Рішення від 15.05.2025 по справі 300/1273/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р. справа № 300/1273/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави звернувся в суд із позовною заявою до Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування рішення від 07.03.2024 №13/7, зобов`язання розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30.01.2024 №09/208-24 та прийняти рішення про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 4 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства спільно з постійними лісокористувачами опрацьовано дані карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України» бази даних ВО «Укрдержліспроект» щодо ідентифікації самозалісених земель та за результатами натурних обстежень відповідних ділянок в межах Зеленської територіальної громади виявлено самозалісену ділянку орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років), внаслідок чого на підставі статей 57, 57-1 Земельного кодексу України направлено відповідачу подання від 30.01.2024 №09/208-24. Однак, Зеленською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області рішенням від 07.03.2024 №13/7 відмовлено у задоволенні такого подання, оскільки у сільській раді планується створення комунального підприємства, яке буде здійснювати необхідні заходи по догляду, нагляду та експлуатації даної території. В порушення вимог ст.57-1 Земельного кодексу України розгляд вищевказаного подання на сесії не відбувався. При цьому, про вжиті Зеленською сільською радою заходи з метою виконання вимог Указу Президента України від 07.06.2021 №228/2021, п.п.6 п.1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 №675/2022, а також ст.57-1 ЗК України не було повідомлено. Вважає, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони і збереження рослинного світу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження за правилами частини 10 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України направлена відповідачу та третій особі із дотриманням вимог статті 126 Кодексу.

Відповідачем копія ухвали про відкриття провадження отримана 18.03.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа не скористалася правом подання пояснень щодо даного позову, хоча копію ухвали суду про відкриття провадження отримала 18.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

В підсумку, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства на адресу Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області направлено подання №09/208-24 від 30.01.2024 про віднесення ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України (а.с.26).

За результатом розгляду вказаного подання відповідач, керуючись п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв рішення від 07.03.2024 №13/7 про відмову в задоволенні подання №09/208-24 від 30.01.2024, оскільки у сільській раді планується створення комунального підприємства, яке буде здійснювати необхідні заходи по догляду, нагляду та експлуатації даної території (а.с.16 на звороті).

Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Зеленської сільської ради з листом від 17.10.2024 №09.54.-57-1319ВИХ-24 про надання інформації та копій документів щодо розгляду подання від 30.01.2024 №09/208-24 та прийнятих за результатами розгляду даного подання рішень, а також повідомити про вжиті заходи з метою виконання вимог Указу Президента України від 07.06.2021 №228/2021, п.п.6 п.1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 №675/2022, а також ст.57-1 ЗК України та вжиті заходи щодо створення комунального підприємства, яке буде здійснювати необхідні заходи по догляду, нагляду та експлуатації самозаліснених ділянок, відповідно до рішення Зеленської сільської ради від 07.03.2024 №13/7. (а.с.21 на звороті - 22).

На вказаний запит відповідач листом від 23.10.2024 №322/02-16 повідомив, що питання щодо створення комунального підприємства, яке буде здійснювати необхідні заходи по догляду, нагляду та експлуатації самозаліснених ділянок буде розглянуто на найближчій сесії сільської ради (а.с.16).

Надалі, керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до відповідача з листом від 23.12.2024 №09.54/1-47-652ВИХ-24 про надання інформації та копій документів щодо: створення комунального підприємства, яке буде здійснювати необхідні заходи по догляду, нагляду та експлуатації ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років); віднесення вищевказаної земельної ділянки до самозаліснених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозаліснену ділянку з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст.17 Лісового кодексу України; надання дозволу на розроблення проектів землеустрою з метою формування вказаної земельної ділянки (а.с.22 на звороті - 23).

Відповідь на вказаний лист у матеріалах справи відсутня.

Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави, вважаючи протиправним рішення від 07.03.2024 №13/7 та з метою зобов`язання Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області розглянути на сесії сільської ради подання від 30.01.2024 №09/208-24 з прийняттям рішення про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозалісених, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (надалі Закон №1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване ст.23 зазначеного Закону.

Зокрема, таке представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ч.4 ст.23 Закону №1697-VII).

В ч.6 ст.23 Закону №1697-VII зазначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч.1 ст.24 Закону №1697-VII).

Верховний суд у постанові від 19 травня 2022 року по справі №300/863/21 сформував висновок про те, що процесуальне представництво держави в суді прокурором:

- по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

- по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства регулює Лісовий кодекс України.

Частиною другою і третьою статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За приписами частини 12 статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі Земельний кодекс).

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 №675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», екологічної ініціативи Президента України «Зелена країна», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 №2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.

Законом України від 20.06.2022 №2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, частинами 1-2 статті 57-1 Земельного кодексу України визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Одночасно Законом України від 20.06.2022 №2321-ІХ внесено доповнення в частину першу статті 36 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якого «ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ».

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.

Кабінет Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймав.

Відповідно, єдиним нормативним актом, який регулює відповідне питання є Порядок інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 (надалі Порядок КМУ №476).

Пунктом 2 такого Порядку визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 № 404 затверджено «Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України».

Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.

Управління та його посадові особи в межах своїх повноважень мають право:

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;

- одержувати в установленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання.

