Рішення

від 19.02.2025 по справі 300/7181/24

НЕ ВКАЗАНО

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. справа № 300/7181/24

м. Івано-Франківськ

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В. В.,

представника позивача Госедла Р.І.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» (далі ТОВ »ТР-ТУР», Товариство, позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 26.04.2024 №010703/0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 625 778 грн (500 622 за основним зобов`язанням і 125 156 грн за штрафними санкціями).

від 26.04.2024 №010712/0701 на суму 3 022 987 грн;

від 26.04.2024 №010711/0701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 51 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що доводи акту перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 26.04.2024, є припущеннями та суб`єктивною думкою відповідача, що зумовлює скасування таких рішень. Так, відмічено, що між сторонами не існує спору, що здійснені позивачем операції з продажу апартаментів носили реальний характер, а спір стосується виключно вартості таких апартаментів (ціни продажу/бази оподаткування). Позивач, з посиланням на норми Податкового кодексу України (далі ПК України) та ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» наголошує, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Відтак, на думку позивача, посилання податкового органу на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся. При цьому, контролюючий орган, оперуючи терміном «собівартість» навіть не здійснював розрахунку собівартості апартаментів згідно даних бухгалтерського обліку, а з незрозумілих підстав покликався на документи, що надаються органам державного архітектурно-будівельного контролю та підставі них провів розрахунок нібито «собівартості» апартаментів. Наголошено, що Товариство здійснювало будівництво Будинку відпочинку загальною площею будівлі 12 139,9 м2. Згідно акту готовності до експлуатації від 05.05.2022, площа вбудованих нежитлових приміщень 7 263,22 м2, площа літніх приміщень 197,12 м2, загальна площа квартир складає 5 114,1 м2 (за результатами технічної інвентаризації). Собівартість квартир (апартаментів) формувалась Товариством окремо від інших приміщень, оскільки апартаменти Товариство планувало продавати, а нежитлові приміщення залишати у своїй власності та використовувати в господарській діяльності (в тому числі для обслуговування потреб власників апартаментів). Собівартість всіх апартаментів за даними бухобліку склала 69 404 457,04 грн, а тому, враховуючи, що загальна площа квартир (апартаментів) складає 5 114,1 м2, вартість 1 метра квадратного склала 16 285,2 з ПДВ (13 571 грн без ПДВ). ТОВ »ТР-ТУР» продавало апартаменти покупцям в основному за ціною 18 000 грн з ПДВ (15 000 грн без ПДВ) за 1 м2, що перевищує їх собівартість. Отже, на думку позивача, продаж здійснювався за ціною, що була вище собівартості. При цьому звернуто увагу, що відбувався продаж так званого «сирця» (без внутрішнього облицювання) по договорах на створення майна в майбутньому, а ціни на такі об`єкти є значно нижчими від вже готових до експлуатації об`єктів із внутрішнім облицюванням, меблями, із сантехнічним та електрообладнанням.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що під час перевірки ревізорами безпідставно взято для розрахунку собівартості апартаментів загальну вартість всіх основних фондів, які приймаються в експлуатацію (217 640 тис. грн), вказану в Акті готовності до експлуатації від 05.05.2022. Тобто, безпідставно включено у вартість апартаментів вартість всіх інших приміщень (ресторан, СПА, тощо), а для розрахунку взято не загальну площу об`єкта, а менший дільник корисну площу об`єкта. Позивач стверджує, що ціна, визначена сторонами договорів купівлі-продажу апартаментів, є їх звичайною ціною, а тому висновок відповідача про заниження Товариством рівня звичайних цін податковим органом зроблено всупереч вимог п.п. 188.1 статті 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся, а відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України. На підтвердження своїх доводів ТОВ «ТР-ТУР» послалось на висновок експерта від 10.09.2024 №022/09-24, наданий на замовлення Товариства. Отже, на думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки ґрунтуються на припущеннях, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ »ТР-ТУР», даних бухгалтерського обліку, первинних документів чи іншої отриманої у встановлений порядок інформації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.10.2024 (т. 3 а.с. 124-125).

Відповідач скористався правом на подання відзиву та 16.10.2024 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивачам здійснено оплату податкового зобов`язання в порядку пп. 69.37 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а відтак податкові повідомлення рішення від 26.04.2024 №010703/0701 та №010712/0701 не підлягають оскарженню.

По суті встановлених порушень, представник відповідача наголосив, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 ТОВ «ТР-ТУР» задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 65 203 005 грн, проте перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за вказаний період встановлено їх заниження на загальну суму 3 523 609 грн. Так, в ході проведення перевірки за даними податкової звітності з податку на додану вартість, системи АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних, та даних бухгалтерського обліку із відповідним підтвердженням первинними документами (договори, видаткові накладні та інші) встановлено, що ТОВ »ТР-ТУР» протягом 2022-2023 років здійснювало реалізацію об`єктів нерухомого майна (апартаментів) за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р., с. Поляниця, участок Вишні, будинок 500А, за договірною ціною, яка не відповідає ринковій та є нижчою за звичайну (ринкову) ціну. Зокрема, платником до перевірки надано сертифікат готовності об`єкта до експлуатації від 13.06.2022 №ІУ122220602243, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України, відповідно до якого:

-найменування згідно з проектом Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, корпус 2;

-вид будівництва нове будівництво;

-основні показники об`єкта: Будинок відпочинку. Корпус 2: кількість поверхів, од. 9, загальна кількість квартир 130, корисна плаща приміщень, м2 10 860,3. Загальна площа квартир, м2 5 114,1, Загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень, м2 5 746,2;

-замовник об`єкта ТОВ «ТР-ТУР»;

У наданому до перевірки акті готовності до експлуатації від 05.05.2022, зокрема у пункті 11 зазначено вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, 217 640 тис. грн. Тобто, виходячи із зазначеного, вартість спорудження 1 метра квадратного корисної площі становить 20 040,52 грн (217640/10860), проте ціна реалізації об`єктів нерухомого майна (апартаментів) за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р., с. Поляниця, участок Вишні, будинок 500 А, покупцям у основному становить 18 000 грн (з ПДВ), без ПДВ 15 000 грн. Отже, перевіркою встановлено, що за період з липня 2022 по листопад 2023 ТОВ «ТР-ТУР» здійснено реалізацію об`єктів нерухомого майна (апартаментів) за згаданою адресою за заниженою ціною, яка не є ринковою та не відповідає рівню звичайних цін на суму обсягу постачання без податку на додану вартість в розмірі 17 618 045,82 грн, сума податку на додану вартість 3 523 609,16 грн. Таким чином, за доводами податкового органу, незважаючи на норму пункту 188.1 статті 188 ПК України, ТОВ »ТР-ТУР» за період з липня 2022 по листопад 2023 здійснювало операцій із реалізацію об`єктів нерухомого майна (апартаментів) за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р., с. Поляниця, участок Вишні, будинок 500А, покупцям за ціною нижчою їх виробничої собівартості, тобто за ціною, яка не відповідає ринковій і, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну, здійснюючи збиткову діяльність, в якій відсутня ділова мета, з метою мінімізації податку на додану вартість.

Крім того, відповідач зазначив, що платником податків допущено порушення вимог абзацу першого п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок не складання та не реєстрації за вищенаведеними операціями податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у граничний строк, на суму без ПДВ 17 618 045,82 грн, ПДВ 3 523 609,16 грн (т. 3 а.с. 142-158).

Протокольною ухвалою від 17.10.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із витребуванням додаткових доказів (т. 3 а.с. 186).

22.10.2024 представником позивача через підсистему «Електронний суд» скеровано відповідь на відзив, у якому зазначено про необґрунтованість та безпідставність аргументів відповідача у відзиві на позов. Так, наголошено, що податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2024 №010712/0701 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3 022 987 грн, а тому воно не підпадає під регулювання підпунктом 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Товариство зазначає, що відповідач ні в акті, ні в податкових повідомленнях-рішеннях не вказував про скасування нарахованих санкцій у разі сплати нарахованих податкових зобов`язань у 30-денний термін. В податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2024 №010703/0701 вказано, що сума нарахованого грошового зобов`язання підлягає сплаті протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні адміністративного або судового оскарження протягом десяти робочих днів. Окрім того , вказано про нарахування пені та штрафних санкцій (ст. 124 та 129 ПК України) у випадку несвоєчасної сплати. Згідно копії ІКП ТОВ »ТР-ТУР» по податку на додану вартість позивач здійснив сплату ПДВ протягом 15-27 травня 2024 року в сумі 760 372,00 грн. При цьому, Товариство не зверталося до відповідача із відповідним листом, в якому, з посиланням на п.п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України просив би скасувати нараховані штрафні санкції та не нараховувати пеню. Також позивач просив врахувати, що через електронний кабінет листом від 14.10.2024 №14/24 (зареєстровано 16.10.2024, Реєстраційний індекс 45947/6) Товариство повідомило відповідача, що при сплаті податку на додану вартість допущено помилки в реквізитах, а тому просило призначення платежу у платіжних інструкціях на загальну суму 760 372,00 грн вважати вірним таким: « 101, сплата ПДВ за квітень». У зв`язку із цим, позивач вважає помилковим посилання відповідача на відсутність права на оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010703/0701.

Щодо здійснення продажу апартаментів позивач навів аргументи, аналогічні тим, що зазначені у адміністративному позові (т. 3 а.с. 188-192).

Протокольною ухвалою від 29.10.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням представника відповідача через неможливість забезпечення участі у судовому засіданні (т. 3 а.с. 197-199).

01.11.2024 представник відповідача подав суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову та, з посиланням на бухгалтерський облік ТОВ «ТР-ТУР», зазначив, що контролюючий орган обґрунтовано звертає увагу на різницю між собівартістю та ціною реалізації об`єктів, оскільки в даному випадку ТОВ »ТР-ТУР» здійснює реалізацію нерухомості за ціною, що не покриває витрати на її спорудження , що є економічно не вигідним. Також звернуто увагу на те що, всі твердження позивача зводяться виключно до поняття «ринкова ціна», однак в ході проведення перевірки в контролюючого органу не поставало питання щодо ринкової ціни. У зв`язку із цим, представник відповідача вважає неналежним доказом поданий позивачем висновок експерта за результатами проведення експертного оціночного-будівельно дослідження від 10.09.2024 №022/09-2024, оскільки у ньому відсутнє обґрунтування з посиланням на відповідні підтверджуючі документи щодо собівартості 1 м2, натомість висновок експерта зводиться до «ринкових цін».

Також представник відповідача зазначив, що підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України було введено для врегулювання питань сплати податкових зобов`язань, визначених за результатами документальних перевірок, у період дії воєнного стану. Це тимчасова норма, яка стосується спеціального режиму виконання податкових зобов`язань у зв`язку з введенням обмежень і непередбачуваних ситуацій під час війни. При цьому, ПК України є імперативним законом, що встановлює чіткі та обов`язкові до виконання правила для всіх платників податків без винятків. Зокрема, положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України застосовується до всіх платників, які здійснили сплату податкових зобов`язань, визначених за результатами документальної перевірки, незалежно від подальших дій або оскаржень. Це означає, що платник податків, який виконав свої податкові зобов`язання, зобов`язаний дотримуватися вимог цього підпункту в повному обсязі, а сплачена сума визнається виконаною та не підлягає оскарженні відповідне ППР в адміністративному або судовому порядку (т. 3 а.с. 204-213).

Протокольною ухвалою від 07.11.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із наданням часу представникам сторін для подання додаткових пояснень (т. 3 а.с. 218-219).

Представник позивача подав суду додаткові пояснення, які надійшли до суду через підсистему «Електронний суд» та зареєстровані судом 20.11.2024. У вказаних поясненнях наголошено, що помилковості і необґрунтованості доводів відповідача у запереченні на відповідь на відзив. Зокрема, позивач повторно вказав на те, що продаж квартир (апартаментів) здійснювався за ціною, що була вище собівартості. Також зазначено, що відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (т. 3 а.с. 223-226).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 продовжено на тридцять днів підготовче провадження в адміністративній справі №300/7181/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень (т. 3 а.с. 234-236).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» від 13.12.2024 у справі №300/7181/24 про зменшення позовних вимог. Позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010703/0701 залишено без розгляду. Водночас, предметом спору визначено:

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010712/0701, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 022 987 грн;

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010711/0701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 51 000 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 4 а.с. 1-3).

Протокольною ухвалою від 17.12.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із наданням часу представнику відповідача для подання додаткових пояснень (т. 4 а.с. 4-5).

Представник відповідача 23.12.2024 подав суду додаткові пояснення та додаткові докази (т. 4 а.с. 10-44).

Протокольною ухвалою від 26.12.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із наданням часу представнику позивача для ознайомлення з додатковими доказами та поясненнями, які надійшли від представника відповідача (т. 4 а.с. 47-48).

Ухвалою суду від 09.01.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/7181/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 4 а.с. 65-66).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, ознайомившись зі змістом відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та додатковими письмовими поясненнями, а також заслухавши усні пояснення сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ТОВ «ТР-ТУР» зареєстроване з 08.11.2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа. Основним видом діяльності є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Іншими видами діяльності є також, серед іншого, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.

На підставі направлень від 12.03.2024 №1054, 1055, 1056 та від 22.03.2024 №1320, 1322, виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, посадовими особами відповідача відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік та наказів ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 22.02.2024 №460-п та від 26.03.2024 №779-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 09.04.2024 №7042/09-19-07-01/37256434, в якому зафіксовано порушення ТОВ «ТР-ТУР» вимог:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПК України, ст. 3, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999. №996-XIV та пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого ТОВ «ТР-ТУР» занижено податок на прибуток в сумі 37 690 грн, в тому числі за 2020 рік 22 553 грн, за ІІ квартал 2023 рік 157 грн, IV квартал 2023 14 980 грн;

2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, в результаті чого:

-занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 538 289 грн, в тому числі за січень 2018 31 000 грн, за березень 2018 6 667 грн, за листопад 2023 476 344 грн, за грудень 2023 24 278 грн;

-завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на суму 3 022 987 грн, в тому числі за грудень 2023 року 3 022 987 грн;

3. п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «ТР-ТУР» не складено та не зареєстровано податкові накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у граничний строк, на суму без ПДВ 17 618 045,82 грн, ПДВ 3 523 609,16 грн;

4. п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 200 ПК України не зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування, складені постачальниками товарів/послуг до податкових накладних, які складені на отримувача - платника податку (покупця) товарів/послуг на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику на суму ПДВ 37 667 грн;

5. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «ТР-ТУР» порушено граничний термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на операції з постачання товарів загальним обсягом постачання 16 666,67 грн на загальну суму ПДВ 3 333,33 грн;

6. ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», із змінами та доповненнями, а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії;

7. п. 63.3 ст. 63 ПК України, в результаті чого встановлено факти неподання/несвоєчасного подання до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності (т. 3 а.с. 69-88).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем за вищезгадані порушення відповідачем 26.04.2024 винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№010711/0701 форми «ПН», яким застосовано штраф в загальній сумі 64 000,00 грн (50% у сумі 13 000,00 грн і 5% у сумі 51 000,00 грн) за порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, абзацу першого п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок не складання та не реєстрації за операціями з реалізації об`єктів нерухомого майна за цінами нижче ринкових/звичайних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у граничний строк (а також не реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування, складених постачальниками товарів/послуг на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику) (т. 3 а.с. 94);

№010712/0701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 022 987 грн за порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість (а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів) (т. 3 а.с. 93);

№010703/0701 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму 538 289 грн, а також застосовано штрафну санкцію в сумі 140 033 грн (всього в сумі 678 322,00 грн) за порушення п.п. 14.1.36. п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість (а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів) (т. 3 а.с. 93).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з цим позов до суду, при цьому, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010703/0701 оскаржено в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 625 778 грн (500 622 за основним зобов`язанням і 125 156 грн за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010711/0701 оскаржено в частині застосування штрафних санкцій на суму 51 000 грн.

В той же час, такі податкові повідомлення-рішення не оскаржені в частині не реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування, складених постачальниками товарів/послуг на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (порушення п. 192.1 ст. 192 ПК України), зокрема, ППР від 26.04.2024 №010711/0701 на суму 13 000,00 грн штрафних санкції та ППР від 26.04.2024 №010703/0701 на суму 52 544 грн (ПДВ на суму 37 667 грн та штрафні санкції на суму 14 877 грн).

Окрім того, як уже зазначено судом вище, позивач в ході розгляду справи зменшив позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010703/0701.

Відтак, предметом розгляду спору є:

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010712/0701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 022 987 грн;

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010711/0701 форми «ПН» в частині застосування штрафних санкцій на суму 51 000 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд звертає увагу, що в межах даної справи спір виник щодо вартості продажу позивачем нерухомого майна, тобто ціни продажу, яка є базою оподаткування згідно ПК України.

Так, пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з абзацом першим пп. 14.1.71 п. 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Проаналізувавши наведені норми права, суд зазначає, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається саме на контролюючий орган (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 640/13800/21, від 17.07.2023 у справі № 640/16890/20).

Також Верховний Суд у постановах від 07.11.2022 у справі № 320/5251/19, від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Поряд з цим, суд наголошує, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що ТОВ «ТР-ТУР» за період з липня 2022 по листопад 2023 реалізовувались об`єкти нерухомого майна (апартаменти) за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, с. Поляниця, участок Вишні, будинок 500А, за ціною, нижчою їх виробничої собівартості, тобто за ціною, яка не відповідає ринковій, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну, що призвело до заниження бази оподаткування ПДВ.

Таким чином, спірним у цій справі є питання не безпосереднього визначення ринкової ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), а встановлення факту та причин того, що ТОВ «ТР-ТУР» реалізовувались об`єкти нерухомого майна за договірними цінами, нижчими виробничої собівартості такого нерухомого майна.

Суд з цього приводу зазначає, що згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути наявний намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №816/2270/16, від 21.11.2022 у справі №804/7753/16.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Статтею 3 Господарського кодексу України (далі ГК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 19 ГК України зумовлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах: фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин.

Стаття 142 ГК України вказує на те, що прибуток (дохід) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України), тобто не призводить до отримання доходу. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел підприємства.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість або за ціну придбання товару.

Актом перевірки від 09.04.2024 №7042/09-19-07-01/37256434 контролюючим органом встановлено структуру собівартості нерухомого майна позивача. Зокрема, з акту вбачається, що така собівартість у бухгалтерському обліку відображена проведеннями по Д-т 901 в кореспонденції із К-т 15, 201, 91, в свою чергу Д-т 15, 201,91 сформовано із К-т 13, 20, 23, 63, 65, 66 (вартісні показники яких складаються із сировини та матеріалів, заробітної плати та нарахування на з/п, амортизації, послуг сторонніх організацій таких як виконані будівельні роботи, пальне, електроенергія, інших матеріалів та послуг та інших нерозподілених загальновиробничих витрат).

Собівартість будівництва відповідних об`єктів закривається на собівартість (Д-т 90) при отриманні доходів від такої реалізації, при цьому на рахунку 15 у кожному звітному періоді наявне незавершене будівництво (Д-т сальдо рах. 1522).

В бухгалтерському обліку ТОВ «ТР-ТУР» операції з постачання та розрахунки за продукцію відображено наступним чином: Дт 90 «Собівартість реалізації» Кт 15 «Капітальні інвестиції» 91 «Загальновиробничі витрати»;

Дт 36 «Розрахунки з покупцями» - Кт 70 «Дохід від реалізації»

Кт 70 «Дохід від реалізації» - Кт 641 «Розрахунки за податками»

Дт 311 «Рахунки в банках в національній валюті» - Кт 36 «Розрахунки з покупцями» (т. 3 а.с. 75).

При цьому, у наданому до перевірки акті готовності до експлуатації від 05.05.2022 (т. 3 а.с. 98-103), зокрема у пункті 11 зазначено вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, 217 640 тис. грн.

Виходячи із зазначеного, вартість спорудження 1 метра квадратного корисної площі становить 20 040,52 грн. (217 640 тис. грн / 10 860), проте ціна реалізації об`єктів нерухомого майна (апартаментів) за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р., с. Поляниця. участок Вишні, будинок 500А, покупцям у основному становить 18 000 грн (з ПДВ), без ПДВ 15 000 грн (т. 3 а.с. 72).

Отже, виходячи з наведеного, контролюючим органом звернуто увагу на різницю між собівартістю та ціною реалізації об`єктів. В даному випадку здійснення ТОВ «ТР-ТУР» реалізації нерухомості за ціною, що не покриває витрати на її спорудження, на думку контролюючого органу, є економічно не вигідним.

Крім того, суд встановив, що відповідачем за наслідками перевірки винесено окрім іншого, податкове повідомлення-рішення №010703/0701 форми «Р», яким за порушення п.п. 14.1.36. п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість, а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму 538 289 грн, а також застосовано штрафну санкцію в сумі 140 033 грн (всього в сумі 678 322,00 грн) (т. 3 а.с. 93). Таке податкове повідомлення-рішення отримано уповноваженою особою позивача 26.04.2024, про що свідчить проставлений підпис на ньому із зазначенням дати (т. 3 зв. ст. а.с. 93).

При цьому, протягом місяця, ТОВ «ТР-ТУР» сплатило податкове зобов`язання по ПДВ, визначене податковим повідомленням-рішенням №010703/0701, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме світлинами аналітичної системи ДПС (т. 4 а.с. 21-24), інтегрованою карткою платника податків (т. 4 а.с. 24-44) та узагальненою інформацією щодо стану розрахунків у зв`язку із сплатою грошових зобов`язань із ПДВ згідно акту перевірки від 09.04.2024 (т. 4 а.с. 51, 51а).

Також факт сплати підтверджено позивачем у відповіді на відзив, а саме зазначено про сплату ТОВ »ТР ТУР» податку на додану вартість протягом 15-27 травня 2024 року в сумі 760 372,00 грн.

Водночас суд відхиляє доводи позивача про те, що Товариством через електронний кабінет листом від 14.10.2024 №14/24 повідомлено відповідача, що при сплаті податку на додану вартість допущено помилки в реквізитах, оскільки такий лист не свідчить, що кошти зараховані за іншим платежем. У суду відсутні відомості, що такий лист було задоволено податковим органом та призначення змінено.

Стосовно ж посилань позивача на те, що 26.05.2024 відповідачем відповідно до ст. 129 ПК України було нараховано пеню в сумі 18 035 грн за несвоєчасну сплату зобов`язань по ППР від 26.04.2024 №010703/0701, то суд зауважує, що така пеня після повної сплати (останній платіж відбувся згідно платіжної інструкції №514 від 27.05.2024 на суму 38 050,00 грн) відповідачем не нараховувалась.

Більше того, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що 28.05.2024, тобто після повної сплати податкового зобов`язання, відповідачем скасовано за висновком ДПС №52/09-19-07-10-09 від 28.05.2024 на підставі підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції (т. 4 а.с. 35).

Суд зазначає, що п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було передбачено на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.

При цьому, дію п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Водночас, пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Так, відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до 01.08.2023, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених пп. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Отже, при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання, у разі виявлення його заниження, за результатами документальної перевірки (планової або позапланової) юридичної особи за період, що перевищує 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до ст. 39 і 39-2 ПКУ), на суму такого заниження за цей період нараховуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до п. 123.1 ПК України та пеня згідно зі ст. 129 ПК України.

В той же час, пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов`язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення. Сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню. Норми статей 56 та 57 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків, визначених цим підпунктом.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивачем у встановлений строк сплачено суму податкового зобов`язання, яке, як уже встановлено, нараховано контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки за порушення ТОВ »ТР-ТУР» п.п. 14.1.36. п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість (а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів), суд дійшов висновку, що податкове повідомлення стало узгодженим з моменту повної сплати.

Таким чином, встановлені обставини дають підстави дійти висновку, що фактично позивач погодився із встановленим під час проведеної перевірки порушенням щодо реалізації об`єктів нерухомого майна за цінами, нижчими виробничої собівартості такого нерухомого майна.

Також з цього приводу суд звертає увагу, що за змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, завищення розміру задекларованого від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

У разі виявлення порушень податкового законодавства результати перевірок оформлюються актом, у якому відображаються показники поданих платниками податків декларацій (звітів, інших документів) та показники, встановлені при проведенні перевірки документів бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання, первинних та Інших документів тощо, виявлених при проведенні доперевірочного аналізу та в ході проведення перевірки.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі Порядок №727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 №396 (далі Методичні рекомендації №396).

Згідно положень Порядку №727 та Методичних рекомендацій №396, акт документальної перевірки службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки факти та оціночні судження осіб, що її проводили, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства, окрім того, містить інформацію про показники, встановлені за результатами перевірки, які є підставою для визначення об`єкта оподаткування.

У свою чергу, складений акт про результати перевірки тягне за собою складання й надсилання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі Порядок №1204), контролюючий орган складає податкове повідомлення-рішення тоді, коли дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 2 цього розділу Порядку №1204 визначено, що відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за встановленими формами. Зокрема, у разі зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість складається податкове повідомлення-рішення форми «В4»; у разі відсутності складання та/або реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничних строків, передбачених статтею 201 Кодексу (попередження про необхідність складання та/або реєстрації податкової накладної), виявлення контролюючим органом помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної (попередження про необхідність виправлення платником податку - продавцем помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної) - складається податкове повідомлення-рішення форми «ПН»; у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов`язань платника податків та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та застосування за наслідками таких перевірок передбачених Кодексом штрафних (фінансових) санкцій, пов`язаних з таким заниженням (завищенням) податкових та/або інших зобов`язань (крім грошових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) та пені (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу складається податкове повідомлення-рішення «Р».

Як уже встановлено в межах розглядуваної справи, відповідачем винесено за порушення ТОВ «ТР-ТУР» п.п. 14.1.36, пп. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, в тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «Р», зобов`язання по якому у встановлений пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України позивачем повністю сплачено та є узгодженим та яке первинно позивачем оскаржено в межах даної адміністративної справи, а в подальшому відкликано.

Суд окремо звертає увагу, що в межах даної справи не досліджується правомірність винесення згаданого податкового повідомлення-рішення №010703/0701, а тільки надана оцінка встановленим під час здійсненої перевірки порушенням, зокрема, не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість, а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів (порушення згідно пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Фактично, за вищевказане порушення контролюючим органом, як наслідок, винесено і спірні податкові повідомлення-рішення форми «В4» №010712/0701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 022 987 грн (т. 3 а.с. 93) та форми «ПН» №010711/0701, яким застосовано штраф в загальній сумі 64 000,00 грн (т. 3 а.с. 94).

Суд зазначає, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

За приписами пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Згідно з положеннями пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.3 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Також суд зауважує, що у відповідності до Порядку №1204, за результатами складення повідомлення-рішення форми «В4» у платника податків не виникає обов`язок щодо сплати грошових зобов`язань у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Ця форма повідомлення-рішення містить лише вимогу здійснити виправлення у показниках податкової звітності з податку на додану вартість в частині суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, яку було завищено.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «В4» (завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) не тягне за собою виникнення обов`язку в платника податку сплатити грошові зобов`язання, а лише доводить до відома платника податку встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення. На підставі податкового повідомлення-рішення форми «В4» платник повинен врахувати зазначену суму завищення при формуванні показників у наступних податкових (звітних) періодах.

Підпунктом 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, визначено, що сума від`ємного значення, за результатами контрольно-перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов`язковим відображенням такої суми в таблиці «* Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунка».

Як уже з`ясовано судом, проведеною відповідачем перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 встановлено його заниження на загальну суму 538 289 грн, в тому числі за січень 2018 31 000 грн, за березень 2018 6 667 грн, за листопад 2023 476 344 грн, за грудень 2023 24 278 грн, а також завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на суму 3 022 987,00 грн (за грудень 2023 року).

Як свідчать матеріали перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 ТОВ «ТР-ТУР» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 134 100 грн та від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 3 022 987 грн (грудень 2023 року).

В той же час, враховуючи узгодження грошового зобов`язання, передбаченого податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2024 №010711/0701, яким збільшено ТОВ «ТР-ТУР» грошові зобов`язання з ПДВ, які останнім сплачено, суд вважає, що у позивача виник обов`язкок здійснити виправлення у показниках податкової звітності з податку на додану вартість в частині суми від`ємного значення, яке було завищено (обов`язок зафіксований у податковому повідомленні-рішенні №010712/0701), а також зі складення і реєстрації податкових накладних на незадекларовану суму ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2024 №010712/0701 та №010711/0701, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» (участок Щивки, 6, с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, 7, код ЄДРПОУ 37256434) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2024 №010712/0701 та №010711/0701 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.