Рішення

від 03.03.2025 по справі 440/11528/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 03 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11528/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, Державної судової адміністрації України, Онуфріївського районного суду Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, Державної судової адміністрації України, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

визнати протиправним відмову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у винесенні наказу про нарахування та виплати суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

визнати протиправним відмову начальника ТУ ДСА у Кіровоградській області у нарахуванні та виплати суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

зобов`язати Онуфріївський районний суд Кіровограсдької області винести наказ в якому зазначити: "ТУ ДСА України у Кіровоградській області (відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Кіровоградській області) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з підстав його незаконного звільнення з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно з урахуванням належних доплат та надбавок";

зобов`язати ТУ ДСА у Кіровоградській області нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

стягнути з ТУ ДСА у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 нараховану суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суддівської винагороди, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано на протиправність бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.

ТУ ДСА в Кіровоградській області позовних вимог не визнало, пояснило, що наказу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області про нарахування позивачу суддівської винагороди від за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 на адресу ТУ ДСА в Кіровоградській області не надходило, а відтак таке питання управлінням не вирішувалось.

Інші відповідачі правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористались.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 указом Президента України від 24.09.2016 № 410/2016 призначена на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років (копія указу додається).

Відповідно до наказу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.10.2016 позивача зараховано до штату Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з 13.10.2016.

Рішенням ВККС України від 22.04.2019 № 98/ко-19 позивача як суддю Онуфріївського районного суду Кіровоградської області визнано такою, що відповідає займаній посаді.

Повноваження судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Шуліки О.О. припинилися 24.09.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який її було призначено.

Рішенням від 07.09.2023 №1/дс-23 Вища кваліфікаційна комісія суддів України рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

12.12.2023 ВРП, розглянувши рекомендацію ВККС України, матеріали щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області та висновок члена ВРП, прийняла рішення № 1251/0/15-23 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області".

10.01.2024 головою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області винесено наказ № 6-к "Про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із Онуфріївським районним судом Кіровоградської області".

10.01.2024 головою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області винесено наказ № 5-к про припинення здійснювати судді ОСОБА_1 доплати за вислугу років як такій, що не здійснює правосуддя та у зв`язку з цим не має право отримання доплат до посадового окладу з 12.12.2023.

04.04.2024 рішенням Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя № 1251/0/15-23 від 12.12.2023 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області" та зобов`язано Вищу раду правосуддя повторно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

20.06.2024 постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду від 04.04.2024 - без змін.

21.06.2024 позивачка звернулась до голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області із заявою про скасування наказу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2024 про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із Онуфріївським районним судом Кіровоградської області та наказу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2024 про припинення доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 та зобов`язання ТУ ДСА України у Кіровоградській області (відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Кіровоградській області) нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 10.01.2024, нарахувати та виплатити доплату за вислугу років з 12.12.2023.

24.06.2024 позивачем отримано відповідь на зазначене звернення від 21.06.2024, відповідно до якої голова Онуфріївського районного суду Кіровоградської області повідомив про звернення суду з листами до Державної судової адміністрації України, Ради суддів України про правомірність скасування наказів голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.20224 № 6-к "Про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із Онуфріївським районним судом Кіровоградської області", № 5-к "Про припинення доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 " та після отримання відповідей від ДСА України та Ради суддів України про прийняте рішення ініціатора звернення буде повідомлено додатково.

02.07.2024 позивачем надіслано голові Онуфріївського районного суду Кіровоградської області копію вступної та резолютивної частини постанови Великої Палати Верховного суду від 20.06.2024 з проханням долучити її до заяви від 21.06.2024. Крім того, доведено до відома практику Великої Палати Верховного суду у справі № 990/4/22 від 3.11.2022 з проханням врахувати дану практику у розгляді заяви від 21.06.2024.

05.07.2024 позивачем отримано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024, відповідно до якої голова Онуфріївського районного суду Кіровоградської області зазначив, що суд отримав копію вступної та резолютивної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 990/2/24, провадження №11-88заі24 та долучив до заяви позивача від 21.06.2024. Крім цього позивача повідомлено, що на день надання відповіді від ДСА України та Ради суддів України до суду не надійшли відповіді про надання роз`яснень щодо проведення процедури відновлення трудових відносин з ОСОБА_1 , тому по прийняте рішення її буде повідомлено додатково.

12.07.2024 позивачем надіслано голові Онуфріївського районного суду Кіровоградської області копію вступної та резолютивної частини постанови Великої Палати Верховного суду від 20.06.2024 належним чином завірену.

24.07.2024 позивачем надіслано голові Онуфріївського районного суду Кіровоградської області нагадування, що з часу подання заяви від 21.06.2024 минуло більше місяця та сформульовано прохання надіслати позивачу копії відповідей з Ради суддів України та ДСА України, а також направлено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2024.

24.07.2024 на електронну адресу позивача надійшла відповідь, згідно якої суд повідомляє, що 10.07.2024 суд отримав відповідь від Ради суддів України на лист Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.06.2024 № ЕП-130/24 вих. про надання роз`яснень щодо проведення процедури відновлення трудових відносин із ОСОБА_1 та скасування наказів голови суду, до якої приєднано копію зазначеної відповіді. Крім цього, позивача повідомлено, що 18.07.2024 суд додатково звернувся з листом до Вищої ради правосуддя за роз`ясненнями чи може голова суду і досудовому порядку керуючись практикою Верховного суду скасувати накази Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2024 № 6-к "Про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із Онуфріївським районним судом Кіровоградської області", № 5-к "Про припинення доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ", оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено такого повноваження голови суду, як поновлення судді на посаді, а також не передбачено і такої процедури. Не має таких повноважень і жоден інший орган. Отже, порядок поновлення на посаді судді законом не визначено.

10.07.2024 Радою суддів України голові Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надано відповідь на звернення від 21.06.2024, а саме зазначено, що у разі скасування судом рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні подання про призначення судді на посаду Президентові України, що є підставою припинення трудових відносин судді із відповідним судом, такий суддя продовжує перебувати у статусі судді. У зв`язку з цим, для відновлення трудових відносин ОСОБА_1 з Онуфріївським районним судом Кіровоградської області голова суду має видати відповідні накази (наказ). Голові Онуфріївського районного суду Кіровоградської області, після отримання відповідної заяви ОСОБА_1 з доданими до неї належним чином завірених копій судових рішень, якими визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя № 1251/0/15-23 від 12.12.2023 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду Онуфріївського районного суду Кіровоградської області" слід видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі з дати її відрахування зі штату Онуфріївського районного суду Кіровоградської області, скасувавши попередній наказ про її відрахування зі штату суду зі здійсненням нарахувань всіх виплат за час вимушеного прогулу. Після видання наказу слід внести записи до трудової книжки.

30.07.2024 Вищою радою правосуддя голові Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надано відповідь на звернення від 18.07.2024, де зазначено, що скасування рішення Вищої ради правосуддя № 1251/0/15-23 від 12.12.2023 повернуло сторони у первісний стан, тобто відновлено становище судді ОСОБА_1 , яке існувало до ухвалення відповідного рішення Вищої ради правосуддя, та Вищу раду правосуддя зобов`язано повторно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

30.07.2024 ДСА України надано відповідь на звернення голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.06.2024, де зазначено, що питання скасування наказів голови суду, виходить за межі повноважень ДСА України встановлених статтею 152 Закону та Положенням.

31.07.2024 головою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області винесено наказ № 48-к, яким скасовано пункт 1 наказу голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2024 № 6-к "Про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із Онуфріївським районним судом Кіровоградської області", поновлено з 11.01.2024 трудові відносини судді ОСОБА_1 із Онуфріївським районним судом Кіровоградської області, наказано ОСОБА_1 приступити до роботи 01.08.2024.

31.07.2024 головою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області винесено наказ № 49-к, яким скасовано наказ голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2024 № 5-к "Про припинення доплат за вислугу років судді ОСОБА_1 ", наказано здійснювати судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу за стаж роботи більше 10 років, з 01.08.2024.

01.08.2024 головою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 10.01.2024 та доплату за вислугу років з 12.12.2023 не може бути задоволена, оскільки питання виплати суддівської винагороди за час вимушеного прогулу підлягає розгляду в судовому порядку.

Згідно копії трудової книжки позивача, а саме запису № 13 від 01.08.2024 вбачається, що запис № 12 є недійсним, трудові відносини позивача з Онуфріївським районним судом Кіровоградської області поновлено на підставі наказу від 31.07.2024 № 48-к.

02.08.2024 на адресу Начальника ТУ ДСА у Кіровоградській області позивачем надіслано заяву з проханням здійснити перерахунок її суддівської винагороди з 12.12.2023 по 10.01.2024 щодо доплати за вислугу років включно та зробити відповідні виплати.

Наказом в.о. голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.10.2023 № 64-к встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1

02.08.2024 головою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області винесено наказ № 50-к, яким скасовано наказ голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.01.2024 року № 5-к "Про припинення доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ", Відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Кіровоградській області наказано здійснити судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років за період роботи з 12.12.2023 до 10.01.2024, виплачувати з 01.08.2024 судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу за стаж роботи більше 10 років, що була встановлена наказом в.о. голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.10.2023 № 64-к "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 "; наказ голови Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2024 № 49-к "Про скасування наказу від 10.01.2024 № 5-к "Про припинення доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 " визнати таким, що втратив чинність.

05.08.2024 позивачем на адресу Начальника ТУ ДСА у Кіровоградській області надіслано заяву з проханням здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди - середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2024 по 31.07.2024, а також надати довідку про нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2024 по 31.07.2024 та довідку про середньоденну заробітну плату.

09.08.2024 від начальника ТУ ДСА у Кіровоградській області на адресу позивача надійшла відповідь, у якій зазначено, що ТУ ДСА України у Кіровоградській області не має повноважень самостійно нарахувати та визначити розмір виплати за час вимушеного прогулу.

Незгода позивача з бездіяльністю відповідачів стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 43 Конституції України гарантує всім право на працю і на захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Як зазначено в цьому Рішенні, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 25.11.1997 № 6-зп сформулював правову позицію, згідно з якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Стаття 8 Загальної декларації прав людини проголосила "право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих Конституцією або законом". Це право також закріплене устатті 55 Конституції України і має застосовуватися системно, оскільки судовий захист гарантований як національними, так і міжнародними судовими установами.

Спеціальним законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - "Закон").

Згідно з пункту 1 частини п`ятої статті 48 Закону незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення і припинення повноважень.

30.09.2016 набрав чинності Закон №1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 05.01.2017 набрав чинності Закон України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII (далі - "Закон № 1798-VIII"), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

За змістом пунктів 1, 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції Закону) в Україні діє Вища рада правосуддя, яка вносить подання про призначення судді на посаду, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

На підставі пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" до повноважень Вищої ради правосуддя входить внесення подання про призначення судді на посаду, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

У силу вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VIII) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Згідно частиною другою статті 24 вказаного Закону голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Таким чином, з огляду на статтю 24 Закону № 1402-VIII, видача головою суду відповідного наказу на підставі рішення суду про зарахування судді на посаду є не правом голови суду, а є його обов`язком.

При цьому, що голова суду на зміст такого наказу не може жодним чином впливати, а судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючі свої посадові обов`язки, та у таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається лише обов`язок оформити ці відносини.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 420/6392/18.

Так, згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України Про оплату праці, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У статті 12 Закону України "Про оплату праці" закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відтак, в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У той же час, спеціальним Законом не врегульовано питання виплати суддівської винагороди (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу.

