Ухвала

від 03.03.2025 по справі 300/1273/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"03" березня 2025 р. Справа № 300/1273/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави звернувся в суд з позовною заявою до Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення від 07.03.2024 №13/7 та зобов`язати розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30.01.2024 №09/208-24 та прийняти рішення про віднесення земельних ділянок орієнтованою площею самозаліснення 20,0 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача, керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області під час подання позову, визначив Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З приводу участь у судовому процесі органів, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 53 КАСУ у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване. Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАСУ вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних відносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або неналежним чином здійснює захист інтересів держави. «Не здійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави мають насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17, від 23.01.2025 у справі №520/16197/23 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява №61517/00, пункт 27).

До того ж, у рішенні у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01, пункт 63) ЄСПЛ зазначив, що тільки той факт, на який посилається Уряд, що відповідно до національного законодавства прокуратура, крім виконання функції обвинувачення, ще й діє в інтересах суспільства, не може розглядатися як підтвердження її статусу незалежного та безстороннього суб`єкта в суді.

Крім того, Суд вважав, що в ряді випадків присутність прокурора чи аналогічного службовця в засіданнях суду в якості «активного» або «пасивного» учасника справи може вважатися порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Martinie v. France [GC], заява №58675/00, пункт 53); сам по собі факт того, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна тлумачити як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу (Zlinsat, spol. s.r.o. v. Bulgaria, заява №57785/00, пункт 78); хоча незалежність та неупередженість прокурора чи аналогічної посадової особи не піддаються критиці, підвищена чутливість громадськості до справедливого здійснення правосуддя виправдовує зростаюче значення, яке надається такій участі прокурора (Borgers v. Belgium, заява №12005/86, пункт 24).

Отже, участь прокурора в судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї зі сторін може негативно сприйматися в суспільстві, в тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

У даній справі прокурор в якості підстави звернення до адміністративного суду з позовом зазначив, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (територіальний орган Держлісагентства, повноваження якого поширюються на території Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської областей), як орган державної влади, не уповноважений на звернення до суду з таким позовом.

З приводу таких аргументів прокурора, слід зауважити, що згідно з частиною п`ятою статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Таким чином, право суб`єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом має бути чітко передбачене у чинних нормативно-правових актах.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 згаданого Положення).

Пунктом 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2022 за №1231/38567, передбачено, що міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.

Водночас, ані Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, ані Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства не передбачено повноважень зазначених органів на звернення до суду з позовом про зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти рішення про віднесення земельної ділянки до самозаліснених.

Відсутні такі повноваження й у Лісовому кодексі України.

Однак, за змістом статті 103 Лісового кодексу України до органів, що вирішують спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів віднесено також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України.

Держекоінспекція, згідно з затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 Положенням, здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На відміну від Держлісагентства, де Положення №521 не передбачає права на звернення до суду з позовом, Положенням про Держекоінспекцію чітко визначено право на звернення до суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльності органів місцевого самоврядування, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В свою чергу прокурором в позовній заяві не наведено аргументів бездіяльності Державної екологічної інспекції та її територіальних органів щодо нереагування на прийняте Зеленською сільською радою Верховинського району рішення від 07.03.2023 №13/7 чи аргументів невіднесення такого питання до повноважень Державної екологічної інспекції та її територіальних органів.

Прокурор у позовній заяві вказав, що орган, який наділений повноваженнями щодо звернення в суд із позовом до органів місцевого самоврядування про визнання протиправною їх бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, фактично відсутній.

В частині сьомій статті 160 КАСУ визначено, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Невиконання вимог частини четвертої статті 53 КАСУ має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

З приводу строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАСУ встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів позовної заяви випливає, що Косівській окружній прокуратурі про рішення Зеленської сільської ради Верховинського району від 07.03.2023 №13/7 стало відомо 29.10.2024 - з моменту отримання від сільської матеріалів сесії від 07.03.2023.

В свою чергу про неможливість Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернення до суду щодо оскарження рішення Зеленської сільської ради Верховинського району від 07.03.2023 №13/7, Косівській окружній прокуратурі стало відомо 01.11.2024 - з моменту отримання листа Управління від 21.10.2024 №09/2499-24.

Обґрунтування прокурора щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом і його відлік з 25.11.2024 - дня отримання інформації від Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про відсутність повноважень на звернення до суду з таким позовом, є безпідставними.

Так, копії документів, які Косівська окружна прокуратура у листі від 11.11.2024 №09.54/1-47-583вих-24 просила у Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, і які отримала 25.11.2024, є документами щодо діяльності управління - Положення про Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затверджене наказом Держлісагентства від 09.11.2022 №1006 тощо, які перебувають у вільному інтернет доступі

(https://w.forest.gov.ua/upload/users_files/1/upload/Polozhennya%20pro%20ZMULMG.PDF).

За таких обставин, у межах спірних правовідносин днем виникнення підстав, що дають право Косівській окружній прокуратурі звернутися з цим позовом до суду, є 11 листопада 2024 року, а відтак саме з цього дня належить обчислювати тримісячний строк звернення до суду.

З цим адміністративним позовом до суду керівник Косівської окружної прокуратури звернувся, сформувавши його в системі «Електронний суд», 25 лютого 2025 року, тобто з пропуском установленого для суб`єкта владних повноважень абзацом другим частини другої статті 122 КАСУ тримісячного строку звернення до суду.

Заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску до матеріалів позовної заяви не додав.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАСУ у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене керівнику Косівської окружної прокуратури слід надати суду заяву (клопотання) щодо поновлення строку звернення з цим позовом до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАСУ суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Таким чином, позовну заяву керівника Косівської окружної прокуратури належить залишити без руху та надати строк для усунення недоліків останньої, відповідно до ч. 1 ст. 169 КАСУ.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, залишити без руху.

Надати десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:

- виконання вимог частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України;

- подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав для поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.