Постанова

від 03.03.2025 по справі 400/7052/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7052/24

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 11.11.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ», Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ТОВ «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (далі ТОВ, ТОВ «ЮТЕМ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 15.05.2024 №1101414290701, яким було встановлено порушення ТОВ пункту 44.1. пункту 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 578710,00 грн, а також визначено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями у сумі 71111,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 15.05.2024 №1101714290701, яким було встановлено порушення ТОВ пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 200.1, пункту 200.2 ст.200 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 643012,00 грн, а також визначено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями у сумі 160753,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено. Скасовано спірні ППР.

30.10.2024 року позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 28000 грн. В обґрунтування заяви позивач послався на те, що в позовній заяві було заявлено про витрати на правничу допомогу і надано відповідний договір; після прийняття рішення по справі на підтвердження цих витрат позивач надав акт приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2024 та рахунок-фактуру №28/10-1. Позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу з відповідача.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року заяву задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 (шість тисяч) грн. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про відшкодування судових витрат задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.

Питання щодо розподілу судових витрат, регламентовано статтею 139 КАС України.

Зокрема, наведеною статтею передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розумно обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.

Водночас, за результатами апеляційного оскарження, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року задоволено апеляційну скаргу ГУДПС, скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ до ГУДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Таким чином, враховуючи те, що за результатами розгляду справи за позовом ТОВ апеляційним судом прийнято рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат по даній справі у розумінні приписів ст.139 КАС України, а тому оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» про відшкодування судових витрат відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук