Постанова

від 18.02.2025 по справі 400/7052/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7052/24

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 21.10.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі Пальоній І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ТОВ «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (далі ТОВ, ТОВ «ЮТЕМ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 15.05.2024 №1101414290701, яким було встановлено порушення ТОВ пункту 44.1. пункту 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 578710,00 грн, а також визначено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями у сумі 71111,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 15.05.2024 №1101714290701, яким було встановлено порушення ТОВ пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 200.1, пункту 200.2 ст.200 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 643012,00 грн, а також визначено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями у сумі 160753,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем зроблено безпідставний висновок про нереальність операцій між ТОВ і його контрагентами - ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» (код ЄДРПОУ 41728266), ТОВ «БІЗНЕСМАСТЕР ГРУП» (код ЄДРПОУ 39879072) та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 41932131), що вплинуло на правильність визначення фінансового результату, а саме на його заниження, та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, що стало причиною для збільшення суми грошового зобов`язання позивача за податком на прибуток приватних підприємств, за платежем з податку на додану вартість, нарахування штрафних санкцій. Позивач стверджує, що до перевірки ним надано документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами. Про реальність операцій свідчить і те, що ці операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків, придбані товари (послуги) використані в господарській діяльності позивача. Також позивач посилається на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, а відсутність у його контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено. Скасовано спірні ППР.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.03.2024 по 02.04.2024 ГУДПС здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.07.2014 по 31.12.2023.

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2024 №№6583/14-29-07-01/38859563, за висновками якого, зокрема, встановлено, що перевіркою не підтверджено фактичного здійснення ТОВ операцій по взаємовідносинам з суб`єктами господарської діяльності постачальниками ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС, в зв`язку з чим позивач не мав права формувати дані податкового обліку на підставі цих операцій. Це порушення вплинуло на порядок та механізм визначення об`єктів оподаткування та податків, зокрема, на податок на прибуток підприємств та на податок на додану вартість. Так, акт перевірки від 09.04.2024 містить посилання на порушення позивачем:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 578711 грн;

пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 643012 грн.

пункту 51.1. статті 51, підпункту 6) пункту 176.2 статті 176 ПК, підпункти 2, 3 пункту 3 розділу III, підпункт 2 пункту 4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, а саме: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, i сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за III квартал 2018 року та за I, II квартали 2019 року та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2023 року (додаток форма № 4ДФ за грудень) подані з недостовірними відомостями;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт а) пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати та інших доходів, за період липень 2018 року вересень 2023 року на загальну суку 3422224,18 грн;

пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: заниження військового збору, утриманого із суми медичного страхування працівників, нарахованого за вересень листопад 2022 року на загальну суму 154,84 грн;

пункту 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 17632 статті 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування військового збору, утриманого із заробітної плати та інших доходів, за період липень 2018 року вересень 2023 року на загальну суму 232806,42 грн

абзацу першого частини 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: порушення граничних термінів сплати єдиного соціального внеску за березень, квітень, липень 2020 року, травень 2022 року, квітень, жовтень 2023 року в загальній сумі 613262,33грн.

Позивач не погодився з вищевказаними висновками податкового органу та подав свої заперечення в порядку п.86.7 ст.86 ПК України. За результатами розгляду вказаних заперечень 20.05.2024 року позивачем було отримано відповідь, відповідно до змісту якої змін до акту перевірки від 09.04.2024 № 6583/14-29-07-01/38859563 не внесено.

На підставі акту перевірки, 15.05.2024 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№1101714290701, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100), на суму 803765,00 грн, з яких 643012,00 грн за податковим зобов`язанням та 160753,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№1101414290701, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток підприємства, який сплачують інші платники на суму 649821,50 грн (578710,00 грн за податковим зобов`язанням та 71111,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1101714290701, № 1101414290701 залишені Державною податковою службою України без змін (рішення № 21019/6/99-00-06-01-01-06 від 10.06.2024), а скарга без задоволення.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з наявності належних первинних документів, якими опосередковані відносини між позивачем і його контрагентами, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочину в результаті його виконання, а також відсутності доказів безтоварності операцій позивача з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС». З огляду на це, на думку суду першої інстанції, позивач правомірно використав дані по цих операціях при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток, що спростовує висновки акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами пп. 14.1.36 п.14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено п.44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 статті 14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Платниками податку - резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті (пп.133.1.1. п.133.1 статті 133 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України).