Таким чином, за загальним правилом, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, застосуванню підлягають положення загального законодавства, зокрема норми трудового законодавства.

Частиною першою статті 4 Закону "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4).

За частиною другою статті 135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 10 років - 30 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

У правовій позиції Верховного Суду у справі № 380/2696/21 адміністративне провадження № К/990/38649/23 від 11.06.2024 зазначено наступне:

"При обрахунку належної до виплати особі суддівської винагороди за час фактичного вимушеного прогулу, суд першої інстанції застосував положення Порядку №100. З таких підходом Верховний Суд не погоджується і ось чому. Як вже було зазначено вище, до спірних правовідносин застосовується підхід, згідно якого суддя безперервно (безстроково) перебуває у трудових правовідносинах із Державою з огляду на специфічну правову природу його статусу, порядку обрання тощо.

Скасування правової підстави для звільнення судді автоматично відновлює його статус. Тому, належний спосіб захисту порушеного права такого судді буде полягати не у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у виплаті суддівської винагороди, за час нездійснення ним повноважень судді з підстав його незаконного звільнення. Ця теза відповідає сказаному щодо відсутності необхідності поновлювати незаконно звільненого суддю на посаді після відновлення його статусу судді. Своєю чергою механізм стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно положень КЗпП України, пов`язується саме із поновленням працівника на посаді. Такий підхід до визначення роду спірних правовідносин у цьому аспекті розкриває і підсилює положення Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів", де визначено, що лише цей Закон регулює питання оплати праці суддів."

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачці має бути нарахована та виплачена суддівська винагорода за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 відповідно до вимог чинного законодавства.

Визначаючись щодо органа, якому належить обов`язок з нарахування та виплати зазначеної суддівської винагороди в дослідженому випадку, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частин першої та другої статті 148 Закону Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 151 Закону "Про судоустрій і статус суддів" ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною другою статті 22 Бюджетного кодексу України визначено вичерпний перелік головних розпорядників бюджетних коштів, до якого згідно з пунктом 1 цієї частини належать за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - зокрема, ДСА України.

За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Приписи частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України передбачають, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 51 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України на підставі відповідного наказу голови суду.

Відтак у ТУ ДСА виникає обов`язок з виплати суддівської винагороди суддям районних судів після винесення головою суду, з яким суддя перебуває у трудових відносинах, відповідного наказу.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне:

визнати протиправною відмову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у винесенні наказу про нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 у розмірі, передбаченому вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

зобов`язати Онуфріївський районний суд Кіровоградської області винести наказ про нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 у розмірі, передбаченому вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та направити його ТУ ДСА України у Кіровоградській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Онуфріївського районного суду Кіровоградської області зазначити в наказі про виплату суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з підстав його незаконного звільнення з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно з урахуванням належних доплат та надбавок", суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка бездіяльності Онуфріївського районного суду Кіровоградської області щодо винесення наказу про виплату суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з підстав його незаконного звільнення з 11.01.2024 по 31.07.2024 включно. З огляду на те, що станом на дату розгляду цієї справи такий наказ не винесений, суд позбавлений можливості втручатись в діяльність голови Онуфріївського районного суду Кіровограсдької області шляхом надання вказівок, у який спосіб йому належить діяти під час винесення наказу про виплату позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з підстав його незаконного звільнення з 11.01.2024 по 31.07.2024.

Отже, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає решту позовних вимог передчасними, а відтак відмовляє у їх задоволенні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 26241445), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, Київська область, 01601, ЄДРПОУ 26255795), Онуфріївського районного суду Кіровоградської області (вул. Назаренка, 23, с. Онуфріївка, Кіровоградська область, 28100, ЄДРПОУ 02896992) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у винесенні наказу про нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 у розмірі, передбаченому вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зобов`язати Онуфріївський районний суд Кіровоградської області винести наказ про нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 31.07.2024 у розмірі, передбаченому вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та направити його ТУ ДСА України у Кіровоградській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова