Постанова

від 03.03.2025 по справі 560/10243/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10243/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

03 березня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання: Човган А. В.,

представника третьої особи: Вівсяника А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача,-Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом, в якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівнику Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу в сумі 2 077 033,04 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позов задоволено:

-встановлено тимчасове обмеження керівнику Публічного акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» Антонюку Богдану Миколайовичу у праві виїзду за межі України до моменту погашення податкового боргу в загальній сумі 2 081 990, 39 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Зокрема скаржником зазначено, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914-ІХ від 30 листопада 2021 року набув чинності з 01 січня 2022 року, то положення п. 87.13. ст. 87 Податкового кодексу України та п. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» можуть бути застосовані до керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за умови вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень після спливу 240 календарних днів, починаючи з 01 січня 2022 року. В протилежному випадку, застосування п. 87.13. ст. 87 Податкового кодексу України та п. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» до відносин, які виникли та мали місце до 01 січня 2022 року означатиме надання означеним нормативно-правовим актам зворотної дії в часі, що не припустимо в силу ст. 58 Конституції України, якою закріплено принцип незворотності дії в часі нормативно-правового акту.

При цьому, апелянт просив звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень після спливу 240 календарних днів починаючи з 01 січня 2022 року. В той же час, інкримінований останньому податковий борг позивач доводить виключно податковими вимогами 2008-2009 років, тобто 16-ти річної давності і на загальну суму 32 тис. грн, що є значно меншою за 1 мільйон гривень.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.12.1995 № 05748938 (код ЄДРПОУ 05748938), зареєстроване за юридичною адресою: 31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, буд.43/1 та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Згідно розрахунків позивача за Товариством обліковується податковий борг у розмірі 2 081 990, 39 грн., який виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань.

При цьому, як стверджує податковий орган, останнім вживалися заходи по погашенню (стягненню) заборгованості з відповідача в межах повноважень, визначених ПК України, а саме: ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу та другу податкову вимоги про сплату податкового боргу форми «Ю1» від 05 грудня 2008 р. № 1/260, «Ю2» від 09.01.2009 № 2/1 відповідно.

Борг ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» підтверджується, серед іншого, рішенням позивача № 331/4-2201 від 19 вересня 2023 року (надіслано Публічному акціонерному товариству «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» рекомендованим листом та отримано представником останнього, згідно із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» - 27.02.2023 року) та рішенням позивача № 3/4-2201 від 31.01.2023 року (надіслано ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» рекомендованим листом та отриманно представником останнього, згідно із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» - 29.09.2023 року).

Зважаючи на те, що ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» не погасило податкову заборгованість протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків вимоги про сплату податкового боргу, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У пункті 87.13 статті 87 ПК України закріплено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. (Статтю 87 доповнено пунктом 87.13 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021).

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 КАС України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України. (§ 2 глави 11 розділу II доповнено статтею 289-2 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Як вже зазначалось, у відповідності з п.87.13 ст. 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

При цьому, колегія суддів наголошує, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту наявності у підприємства станом на час подання позову податкового боргу в розмірі 2 077 033,04 грн., ГУ ДПС у Хмельницькій області подано розрахунок податкового боргу, податкові вимоги про сплату податкового боргу форми «Ю1» від 05 грудня 2008 р. № 1/260, «Ю2» від 09.01.2009 № 2/1, рішення № 331/4-2201 від 19 вересня 2023 року, рішення № 3/4-2201 від 31.01.2023 року, витяги з ІКП Публічного акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування», інформацію про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні в цілому станом 14.11.2024 щодо ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування».

В той же час, ні відповідач, ні апелянт не надають доказів на спростування наявності податкового боргу та фактично не заперечують його існування, натомість посилаються на те, що положення п. 87.13. ст. 87 Податкового кодексу України та п. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» можуть бути застосовані до керівника юридичної особи лише за умови вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень після спливу 240 календарних днів, після 01 січня 2022 року.

Колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими та вважає можливим застосування норми статті 289-2 КАС України до даних правовідносин, оскільки норма статті 289-2 КАС України є процесуальною нормою права, яка застосовується в редакції чинній станом на час вчинення процесуальної дії. В той же час статтею 58 Конституції України регламентується порядок застосування норм матеріального права в редакції чинній на час виникнення певної події чи юридично факту, тобто, стаття 58 Конституції визначає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вони настали або мали місце, в той час як застосування процесуальної норми права, яка визначає право на судовий захист та порядок його реалізації, здійснюється безвідносно до часу виникнення самих спірних відносин.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеному у постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 160/5655/22.

Стосовно посилання представника ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" на те, що останньому не надсилалася податкова вимога на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, колегія суддів вказує на наступне.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 59.3-59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як з`ясовано під час апеляційного розгляду справи, позивач сформавав та направив на податкову адресу ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» податкові вимоги форми «Ю1» від 05 грудня 2008 р. № 1/260, «Ю2» від 09.01.2009 № 2/1, факт отримання яких ні ОСОБА_1 , ні третьою особою не заперечується.

В подальшому, податковий борг відповідача збільшився, а тому нова податкова вимога відповідачу не надсилалась, що узгоджується з нормами статті 59 ПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Публічного акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод ковальсько пресового устаткування» (код ЄДРПОУ 05748938) ОСОБА_1 слугуватиме забезпечувальним заходом для погашення податкового боргу в сумі 2 081 990, 39 грн., а тому позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Сторчак В. Ю.