процесуального кодексу України, що не стосуються спірних правовідносин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що посилання суду першої інстанції на положення статті 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" щодо сумлінності виконання державним службовцем службових обов`язків, що втратив чинність, жодним чином не впливає на вірне вирішення судом спірних правовідносин, як і не змінює самої суті необхідності державному службовцю сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Те, що суд першої інстанції помилково зазначив статтю 339 Господарського процесуального кодексу замість вірної статті 339-1 не вплинуло на зазначення вірного змісту статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України: сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Не може бути скасовано вірне за змістом судове рішення лише з формальних міркувань.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено місцевим господарським судом, на підтвердження вимог позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 23.11.2024, акт виконаних робіт №1 від 25.11.2024, ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1107970 від 25.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН№000318 від 16.03.2018, довіреність у порядку передоручення від 17.10.2024 на ім`я Кириченко Юлії Юріївни (документ сформований у системі "Електронний суд" 17.10.2024), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ " БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ".

Так, між скаржником (далі - клієнт) та адвокатом Кириченко Юлією Юріївною укладено договір про надання правової допомоги від 23.11.2024, предметом якого є зобов`язання адвоката за дорученням клієнта щодо здійснення представництва інтересів клієнта у Господарському суді Донецької області та (за потреби) в Східному апеляційному господарському суді у справі №905/687/20 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" на бездіяльність начальника відділу Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ щодо виконання рішення про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського".

Пунктом 4.1. цього договору встановлено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі фіксованого гонорару у розмірі:

- за представництво інтересів в суді першої інстанції 10 000, 00грн (десять тисяч гривень).

- за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - 7 000, 00грн (сім тисяч гривень).

У пункті 4.3 цього договору обумовлено порядок розрахунку: до 31.05.2025 року, але не раніше отримання рішення суду відповідної інстанції та підписання Акту виконаних робіт. Можлива попередня оплата за окремою домовленістю сторін.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року (пункт 6.1 договору).

25.11.2024 року на виконання цього Договору між клієнтом - ТОВ "Бета-Агро-інвест" та адвокатом Кириченко Юлією Юріївною, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000318 від 16.03.2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018 року, підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт, у якому детально зазначено обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема: аналіз наданих клієнтом матеріалів справи №905/687/20; аналіз наданих клієнтом матеріалів виконавчого провадження №70660617 (зведене виконавче провадження №74936634); аналіз законодавства, що регулює дані спірні правовідносини по справі зокрема, Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; аналіз судової практики в аналогічних судових справах для використання в зазначеній справі, зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 17.09.2021 у справі №905/2999/17, від 25.10.2021 у справі №905/1532/17, в ухвалі від 11.07.2022 року у справі №910/18883/15; розроблення правової позиції щодо обґрунтування скарги; консультування клієнта по справі, роз`яснення судових перспектив та погодження з клієнтом правової позиції; підготовка позовної заяви, формування додатків (доказів) до неї; подання скарги з додатками до господарського суду.

Винагорода адвоката за надання вказаних послуг встановлена у пункті 4.1. Договору, становить: 10 000, 00грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). Строк розрахунку: до 31.05.2025 року.

Підписанням цього Акта сторони підтверджують, що визначені правові послуги надані адвокатом належним чином та в повному обсязі. Клієнт підтверджує, що немає жодних претензій до адвоката щодо характеру, обсягу, якості та вартості наданих правових послуг.

Дослідивши вказані докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що надані позивачем докази є такими, що підтверджують його витрати у розмірі 10 000, 00грн на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відділ ДВС не подав суду першої інстанції клопотань чи заяв про зменшення судових витрат, як і не спростував їх розмір.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що за умовами укладеного з адвокатом договору, строк оплати послуг адвоката не настав.

Судова колегія зазначає, що за змістом пункту 1 пункту 1 частини частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Щодо доводів апелянта, що представником позивача не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом з метою представництва інтересів позивача у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, відповідно до якого неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

В акті приймання-передачі виконаних робіт детально зазначено обсяг виконаної адвокатом роботи.

Описки в акті приймання-передачі виконаних робіт від 25.11.2024 щодо зазначення іншої дати договору, а також щодо зазначення про подання адвокатом скарги до Господарського суду міста Києва не впливає на обсяг виконаної адвокатом роботи і надання позивачем належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Зі змісту акту та договору вбачається відповідність предмету договору фактично наданим послугам з посиланням на конкретну справу, представництво інтересів клієнта у Господарському суді Донецької області.

Досліджуючи питання співмірності витрат із складністю справи, за відсутності клопотання органу ДВС про зменшення судових витрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з позивачем в договорі, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, в частині надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, відтак, надані позивачем документи у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок органу ДВС витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00грн, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат об`єктивно не є завищеним та документально обґрунтований.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2025 у справі №905/687/20 без змін.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2025 у справі №905/687/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.03.2025.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза