Постанова від 11.06.2025 по справі 300/7181/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7181/24 пров. № А/857/11284/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Носа С.П., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року (головуючого судді Кафарського В.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 36 хв. в м. Івано-Франківськ повний текст рішення складено 03.03.2025) у справі №300/7181/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «ТР-ТУР» 19.09.2024 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просить з урахуванням ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010712/0701, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3022987 грн., податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010711/0701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 51000 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся. Реалізація самостійно виготовлених товарів/послуг за договірною ціною, яка є нижчою від їх собівартості, не доводить склад податкового правопорушення, однак суд безпідставно зробив висновок, що спірним у цій справі є питання не безпосереднього визначення ринкової ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), а встановлення факту та причин того, що ТОВ «ТР-ТУР» реалізовувались об`єкти нерухомого майна за договірними цінами, нижчими виробничої собівартості такого нерухомого майна і контролюючим органом звернуто увагу на різницю між собівартістю та ціною реалізації об`єктів. Зазначає, що в силу своїх повноважень контролюючий орган зобов`язаний не просто звертати увагу на ті чи інші обставини, а доводити факт порушення податкового законодавства. В даній ситуації контролюючий орган мав довести постачання самостійно виготовлених товарів нижче звичайних цін, однак податковий орган не встановлював цього під час перевірки, як і не доводив під час судового розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

ТзОВ «ТР-ТУР» 05.06.2025 подало до апеляційного суду довідку експерта Максимчук А.Д. від 03.06.2025.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник позивача Госедло Р.І. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в режимі відеоконференції Гавадзин М.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «ТР-ТУР» зареєстроване з 08.11.2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа. Основним видом діяльності є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Іншими видами діяльності є також, серед іншого, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.

На підставі направлень від 12.03.2024 №1054, 1055, 1056 та від 22.03.2024 №1320, 1322, виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, посадовими особами відповідача відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік та наказів ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 22.02.2024 №460-п та від 26.03.2024 №779-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ТР-ТУР» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 09.04.2024 №7042/09-19-07-01/37256434, в якому зафіксовано порушення ТОВ ТР-ТУР вимог: 1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПК України, ст. 3, ст. 8, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999. №996-XIV та пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого ТОВ ТР-ТУР занижено податок на прибуток в сумі 37 690 грн, в тому числі за 2020 рік 22553 грн, за ІІ квартал 2023 рік 157 грн, IV квартал 2023 14 980 грн; 2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, в результаті чого: - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 538 289 грн, в тому числі за січень 2018 31 000 грн, за березень 2018 6 667 грн, за листопад 2023 476 344 грн, за грудень 2023 24 278 грн; - завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на суму 3 022 987 грн, в тому числі за грудень 2023 року 3 022 987 грн; 3. п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ ТР-ТУР не складено та не зареєстровано податкові накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у граничний строк, на суму без ПДВ 17 618 045,82 грн, ПДВ 3 523 609,16 грн; 4. п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 200 ПК України не зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування, складені постачальниками товарів/послуг до податкових накладних, які складені на отримувача - платника податку (покупця) товарів/послуг на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику на суму ПДВ 37 667 грн; 5. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ ТР-ТУР порушено граничний термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на операції з постачання товарів загальним обсягом постачання 16666,67 грн на загальну суму ПДВ 3 333,33 грн; 6. ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, із змінами та доповненнями, а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії; 7. п. 63.3 ст. 63 ПК України, в результаті чого встановлено факти неподання/несвоєчасного подання до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності (т. 3 а.с. 69-88).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем за вищезгадані порушення відповідачем 26.04.2024 винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, зокрема: №010711/0701 форми ПН, яким застосовано штраф в загальній сумі 64 000,00 грн (50% у сумі 13 000,00 грн і 5% у сумі 51 000,00 грн) за порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, абзацу першого п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок не складання та не реєстрації за операціями з реалізації об`єктів нерухомого майна за цінами нижче ринкових/звичайних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у граничний строк (а також не реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування, складених постачальниками товарів/послуг на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику) (т. 3 а.с. 94); №010712/0701 форми В4, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 022 987 грн за порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість (а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів) (т. 3 а.с. 93); №010703/0701 форми Р, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму 538 289 грн, а також застосовано штрафну санкцію в сумі 140033 грн (всього в сумі 678 322,00 грн) за порушення п.п. 14.1.36. п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів постачання за ціною нижче ринкової/звичайної, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість (а також не здійснено коригування сум податкового кредиту при поверненні постачальниками сум попередньої оплати товарів) (т. 3 а.с. 93).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з цим позов до суду, оскарживши податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010712/0701 форми В4, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 022 987 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010711/0701 форми ПН в частині застосування штрафних санкцій на суму 51 000 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач під час здійснення перевірки та прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 5 ПК України унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 14.1.39 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

Згідно із підпунктом 14.1.71 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.219 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до підпункту 14.1.231 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.19, 20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

Відповідно до підпунктів 44.1, 44.2 статті 41 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до норм статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Отже, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень (про нарахування податкових зобов`язань чи про завищення розміру задекларованого від`ємного значення) є встановлення факту порушення податкового законодавства (дії чи бездіяльності, які вчинені у прямій невідповідності, всупереч відповідним нормам податкового закону).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, (далі Закон № 996-XIV) встановлює, що активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до статті 3 Закону №996-XIV Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 8 Закону №996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положеннями статті 3 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі Закон №5007-VI) встановлено, що законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно частини 1 статті 10 Закону №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Як передбачає стаття 11 Закону №5007-VI Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін, тобто, для цілей оподаткування є звичайною.

Відповідно до пунктів 6, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі - П(С)БО 9 «Запаси») готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 9 «Запаси», первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Враховуючи викладене, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт не може бути нижче звичайної ціни, їх виробничої собівартості.

Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що згідно бухгалтерської довідки собівартість апартаментів ТОВ «ТР-ТУР» складалась із загально будівельних витрат в суті 51 655764,21 грн., а решту із прямих витрат. Всього собівартість апартаментів склала 69 404 457,04 грн.

Як вказано в акті готовності до експлуатації від 05.05.2022 загальна площа квартир (апартаментів) складає 5114,1м2, а отже вартість 1 метра квадратного склала 16 285,2 з ПДВ (13571 грн. без ПДВ).

ТОВ «ТР-ТУР» продавало апартаменти покупцям у основному за ціною 18000 грн. з ПДВ (15000 грн. без ПДВ) за 1 м2, що перевищує їх собівартість, отже колегія суддів погоджується із доводами позивача, що продаж здійснювався за ціною, що була вище собівартості, що було і зазначено представником позивача в судовому засіданні апеляційного суду.

Згідно Акту готовності до експлуатації від 05.05.2022 ТОВ «ТР-ТУР» здійснювало будівництво «Будинку відпочинку. Корпус 2» (с. Поляниця, участок Вишні, будинок 500 А,): Кількість поверхів, од. - 9, Загальна кількість квартир 130, Загальна площа квартир - 5 114,1 м2, площа вбудованих нежитлових приміщень - 7 263.22м2, Загальна площа приміщень - 12 139,9 м2, Корисна плаща приміщень - 10 860,3 м2., однак контролюючим органом безпідставно взято для розрахунку собівартості апартаментів загальну вартість всіх основних фондів, які приймаються в експлуатацію (217 640 тис. грн.) та загальну корисну площу об`єкта (10 860,3 м2) вказану в Акті готовності до експлуатації від 05.05.2022.

Тобто, податковим органом визначено не «собівартість» квартир (апартаментів), а середню вартість 1 м2 всього об`єкту будівництва (житлових приміщень разом із нежитловими приміщеннями), яка розрахована не на підставі даних бухгалтерського обліку ТОВ «ТР-ТУР», а тому розрахована посадовими особами контролюючого органу на підставі Акту готовності до експлуатації від 05.05.2022 вартість 1 м2 апартаментів не можна вважати звичайною (ринковою) вартістю квартир (апартаментів), вона також не є собівартістю об`єкта.

Судом встановлено, що ТОВ «ТР-ТУР» здійснювало будівництво об`єкту із двома типами приміщень житлові апартаменти та нежитлові приміщення комерційного призначення (ресторан, СПА та інші допоміжні приміщення).

Загальнобудівельні витрати на будівництво будівлі «Будинок відпочинку. Корпус 2», а саме: будівельно-монтажні роботи зі зведення та накриття будівлі, оздоблення фасаду будівлі, підведення зовнішніх інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, каналізації, електромереж, слабострумних мереж), благоустрій прибудинкової території та інші, що віднесені до цієї категорії робіт, обліковувались на бухгалтерському рахунку 1522 та розподілені пропорційно до корисної площі на апартаменти та приміщення комерційного призначення (ресторан, СПА, тощо) за формулою: Дт 1522 / корисна загальна площа Х площа об`єкту (приміщення) відповідної категорії (Бухгалтерська довідка про розподіл загальнобудівельних витрат додана позивачем до матеріалів справи).

Подальше накопичення (розподіл) витрат по окремих об`єктах будівництва здійснювалось згідно цільового призначення кожного об`єкту. Отже колегія суддів дійшла висновку, що собівартість квартир (апартаментів) формувалась ТОВ «ТР-ТУР» окремо від нежитлових приміщень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

Позивач звернувся до кваліфікованого експерта в галузі дослідження об`єктів нерухомості та визначення оціночної вартості будівельних об`єктів і споруд (Свідоцтво судового експерта №12-21/П). На вирішення експертного дослідження були поставлені наступні питання: Яка первісна вартість (собівартість) 1 метра квадратного об`єктів нерухомого майна - апартаментів (стан готовності »сирець») за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, село Поляниця, участок Вишні, будинок 500А, побудованих Товариством, згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна (апартаментів), яке буде створено у майбутньому, в основному укладених із фізичними особами з березня 2020 року по червень 2022 року (акти передачі з липня 2022 по листопад 2023 року) та яка ринкова вартість в регіоні 1 квадратного метра апартаментів (стан готовності «сирець») в період укладання вказаних договорів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку експерта №022/09-24 від 10.09.2024, первісна вартість (собівартість) 1 метра квадратного об`єктів нерухомого майна - апартаментів (стан готовності «сирець») за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, село Поляниця, участок Вишні, будинок 500А, побудованих Товариством, згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна (апартаментів), яке буде створено у майбутньому, в основному укладених із фізичними особами з березня 2020 року по червень 2022 року (акти передачі з липня по листопад 2022 року) могла б бути 13 571 грн. Ринкова вартість в регіоні 1 квадратного метра апартаментів (стан готовності «сирець») в період укладання вказаних договорів могла б бути 17 987 грн. з ПДВ та 14 989 грн. без ПДВ.

Отже, колегія суддів враховує, що висновок експерта №022/09-24 від 10.09.2024 вказує, що ТОВ «ТР-ТУР» здійснював продаж апартаментів за цінами, які були вищими, ніж собівартість та відповідали рівню ринкових цін, також оскільки під час розгляду справи в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача посилався на помилковість посилання експерта щодо дати проведення експертизи, відповідно до суду експерт Максимчук А.Д. 03.06.2025 склав довідку і направив до апеляційного суду про те, що на першій сторінці Висновку експерта було здійснено описку в даті (невірно зазначено рік), що спростовує доводи представника відповідача, які вказані під час слухання справи в апеляційному суді.

Згідно частини 1 статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 визначено, що у разі якщо база оподаткування визначається, зокрема, виходячи із звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/ послуг і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 Порядку №1307 (17 - Складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що при продажу самостійно вироблених товарів, реалізованих нижче звичайної ціни, постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.

Як було доведено вище, позивач здійснював продаж самостійно виготовлених товарів (житлових апартаментів) за звичайними (ринковими) цінами, які в тому числі були вище їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16. При продажу вказаних квартир (апартаментів) було отримано прибуток, окрім того їх будівництво та продаж сприяли економічній привабливості та дохідності від нежитлової нерухомості (ресторан, СПА, тощо), які позивач може використовувати у господарській діяльності, а отже вказані господарські операції відповідали діловій меті підприємства, а про використання нежитлових приміщень в господарській діяльності, зокрема, свідчать отримані товариством Ліцензії, укладені Договори оренди нежитлових приміщень, що наявні в матеріалах справи.

При цьому Верховний Суд вказує на те, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно врахувати, чи є умови таких договорів співставними; також важливе значення для встановлення звичайних (ринкових) цін з передачі в оренду нерухомого майна мають місцерозташування й фізичний стан нерухомості, належність будівель та споруд до однакових класифікаційних типів (з урахуванням їх функціонального призначення, виходячи із Державних класифікаторів), їх площа.

Крім того, з`ясування рівня звичайних (ринкових) цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Зокрема, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом, у визначеному ним порядку. А отже, будь-які дані, надані приватними структурами чи неуповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо) не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Поряд із цим за правилами оформлення результатів документальних перевірок юридичних осіб з питань дотримання податкового законодавства, встановленими Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745), в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4, 5 розділу ІІ зазначеного Порядку).

Також, як установлено пунктом 56.4 статті 56 ПК України, обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи всі зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області не доведено, що договірна ціна (вартість апартаментів) не відповідає ринковій, а позивачем подано до суду докази продажу продукції (апартаментів) за цінами, що відповідають ринковим, які є вищими за їх собівартість, тому податкові повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010712/0701, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3022987 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2024 №010711/0701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 51000 грн. слід визнати протиправним та скасувати, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відтак оскаржене рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового рішення та задоволення позовних вимог, з наведених вище підстав, тому вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №380/15635/22, від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а, від 27.06.2024 у справі №819/1431/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Щодо стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 75700 грн. Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі №300/7181/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.04.2024 №010711/0701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 51000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.04.2024 №010712/0701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-ТУР» (ЄДРПОУ 37256434) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43968084) 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді С.П. Нос

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено і підписано 13.06.2025