Суд зазначає, що алгоритм віднесення заліснених земельних ділянок до самозалісених передбачає: ідентифікацію самозалісених земельних ділянок за допомогою картографічних матеріалів і натурних обстежень; направлення подання органом центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства до територіальної громади; віднесення заліснених земельних ділянок до категорії самозалісених органом місцевого самоврядування; прийняття рішення про передачу самозалісених ділянок до лісового фонду лісокористувачів або створення спеціального підрозділу територіальними громадами для забезпечення ведення лісового господарства на цих землях.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Указу Президента України від 07.06.2021 №228/2021, законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», Лісового Кодексу України, Земельного кодексу України, заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації видав окреме доручення від 16.03.2023 №7/0/10-23/01-129, пунктом 1 якого доручено, зокрема сільським головам спільно з постійними лісокористувачами та власниками лісів ідентифікувати та сформувати переліки самозаліснених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форми власності в межах територіальних громад та вжити заходи щодо їх передачі лісогосподарським підприємствам області (а.с.54 на звороті - 55).

Таким чином, відповідно до зазначеного доручення, на першому етапі ідентифікації самозалісених ділянок на відповідній території представник сільської ради спільно з постійними лісокористувачами та власниками лісів повинні були ідентифікувати та сформувати переліки самозаліснених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форми власності в межах територіальних громад.

Згідно з частинами 1-2 статті 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

В частині 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР зазначено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

За приписами частини 11 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Виходячи із наведених вище положень законодавства, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами виключно на підставі відповідного подання, прийнятого в пленарному засіданні.

Як вже встановлено судом вище, Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства на адресу Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області направлено подання №09/208-24 від 30.01.2024 про віднесення ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України (а.с.26).

За результатом розгляду вказаного подання відповідач, керуючись п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв рішення від 07.03.2024 №13/7 про відмову в задоволенні подання №09/208-24 від 30.01.2024, оскільки у сільській раді планується створення комунального підприємства, яке буде здійснювати необхідні заходи по догляду, нагляду та експлуатації даної території (а.с.16 на звороті).

При цьому, Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства у поданні зазначено, що згідно з опрацюванням даних карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України» бази даних ВО «Укрдержліспроект» щодо ідентифікації самозалісених земель спільно з постійними лісокористувачами Івано-Франківської області та за результатами натурних обстежень відповідних ділянок в межах Зеленської територіальної громади виявлено 20 га самозалісених земель, зокрема ділянка орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років).

Разом з цим, до вказаного подання не додані, а в матеріалах справи відсутні результати натурних обстежень відповідної ділянки, ні будь-які інші матеріали (відсутні будь-які дані про ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель, які вимагаються для виявлення самозалісених ділянок; немає даних про фотофіксацію самозалісення, інформації про земельно-кадастрові, топографо-геодезичні, інші зйомки тощо).

Суд також приймає до уваги те, що ідентифікація самозалісених ділянок на відповідній території повинна відбуватися представником сільської ради спільно з постійними лісокористувачами та власниками лісів. Проте, доказів здійснення такої ідентифікації позивачем не додано.

Все вищенаведене може свідчити про те, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства проводило ідентифікацію вищевказаної ділянки виключно на підставі відкритих даних земельного кадастру.

Крім того, подання №09/208-24 від 30.01.2024 містить інформацію про земельну ділянку, яку Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства пропонувало відповідачу віднести до переліку самозаліснених земельних ділянок, проте для вирішення цього питання сільській раді необхідно, як це врегульовано нормативними актами, створити комісію по обстеженню та проведенню інвентаризації земельних ділянок, які можливо віднести до самозаліснених та яка б провела інвентаризацію таких земельних ділянок, склала відповідні акти про їх самозаліснення.

Без вчинення вказаних заходів Зеленська сільська рада у відповідності до Земельного кодексу України не в змозі прийняти рішення про віднесення, вказаної у поданні земельної ділянки, до переліку самозаліснених земельних ділянок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем після отримання подання не з`ясовано, чи може земельна ділянка орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) бути віднесена до самозаліснених земельних ділянок; не створено комісії у належному складі для обстеження вказаних земельних ділянок; відсутні докази обстеження вказаної земельної ділянки на предмет її ймовірного самозаліснення.

Натомість Зеленською сільською радою у спірному рішенні не наведено достатньо вагомих та суттєвих обставин для відмови віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозаліснених земельних ділянок та не вчинено вищевказаних судом заходів, на підставі яких у відповідності до Земельного кодексу України відповідач може прийняти рішення про віднесення вказаної земельної ділянки до переліку самозаліснених земельних ділянок.

Отже, рішення Зеленської сільської ради від 07.03.2024 №13/7 не можна вважати чітким та зрозумілим, а тому воно підлягає до скасування.

Суд також приймає до уваги те, що Зеленською сільською радою відзиву на позовну заяву не подано, а відтак і не доведено правомірність прийняття рішення від 07.03.2024 №13/7.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 цього Кодексу розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Водночас, як вже зазначено судом вище, в матеріалах справи відсутні докази результатів натурних обстежень відповідної ділянки, будь-які інші матеріали чи дані про ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель, які вимагаються для виявлення самозалісених ділянок, відсутні даних про фотофіксацію самозалісення, інформація про земельно-кадастрові, топографо-геодезичні, інші зйомки тощо.

З огляду на відсутність вищевказаних доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про прийняття рішення про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646, склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років) до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 4 ст.57-1 Земельного кодексу України.

При цьому той факт, що відповідач не заперечував залісення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (координати 48.059515, 24.704646), ще не слід розцінювати як факт, що ця земельна ділянка має набути статусу самозалісеної, так як перш за все має бути дотримано порядок віднесення її до самозалісених.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

В даній справі судові витрати відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 07.03.2024 №13/7 про відмову у задоволенні подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30.01.2024 №09/208-24 про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 20 га (склад насадження 10 Ялє, різновікові насадження до 40 років).

Зобов`язати Зеленську сільську раду Верховинського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04357360, с.Зелене, Верховинський район, Івано-Франківська область) повторно розглянути подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30.01.2024 №09/208-24, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.