Згідно п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 статті 139 цього Кодексу визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов`язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року №353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 р. за №47/5238, відповідно до якого витрати (дохід) з податку на прибуток - загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов`язання і відстроченого податкового активу; обліковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період; податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об`єктом оподаткування за звітний період.

Витрати (дохід) з податку на прибуток відображаються у статті "Витрати (дохід) з податку на прибуток" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід). Витрати з податку на прибуток відображаються в дужках. При визначенні фінансового результату на суму доходу зменшується збиток до оподаткування (пункт 18 цього Положення).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996).

Статтею 1 Закону №996 визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Відповідно до пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Положеннями статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Зі змісту статті 198 ПК України вбачається, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів та зв`язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, що за результатами перевірки, проведеного аналізу та здійснених в сукупності заходів, не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій позивача у взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, оскільки перевіркою не підтверджено фактичного здійснення операцій по взаємовідносинам з суб`єктами господарської діяльності постачальниками ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС», в зв`язку з чим позивач не мав права формувати дані податкового обліку на підставі цих операцій. Це порушення вплинуло на порядок та механізм визначення об`єктів оподаткування та податків, зокрема, на податок на прибуток підприємств, на податок на додану вартість.

З приводу господарських відносин із вказаними контрагентами, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До перевірки ТОВ «ЮТЕМ» надано по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» договір, видаткову накладну, платіжне доручення та податкову накладну за формою первинних документів.

Разом з тим, позивачем а ні до перевірки, а ні під час судового розгляду справи не було надано документів, які відповідно до вказаного договору є підставою для здійснення поставки товару: замовлення та узгодження асортименту, кількості та ціни товару, його якості та відповідності технічним умовам, як і не було надано товарно-транспортні накладні, договори з суб`єктами господарювання-перевізниками, заявки на перевезення, акти приймання-передачі виконаних автоперевізником послуг, стан розрахунків з автоперевізником, документи, які б підтверджували рух товару від постачальника до покупця тощо, з урахуванням знаходження постачальника у м.Києві, а позивача у м.Южноукраїнськ Миколаївської області.

Також, не знайшли свого документального підтвердження і доводи позивача щодо використання власних транспортних засобів під час здійснення транспортування ТМЦ, оскільки в ході розгляду справи позивачем також не було надано суду жодного доказу як наявності у ТОВ необхідних транспортних засобів, так і їх використання для відповідних перевезень.

Окрім того, як встановлено податковим органом, відповідно до форми №20-ОПП у ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність на момент декларування взаємовідносин з ТОВ «ЮТЕМ», на підприємстві відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, будівельні машини та механізми, трудові ресурси, що унеможливлює провадження фінансово-господарської діяльності в задекларованих об`ємах, документально не підтверджено транспортування ТМЦ від контрагента ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» на адресу ТОВ «ЮТЕМ», не встановлено перевізників, місця навантаження та розвантаження, та напрямок руху ТМЦ.

Крім цього, за результатами проведеного в ході перевірки аналізу даних ЄРПН відповідачем було встановлено, що ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» у 2018 році не придбавало товар, який нібито був поставлений позивачу за вказаним договором в жовтні 2018 року. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Окрім того, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» (код ЄДРПОУ 41728266) був фігурантом у справі №203/3005/18, в якій Кіровським районним судом м.Дніпропетровська винесено вирок від 23.11.2018 року директору ТОВ «Хіларі-Трейд», з яким зокрема ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» проводив фіктивні угоди для мінімізації оподатковуваного доходу підприємства шляхом відображення в податковому обліку і податковій звітності.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, надані до перевірки первинні документи, виписані ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» на адресу ТОВ «ЮТЕМ», не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, та відповідно не повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» апеляційний суд зазначає, що ТОВ, на підтвердження таких операцій надано лише договір від 12.03.2018 року №1203, видаткові накладні, платіжні доручення та податкові накладні за формою первинних документів.

При цьому, позивачем не надано товарно-транспортні накладні, договори з суб`єктами господарювання-перевізниками, заявки на перевезення, акти приймання-передачі виконаних автоперевізником послуг, стан розрахунків з автоперевізником, документи, які б підтверджували рух товару від постачальника до покупця тощо, доказів здійснення перевезень із використанням власних засобів позивачем також не надано, з урахуванням того, що юридична адреса ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» (постачальника) є м.Львів, видаткові накладні складені нібито у м.Києві, а позивач (покупець) знаходиться у м.Южноукраїнськ Миколаївської області.

Окрім того, податковим органом під час перевірки було встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» податкову декларацію з податку на прибуток підприємства та фiнансову звiтнiсть пiдприємства за 2018 рік до ДПІ не подано, а також з жовтня 2018 року не подає декларації з податку на додану вартість. Свідоцтво ПДВ анульоване контролюючим органом 11.12.2019 року, з листопада 2018 року підприємство взагалі не звітує.

З матеріалів справи також вбачається, що директором ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» на момент складання договору поставки з ТОВ «ЮТЕМ» був ОСОБА_1 , а видаткові накладні за період травень-жовтень від імені ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та адресу ТОВ підписав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), при цьому, податковим органом було встановлено, що вказана особа є засновником та/або посадовою особою ще 13 підприємств, які також не звітують.

Також, фіскальний орган встановив, що відповідно до форми №20-ОПП у підприємства відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність, за даними ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних у 2018 році щодо придбання ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» товарів/послуг з наступною номенклатурою: плитка керамічна в асортименті, шпаклівка в асортименті; терморегулятор електронний провідний (суточний) SALUS RT310; прокат арматурний в асортименті, прокат сталевий в асортименті, цемент, рекламні послуги, МДФ шліфований, вінілові шпалери, кактус мікс, фікус-бонсай мікрокарпа, юкка 3 стовбури 24/130, каланхоє мікс 10/20, SOLAR MODULE - сонячні фотоелектричні елементи, кремнієві, зібрані у модулі, крейда будівельна, відправлення смс повідомлень, настінний світильник в комплекті, цитрус каломондін на штамбі 10-25 фр.19/60, плінтус в асортименті, тощо.

Разом з тим, згідно даних ЄРПН ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» реєструє податкові накладні наступних товарів (робіт, послуг) в адресу покупців, а саме: виконані монтажні роботи з-но дог.№0120П від 01.12.17 на будівництво фотогальванічної електростанції ТОВ "РЕНДЖИ ІЗМАІЛ " піковою потужністю 12706,20 КВт; реконструкція гуртожитку №6 під житло; прокат сталевий гарячекатаний круглий, вилка, вимикач в асортименті; трансформатор ОСМ1-0,63 220/42; кактус мікс; труба в асортименті; відвід 90° 325х7 мм ДСТУ 8539-2015; пісок природний; оренда приміщення; шпалери з натур.скловолокна, тканні, різних текстур і узорів, полотняного переплетіння:арт.WO200, кутники в асортименті, електроди в асортименті; металоконструкції індивідуальні; кімнатні рослини мікс; послуги перевезення шрота соєвого гранульованого: склад №2/2 - ДМ2340; послуга ремонту автомобіля КАМАЗ 5410 держ № НОМЕР_2 ; послуги перевезення гороха, пісок, тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу, що надані до перевірки первинні документи, виписані ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» на адресу ТОВ «ЮТЕМ», не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, та відповідно не повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства.

Що стосується господарських відносин ТОВ з ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС», позивачем було надано до перевірки лише договір від 18.02.2019 №1802, видаткові накладні, платіжні доручення та податкові накладні за формою первинних документів.

При цьому, як і у випадку з попередніми контрагентами, позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, договори з суб`єктами господарювання перевізниками, заявки на перевезення, акти приймання-передачі виконаних автоперевізником послуг, стан розрахунків з автоперевізником, документи, які б підтверджували рух товару від постачальника до покупця, а також доказів використання власних транспортних засобів для здійснення перевезень, з урахуванням знаходження цього постачальника у м.Києві, а позивача у м.Южноукраїнськ Миколаївської області.

Окрім того, ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» з серпня 2020 року не подає декларації з податку на додану вартість. Свідоцтво ПДВ анульоване контролюючим органом 22.09.2021 року. З грудня 2020 року підприємство взагалі не звітує, а керівником та головним бухгалтером підприємства є також ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Також, податковим органом було встановлено, що відповідно до форми №20-ОПП у підприємства відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність, на момент декларування взаємовідносин з ТОВ «ЮТЕМ».

Крім цього, за даними ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних у лютому-червні 2019 року щодо придбання ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» певних товарів/послуг від ТОВ «АСКОНА ЛТД», що в подальшому були нібито реалізовані на адресу ТОВ «ЮТЕМ».

Апеляційний суд звертає увагу на те, що реалізація таких товарів на користь позивача у п`ять разів перевищує вартість її придбання: наприклад - ТОВ «АСКОНА ЛТД» продало ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» товар (відвід 90 град. - 325х12, відвід 90 град. - 159х8) за ціною 91248 грн, в т.ч. ПДВ 15208 грн., а ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» продало цей же товар ТОВ «ЮТЕМ» вже за ціною 456240 грн., в т.ч. ПДВ 76040 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що продаж вказаного товару від ТОВ «АСКОНА ЛТД» на користь ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» та від ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» на користь ТОВ «ЮТЕМ» відбувався в один день, що підтверджується датами виписки податкових накладних від ТОВ «АСКОНА ЛТД» на ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» та від ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» на ТОВ «ЮТЕМ» та датами оприбуткування позивачем вказаного товару, які співпадають, не зважаючи на знаходження вказаних підприємств у різних регіонах України на значній відстані один від одного.

При цьому, як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази транспортування вказаних товарів на адресу ТОВ.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу, що за даними перевірки вбачається штучне завищення ціни ТМЦ, зазначених у документах, оформлених цим контрагентом на адресу ТОВ «ЮТЕМ».

Крім цього, згідно даних ЄРПН, ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» формує податковий кредит за рахунок реєстрації на його адресу податкових накладних з наступною номенклатурою: цемент, водонагрівачі в асортименті, суміш клейова, шпалери вінілові, котел газовий, дзеркало, пенал, цегла, ґрунт глибокопроникаючий, сидіння для унітазу, плитка в асортименті, сонячні панелі в асортименті, склопакети, ламінат та інше. Таким чином, перевіркою не встановлено законне (легальне) джерело походження товарів/ послуг, зазначених у первинних документах, виписаних ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» в адресу ТОВ «ЮТЕМ».

З урахуванням викладеного, можна дійти висновків, що відповідно до форми №20-ОПП у підприємства відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність на момент декларування взаємовідносин з ТОВ «ЮТЕМ», на підприємстві контрагента відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, будівельні машини та механізми, трудові ресурси, що унеможливлює провадження фінансово-господарської діяльності в задекларованих об`ємах, документально не підтверджено транспортування ТМЦ (труб, відводів, перехідників) від контрагента ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» на адресу ТОВ «ЮТЕМ», неможливо встановити перевізників, місця навантаження та розвантаження, та напрямок руху ТМЦ.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що при відображенні позивачем інформації з первинних документів виписаних ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП», ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» на адресу ТОВ «ЮТЕМ» у облікових регістрах порушено норми ч.5, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, №88, абз. 2, розд. І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій №291.

Тобто, надані до перевірки первинні документи, виписані ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» на адресу ТОВ «ЮТЕМ», не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України, вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, та відповідно не повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства.

Окрім того, відсутність первинного документу, його дефектність, свідчить також і про не виконання платником податків свого податкового обов`язку, визначеного п.36.1 ст.36 п.44.1 ст.44 ПК України, зокрема в частині визначення об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі належним чином складених первинних документів. Не виконання податкового обов`язку, у відповідності до п.109.1 ст.109 ПК України є податковим правопорушенням, за яке передбачена фінансова відповідальність.

Колегія суддів наголошує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження правомірності формування даних податкового обліку та фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного суду від 04.10.2020 року по справі № 300/555/19.

Апеляційний суд зазначає, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

В свою чергу, не надання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 804/708/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 822/1212/16, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання ТОВ на надані документи щодо виконання ним підрядних договорів, як на доказ придбання у вказаних контрагентів товарів, оскільки наявні в матеріалах справи документи не є належними доказами того, що при виконанні ТОВ підрядних робіт були використані саме придбані у ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП», ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» товари.

Не є таким доказом і матеріали інвентаризації, оскільки, не зважаючи на вимоги перевіряючих в ході перевірки, вона проводилася не за участі податкового органу, а її результати не відображають інформації щодо використання у господарській діяльності ТОВ саме придбаних у вказаних контрагентів товарів.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача повідомив суду, що ним були надані усі наявні у ТОВ первинні та інші документи на підтвердження правовідносин з вказаними контрагентами, в тому числі і в частині транспортування придбаного товару.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів зазначає, що факти, викладені в акті перевірки від 09.04.2024 №6583/14-29-07-01/38859563 ґрунтуються на наявних порушеннях ТОВ норм чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1101414290701 та №1101714290701 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства є правомірними та не підлягають скасуванню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 03.03.2025 року.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук