Постанова

від 20.02.2025 по справі 203/1209/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 203/1209/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полтавської митниці

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2022 в адміністративній справі №203/1209/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0446/11000/20 від 17.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2022 в адміністративній справі №203/1209/21 адміністративний позов задоволено частково. Скасувано постанову Дніпровської митниці Державної митної служби України від 17 березня 2021 року в справі про порушення митних правил № 0446/11000/20, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 19994,58 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 58 копійок). Провадження у справі про порушення митних правил № 0446/11000/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 485 Митного кодексу України закрито.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач Полтавська митниця звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, що 17 березня 2021 року відносно ОСОБА_1 першим заступником начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужевим О.О. була винесена постанову в справі про порушення митних правил №0446/11000/20, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків від несплаченої суми митних платежів, що складає 19 994,58 грн.

В матеріалах справи міститься копія висновку експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 21.12.2020 року №1420003301-1056.

Також до матеріалів справи надано копію сертифікату про реєстрацію транспортного засобу HYUNDAI модель SANTA FE, номер кузова НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 2188 см?, відповідно до якого, дата першої реєстрації 02/11/2007.

Крім того, суду надано копію технічного паспорту, транспортного засобу HYUNDAI модель SANTA FE, номер кузова НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 2188 см?, відповідно до якого, дата першої реєстрації 02/11/2007.

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України. Суд зазначив, що відповідачем не доведено, що в діях позивача відсутній умисел на вчинення протиправних дій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У частині 2 статті 19 КонституціїУкраїни та частині 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 458 Митного кодексу України (далі - МК України), в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З цієї норми висновується, що для притягнення до відповідальності на підставі статті 485 МК України необхідне доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, доведення вини у формі прямого умислу, а також доведення наявності в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно неможливо заявити неправдиві відомості.

Отже, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта на вчинення такого посягання на охоронювані законом суспільні відносини.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 травня 2020 року у справі №751/1477/17, від 20 серпня 2020 року у справі №553/1435/17, від 10 грудня 2020 року у справі № 569/16120/15-а, від 15 червня 2021 року у справі №521/13374/16-а.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частини 5, 6 статті 264 МК України).

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.

Відповідно до ч. 3ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Частинами 1, 2ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, з об`єктивної сторони склад порушення митних правил за ст. 485 МК України характеризується вчиненням дій, а з суб`єктивної наявністю вини особи з умислу або необережності. Крім того, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме, ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює подання митному органу неправдивих відомостей чи документів, що їх містять, необхідних для визначення митної вартості товару.

Як вже було зазначено, положення ст. 485 Митного кодексу України закріплюють необхідність для притягнення декларанта до відповідальності доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини особи у формі прямого умислу, а також доведення того, що особа, яка надала неправдиві відомості у митній декларації, зробила це з метою ухилення від сплати податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року (справа № 640/7258/17), від 06.06.2018 року (справи № 607/1866/17 та № 607/2391/17) та від 24.12.2020 року (справа № 461/3117/17).

Відтак, у діях позивача відсутній умисел на вчинення протиправних дій, що є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони порушення митних правил, за які передбачена відповідальність за ст. 485 МК України, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд першої інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів.

При обґрунтуванні цієїпостанови апеляційним судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 286, 272, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Полтавської митниці- залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2022 в адміністративній справі №203/1209/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяВ.А. Шальєва