Постанова

від 11.02.2025 по справі 921/409/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 921/409/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000"

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю. О.) від 15.07.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Панова І.Ю., судді: Малех І. Б., Зварич О. В.) від 29.10.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ ПОЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (ТОВ "Інтертайм плюс" як правонаступник ТОВ "НАШ ПОЛЮС") - Горьовий В.В., адвокат;

представник боржника - Зіневич В.Б., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 26.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "НАШ ПОЛЮС" (далі - Кредитор) звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), визнання вимог Кредитора до Боржника в сумі 13 542 900 грн 00 коп. із включенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, в сумах 24 224 грн 00 коп. і 72 000 грн 00 коп. (судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому у цій справі) та призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

1.2. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму через обов`язок Боржника повернути отриману, однак не повернуту ним Кредитору суму за укладеними між сторонами, але визнаним недійсним за судовим рішення договором від 10.05.2016 № 10/06/2016-НПК поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

1.3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2024 здійснено заміну кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ ПОЛЮС" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертайм плюс", код ЄДРПОУ 41344846.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.07.2024 Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024) про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за правилами КУзПБ, визнання вимог Кредитора до Боржника у сумі 13 542 900 грн 00 коп. заборгованості, 24 224 грн 00 коп. судового збору та 72 000 грн 00 коп. авансування винагороди арбітражному керуючому, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, процедури розпорядження майном з призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича тощо.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника через обґрунтованість заявлених Кредитором до Боржника безспірних грошових вимог на відповідну суму, обов`язок з повернення яких Кредитору у Боржника виник в силу недійсності за судовим рішенням укладеного між сторонами Договору, за яким Боржник отримав від Кредитора заявлену в цій справі суму грошових вимог, а також в силу положень про реституцію, як наслідку визнаного недійсним судом правочину. В частині призначення розпорядника майна судові рішення мотивовані відповідністю запропонованої Кредитором кандидатури арбітражного керуючого вимогам закону та відсутністю законодавчих перешкод на призначення відповідної особи у цій справі.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Постановою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/2128/20 визнано банкрутом Кредитора та призначено ліквідатором Каленчук О.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора № 1736 від 05.11.2015).

3.2. В порядку виконання повноважень ліквідатора арбітражним керуючим встановлена наявність у Боржника заборгованість в сумі 13 542 900 грн перед Кредитором згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 10.05.2016 № 10/06/2016-НПК.

За умовами цього договору: відсотки на суму позики позикодавцем не нараховуються та позичальником не сплачуються (безвідсоткова позика) (підпункт 1.1 Договору); загальна сума позики становить не більше 20 000 000,00 грн (пункт 2 Договору).

Позичальник зобов`язується повернути надану позику до 07.05.2018 (пункт 5 Договору).

3.3. На виконання умов Договору за період з 10.05.2016 до 07.05.2018 Кредитор перерахував на користь Боржника кошти в сумі 17 149 700 грн 00 коп. з призначенням платежу "поворотна фін. допомога згідно дог. № 10/06/2016-НПК від 10.05.2016 без ПДВ", з яких Боржник частково повернув Кредитору фінансову допомогу в сумі 3 606 800 грн 00 коп.

3.4. Зазначені обставини в частині укладення Договору та перерахування грошових коштів встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/2128/20 (910/16719/21), яким за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" до Кредитора та Боржника про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 10/06/2016-НПК від 10.05.2016, укладений між Кредитором та Боржником.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу Боржника на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 910/2128/20 (910/16719/21) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду 14.05.2024 касаційну скаргу Боржника залишено без задоволення.

3.5. Направлена арбітражним керуючим Каленчук О.І. вимога № 02-01/82-41 про повернення коштів залишена Боржником без відповіді та виконання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 15.11.2024 Боржник подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Боржника в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, відкривши провадження у цій справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора:

- порушили положення статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ, не з`ясувавши остаточно суму зобов`язання та структуру заборгованості Боржника перед Кредитором, тоді як заявлена ініціюючим кредитором заборгованість в сумі 13 542 900 грн 00 коп. не є безспірною, а вимоги щодо повернення цієї суми за визнаним недійсним правочином не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 1 КУзПБ, оскільки не з`ясовано підстави її виникнення, а матеріально - правовою підставою виникнення заборгованості визначено інший договір від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК поворотної фінансової допомоги, за яким боржником у зобов`язаннях між сторонами є Кредитор на суму 661 400 грн 00 коп.;

- неправильно застосували правила преюдиції згідно зі статтею 75 ГПК України, не врахувавши правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 31.07.2019 у справі № 2340/4337/18, відповідно до якої звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Кредитор у відзиві на касаційну скаргу заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, загалом аналогічних мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголосивши на тому, що:

- аргументи скаржника зводяться до необхідності здійснення касаційним судом переоцінки доказів та встановлених обставин у справі, тоді як аргументи про існування між сторонами іншого договору, за яким боржником є Кредитор, не підтверджені доказами у справі;

- скарга не містить обґрунтування неправильного застосування / порушення судами норм матеріального права або необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах;

- посилання на висновки Верховного Суду в постанові 31.07.2019 у справі № 2340/4337/18 є неналежним через неподібність правовідносин в такій справі з правовідносинами у цій справі;

- викладені в касаційній скарзі аргументи не можуть бути прийняті касаційний судом, так як не були заявлені Боржником в суді першої інстанції, зокрема у відзиві на заяву про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо критеріїв "спору про право" у справі про банкрутство

7.1. Предметом спору та розгляду у цій справі стали вимоги Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та підстави для відкриття цієї справи через заперечення Боржником заявлених до нього Кредитором грошових вимог, визначені у відповідній заяві.

У зв`язку із цим Суд звертається до нормативного регулювання підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та визначених законом критеріїв, за якими вимоги кредитора відносяться до таких, що свідчать про наявність спору про право, що підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

7.2. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За змістом положень статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ (в редакції цього Кодексу, що була чинна на момент звернення 26.06.2024 Кредитора із заявою про відкриття провадження у цій справі) загальними правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Згідно зі статтею 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

7.3. Отже, з урахуванням також положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, особи кредитора, грошового зобов`язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п`ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство); завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності / відсутності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Суд зауважує, що відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, згідно з яким у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Тож чинне законодавство, окрім добровільного погашення боржником кредиторської заборгованості, визначає два основних способи її погашення із застосуванням державного примусу: шляхом вирішення судом спору між кредитором та боржником про стягнення відповідної суми заборгованості в позовному порядку або шляхом задоволення відповідних вимог у межах провадження у справі про банкрутство.

7.4. Звідти, враховуючи також положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 з посиланням на також на висновки Верховного Суду в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

7.5. Відсутність спору про право в розумінні процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету), підстави виникнення, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

А тому суди повинні надавати оцінку наявності / відсутності спору про право саме у правовідносинах між боржником та ініціюючим кредитором, однак не іншими кредиторами, та за тими підставами, за яких заявлені грошові вимоги для відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право з іншими кредиторами боржника та /або з ініціюючим кредитором, однак за інших матеріально-правових підстав, ніж заявлені грошові вимоги у справі про банкрутство) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

7.6. Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є:

- дослідження господарським судом відзиву боржника, який надається до господарського суду та заявнику до дати проведення підготовчого засідання із зазначенням у відзиві, зокрема заперечень боржника щодо вимог заявника, докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності), інші відомості, що мають значення для розгляду справи (частини перша, друга третя статті 36 КУзПБ);

- оцінка обґрунтованості як вимог заявника, так і викладених у відзиві боржника заперечень (частини перша, друга статті 39 цього Кодексу);

- заслуховування пояснень представників і заявника, і боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (частина друга статті 39 КУзПБ).

Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

Водночас, відсутність обґрунтованих заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора (з наданням боржником на підтвердження цих заперечень відповідних доказів) може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.

Наведені висновки сформульовані з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

При цьому у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20 висловлено також правову позицію про те, що заперечення (обґрунтовані) боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

7.7. Щодо стверджуваних Кредитором та встановлених судами обставин, за яких у Кредитора виникли грошові вимоги до Боржника на суму, визначену в заяві про відкриття провадження у цій справі про банкрутстві, а саме через обов`язок Боржника повернути отриману ним від Кредитора суму коштів за Договором, що був визнаний недійсним за рішенням суду (пункти 1.1, 1.2, 3.2- 3.4), Суд звертається також до правил настання визначених законом наслідків недійсності договору, у спірних правовідносинах - договору про надання поворотної фінансової допомоги.

7.8. Загальне правило недійсності правочину, що визначене в частині першій статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Виходячи з тлумачення абзацу 2 частини першої статті 216 та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України:

(а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

(б) правила абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

(в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 396/29/17 (провадження № 61-29467св18) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 23.03.2018 у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) щодо застосування положення глави 83 ЦК України.

7.9. Враховуючи викладене та обставини, які не оспорюються ні Кредитором, ні Боржником, а саме:

- перерахування ТОВ "НАШ ПОЛЮС" на користь Боржника на виконання умов Договору за період з 10.05.2016 до 07.05.2018 кошти в сумі 17 149 700 грн 00 коп. з призначенням платежу "поворотна фін. допомога згідно дог. № 10/06/2016-НПК від 10.05.2016 без ПДВ", з яких Боржник частково повернув ТОВ "НАШ ПОЛЮС" фінансову допомогу в сумі 3 606 800 грн 00 коп. (пункт 3.3);

- визнання недійсним в судовому порядку (судовим рішенням, що набрало законної сили) укладеного ТОВ "НАШ ПОЛЮС" та Боржником Договору (про поворотну фінансову допомогу) без застосування при цьому визначених законом наслідків (пункти 3.4, 7.8);

Суд доходить висновку, що правова підстава для набуття Боржником у власність отриманих за Договором 13 542 900 грн 00 коп. як залишку неповернених Боржником коштів за Договором відпала, відповідне грошове зобов`язання Боржника з повернення набутих грошових коштів заявника без достатньої правої виникло в цьому випадку з моменту фактичного їх отримання, такому зобов`язанню Боржника кореспондує право вимоги Кредитора з повернення на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутого майна (коштів, отриманих за Договором), що виникло після визнання недійсними Договору.

При цьому Суд наголошує, що зобов`язання повернути безпідставно набуті за Договором кошти Боржник повинен виконати відразу після того, як підстава такого отримання відпала, адже це зобов`язання не виникає з рішення суду, оскільки судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання Боржником свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно, обставини чого встановлені судом у цій справі (пункт 3.5).

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах (щодо грошових вимог у справі про банкрутство, які виникли у кредитора до боржника за наслідками недійсності договорів), сформульованих в постанові від 28.02.2024 у справі № 906/43/22.

7.10. У зв`язку із викладеним Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність між сторонами у цій справі спору про право щодо визначених Кредитором в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника грошових вимог, а відповідно про відсутність перешкод та наявність підстав для відкриття провадження в цій справі про банкрутство.

7.11. Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами Кредитора у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.1).

Однак Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зокрема і в тій частині, в якій скаржник стверджує, що обставини заявлених до Боржника грошових вимог у цій справі потребують з`ясування остаточної суми зобов`язання та структури заборгованості Боржника перед Кредитором через існування між сторонами іншого договору від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК поворотної фінансової допомоги, за яким боржником у зобов`язаннях між сторонами є Кредитор на суму 661 400 грн 00 коп., з огляду на таке.

Процесуальні обмеження у наданні боржником заперечень вимог заявника про відкриття провадження у справі про банкрутство полягають, зокрема у визначеному законом темпоральному критерію щодо надання боржником до господарського суду та заявнику відзиву уз такими запереченнями, а саме до дати проведення підготовчого засідання (частина перша статті 36 КУзПБ).

Зазначена вимога законодавця кореспондується із відповідними приписами частини четвертої статті 165 ГПК України, положення якого застосовуються при розгляді судом справи про банкрутство з урахуванням приписів частини шостої статті 12 ГПК України та частини першої статті 2 КУзПБ.

Так, згідно з приписами частини четвертої статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Між тим Боржник у цій справі не скористався процесуальним правом заперечити в порядку, передбаченому КУзПБ та ГПК України, саме за наведених підстав (з наданням контррозрахунку тощо) грошові вимоги, зазначені в заяві про відкриття провадження в цій справі про банкрутство.

7.12. Таким чином висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, а скаржник не довів порушення норм процесуального права судами першої і апеляційної інстанцій та не спростував відповідних висновків, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних ухвали та постанови цих судів.

7.13. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.14. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі № 921/409/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк